16 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 464/4728/16-а пров. № А/857/4576/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Сихівського районного суду міста Львова від 14 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Борейко С.В.,
справу розглянуто у порядку письмового провадження,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження №253 від 16.05.2016 про демонтування співвласникам квартири АДРЕСА_1 , самочинно встановлену металеву огорожу на прибудинковій території житлового будинку на АДРЕСА_2 розміром 7,20 на 1,50 м.
Постановою Сихівського районного суду міста Львова від 14 липня 2016 р. позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 16 травня 2016 року №253 про самочинне встановлення огорожі на прибудинковій території будинку на АДРЕСА_3 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_2 551,20 грн судового збору.
Рішення мотивоване тим, що самостійне винесення рішення про зобов'язання вчинити демонтаж здійсненого будівництва лежить поза межами повноважень виконавчих органів місцевої ради.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на його незаконність та необгрунтованість на те, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги того, що позивачами самочинно встановлена металева огорожа на прибудинковій території житлового будинку по АДРЕСА_2 , яка призначена для спільного використання усіма мешканцями будинку. Крім того, такі не звертались до компетентних органів про надання дозволу на встановлення вказаної огорожі чи її узаконення. Зазначає, що відповідач наділений правом контролю за дотриманням законодавства, що регулює містобудівну діяльність, зокрема і щодо самочинно збудованих об'єктів та встановлення такого факту, відтак вважає помилковим висновок суду про те, що оскаржуване розпорядження лежить поза межами повноважень виконавчих органів місцевої ради.
Позивач подав до суду заперечення на апеляційну скаргу, у якому зазначає про законність судового рішення та просить залишити його без змін.
Представник апелянта у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила задовольнити її з підстав, що у ній наведені.
Представник позивачів у судовому засіданні заперечив щодо доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду без змін.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно акту ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» від 28.03.2016, мешканцями квартири АДРЕСА_4 гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 самовільно встановлено металеву огорожу розміром 7,20 м. х 1,5 м. на прибудинковій території будинку АДРЕСА_2 .
На засіданні міжвідомчої комісії за заявою ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» було вирішено, що технічно неможливо експлуатувати самочинно встановлену металеву огорожу на прибудинковій території житлового будинку на АДРЕСА_2 розміром 7,20 м. х 1,50 м., влаштування якої виконано без документів на землекористування і її влаштування обмежує доступ мешканцям квартири АДРЕСА_5 до господарських споруд (витяг з протоколу від 14.04.2016 №7).
Розпорядженням голови районної адміністрації №253 від 16.05.2016 «Про самочинне встановлення огорожі на прибудинковій території будинку на АДРЕСА_3 »:
1. Затверджено висновок міжвідомчої комісії (протокол від 14.04.2016 №7).
2. Співвласникам квартири АДРЕСА_1 гр.гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в термін до 31.05.2016 демонтувати самочинно встановлену металеву огорожу на прибудинковій території житлового будинку на АДРЕСА_2 розміром 7,20 м. х 1,50 м., влаштування якої виконано без документів на землекористування і яка обмежує доступ мешканців квартири АДРЕСА_5 до господарських споруд.
3 У випадку невиконання п. 2 цього розпорядження ТзОВ «Стимул-Сихів» подати документи в юридичний відділ для підготовки позову в суд з вимогами про примусове виконання.
4. Директорові ТзОВ «Стимул-Сихів» надіслати належно завірену копію цього розпорядження співвласникам квартири АДРЕСА_1 рекомендованим листом.
5. Контроль за виконанням розпорядження покласти на заступника голови районної адміністрації з питань житлово-комунального господарства.
Не погоджуючись з розпорядженням відповідача та вважаючи його протиправним позивачі звернулись до суду з даним позовом
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» №280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон №280/97-ВР) до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, організація благоустрою населених пунктів та здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів.
Відповідно до ч. 7 ст. 55 Закону №280/97-ВР голова районної, обласної, районної у місті ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.
Інших форм прийняття рішень законодавство не передбачає.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» №2807-IV від 06.09.2005 (далі - Закон №2807-IV), прибудинкові території належать до об'єктів благоустрою населених пунктів.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 16 цього Закону на об'єктах благоустрою забороняється, зокрема, виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов'язковість його отримання передбачена законом.
Згідно зі ст. 10 Закону №2807-IV до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
Відповідно до ст. 12 Закону №2807-IV суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
У відповідності до ст. 34 Закону №2807-IV правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.
Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.
Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Правила включають, зокрема, порядок здійснення благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.
Статтею 40 Закону №2807-IV визначено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами. Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом: 1) проведення перевірок території; 2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян; 3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій; 4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об'єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.
Таким чином, законодавством передбачено повноваження виконавчих органів міських рад щодо здійснення контролю за станом благоустрою, оскаржуване рішення спрямоване на забезпечення такого контролю.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у справах №464/3864/15-а (постанова від 24.04.2019) та №450/3297/14-а (постанова від 20.11.2019).
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно вимог ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У рішенні Сихівського районного суду м. Львова від 13.05.2016, яке не оскаржувалось та набрало законної сили, судом встановлено наступні обставини: згідно свідоцтва №Г-00129 від 14.02.2002 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за трьома співвласниками вказаної квартири, а саме - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .
Згідно свідоцтва про смерть, виданого Сихівським відділом ДРАЦС ЛМУЮ, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відтак співвласниками вищевказаної квартири залишились: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Житловий будинок АДРЕСА_2 до 2001 року знаходився на балансі ВАТ «Львівське заводоуправління будівельних матеріалів», а згодом, згідно наказу №8 від 21.06.2001, ВАТ «Львівське заводоуправління будівельних матеріалів» зняло даний будинок з балансу у зв'язку з його передачею мешканцям приватизованих квартир.
Встановлено, що будинок АДРЕСА_2 на балансі у ТзОВ ЖЕП «Стимул Сихів» не перебував і не перебуває. Вказана обставина була визнана представником ТзОВ ЖЕП «Стимул Сихів» у судовому засіданні, яка пояснила, що вказаний будинок на балансі в них не знаходиться, на обслуговуванні не перебуває, водночас мешканцям видаються довідки про склад сім'ї, а акти та попередження про демонтаж самочинно влаштованої огорожі на прибудинковій території по АДРЕСА_2 направлялися ними, оскільки будинок знаходиться на території їхнього обслуговування. При цьому встановлено, що Сихівська РА ЛМР також не є балансоутримувачем вказаного будинку.
Згідно пояснень ОСОБА_3 , даних нею при житті та зазначених у справах №1319/7231/2012р. та №1319/7229/2012р., з часу поселення її у квартиру - на початку 50-х років, прибудинкова територія була огороджена металевою сіткою, яка зберігається встановленою до цього часу у тих межах, у яких вона була, і що вона підтримувала огорожу у належному стані.
16.02.2012 на засіданні адміністративної комісії Сихівської РА ЛМР Сенищ Я.М. було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 340 грн та визнано винною у самочинному влаштуванні вказаної огорожі на прибудинковій території будинку АДРЕСА_2 . В подальшому, 11.05.2012 року Сихівською РА ЛМР з врахуванням вказаної адміністративної справи та протоколу №7 від 10.04.2012 року було постановлено розпорядження №215 про зобов'язання ОСОБА_3 демонтувати самочинно влаштовану металеву огорожу за вищевказаною адресою. Однак, як вже вище зазначалося, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Проте, за життя ОСОБА_3 оскаржувала постанову адміністративної комісії Сихівської РА від 16.02.2012 року та розпорядження Сихівської РА від 11.05.2012 року №215, про що свідчать оглянуті справи №1319/7231/2012р. та №1319/7229/2012р., посилаючись на свою непричетність до встановлення згаданої огорожі.
Зазначені справи розглядом не були завершені у зв'язку із смертю позивачки ОСОБА_3 , однак її відношення до зазначеного вище та доводи її непричетності до встановлення огорожі були зрозумілими.
З вказаним висновком погодився також апеляційний суд Львівської області у своєму рішенні від 10.06.2014 у справі №464/9567/13, і дане рішення не оскаржувалось, відтак набрало законної сили.
Враховуючи зазначене, відповідачем не доведено факту, що саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 самочинно встановили металеву огорожу на прибудинковій території житлового будинку на АДРЕСА_2 розміром 7,20 на 1,50 м, а тому й розпорядження №253 від 16.05.2016 підлягало скасуванню.
Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
При цьому, колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Сихівського районного суду міста Львова від 14 липня 2016 року у справі № 464/4728/16-а залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді Л. Я. Гудим
В. В. Святецький
Повне судове рішення складено 01.03.2021 року, у зв'язку з проходженням суддею Святецьким В.В. підготовки в Національній школі суддів України