264/4080/20
2/264/48/2021
"25" лютого 2021 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Пустовойт Т. В., за участю секретаря судового засідання Родіної Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Маріупольської міської ради Донецької області про виділення в натурі частки в праві спільної часткової власності на майно,-
У червні 2020 року позивачка ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_3 , звернулась до суду із вказаним позовом, який згодом уточнила, посилаючись на те, що, на підставі договору дарування частини нежилого приміщення від 28.01.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського нотаріального округу Донецької області Чернишовою В.В. за реєстраційним №137, вона є власницею 5/100 (1/20) частини нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до вказаного договору, на земельній ділянці за адресою - АДРЕСА_1 , розташовано: основна будівля з прибудовою і підвалом літ.А-2, А'-2, А/п. У власність ОСОБА_1 надходить - з основної будівлі літ.А-2 частина приміщення №1, а саме торговий зал 2,3, схов 8,9, коридор 6, убиральня 5, загальною площею - 106,3 кв.м., що складає 5/100 (1/20) частини нежилого приміщення. Іншим співвласником є ОСОБА_2 . На теперішній час, з огляду на неприязні стосунки між ними, небажання співвласника йти на компроміс, часту його відсутність на території України, вона не може окремо від іншого співвласника подати заявку до Маріупольської міської ради про продовження договору оренди землі, відтак у позивачки виникла необхідність у виділенні у власність як окреме домоволодіння, в натурі 5/100 (1/20) часток нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Просила виділити їй в натурі належні частки нежитлового приміщення, припинити спільну часткову власність в зв'язку з виділенням частки в натурі, а також визнати за нею право власності на виділене зазначене майно в натурі як окреме єдине ціле.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 , який діє на підставі договору про надання правової допомоги №187 від 13.09.2018 року та ордеру серії АА №088083 від 23.06.2020 року, в судове засідання не з'явилися, кожен окремо, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечували.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.
Представник відповідача Маріупольської міської ради Донецької області Кравченко О.О., яка діє на підставі довіреності від 25.01.2021 року, у судове засідання не з'явилась, надіслала заяву згідно, якої уточнені позовні вимоги не визнає, просила справу розглянути у її відсутність з врахуванням позиції викладеної у відзові на позовну заяву та додаткових поясненнях по суті позову.
Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із частиною 1 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 81 ЦПК України).
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею 5/100 (1/20) частин нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору дарування частини нежилого приміщення від 28.01.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського нотаріального округу Донецької області Чернишовою В.В. за реєстраційним №137.
Відповідно до вказаного договору, на земельній ділянці за адресою - АДРЕСА_1 , розташовано: основна будівля з прибудовою і підвалом літ.А-2, А'-2, А/п. У власність ОСОБА_1 надходить - з основної будівлі літ.А-2 частина приміщення №1, а саме торговий зал 2,3, схов 8,9, коридор 6, убиральня 5, загальною площею - 106,3 кв.м., що складає 5/100 (1/20) частини нежилого приміщення.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, додатковими відомостями зазначено про належність ОСОБА_1 : з основної будівлі літ.А-2 частина приміщення №1, а саме торговий зал 2,3, схов 8,9, коридор 6, убиральня 5, навіс літ.Б-1, огорожа, ворота №1,2, загальною площею - 106,3 кв.м., що складає 5/100 (1/20) частини нежилого приміщення.
Іншим співвласником спірного нежилого приміщення, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, є ОСОБА_2 , у власності якого знаходиться 13/20 частини нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського нотаріального округу Донецької області Апалько М.Ю. за реєстраційним №10263.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №11-дс від 18.12.2020 року, виконаної судовим експертом Новіковим В.С., виділ 1/20 частки, яка складається з нежитлового приміщення - частини основної будівлі літ.А-2, а саме: торгівельної зали 2 площею 20,4 кв.м, торгівельної зали 3 площею 32,7 кв.м, вбиральні 5 площею 2,0 кв.м, коридору 6 площею 2,4 кв.м, сховища 8 площею 32,1 кв.м, сховища 9 площею 16,7 кв.м, загальною площею 106,3 кв.м, навісу літ.Б-1, огорожі та воріт №1,2, по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 в натурі можливий.
При вирішенні спірного питання щодо виділення в натурі частини нежилого приміщення, який є предметом спору, та визначення права власності на дану частину будинку, суд виходить із наступних положень законодавства.
Згідно частини 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ст.367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути виділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільної майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.
Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні. Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181ЦКУкраїни та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року №1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них».
Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією.
Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси.
Як вбачається з матеріалів справи частина нежитлової будівлі облаштована окремим входом, має системи електропостачання, водопостачання необхідний набір приміщень для громадських будівель та представляє собою самостійний об'єкт нерухомості.
Ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах норм чинного законодавства, які позивачка не порушує, її частка в нежитловій будівлі складається із конкретних приміщень, які ізольовані від приміщень іншого співвласника, має окремий вихід, окремі системи електропостачання, водопостачання необхідний набір приміщень для громадських будівель та представляє собою самостійний об'єкт нерухомості, при цьому не порушуються права іншого співвласника, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.12, 81, 89, 200, 247, 263-265 ЦПК України, ст.ст.319, 364 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки в праві спільної часткової власності на майно - задовольнити.
Виділити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ), у власність як окреме домоволодіння в натурі 5/100 (1/20) частин нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з частини основної будівлі літ.А-2, а саме: торгівельної зали 2 площею 20,4 кв.м, торгівельної зали 3 площею 32,7 кв.м, вбиральні 5 площею 2,0 кв.м, коридору 6 площею 2,4 кв.м, сховища 8 площею 32,1 кв.м, сховища 9 площею 16,7 кв.м, загальною площею 106,3 кв.м, навісу літ.Б-1, огорожі та воріт №1,2.
Припинити, у зв'язку із виділенням частки в натурі, спільну часткову власність на об'єкт нерухомості - 5/100 (1/20) частин нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з частини основної будівлі літ.А-2, а саме: торгівельної зали 2 площею 20,4 кв.м, торгівельної зали 3 площею 32,7 кв.м, вбиральні 5 площею 2,0 кв.м, коридору 6 площею 2,4 кв.м, сховища 8 площею 32,1 кв.м, сховища 9 площею 16,7 кв.м, загальною площею 106,3 кв.м, навісу літ.Б-1, огорожі та воріт №1,2, та належать на підставі договору дарування частини нежилого приміщення від 28.01.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського нотаріального округу Донецької області Чернишовою В.В. за реєстраційним №137, ОСОБА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ), право власності на виділене майно, а саме 5/100 (1/20) частин нежитлового приміщення, яке складається з частини основної будівлі літ.А-2, а саме: торгівельної зали 2 площею 20,4 кв.м, торгівельної зали 3 площею 32,7 кв.м, вбиральні 5 площею 2,0 кв.м, коридору 6 площею 2,4 кв.м, сховища 8 площею 32,1 кв.м, сховища 9 площею 16,7 кв.м, загальною площею 106,3 кв.м, навісу літ.Б-1, огорожі та воріт №1,2, в натурі як окреме єдине ціле, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
На рішення може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Т.В. Пустовойт