17 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 500/374/19 пров. № А/857/1712/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кушнерика М.П.
суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.;
за участю секретаря судового засідання - Юник А.А.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року про заміну сторони боржника виконавчого провадження, прийняте суддею Подлісна І.М. в місті Тернополі, о 11 годині 44 хвилині, повний текст складено 14 грудня 2020 року, у справі №500/374/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулося до суду із заявою про здійснення процесуального правонаступництва та заміну сторони виконавчого провадження Головного управління ДПС у Тернопільській області на його правонаступника Головне управління ДФС у Тернопільській області.
В обґрунтування вимог поданої заяви зазначає, що оскільки ОСОБА_1 проходив службу та звільнений у запас з органів податкової міліції на підставі наказу Головного управління ДФС у Тернопільській області, яке продовжує здійснювати діяльність щодо здійснення державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства та у складі якого перебувають підрозділи податкової міліції то слід замінити сторону боржника у виконавчих провадженнях від 10.04.2020 року ВП №61754478, ВП №61754828 на Головне управління ДФС у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 39403535).
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року в задоволенні заяви Головного управління ДПС у Тернопільській області про заміну сторони боржника виконавчого провадження у справі №500/374/19 - відмовлено.
Головне управління ДПС у Тернопільській області подало апеляційну скаргу, з підстав помилкового застосування норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно до змін внесених постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року №846 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» повноваження та функції щодо здійснення державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства вилучено з обсягу повноважень та функцій Державної податкової служби та віднесено їх до повноважень та функцій Державної фіскальної служби до утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Зокрема, пунктом 4 Постанови KM України №846 внесено зміни у пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 pоку №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» та доповнено його абзацом такого змісту: «Підрозділи податкової міліції у складі Державної фіскальної служби продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України».
Відтак, відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - передання адміністративної компетенції щодо здійснення державної політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації), а саме: від Державної податкової служби до іншого суб'єкта владних повноважень - до Державної фіскальної служби, яка набула певні владні повноваження внаслідок часткового припинення компетенції Державної податкової служби.
Перехід адміністративної компетенції від одного суб'єкта до іншого здійснено у передбачений законодавством спосіб, а саме на підставі актів Кабінету Міністрів України.
При цьому, пунктом 6 Постанови KM України №846 доповнено постанову Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 p. №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" пунктом 4 такого змісту: «Визначити територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності».
Таким чином, Постановою KM України №846 від 25.09.2019 повністю припинено адміністративну компетенцію Державної податкової служби України та відповідно її територіальних органів щодо здійснення державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства та у сфері діяльності податкової міліції, внаслідок передання такої адміністративної компетенції до Державної фіскальної служби України та її територіальних органів.
Постановою KM України від 30 вересня 2020 pоку № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, зокрема, і Головне управління ДПС у Тернопільській області.
20 жовтня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Головного управління ДПС у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 43142763) як юридичної особи публічного права в зв'язку з ліквідацією.
Головне управління ДПС у Тернопільській області з 20 жовтня 2020 року перебуває в процесі припинення в зв'язку з ліквідацією. Тобто, вибуває, як сторона виконавчого провадження, як це передбачено приписами статті 15 Закону №1404-VIII і статті 379 КАС України, при цьому адміністративна компетентність щодо сфери боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства та у сфері діяльності податкової міліції та залишилась за Головним управлінням ДФС у Тернопільській області.
Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти постанову, якою заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області про здійснення процесуального правонаступництва та заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а ухвалу суду - залишити без змін. Просить розглядати справу без його участі. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об'єктивно з'ясовано всі обставини справи.
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області подано заперечення на відзив, де вказано, що оскільки відбулось вибуття Головного управління ДПС у Тернопільській області, як сторони виконавчого провадження у справі №500/374/19, у зв'язку з втратою адміністративної компетентності щодо сфери боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства та у сфері діяльності податкової міліції та залишенням такої компетенції за Головним управлінням ДФС у Тернопільській області.
Заслухавши суддю-доповідача, представника фіскальної служби, який просив рішення суду першої інстанції скасувати, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з таких підстав.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
За приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Отже, на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов'язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб'єктом, коли права та обов'язки суб'єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб'єкта владних повноважень, а також можливість суб'єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.
При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.
У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.
Відтак, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб'єктом владних повноважень.
Як встановлено судом під час розгляду справи, Головне управління ДПС у Тернопільській області не перебуває в процесі припинення або ліквідації, відповідно підстав правонаступництва в розумінні частини другої статті 104 Цивільного кодексу України немає.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на 20.10.2020 року, є лише рішення засновників (учасників) юридичної особи щодо припинення Головного управління ДПС у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 43142763) як юридичної особи публічного права, в зв'язку з ліквідацією.
Відносно покликання апелянта на постанову Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» (далі - Постанова № 893), на виконання якої 20 жовтня 2020 року до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Головного управління ДПС у Тернопільській області як юридичної особи публічного права, у зв'язку з ліквідацією, слід вказати наступне.
Факт перебування Головного управління ДПС у Тернопільській області в процесі припинення, у зв'язку з ліквідацією, не є підставою для застосування механізму заміни сторони виконавчого провадження на Головне управлінням ДФС у Тернопільській області, передбаченого статтею 15 Закону № 1404-VIII та статтею 379 КАС України.
Пунктом другим Постанови № 893 визначено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються.
Отже, фактичного (компетенційного) адміністративного правонаступництва не відбулося, оскільки відсутні врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від Головного управління ДПС у Тернопільській області до Головного управління ДФС у Тернопільській області.
Відтак, обставини, з якими Закон № 1404-VIII і стаття 379 КАС України пов'язують можливість здійснення заміни сторони виконавчого провадження, у такому разі відсутні, відповідно органом, який має забезпечити виконання судового рішення та відновити права платника податків, є той, якого зобов'язано судовим рішенням, що набрало законної сили, вчинити певні дії.
Враховуючи вищезазначене колегія суддів вважає, що у даній справі відсутні підстави для застосування механізму заміни сторони виконавчого провадження, передбаченого статтею 379 КАС України.
Зазначене відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 500/374/19.
Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а, відтак, відсутності підстав для задоволення заяви Головного управління ДПС у Тернопільській області про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником.
Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області - залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року про заміну сторони боржника виконавчого провадження у справі №500/374/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя М. П. Кушнерик
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 01.03.21