Справа № 357/1904/20
1-кс/357/409/21
01 березня 2021 року м. Біла Церква
Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біла Церква, Київської області скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність старшого слідчого слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 щодо невизнання скаржника потерпілим у кримінальному провадженні № 12019110030003783 від 13.12.2019,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
скаржник - заявник: ОСОБА_3
Суть питання, що вирішується ухвалою.
25.02.2021 до слідчого судді звернулась ОСОБА_3 зі скаргою на бездіяльність старшого слідчого слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 щодо невизнання її потерпілою у кримінальному провадженні№ 12019110030003783 від 13.12.2019.
В обґрунтування заявленої скарги посилалась на те, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 12019110030003783 від 13.12.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України їй кримінальним правопорушенням завдано шкоди, а також те, що права та обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, або залучення її до провадження як потерпілого. Враховуючи, що вона є заявником по кримінальному провадженню № 12019110030003783 від 13.12.2019 остання вважає, що вона набула статусу потерпілої.
Позиція сторін та інших учасників.
В судовому засіданні скаржник наполягала на задоволенні скарги.
Слідчий в судове засідання не з'явились про час, дату та місце розгляду скарги повідомлені належним чином, причини неявки слідчому судді не відомі, заяв про відкладання слухання справи не надходило, відсутність слідчого відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі встановлених обставин із вказаних питань.
Заслухавши думку скаржника, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Слідчим відділом Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області внесені від 13.12.2019 відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110030003783, за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 367 КК України - службова недбалість, тобто невиконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян.
За матеріалами кримінального провадження встановлено, що до Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області надійшла ухвала слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.12.2019, якою зобов'язано внести відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення на підставі заяви ОСОБА_3 , щодо службовою недбалістю начальником КПК БМР ЖЕК № 7 ОСОБА_5 .
Крім цього з вивчених матеріалів кримінального провадження № 12019110030003783 від 13.12.2019 встановлено, що постановою від 10.01.2021 старшим слідчим слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 кримінальне провадження № 12019110030003783, на підставі ч. 1 ст. 284 КПК України закрито у зв'язку з тим, що строк досудового розслідування закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.
Відповідно до ст. 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно зі ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Отже, з вивченої скарги вбачається, що скаржник не оскаржує певну постанову (рішення) слідчого про відмову у визнанні її потерпілої, а просить визнати бездіяльність слідчого незаконної у невизнанні скаржника потерпілої по кримінальному провадженню № 12019110030003783 та зобов'язати слідчого визнати скаржника потерпілої в рамках вказаного кримінального провадження.
Враховуючи норму п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
З наведеної норми вбачається, що слідчий суддя наділений повноваженнями приймати рішення щодо відмови у визнанні потерпілим та виключно під час досудового розслідування. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження, тобто у закритому кримінальному провадженні органом досудового слідства Кримінальний процесуальний Кодекс України не передбачає.
В частині скарги щодо зобов'язання слідчого визнати ОСОБА_3 у вказаному кримінальному провадженні потерпілою слід також відмовити, оскільки це є дискреційні (виключні) повноваження слідчого.
Відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Крім цього чинним КПК України не передбачена можливість визнання або невизнання особи потерпілою у кримінальному провадженні слідчим суддею, так само як до повноважень слідчого судді не віднесено право зобов'язувати слідчого визнати особу потерпілою у кримінальному провадженні, в зв'язку з чим скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Частиною першою статті 303 КПК України встановлено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування, у відповідності до ст. 307 КПК України, слідчим суддею постановляється ухвала про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи викладене, а також те, що ч. 1 ст. 303 КПК України не передбачено, що під час досудового розслідування може бути оскаржена бездіяльність слідчого, яка полягає у невизнанні особи потерпілою, в задоволені вимог скарги, щодо визнання бездіяльності слідчого слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтями 303-309, ст. 376 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність старшого слідчого слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 щодо невизнання скаржника потерпілим у кримінальному провадженні № 12019110030003783 від 13.12.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України - відмовити.
Матеріали кримінального провадження повернути до слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області для продовження проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019110030003783 від 13.12.2019.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддяОСОБА_1