79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.02.2021 р. Справа № 914/2790/14 (463/4430/17)
Господарський суд Львівської області у складі судді Морозюка А.Я.,за участю секретаря Андріюк В.М.
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварож", м. Львів
до відповідача: ОСОБА_1 , м. Львів
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Д-МІКС Україна", с. Хильчиці Золочівського району Львівської області
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Іва-Плюс", м. Жовква Львівської області
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Провімі", с. Жорниська Яворівського району Львівської області
про: стягнення заборгованості в розмірі 265 300 грн. 00 коп.
у межах справи № 914/2790/14
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-МІКС Україна", с. Хильчиці Золочівського району Львівської області
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварож" (80370, Львівська область, Жовківський район, с. Мервичі, вул. Робітнича, 1, кім. 5, ідентифікаційний код 36762682)
Представники:
від позивача: Чорній М.В.- арбітражний керуючий
від відповідача: Жук Р.С. - адвокат
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: не з'явився
від третьої особи-3: не з'явився
Історія розгляду справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сварож" звернулось до Личаківського районного суду м. Львова з позовом до відповідача: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 265 300 грн. 00 коп. (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 05.12.2017 р.).
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 09.10.2017 р. відкрито провадження у цивільній справі №463/4430/17; відстрочено сплату судового збору за подання позову в розмірі 3 922,50 грн. до ухвалення рішення по справі.
Розгляд справи неодноразово відкладався, з підстав викладених у відповідних ухвалах суду та протоколах (журналах) судових засідань. Протягом розгляду справи позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог (том-1, а.с. 50) та заяву про зміну підстав позову від 20.12.2017 р (том-1, а.с. 65-67); було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТзОВ «Д-МІКС Україна» (журнал судового засідання від 08.11.2017 р., том-1, а.с.46), ТзОВ «Іва-Плюс» (протокол судового засідання від 14.03.2018 р., том-1, а.с. 89) та ТзОВ «Провімі» (протокол судового засідання від 09.01.2019 р., том-2, а.с. 197-198).
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 13.09.2019 р. позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварож" кошти в розмірі 245 600,00 грн. як безпідставно набуте майно в період з 10.06.2013 року по 24.09.2013 року. В решті в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в розмірі 3 684,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварож" на користь держави судові витрати в розмірі 295,50 грн.
Постановою Львівського апеляційного суду від 03.09.2020 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13 березня 2019 року скасовано. Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварож" до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Д-МІКС Україна", Товариство з обмеженою відповідальністю "Іва-Плюс",Товариство з обмеженою відповідальністю "Провімі" про стягнення заборгованості постановлено передати до Господарського суду Львівської області для розгляду в межах справи №914/2790/14 про банкрутство ТзОВ "Сварож".
Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справу №463/4430/17 передано судді Морозюку А.Я., в провадженні якого перебуває справа №914/2790/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварож" (у якій станом на даний час триває ліквідаційна процедура згідно постанови від 03.02.2015 р., якою Товариство з обмеженою відповідальністю "Сварож" визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру), справі присвоєно номер 914/2790/14(463/4430/17).
Ухвалою суду від 30.10.2020 р. справу №463/4430/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварож" до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-МІКС Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі", про стягнення заборгованості в розмірі 265 300 грн. 00 коп., прийнято до розгляду в межах справи №914/2790/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварож", ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 01.12.2020 р.
23.11.2020 р. від відповідача на адресу суду надійшли письмові пояснення від 23.11.2020 р. на позовну заяву ТОВ "Сварож" про стягнення заборгованості в редакції заяви про збільшення позовних вимог від 01.12.2017 року та заяви про зміну підстав позову від 19.12.2017 р., у яких зазначено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості (коштів), як таких що набуті відповідачем без достатньої правової підстави не відповідає дійсності.
Також 23.11.2020 р. від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просить постановити ухвалу, якою витребувати у Акціонерного товариства "Укрексімбанк" банківські документи, щодо касових операцій по поточному рахунку ТзОВ "Сварож", а саме: Детальну довідку по поточному рахунку ТзОВ "Сварож" за період з 01 січня 2011 року по 19 серпня 2014 року щодо всіх касових операцій по цьому рахунку. Копії грошових чеків по поточному рахунку ТзОВ "Сварож" за період з 01 січня 2011 року по 19 серпня 2014 року. Копії Заяв про переказ готівки за період з 01 січня 2011 року по 19 серпня 2014 року по рахунку ТзОВ "Сварож".
01.12.2020 р. від представника позивача надійшла відповідь на письмові пояснення ОСОБА_1 від 23.11.2020 р., в якій позивач звертає увагу на те, що у поясненнях відповідача жодним чином не спростовано отримання ОСОБА_1 в період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. з рахунку банкрута грошових коштів.
Ухвалою суду від 01.12.2020 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкладено на 26.01.2021 р.; клопотання відповідача про витребування доказів задоволено; витребувано у АТ "Укрексімбанк" банківські документи, щодо касових операцій по поточному рахунку ТзОВ "Сварож", а саме: детальну довідку по поточному рахунку ТзОВ "Сварож" за період з 01 січня 2011 року по 19 серпня 2014 року щодо всіх касових операцій по рахунку; копії грошових чеків по поточному рахунку ТзОВ "Сварож" за період з 01 січня 2011 року по 19 серпня 2014 року; копії заяв про переказ готівки за період з 01 січня 2011 року по 19 серпня 2014 року по рахунку ТзОВ "Сварож".
20.01.2021 р. на адресу суду від АТ "Укрексімбанк" надійшов супровідний лист №060-14/БТ від 18.01.2021 р., згідно якого банк на виконання вимог ухвали суду від 01.12.2020 р. надає довідку по поточному рахунку № НОМЕР_1 , що належить ТзОВ "Сварож" за період з 01.01.2011 р. по 19.08.2014 р.; копії грошових чеків та заяв на переказ готівки по поточному рахунку № НОМЕР_1 , що належить ТзОВ "Сварож" за період з 01.01.2011 р. по 19.08.2014 р.
Ухвалою суду від 26.01.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 23.02.2021 р.
В судовому засіданні 23.02.2021 р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, додаткових обґрунтуваннях, відповіді на письмові пояснення та з посиланням на матеріали справи.
Представник відповідача в судовому засіданні 23.02.2021 р. проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, письмових поясненнях та додаткових пояснення.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, причин неявки не повідомили.
Суд заслухавши думку представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши, що учасникам справи були створені всі необхідні можливості для подання доказів та пояснень на підтвердження своїх вимог та заперечень, дійшов висновку про прийняття рішення у справі.
Позиція позивача:
Позовні вимоги обгрунтовано доводами, які відображено, зокрема, в позовній заяві (том-1, а.с. 2), заяві про збільшення позовних вимог (том-1, а.с. 50), заяві про зміну підстав позову (том-1, а.с. 65-67), додаткових обгрунтуваннях до позовної заяви про стягнення заборгованості (том-2, а.с. 173-174), відповіді від 30.11.2020 №02-01/4099 на письмові пояснення ОСОБА_1 б/н від 23.11.2020 (том-4, а.с. 32-34)), заявах, клопотаннях, письмових та усних поясненнях представника позивача, і які полягають в наступному.
В ході ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ТзОВ "Сварож" ліквідатор встановив, що ОСОБА_1 на підставі грошових чеків, виписаних за період з 10.06.2013 р. по 24.09.2013 р., було знято з рахунку банкрута грошові кошти у розмірі 265 300,00 грн. (згідно заяви про збільшення позовних вимог (том-1, а.с. 50)). З метою повернення дебіторської заборгованості ліквідатор на адресу відповідача направив досудову вимогу від 07.08.2017 р. №02-01/714, проте відповіді не отримав.
В процесі розгляду справи позивачем подано заяву про зміну підстав позову (том-1, а.с. 65-67), яка обґрунтована тим, що у грошових чеках, як підставу оплати вказано - позика на зворотній основі, проте у ліквідатора відсутні будь-які договори, укладені та підписані з відповідачем у письмовій формі, у зв'язку з чим їх слід вважати нікчемними, а отримані відповідачем кошти в розмірі 265 300,00 грн. є такими що набуті безпідставно у відповідності до ст. 1212 ЦК України. Окрім цього позивач звернув увагу, що зазначені грошові кошти належать до майна підприємства-банкрута та підлягають включенню до ліквідаційної маси підприємства, що в подальшому дозволить здійснити погашення вимог кредиторів банкрута.
У відповіді від 30.11.2020 №02-01/4099 на письмові пояснення ОСОБА_1 б/н від 23.11.2020 р. позивач звернув увагу на те, що у поясненнях відповідача жодним чином не спростовано отримання ОСОБА_1 в період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. з рахунку банкрута грошових коштів. Також позивач вважає, що висновки відповідача про те, що між ОСОБА_1 та ТзОВ "Сварож" виникли відносини позики згідно ст. 207 ЦК України, які оформлені у вигляді грошових чеків, не заслуговують уваги, при цьому посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного суду від 31.01.2019 у справі № 161/3404/15-ц.
Відтак у зв'язку з відсутністю будь-яких договорів, які б вказували на факт виникнення між сторонами правовідносин позики, фінансової допомоги, грошові кошти в розмірі 265 300,00 грн. набуті відповідачем без достатньої правової підстави, і вказані кошти позивач просить стягнути з відповідача.
Позиція відповідача:
Відповідач повністю заперечив проти позову з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву(том-1, а.с. 133-134), у поясненні до заперечення на позовну заяву про стягнення заборгованості (том-2, а.с. 164-165), письмових поясненнях на позовну заяву (том-4, а.с. 6-10), які полягають в наступному.
У відзиві відповідач зазначив, що позовні вимоги позивача обґрунтовані лише грошовими чеками про отримання на зворотній основі грошових коштів, однак позивачем не надано жодних відомостей з податкового та бухгалтерського обліку підприємства, які б свідчили про наявність заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем в розмірі 265 300,00 грн.
Також, на думку відповідача позивачем обрано неправильний спосіб захисту своїх прав, оскільки вимога про стягнення заборгованості (коштів), як таких що набуті відповідачем без достатньої правової підстави на підставі ст. 1212 ЦК України не відповідає дійсності. Відповідач, посилаючись на положення ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 1212 ЦК України вважає, що майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені в ч. 2 ст. 11 ЦК України.
Відповідач стверджує, що між позивачем та відповідачем виникли відносини позики, які були оформлені у вигляді грошових чеків, які є доказами не лише факту укладання договору позики, але і факту передачі певної суми грошей позичальнику. Таким чином оскільки відносини позики, як правова підстава отримання відповідачем коштів (виражена у формі грошових чеків) не скасована, не визнана недійсною, не змінена і не припинена, тому в даному випадку не підлягає застосуванню ст. 1212 ЦК України.
Окрім цього позивачем не враховано того факту що відповідач не лише отримувала кошти з рахунку позивача, а також вносила кошти на рахунок товариства в якості позики на зворотній основі, що підтверджується Випискою руху коштів по рахунку та листом АТ «Укрексімбанк» від 23.01.2017 р. №060-10/125 (том-1, а.с. 13-18, 19), тому заявлена до стягнення сума в розмірі 265 300,00 грн. не може бути безспірною, а відтак є безпідставною та необґрунтованою.
Позиція третьої особи (ТзОВ «Д-МІКС Україна»):
Третя особа явку повноважного представника в судові засідання не забезпечила, у наданих суду поясненнях (том-1, а.с. 135-136) зазначила, що господарські операції щодо отримання відповідачем готівкових грошових коштів у вигляді фінансової допомоги на зворотній основі оформлені у банку первинними документами, якими являються видаткові касові ордери, що містять всі необхідні обов'язкові реквізити для первинних документів: назву документа, дату складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, особистий підпис особи, яка отримала грошові кошти у вигляді готівки; виписки банку. Таким чином, у справі містять беззаперечні письмові докази, які підтверджують як факт отримання відповідачем через касу банку грошових коштів у формі готівки, так і факт їх не повернення.
Позиція третьої особи (ТзОВ «Іва-Плюс»):
Третя особа явку повноважного представника в судові засідання не забезпечила, також не скористалась своїм правом на подання пояснень стосовно предмета спору.
Позиція третьої особи (ТзОВ «Провімі»):
Третя особа явку повноважного представника в судові засідання не забезпечила, також не скористалась своїм правом на подання пояснень стосовно предмета спору.
Приймаючи рішення у даній справі, суд встановив наступні обставини та виходив з наступних мотивів.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ( п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України").
В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Сварож» (позивачем) у період з 10.06.2013 р. по 24.09.2013 р. було виписано на ім'я ОСОБА_1 (відповідача) грошові чеки на видачу з поточного рахунку № НОМЕР_2 грошових коштів із зазначенням цілі витрат « 61, «позика на зворотній основі», «повернення позики на зворотній основі» на загальну суму 245 600,00 грн., а саме за грошовими чеками: АЗ 1841121 від 10.06.2013 на суму 110 000,00 грн., АЗ 1841124 від 27.06.2013 р. на суму 5 000,00 грн., АЗ 4144004 від 05.08.2013 р. на суму 25 000,00 грн., АЗ 4144005 від 09.08.2013 р. на суму 4 800,00 грн., АЗ 4144006 від 14.08.2013 р. на суму 19 900,00 грн., АЗ 4144009 від 30.08.2013 р. на суму 3 800,00 грн., АЗ 4144007 від 29.08.2013 р. на суму 15 000,00 грн., АЗ 4144011 від 18.09.2013 р. на суму 47 000,00 грн., АЗ 4144010 від 12.09.2013 р. на суму 3 000,00 грн., АЗ 4144008 від 30.08.2013 р. на суму 3 800,00 грн., АЗ 4144012 від 24.09.2013 р. на суму 8 300,00 грн.
З наданої на вимогу суду довідки АТ «Укрексімбанк» від 18.01.2021 р. №060-15/6 БТ про операції по поточному рахунку № НОМЕР_1 , що належить ТзОВ «Сварож» за період 01.11.2011 р. - 19.08.2014 р. (том-4, а.с. 49-51) прослідковується, що зазначені у вище вказаних грошових чеках суми проведені по дебету рахунку (в тому числі і суми грошових чеків АЗ 4144009 від 30.08.2013 р. на суму 3 800,00 грн., АЗ 4144007 від 29.08.2013 р. на суму 15 000,00 грн., АЗ 4144011 від 18.09.2013 р. на суму 47 000,00 грн., АЗ 4144008 від 30.08.2013 р. на суму 3 800,00 грн. (проведена по рахунку 10.09.2013 р.), АЗ 4144012 від 24.09.2013 р. на суму 8 300,00 грн., із зазначенням цілі витрат « 61, повернення позики на зворотній основі»), що свідчить про те, що з поточного рахунку позивача на підставі згаданих вище грошових чеків відповідачу у період з 10.06.2013 р. - 24.09.2013 р. (включно) передано у вигляді готівкових коштів 245 600,00 грн.
Також, те що з рахунку позивача у відповідні дні та у сумах, відображених у вищевказаних грошових чеках, знімались кошти у формі «позики на зворотній основі» свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка по рахунку № НОМЕР_2 за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 (том-1, а.с.13-18).
Підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції на час вчинення відповідних операцій та станом на даний час) визначено, що поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Таким чином, відносини з надання поворотної фінансової допомоги за своєю цивільно-правовою природою є позиковими, а тому на них поширюється дія ч.1 ст. 1047 ЦК України, відповідно до якої договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Тобто для договору позики як поворотної фінансової допомоги з позивачем як юридичною особою встановлено обов'язкову письмову форму.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи договорів позики, який би відповідав згаданим вище нормам сторони в письмовій формі не укладали, а зняття готівки відбувалось виключно на підставі грошових чеків, виданих ТзОВ «Сварож» на ім'я ОСОБА_1 .
Однак,як стверджує відповідач, між ТзОВ «Сварож» та ОСОБА_1 виникли відносини позики, які були оформлені у вигляді грошових чеків, та є доказами не лише факту укладення договору позики, але і факту передачі певної суми грошей позичальнику.
З цього приводу суд звертається до правових висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 31.01.2019 р. у справі №161/3404/15-ц.
Так, у постанові Верховним Судом зазначено таке: «Судом апеляційної інстанції надана належна оцінка видатковим касовим ордерам, а саме, що вони не можуть бути підтвердженням існування між сторонами позичкових відносин, а є підтвердженням видачі готівки з каси підприємства директору підприємства».
Також Верховним Судом звернуто увагу, що «документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів».
Суд констатує, що наявні в матеріалах справи грошові чеки на підставі яких відповідач отримала з рахунку позивача у період з 10.06.2013 р. по 24.09.2013 р. начебто позику на зворотній основі в розмірі 245 600,00 грн. , не містять жодних умов отримання відповідачем в борг готівкових коштів та жодних зобов'язальних умов їх повернення, відтак такі грошові чеки не можуть підтверджувати існування між сторонами договірних відносин.
Частиною 1 ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У частині 2 ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно з ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.04.2020 р. у справі №501/5213/13-ц зазначено таке:
«Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 1, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей)».
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29.01.2018 у справі № 910/12574/17 «у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов».
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, між ТзОВ «Сварож» та ОСОБА_1 жодних договорів чи інших правочинів на отримання грошових коштів у вигляді позики на зворотній основі, окрім грошових чеків (які згідно правової позиції Верховного суду (постанова від 31.01.2019 р. у справі №161/3404/15-ц) не можуть бути підтвердженням існування між сторонами позичкових відносин), не укладалося, таким чином доводи позивача, що грошові кошти отримані відповідачем за грошовими чеками набуті без достатньої правової підстави, тобто за відсутності договору позики на зворотній основі, є обґрунтованими.
Як вбачається із доданої до позовної заяви копії досудової вимоги від 07.08.2017 р. №02-01/714, позивач просив відповідача у найкоротший строк повернути ТзОВ «Сварож» грошові кошти у сумі 261 500,00 грн. шляхом перерахування на банківський рахунок (реквізити зазначені), проте відповіді на досудову вимогу не надійшло, та грошових коштів позивачу не повернуто.
Позивач у заяві про збільшення позовних вимог (том-1, а.с. 50), просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 265 300,00 грн. як безпідставно набуте майно в період з 10.06.2013 р. по 24.09.2013 р.
У додаткових обґрунтуваннях до позовної заяви про стягнення заборгованості від 21.12.2018 р. №02-01/1980 (том-2, а.с. 173-174) позивачем здійснено детальний розрахунок (окремо по кожному грошовому чеку) по зняттю ОСОБА_1 грошових коштів на загальну суму 265 300,00 грн.
Так, у додаткових обґрунтуваннях позивачем відображено 12 грошових чеків, виписаних на ім'я ОСОБА_1 (а саме: від 28.09.2011 р. на суму 19 700,00 грн., від 10.06.2013 р. на суму 110 000,00 грн., від 27.06.2013 р. на суму 5 000,00 грн., від 05.08.2013 р. на суму 25 000,00 грн., від 09.08.2013 р. на суму 4 800,00 грн., від 14.08.2013 р. на суму 19 900,00 грн., від 30.08.2013 р. на суму 3 800,00 грн., від 29.08.2013 р. на суму 15 000,00 грн., від 18.09.2013 р. на суму 47 000,00 грн., від 12.09.2013 р. на суму 3 000,00 грн., від 30.08.2013 р. на суму 3 800,00 грн., від 24.09.2013 р. на суму 8 300,00 грн.), якими позивач підтверджує заборгованість в розмірі 265 300,00 грн. (грошові чеки додані до додаткових обґрунтувань).
Проте серед зазначених позивачем грошових чеків, міститься грошовий чек від 28.09.2011 р. на суму 19 700,00 грн. (АЖ194301), тобто кошти в сумі 19 700,00 грн. були надані відповідачу 28.09.2011 р., що стверджується також випискою по рахунку (том-1, а.с.13-18). Решта грошових чеків на суму 245 600,00 грн., видані у період з 10.06.2013 р. по 24.09.2013 р. (включно), і повністю співпадають з грошовими чеками, які надані на вимогу суду АТ «Укрексімбанк», а зазначені в них суми у відповідні дні проведені по дебету рахунку позивача, що підтверджується довідкою АТ «Укрексімбанк» від 18.01.2021 р. №060-15/6 БТ (том-4, а.с. 49-51).
Оскільки позивачем визначено період, за який у відповідача виникла заборгованість в розмірі 265 300,00 грн. з 10.06.2013 р. по 24.09.2013 р., виписаний відповідачу 28.09.2011 р. грошовий чек на суму 19 700,00 грн., судом до уваги не береться, оскільки грошові кошти за вказаним грошовим чеком отримані відповідачем поза заявленим позивачем періодом.
Враховуючи, що відповідачем не доведено факту повернення отриманих у позивача грошових коштів в розмірі 245 600,00 грн., такі кошти підлягають поверненню позивачу як набуті без достатньої правової підстави, у відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Твердження відповідача про те, що вона не лише отримувала кошти з рахунку позивача, а також вносила кошти на рахунок товариства, посилаючись при цьому на Виписку руху коштів по рахунку та лист АТ «Укрексімбанк» від 23.01.2017 р. №060-10/125 (том-1, а.с. 13-8, 19), не заслуговують на увагу суду, оскільки у виписці відображено лише рух коштів по рахунку ТзОВ «Сварож», а у листі відсутні будь-які дані, які б вказували про повернення грошових коштів саме ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на все вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 245 600,00 грн. В решті частині позовних вимог в розмірі 19 700 грн. 00 коп. суд відмовляє.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке:
Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 09.10.2017 р. (том-1, а.с. 1) позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
З огляду на наведене, враховуючи що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, судовий збір, що пропорційно до задоволених позовних вимог складає 3 684 грн. 00 коп. (1,5% від суми задоволених позовних вимог 245 600 грн. 00 грн.) покладається на відповідача та підлягає стягненню в дохід державного бюджету. Судовий збір в розмірі 295 грн. 50 коп. (пропорційно до позовних вимог в розмірі 19 700 грн. 00 коп. в задоволенні яких відмовлено) покладається на позивача та підлягає стягненню в дохід державного бюджету.
Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв'язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.
Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 13, 74, 76-79, 86,123, 129, 236-241, 327 ГПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварож" (80370, Львівська область, Жовківський район, с. Мервичі, вул. Робітнича, 1, кім. 5, ідентифікаційний код 36762682) заборгованість в розмірі 245 600 грн. 00 коп.
3. В задоволенні позову в частині стягнення заборгованості в розмірі 19 700 грн. 00 коп. - відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварож" (80370, Львівська область, Жовківський район, с. Мервичі, вул. Робітнича, 1, кім. 5, ідентифікаційний код 36762682) в дохід Державного бюджету України 295 грн. 50 коп. судового збору.
5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) в дохід Державного бюджету України 3 684 грн. 00 коп. судового збору.
6. Накази, відповідно до ст. 327 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.
Повне рішення складено 01.03.2021 р.
Суддя А.Я. Морозюк