01 березня 2021 року м. Житомир справа № 240/19280/20
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Панкеєвої В.А.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сенаторавто" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенаторавто" звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 07.09.2019 №UА100000/2020/300217/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.09.2020 №UА 100550/2020/00090.
В обґрунтування позову зазначено, що при розмитненні у вересні 2020 року партії ідентичних товарів митним органом відступлено від власних позицій і з незрозумілих причин відмовлено у прийнятті митної декларації і збільшено митну вартість товару.
Позивач зазначає, що з метою уникнення затягування процесу розмитнення митна вартість товару визначена за резервним методом, за основу взято митну вартість товару за митною декларацією UА 100550/2020/124624 від 20.05.2020, за якою у 2020 році вже розмитнювався ідентичний товар від того ж самого постачальника і яка склала 3,43 доларів США за 1 кг. На спростування обґрунтованості прийнятого митним органом рішення позивач вказує, що вартість повністю відповідає вартості попередніх поставок ідентичного товару за ідентичних умов. Відповідачем, не було висловлено жодних зауважень щодо обраного методу визначення митної вартості, однак, з незрозумілих причин митна вартість при корегуванні визначена на основі іншої митної декларації.
Отже, позивач вважає рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, яка буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.
Представник позивача в судових засіданнях позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві та відповіді на відзив від 18.01.2021 (а.с.165-169).
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 13.01.2021 №7.8-10/60 (а.с.103-113).
Протокольною ухвалою суду в засіданні 08.02.2021 за згодою сторін відбувся перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка, дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено з поданих матеріалів, між товариством з обмеженою відповідальністю "Сенаторавто" та GOLD OТOCAM SANTIC. LTD. STI. укладено контракт купівлі-продажу №12/03/19-SА2 від 06.03.2019, за яким здійснюються поставки автомобільних люків (а.с.35).
За вказаним контрактом позивачем з метою пропуску на митну територію України товарів 03.09.2020 було подано Київській митниці Держмитслужби для митного оформлення митну декларацію №UA100550/2020/128371 (а.с.11-12).
Як свідчать матеріали справи, митна вартість за вказаною декларацією визначена за допомогою резервного методу.
За основу взято митну вартість товару за митною декларацією №UА100550/2020/124624 від 20.05.2020, за якою у 2020 році вже розмитнювався ідентичний товар від того ж самого постачальника.
Позивачем на вимогу митному органу надавались документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: довідка про транспортні витрати №168 від 03.09.2020 (а.с.29), договір №6 про міжнародне перевезення та перевезення по Україні вантажів автомобільним транспортом від 26.03.2019 (а.с.30-33), автотранспортна накладна (СМR) №SК0786659 від 28.08.2020 (а.с.34), контракт №12/03/19-SА2 купівлі-продажу від 06.03.2019 (а.с.35-41), сертифікат походження №0030222 від 28.08.2020 (а.с.45), інвойс № GLD2020000000098 від 26.08.2020 (а.с.46), пакувальний лист від 26.08.2020 №GLD2020000000098 (а.с.47), копія митної декларації країни відправлення 20160100ЕХ058463 від 28.08.2020 (а.с.48), платіжне доручення №54JBKLK7 від 31.07.2020 (а.с.49), рахунок-проформа №А-000516 від 03.06.2020 (а.с.50), прайс-лист виробника товару б/н від 29.08.2020 (а.с.51), рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №169 від 03.09.2020 (а.с.60), експертний висновок №В-1652 від 03.09.2020 (а.с.61-62), прибуткова накладна попередньої партії товару №ПН-0000010 від 20.05.2020 (а.с.70), митна декларація UА100550/2020/124624 від 20.05.2020 (а.с.67), договір оренди транспортного засобу б/н від 19.02.2018 (а.с.53-55), договір №174 про надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом від 24.08.2020 (а.с.56-59).
За результатами перевірки митної декларації відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА100000/2020/300217/2, яким збільшено вартість товару за 1 кг з 3,43 доларів США до 3,85 доларів США та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100550/2020/00090 (а.с.20-24).
У рішенні про корегування митної вартості товарів від 07.09.2020 №UА100000/2020/300217/2 відповідачем вказано наступні обставини:
Відповідно до графи 43 митної декларації, декларантом застосовано резервний метод визначення митної вартості. Документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення не подані до митного оформлення.
Митна вартість, визначена згідно з положеннями статті 64 "Резервний метод" Митного кодексу України, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Довідка про транспортні витрати № 168 від 03.09.2020 видана ФОП ОСОБА_1 , тоді як у автотранспортній накладній (СМR) № SК 0786660 від 28.08.2020 зазначено, що до перевезення вантаж прийняв ОСОБА_2 , що означає, що перевезення товару здійснювала саме дана особа. До митного оформлення не надано документ, який би свідчив про те, що організацією перевезення оцінюваного товару займалось ФОП ОСОБА_1 . А тому довідка про транспортні витрати від ФОП ОСОБА_1 не може бути використана як належний доказ фактичних витрат на транспортування, що понесені покупцем. Зазначені обставини викликають сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару.
Наданий експертний висновок від 03.09.2020 №В-1652 не може бути використано для підтвердження заявленої митної вартості у зв'язку з тим, що:
Відповідно до Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2013, під час підготовки висновку оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел, їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані із об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна та іншу істотну інформацію. Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього.
Разом з тим, висновок про вартість оцінюваних товарів ґрунтується на інформації про вартісні характеристики товарів лише із одного джерела - "аlівава.соm". При цьому експертом не проведено аналіз кон'юнктури ринку, не проаналізована інформація про вартісні характеристики товарів із інших джерел.
Також експерт не підтверджує числові значення заявленої митної вартості.
З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультацію, в ході якої декларанту надана інформація щодо вартості схожого товару.
Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації про вартість операції на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що прийнята митним органом; методи 2в і 2г - у зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами вартості товарів.
На виконання вимог до ч.3 ст.53 Митного кодексу України декларанту надіслано електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме виписку з бухгалтерської документації.
На вимогу митного органу додатково надано: копію митної декларації країни відправлення №20160100ЕХ058463 від 28.08.2020, прибуткову накладну №0000010 від 20.05.2020 та копію митної декларації за попереднє митне оформлення UА100550/2020/124624 від 20.05.2020.
Додатково надані документи враховані митним органом. Разом з тим, копія митної декларації країни відправлення №20160100ЕХ058463 від 28.08.2020 не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості у зв'язку з тим, що реквізити документів зазначених у гр.44 копії митної декларації країни відправлення відрізняються від реквізитів документів поданих до митного оформлення.
Додатково надані прибуткова накладна №0000010 від 20.05.2020 та копія митної декларації за попереднє митне оформлення №UА100550/2020/124624 від 20.05.2020 не можуть бути використана для підтвердження заявленої митної вартості у зв'язку з тим, що у прибутковій накладній ціни у валюті зазначена у рублях, а відповідно до митної декларації №UА 100550/2020/124624 від 20.05.2020 валюта контракту - долари США.
Товар було пропущено на митну територію України у зв'язку з поданням позивачем товару до митного оформлення за ціною згідно рішення про коригування митної вартості, про, що свідчить митна декларація № UA100550/2020/128516 від 07.09.2020 (а.с.25-26).
Вважаючи таке рішення та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб'єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Статтями 49-50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Відповідно до ч.4,5 ст.58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.1,2 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Частинами першою та другою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Таким чином Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Статтею 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Водночас, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Як свідчать матеріали справи, позивач самостійно при поданні митної декларації від 03.09.2020 №UA100550/2020/128371 визначив резервний метод визначення митної вартості, а саме: за ціною ідентичного товару.
В обґрунтування підстав застосування другого методу позивач вказує на уникнення затягування процесу розмитнення.
Як свідчать матеріали справи, попередньо позивачем ввозились ідентичні товари за вказаним договором.
Зокрема позивачем за митною декларацією №UА100550/2020/124624 від 20.05.2020 (а.с.67-69) ввозились ідентичні товари та митна вартість визначалась за резервним методом, а саме: за ціною ідентичного товару від того ж самого постачальника, що вже розмитнювався підприємством згідно митної декларації №UА100550/2019/016337 від 26.12.2019 - 3,43 доларів США за 1 кг (а.с.74-75).
Суд вважає за необхідне звернути увагу, товар, що ввозився позивачем за митною декларацією від 03.09.2020 №UA100550/2020/128371 є ідентичним товару, що заявлений був для ввезення за митною декларацією №UА100550/2020/124624 від 20.05.2020 та куплений був за одним контрактом купівлі-продажу №12/03/19-SА2 від 06.03.2019 у одного контрагента.
При розмитненні товару у травні 2020 року митний орган прийняв декларацію без зауважень.
Відтак, доводи відповідача у рішенні про коригування митної вартості товарів від 07.09.2019 №UА100000/2020/300217/2 про відсутність у позивача документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу визначення митної вартості є безпідставними.
Суд вважає за необхідне зазначити, що під час визначення декларантом резервним методом митну вартість товару, що ввозиться, відпадає необхідність надання документів, що підтверджують фактичну ціну товару.
Отже, доводи відповідача про невідповідність документів щодо транспортування товару, зокрема довідки про транспортні витрати № 168 від 03.09.2020, рахунку на оплату транспортних витрат №169 від 03.09.2020 відносно автотранспортної накладної (СМR) № SК 0786660 від 28.08.2020 є необґрунтованими та безпідставними.
Суд зауважує, що законом чітко визначено умови, за яких у контролюючого органу виникає право на витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, митний орган зобов'язаний навести конкретні обставини, що викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Так, Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункту 36, від 01.07.2003, яке відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Водночас, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені Митним кодексом України. Ненадання певних документів з передбаченого переліку може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Витребування додаткових документів є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Суд вважає за необхідне зазначити, що декларантом з метою підтвердження можливості застосування резервного (другого) методу митному органу було надано копію митної декларації країни відправлення №20160100ЕХ058463 від 28.08.2020, прибуткову накладну № 0000010 від 20.05.2020 та копію митної декларації за попереднє митне оформлення №UА100550/2020/124624 від 20.05.2020.
Водночас відповідачем у спірному рішенні не зазначено жодної визначеної Митним кодексом України підстави для неможливості застосування резервного методу: за ціною ідентичного товару від одного постачальника.
Доводи відповідача про неможливість використання, як документу, що підтверджує заявлену митну вартість товару, експертного висновку Житомирської торгово-промислової палати №В-1652 від 03.09.2020 (а.с.61-62), оскільки такий висновок ґрунтується на інформації про вартісні характеристики товарів лише із одного джерела - "www.alibaba.com" не визнаються судом як обґрунтовані підстави прийняття спірного рішення.
Відповідно до п.2 ст.11 Закону України "Про торгово-промислові палати", методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України
Водночас, вказаний висновок чинний та ніким не скасований, а тому інформація вказана у ньому могла б бути використана відповідачем при здійсненні митного оформлення.
Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Також, відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У рішенні Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 07.09.2019 №UА100000/2020/300217/2 відповідачем вказано, що митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами вартості товару за МД від 17.07.2020 №UА807290/2020/16944, і яка становить 3,85дол. США за кг, з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Застосування резервного методу передбачено статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Водночас відповідачем не обґрунтовано неможливість застосування резервного методу за ціною ідентичного товару, що ввозився позивачем на підставі декларації №UА100550/2020/124624 від 20.05.2020.
Допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_3 , посадова особа митного органу, що приймала спірне рішення, показав, що у вказаних правовідносинах застосування шостого методу визначення митної вартості обґрунтовано тим, що взято до уваги найближчу, в тому числі і по часу, декларацію на схожий товар.
Крім того, свідок надав покази щодо відмінностей у наданій декларантом до матеріалів справи декларації №UA100550/2020/128516 від 07.09.2020 (а.с.25-26) та декларації, що надана митним органом (а.с.160-161). Так, свідок показав, у разі друку декларації в межах 80 днів вона має один вигляд, а зі сплином 80 днів її вигляд дещо змінюється, зокрема по-іншому відображається інформація у графах 43 і 47 відповідної декларації.
Суд вважає за необхідне зосередити увагу, що у спірному рішенні не співставлено умови поставок за порівнюваними контрактами, умови транспортування та страхування, кількісні та якісні характеристики товарів. Також відповідачем не взято до уваги відмінність товаровиробника.
Посилання на неможливість застосування методів 2а і 2б, 2в і 2г у рішенні про коригування митної вартості визнається судом формальним.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що визначені Конституцією та законами України вимоги до дій і рішень суб'єктів владних повноважень, які є важливими гарантіями дотримання прав особи, не були дотримані відповідачем.
Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень також не доведено суду, обґрунтованість прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів від 07.09.2019 №UА100000/2020/300217/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.09.2020 №UА 100550/2020/00090.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, під час розгляду справи суд встановив відсутність належних доказів та обґрунтованих підстав у відповідача для прийняття спірного рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, у зв'язку з чим, позов слід задовольнити в повному обсязі.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 4204,00 грн, про, що свідчать платіжні доручення №426 від 28.10.2020 та 443 від 26.11.2020 (а.с.10, 84).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Київської митниці Держмитслужби сплаченого судового збору у сумі 4204,00 грн.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 07.09.2019 №UА100000/2020/300217/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.09.2020 №UА 100550/2020/00090.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (бульвар Вацлава Гавела,8 А, м.Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43337359) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сенаторавто" (вул.Бистрицька,89, м.Бердичів, Житомирська обл., 13308, ЄДРПОУ 38284012) судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 4204,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва