Головуючий суддя у першій інстанції : Кухар Н.А.
17 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 380/6610/20 пров. № А/857/15805/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Кузьмича С.М., Макарика В.Я.
за участю секретаря судового засідання: Волошин М.М.
представника позивача: Павлишина М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у справі № 380/6610/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
18.08.2020р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив суд, визнати протиправними дії щодо відмови в розгляді висновку про призначення одноразової грошової допомоги та зобов'язати розглянути висновок про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення про призначення або про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2020р. позов задоволено повністю. Суд визнав протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у розгляді висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Крім того, суд зобов'язав Міністерство внутрішніх справ України розглянути висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та прийняти рішення про призначення або про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Міністерство внутрішніх справ України подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2020р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Представник позивача Павлишин М.О. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 09 червня 2020 року звернувся до Голови Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області із заявою (рапортом) про проведення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що йому встановлено третю групу інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
До вказаної заяви (рапорту) позивач надав: довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, копію довідки МСЕК про встановлення групи інвалідності, постанову Військово-лікарської комісії, копії паспорта та ідентифікаційного коду, картку з банківськими реквізитами, довідку з НАСК “Оранта”, відповідь МСЕК № 1 на адвокатський запит, відповідь на адвокатський запит МВС України № 288А3/33, довідку МСЕК про отримання інвалідності.
Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області прийняла висновок про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ОСОБА_1 інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ у розмірі - 315 300,00 грн. який надіслала до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги.
31 липня 2020 року Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України скерував Ліквідаційній комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справи у Львівській області лист з додатками, відповідно до якого за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги вказано те, що медико-соціальна експертна комісія проведена з порушенням п. 10 Положення про медико-соціальну експертизу, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317 “Питання медико-соціальної експертизи”, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я Міністерства внутрішніх справ. При проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров'я Міністерства внутрішніх справ до складу Комісії не залучалися, а тому матеріали про призначення одноразової грошової допомоги повернуті на доопрацювання.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 №580-VIII, визнано таким, що втратив чинність Закон України “Про міліцію”. Поряд з цим, вказаним пунктом визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України “Про міліцію”, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію”.
В ст.23 Закону України “Про міліцію” встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога, зокрема в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначено постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).
Із змісту п.3 Порядку № 850 видно, що грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
п.7 Порядку №850 визначено перелік документів, які подаються працівником міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності.
Згідно п.8, п.9 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає Міністерству внутрішніх справи в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в п.6 або п.7цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у п. 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених п.14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
При цьому, п. 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VІІІ Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.
Проте, за змістом п. 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VІІІ право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VІІІ.
Отже, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VІІІ, а обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.
Колегія суддів вважає, що відповідач Міністерство внутрішніх справ України порушив норми п. 9 Порядку №850, оскільки не прийняв рішення за результатами розгляду заяви позивача разом з висновком Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області, а саме не розглянуто по суті матеріали про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу згідно з Порядком №850, повернуто їх та не прийнято жодного рішень, що вказує на протиправність таких дії.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Міністерства Внутрішніх справи України протиправно відмовив позивачу в розгляді висновку про призначення одноразової грошової допомоги., не розглянув заяву про виплату одноразової допомоги у встановленому законодавством порядку та не прийняв відповідне рішення, що свідчить про порушення прав позивача.
Висновки апеляційного суду узгоджуються з правовою позицією яка викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018р. у справі « 822/1579/17 та від 19.02.2019р. у справі № 802/498/18-а.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у справі № 380/6610/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді С. М. Кузьмич
В. Я. Макарик
Повне судове рішення складено 01.03.2021р.