23 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.002529 пров. № А/857/14882/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Сеника Р.П., Хобор Р.Б.,
за участі секретаря судового засідання Гербут Н.М.,
представник позивача: Чубик Б.Г.
представник відповідача: Куля Є.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 1.380.2019.002529 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови,-
суддя в 1-й інстанції - Гавдик З.В.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 16.10.2020,-
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Львівської митниці ДФС (далі - відповідач) та просила визнати протиправним та скасувати видане ОСОБА_1 рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000238/2 від 19.02.2019 року. Визнати протиправною та скасувати видану ОСОБА_1 картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00356 від 19.02.2019 року.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що придбала у шведської фірми АТ «Глобал Тріангл» автомобіль «Шкода» модель «Октавія», універсал, категорія М1, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , об'ємом 1598 см3, дизельний, ціною 55980 шведських крон, який 21.01.2019 року було ввезено на митну територію України.
21.01.2019 подала на Львівську митницю ДФС у Львівській області пакет документів щодо розмитнення дано автомобіля. Відповідач не мав претензій до поданих документів але прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товару № СІА209000/2019/000109/2 від 19 лютого 2019 року з посиланням на ст.ст. 57, 59, 60, 62, 63 МК України відповідно до ст.64 МК України за резервним методом. При цьому відповідач оформив Картку відмови в прийнятті митної декларації, оформленні, випуску пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209190/2019/00356 від 19 лютого 2019 року. Позивач вважає, що оскаржувані Рішення та Картка є незаконні необґрунтовані, не відображають дійсних обставин справи, складені відсутності належних доказів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000109/2 від 19.02.2019 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00356 від 19.02.2019 року, прийняту Львівською митницею ДФС. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь позивача 3169,28 грн. сплаченого судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Галицька митниці Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні вимог відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що подані документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.
Зазначає, що судом не враховано факт неподання позивачем прихідного касового ордеру, касового чеку, платіжного (або банківського) документу, що підтверджує факт оплати за транспортний засіб чи іншого документу про прийняття визначеної суми готівки від громадянина, а поданий позивачем касовий чек «Чек Нордеас інтернет банку Пріват» не долучався до митної декларації від 14.02.2019 року № иА209190/2019/022026.
Вважає, що висновок суду щодо протиправності рішення відповідача прийняті в результаті неповного та суб'єктивного розгляду даної справи та оцінки доказів, є хибним і таким, що не відповідає положенням як Митного кодексу України так і положенням статті 242 КАС України, в частині законності та обґрунтованості рішення суду.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається про законність рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Вказує, що суд прийняв рішення із повним з'ясуванням обставин справи та прийшов до законного висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ухвали суду від 23.02.2021, що занесена до протоколу судового засідання, суд апеляційної інстанції допустив заміну відповідача у справі Львівську митницю ДФС її правонаступником - Галицькою митницею Держмитслужби.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Заслухавши суддю - доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 21.01.2019 року ОСОБА_1 подала на Львівську митницю ДФС попередню митну декларацію №UA209190/2019/024981 на автомобіль «Шкода» модель «Октавія», універсал, категорія М1, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , об'ємом 1598 см3, ціною 55980 шведських крон.
19.02.2019 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2019/000109/2, відповідно якого скориговано вартість автомобіля до 13434,50 євро.
19.02.2019 року відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00356. Причиною відмови зазначив: «Неможливість завершення митного оформлення, по причині необхідності внесення змін у гр.12,45 МД, (у зв'язку із коригуванням митної вартості товару №1 після прийняття Рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2019/000109/2). Декларантом порушено умови декларування передбачені п.1, п.8 ст.257 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 та наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» від 30.05.2012 №651), невірно розраховано митну вартість, неправильно заповнена графа 12,45 ВМД, МКУ №4495 від 13.03.2012р., ст.54 п. 6 , п.п.1», а також, що «необхідно подати нову митну декларацію, з дотриманням вимог ч.2 ст.263 МКУ та з урахуванням причин відмови, а саме слід вірно вказати митну вартість товару із внесенням змін у гр.12,45 МД, відповідно до Рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2019/000109/2 від 19.02.2019».
Позивач, не погоджуючись із рішеннями відповідача, оскаржила їх до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару. Зазначені митним органом підстави для сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості є необґрунтованими.
Зазначив, що основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, яка зазначена в митній декларації, а у ході судового розгляду відповідачем не надано суду жодних доказів того, що при коригуванні митної вартості імпортованого відповідачем були враховані ушкодження імпортованого автомобіля.
З огляду на викладене, суд першої інстанції вважав, що покликання відповідача на те, що сума у рахунку поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Оскільки відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, а позивачем при митному оформленні відомості підтверджені документально та визначені кількісно; достовірність заявлених при митному оформленні даних не спростована, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до приписів частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Як з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, причиною відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією зазначено, що митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України.
Зокрема відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00356. Причиною відмови зазначив: «Неможливість завершення митного оформлення, по причині необхідності внесення змін у гр.12,45 МД, (у зв'язку із коригуванням митної вартості товару №1 після прийняття Рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2019/000109/2). Декларантом порушено умови декларування передбачені п.1, п.8 ст.257 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 та наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» від 30.05.2012 №651), невірно розраховано митну вартість, неправильно заповнена графа 12,45 ВМД, МКУ №4495 від 13.03.2012р., ст.54 п. 6 , п.п.1», а також, що «необхідно подати нову митну декларацію, з дотриманням вимог ч.2 ст.263 МКУ та з урахуванням причин відмови, а саме слід вірно вказати митну вартість товару із внесенням змін у гр.12,45 МД, відповідно до Рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2019/000109/2 від 19.02.2019».
З досліджених судом першої та апеляційної інстанції документів, які наявні в матеріалах справи, встановлюється, що згідно рахунку-фактури (інвойсу) здійснено купівлю автомобіля шведською фірмою АТ «Глобал Тріангл» на аукціоні в Швеції - вартість автомобіля з ПДВ становить 69 975 шведських крон. Також до матеріалів справи долучено чек Нордеас інтернет банку Пріват, оплата по рахунку шведською фірмою АТ «Глобал Тріангл» на суму - 69 975 шведських крон; чек Нордеас інтернет банку Пріват, повернення ПДВ шведській фірмі АТ «Глобал Тріангл» на суму - 13 995 шведських крон рахунок-фактура /інвойс/, купівля автомобіля ОСОБА_1 у шведської фірми АТ «Глобал Тріангл» - вартість автомобіля становить 58 980 шведських крон;
Крім того позивач при ввезенні автомобіля на митну територію України представила пакет додаткових документів, згідно яких вартість автомобіля, становить 58 980 шведських крон.: рахунок-фактура /інвойс/, митна декларація ІІА209190/2019/024981-форма МД-2, митна декларація UА209190/2019/024981-форма МД-6, інформаційний лист при перетині кордону з Республікою Польща.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те, що є необґрунтованими посилання Митниці на те, що жодних документів, які підтверджуються здійснення оплати за вказаний транспортних засіб, декларантом до митного оформлення не надано, оскільки положення ст.53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.
Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Таким чином, подані до митного оформлення документи у сукупності дають змогу ідентифікувати спірні товарні партії та містять достатні відомості про складові їх митної вартості. Зазначені митним органом підстави для сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості є необґрунтованими.
Відповідачем недотримано вимоги частини другої статті МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митного вартості товару за основним методом - ціною договору.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Колегія суддів звертає увагу на те, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Зі змісту положень розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22 жовтня 2019 року (справа № 140/231/19).
Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що на підставі матеріалів справи з'ясовано, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною сплаченою ним за рахунком-фактурою, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено. Тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, яка зазначена в митній декларації.
Відповідно до ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 1.380.2019.002529 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Р. П. Сеник
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 01 березня 2021 року