Рішення від 10.02.2021 по справі 913/266/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року м.Харків Справа № 913/266/20(913/218/18)

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши матеріали справи за позовом Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (місцезнаходження вул. Петрушевича, буд. 1, м. Івано-Франківськ, 76004)

до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (вул.Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93404)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" (місцезнаходження: вул.Січових Стрільців, 17, м.Київ, 04053)

про визнання недійсними кредитного договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 09.04.2012 №012 зі всіма додатками та кредитного договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 05.06.2012 №013 зі всіма додатками

в межах справи №913/266/20 за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140)

до боржника - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про банкрутство.

Секретар судового засідання Славич В.І.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув;

від третьої особи: представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.05.2018 Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про визнання недійсними кредитного договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 09.04.2012 №012 зі всіма додатками та кредитного договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 05.06.2012 №013 зі всіма додатками.

В обґрунтування поданого позову позивачем зазначено, що при укладанні спірних кредитних договорів та усіх додатків до них, які є його невід'ємною частиною, сторонами були допущені наступні порушення, а саме, спірні договори є такими, що укладені без належних повноважень сторін, оскільки Статут ДП "Івано - Франківський облавтодор" передбачає обов'язкове погодження "Державної акціонерної компанія "Автомобільні дороги України" на кредит, заставу, тощо; сторонами не дотримано тендерного законодавства, вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, що є підставою недійсності за ст. 216 Цивільного кодексу України (наступна зміна умов договору тендерним законом не допускається, а тому всі додаткові угоди є незаконними та підлягають визнанню недійсними, а відповідно, позивач стверджує, що заборгованість станом на 2014 не підтверджена , граничний термін повернення кредиту не продовжений, як і термін надання кредитних послуг та строк дії договору також не продовжені, а як наслідок сплив строк позовної давності за первинними вимогами, що є підставою для відмови у стягнення заборгованості.

Також, позивач посилається на несправедливість умов договору по відношенню до споживача банківських послуг згідно Закону України "Про захист прав споживачів", щодо вчиненні законних дій позичальника щодо реорганізації, виплат дивідендів, змін до Єдиного державного реєстру, відкриття рахунку, обмеження, які стосуються прав і обов'язків за договорами із третіми особами, обмеження про переведення всіх коштів на рахунках "ПАТ "Укрінбанк".

В той же час, як на підставу необхідності визнання недійсними кредитних договорів та усіх додатків до них, позивач посилається на незаконність додаткових угод про продовження строків дії договору, відсутність документально - підтверджених об'єктивних обставин таких змін, що призвели до збільшення суми кредиту, його здорожчання.

При цьому, позивачем зазначено, що відповідачем, на його думку, незаконного, без відома позивача, були вчинені неправомірні дії щодо передачі права вимоги по кредитним договорам; окрім повідомлення про відступлення права вимоги, позивачем не було отримано договору про відступлення права вимоги, а тому відсутність вказаних договорів унеможливлює виконання зобов'язань за кредитними договорами, що є підставою визнання недійсним договору.

Також, позивачем зазначено, що відсутність згоди боржника на зміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором є підставою для визнання недійсним на підставі ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогами ч.1 ст. 516 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №913/218/18; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.08.2020 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк", вул.Січових Стрільців, 17, м.Київ, 04053.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.09.2020 матеріали справи №913/218/18 за позовом Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про визнання недійсними кредитного договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 09.04.2012 №012 зі всіма додатками та кредитного договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 05.06.2012 №013 зі всіма додатками передано за підсудністю до Господарського суду Луганської області для розгляду в межах справи №913/266/20 про банкрутство боржника - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.10.2020 матеріали справи №913/266/20913/218/18) передано на розгляд судді Масловському С.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, код ЄДРПОУ 05839888); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів до 01.11.2020; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Дашко Ігоря Валерійовича (свідоцтво від 26.12.2018 №1878, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проспект Олександра Поля, буд. 97, офіс 9, м. Дніпро 49069).

15.05.2020 оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про відкриття провадження у справі № 913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404).

01.06.2020 на адресу Господарського суду Луганської області від Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" надійшла апеляційна скарга №548/1В від 28.05.2020 на ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 по справі № 913/266/20 про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

03.06.2020 матеріали справи надіслано до Східного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" залишено без руху, з метою усунення недоліків, протягом 10 днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 31530 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 відмовлено Публічному акціонерному товариству "Українська інноваційна компанія" у задоволенні клопотання про розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу повернуто без розгляду.

В той же час, Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 у справі №913/266/20 про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "ЮС-Металл" у відкритті провадження у справі про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія".

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 у справі №913/266/20 про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "ЮС-Металл" у відкритті провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 у справі №913/266/20 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі №913/266/20 скасовано. Справу №913/266/20 направлено на новий апеляційний розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.10.2020 справу №913/266/20 (913/218/18) прийнято до провадження; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; вирішено повторно провести підготовче провадження; підготовче засідання призначено на 22.10.2020 о 15 год. 30 хв.

У судовому засіданні 22.10.2020 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 18.11.2020 о 14 год. 45 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 18.11.2020 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 10.12.2020 о 14 год. 40 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 10.12.2020 постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.01.2021 о 15год. 20 хв., яку відповідно до ч.5 ст.233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 12.01.2021 постановлено ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті на 26.01.2021 о 12 год. 20 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 26.01.2021 постановлено ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті на 10.02.2021 об 11 год. 40 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" проти позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та зазначило, що позивач, звертаючись до суду з позовом послався на підстави визнання недійсними кредитних договорів та усіх додатків а саме: недотримання вимог тендерного законодавства щодо продовження терміну надання кредитних послуг та строку дії договору, а отже строк позовної давності за кредитними договорами сплив; недотримання вимог Закону України "Про захист прав споживачів", а саме несправедливість умов договору по відношенню до споживачів банківських послуг та обставин, що призвели до збільшення суми кредиту; неправомірні дії щодо відступлення прав вимог за кредитними договорами.

При цьому, відповідачем зазначено, що твердження позивача є безпідставними та не можуть судом прийматись до уваги, оскільки позивачем не наведено жодної норми чинного законодавства, яку б порушили сторони кредитного договору (позивач та відповідач) при укладанні кредитних договорів та договорів про внесення змін до кредитних договорів, останні не визнані недійсними в установленому законом порядку, а в силу вимог ст. ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Щодо неможливості застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про захист прав споживачів", відповідачем зазначено, що відповідно до приписів вказаного законом споживачами є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Щодо висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 10.12.2019 у справі №925/698/16, відповідачем зазначено, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 12.06.2018 по справі №927/976/17 зробив висновок, що преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінки суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Преюдиція має дві обов'язкові ознаки, які полягають у тотожності суб'єктного складу, тобто обставина має бути встановлена відносно учасника справи, де приймалось "преюдиційне" рішення; обставини повинні бути досліджені та встановлені судом, тобто не є преюдицією оціночні судження, або просто констатація судом обставин.

Враховуючи викладене, відповідач звертає увагу, що ані ПАТ "УКР/ІН/КОМ", ані Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не були учасниками справи №925/698/16, тому Велика Палата Верховного Суду не могла і не досліджувала жодних обставин щодо правовідносин, які виникли між ПАТ "УКР/ІН/КОМ" та Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних щодо запровадження процедур проблемності, тимчасової адміністрації та ліквідації.

Таким чином, враховуючи, що суб'єктний склад справи №925/698/16 та даної справи не є тотожним, постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16 не є преюдиційною для справи №913/266/20(913/218/18).

Також, відповідачем зазначено, що зазначаючи свої доводи Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи №925/698/16, не надала нормативного обґрунтування, а тому такі доводи не можуть вважатись висновками Великої Палати Верховного Суду в розумінні Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а відтак, такі доводи не можуть бути застосовані судами нижчих інстанцій, оскільки є лише оціночними судженнями Великої Палати Верховного Суду.

При цьому, відповідачем зазначено, що 14.12.2017 Окружний адміністративний суд м. Києва постановою по справі №826/14033/17 задовольнив позовні вимоги ПАТ "Українська інноваційна компанія", визнав незаконним та скасував Постанову Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Постановою від 20.02.2018 по справі №826/14033/17 Київський апеляційний адміністративний суд залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.12.2017.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019 відмовлено у задоволенні касаційних скарг, залишені без змін постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 щодо визнання незаконним та скасування Постанови Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку"., при цьому Верховний Суд погодився з судами попередніх інстанцій про безпідставність доводів Національного банку України щодо відсутності погодження з його сторони реорганізації ПАТ "Український інноваційний банк", оскільки ПАТ "Укрінком" є тією ж юридичною особою, яке довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи, а зміна організаційно - правової форми не відбувалась, тому і відсутній факт реорганізації юридичної особи, в ході якої згідно зі ст. ст. 27, 28 Закону України "Про банки і банківську діяльність" необхідне затвердження плану реорганізації та отримання дозволу НБУ.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2017 у справі №826/11199/16 у задоволенні вказаного позову відмовлено, яка залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 та Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.04.2019.

У Постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.04.2019 у справі №826/11199/16 зроблено правовий висновок, що станом на дату виникнення спірних правовідносин вказані рішення Правління Національного Банку України скасовані в судовому порядку, що, в свою чергу, відновлює повноваження органів управління банку.

Також, відповідачем зазначено, що рішенням Окружним адміністративним судом м. Києва від 05.03.2017 у справі №826/15260/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 та зазначено, що ліквідація банку фактично не розпочалась з огляду на скасування в судовому порядку відповідних рішень Національного банку України та Фонду гарантування вкладів не є повноважним органом управління третьої особи, а тому відсутні повноваження відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" здійснювати Фондом свої повноваження щодо ПАТ "Українська інноваційна компанія". Суд дійшов висновку, що оскільки код ЄРПОУ є ідентифікуючою ознакою юридичної особи, яка залишається незмінною протягом усього часу існування, ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ПАТ "Укрінбанк" є однією юридичною особою, крім того, відповідно до імперативних приписів ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними, та можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Також суд дійшов висновку, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є банком в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність", адже станом на момент розгляду заяви кредитора у боржника - ПАТ "Українська інноваційна компанія" відсутня банківська ліцензія, відсутні відомості про зазначену юридичну особу в єдиному Державному реєстрі банків та не спростовані відомості про зазначену юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Крім того, відповідач просить суд, відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України застосувати строк позовної давності.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області, -

ВСТАНОВИВ:

09.04.2012 між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (банк за договором) та Дочірнім підприємством "Івано - Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (позичальник за договором) було укладено кредитний договір №012 відповідно до умов якого, банк надав позичальнику кредит у розмірі 10000000 грн 00 коп. на умовах відновлювальної кредитної лінії на термін до 04.04.2013.

Позичальник сплачує банку проценти в розмірі 20% річних. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день поточного місяця, проценти нараховуються щомісячно на суму фактичної заборгованості за кредитом з дати її виникнення (п.3.4. договору).

Граничним терміном повернення кредиту є 03.04.2013 (п.3.5.1 договору).

Сторони за невиконання (неналежне виконання) умов договору несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п.6.1. договору).

Вказаний договір підписаний директором Дочірнього підприємства "Івано - Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", який діє підставі Статуту, та скріплений печаткою даного підприємства без застережень та зауважень.

05.06.2012 між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (банк за договором) та Дочірнім підприємством "Івано - Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (позичальник за договором) було укладено кредитний договір №013, відповідно до якого, банк надав позичальнику кредит у розмірі 11000000 грн 00 коп. на умовах відновлювальної кредитної лінії на термін до 31.05.2013.

Позичальник сплачує банку проценти в розмірі 20% річних. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день поточного місяця, проценти нараховуються щомісячно на суму фактичної заборгованості за кредитом з дати її виникнення (п.3.4. договору).

Граничним терміном повернення кредиту є 31.05.2013 (п.3.5.1. договору).

Сторони за невиконання (неналежне виконання) умов договору несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п.6.1. договору).

Вказаний договір підписаний директором Дочірнього підприємства "Івано - Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", який діє підставі Статуту, та скріплений печаткою даного підприємства без застережень та зауважень.

13.07.2016 на позачергових Загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", було прийнято рішення про затвердження Статуту товариства в новій редакції, рішення про зміну назви товариства на Публічне акціонерне товариство "Укрінком".

28.03.2017 рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрінком", змінено найменування товариства як юридичної особи з Публічного акціонерного товариства "Укрінком" на "Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія", затверджено статут в новій редакції.

Відомості про це були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України - 05839888, тобто такий самий, як у ПАТ "Укрінбанк".

Відповідно до висновку викладеному у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019, ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Укрінком" є тією ж юридичною особою, яке довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи.

За умовами частин 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Таким чином, крім учасників правочину (сторін за договором), позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, обов'язковими умовами визнання договору недійсним є наявність у позивача певного суб'єктивного права (охоронюваного інтересу) - об'єкту судового захисту, порушення у зв'язку з укладенням відповідного договору таких прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі, та належність обраного способу судового захисту. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність є одними із загальних засад цивільного законодавства (пункти 3, 6 частини 1 статті 3 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 2, 3 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до частин першої-третьої, п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Частиною 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси, як заінтересованої особи, безпосередньо порушені спірним договором та в результаті визнання недійсним договору інтереси заінтересованої особи будуть відновлені.

Позивач, реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Позивач звертаючись до суду з даним позовом, посилається на порушення сторонами тендерного законодавства щодо порядку продовження строку дії кредитних договорів; на необхідність погодження укладення кредитних договорів зокрема з "Державною акціонерною компанією "Автомобільні дороги України"; на несправедливість умов кредитних договорів як до споживача банківських послуг, відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів"; незаконність відповідачем відступлення права вимоги за кредитними договорами.

При цьому, позивачем в порушення ст.ст. 74-77 Господарського процесуального кодексу України, доказів порушення відповідачем норм чинного законодавства щодо порядку укладення кредитних договорів та додаткових угод, які є його невід'ємною частиною, до суду надано не було та не зазначено, які саме умови кредитних договорів є незаконними та несправедливими. Крім того, позивачем не було надано суду копій додаткових угод до кредитного договору №012 від 09.04.2012 та до кредитного договору №013 від 05.06.2012, які просить визнати недійсними, копії Статуту ДП "Івано - Франківський облавтодор", відповідно до якого можна встановити порядок та умови погодження Державною акціонерною компанією "Автомобільні дороги України" необхідності погодження укладення кредитних договорів; крім того, відповідачем не надано суду, та з матеріалів справи не вбачається, що кредитні договори були укладені відповідно до проведеного тендеру (публічної закупівлі), та які саме норми тендерного законодавства були порушені сторонами при укладенні спірних договорів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача Дочірнього підприємства "Івано - Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про визнання недійсними кредитного договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №012 від 09.04.2013 зі всіма додатками та кредитного договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №013 від 05.06.2012 зі всіма додатками не є законною, доведеною належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк", про визнання недійсними кредитного договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №012 від 09.04.2012 зі всіма додатками та кредитного договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №013 від 05.06.2012 зі всіма додатками - відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Позивач - Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (місцезнаходження вул. Петрушевича, буд. 1, м.Івано-Франківськ, 76004, ідентифікаційний номер 31790584)

Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідентифікаційний номер 05839888)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" (місцезнаходження: вул.Січових Стрільців, 17, м.Київ, 04053)

Повний текст рішення складено та підписано 01.03.2021.

Суддя С. В. Масловський