вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 911/3493/20
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія
"Нафтогаз України"
до комунального підприємства теплових мереж "Яготинтепломережа"
про стягнення заборгованості в сумі 1 536 151,43 грн.,
за участю представників:
позивача: Верхацького І.В. (довіреність №14-335 від 22.12.2020 року);
відповідача: Мамаєва Д.В. (ордер, серії КВ №408417, від 23.11.2020 року),
04 грудня 2020 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) до комунального підприємства теплових мереж "Яготинтепломережа" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1 536 151,43 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору постачання природного газу №2688/18-БО-17 від 10.10.2018 року, згідно з якими позивач зобов'язувався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов'язувався його прийняти і оплатити.
Відповідач наданий позивачем газ за період з жовтня 2018 року до березня 2019 року оплатив частково.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 1 314 537,83 грн. основного боргу, 116 515,37 грн. пені, 63 959,54 грн. трьох процентів річних та 41 138,69 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.
Ухвалою суду від 08.12.2020 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 23 грудня 2020 року.
23 грудня 2020 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву, а також клопотання про продовження строку для надання відзиву на позовну заяву, у зв'язку з тим, що відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 17 грудня 2020 року.
23 грудня 2020 року в засіданні представник відповідача клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву підтримав. Крім цього, просив суд відкласти підготовче засідання.
Представник позивача проти задоволення клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву, а також відкладення підготовчого засідання, не заперечував.
Ухвалою суду від 23.12.2020 року клопотання представника відповідача були задоволені, підготовче засідання відкладено на 20 січня 2021 року.
14 січня 2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав відповідь на відзив №39/5-199-21 від 14.01.2021 року.
19 січня 2021 року через канцелярію суду представник відповідача подав клопотання, просив суд відкласти підготовче засідання, у зв'язку з участю в іншому судовому засіданні, проте доказів, що підтверджували б викладені обставини, до клопотання долучено не було, тому клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання задоволенню не підлягало.
20 січня 2021 року представник позивача в засіданні заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, представник відповідача у засідання не з'явився.
Ухвалою суду від 20.01.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 17 лютого 2021 року.
17 лютого 2021 року в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.
Згідно з ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
У підготовчому засіданні представники учасників справи підписали згоду про закриття підготовчого провадження та початок розгляду справи судом по суті.
Так, суд закрив підготовче провадження і перейшов до судового розгляду справи по суті.
17 лютого 2021 року в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просив зменшити штрафні санкції на 70%.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:
10 жовтня 2018 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) та комунальним підприємством теплових мереж "Яготинтепломережа" (далі - відповідач) був укладений договір постачання природного газу №2688/18-БО-17 (далі-договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити у власність відповідача природний газ, а відповідач зобов'язувався його прийняти та оплатити.
Згідно з п. 1.2. договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Відповідно до п. 3.7. договору, приймання - передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу відповідачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Пунктом п. 5.2. договору встановлено, що ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором на дату його укладання становить 7 907,20 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488,64 грн. (дев'ять тисяч чотириста вісімдесят вісім грн. 64 коп.).
Згідно з п. 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100 - відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 8.2. договору, у разі прострочення відповідачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити позивачу пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
27 жовтня 2018 року сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу від 10 жовтня 2018 року №2688/18-БО-17 (далі - додаткова угода №2), згідно з умовами якої пункт 2.1. розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" та пункт 3.8. розділу 3 "Порядок та умови передачі природного газу" викладено у наступній редакції:
"2.1. Позивач передає відповідачу з 01 жовтня 2018 р. по 31 жовтня 2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 150,0 тис. куб. метрів (сто п'ятдесят тисяч куб. метрів)".
"3.8. Відповідач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, відповідачу, зокрема, підписані відповідачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Виключно відповідач несе відповідальність за достовірність розподілу обсягів газу, зазначених ним в довідці та обсягів газу, зазначених в акті приймання - передачі природного газу".
02 листопада 2018 року сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору постачання природного газу від 10 жовтня 2018 року №2688/18-БО-17 (далі - додаткова угода №3), згідно з умовами якої пункт 2.1. розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" викладено у наступній редакції: "2.1. Позивач передає відповідачу з 01 листопада 2018 р. по 31 листопада 2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 150,0 тис. куб. метрів (сто п'ятдесят тисяч куб. метрів)".
"5.2. Ціна за 1000 куб.м. газу з 01 листопада 2018 року становить 6 235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7 482,61 грн. (сім тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 61 коп.)".
29 листопада 2018 року сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору постачання природного газу від 10 жовтня 2018 року №2688/18-БО-17 (далі - додаткова угода №4), згідно з умовами якої п. 2.1. цього договору викладено у наступній редакції:
"2.1. Позивач передає відповідачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений відповідачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 821.065 тис.куб. метрів (вісімсот двадцять одна тисяча шістдесят п'ять куб. метрів), в тому числі по місяцях (далі - розрахункові періоди): жовтень 2018 - 21.065 тис. куб.м., листопад 2018 - 150.0 тис. куб.м., грудень 2018 - 150.0 тис. куб.м., всього 321.065 тис. куб.м.; січень 2019 - 150.0 тис. куб.м., лютий 2019 - 150.0 тис. куб.м., березень 2019 - 150.0 тис. куб.м., всього 450.0 тис. куб.м.; квітень 2019 - 50.0 тис. куб.м., всього 50,0 тис. куб.м."
"Ціна за 1000 куб.м. газу становить 6 235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7 482,61 грн. (сім тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 61 коп.) (п. 4.2. договору)".
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 3.1. додаткової угоди №4, зокрема, право власності на природний газ переходить від позивача до відповідача після підписання актів приймання - передачі. Після переходу права власності на природний газ відповідач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Пунктом 3.8. додаткової угоди №4 встановлено, що приймання - передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання - передачі газу.
Згідно з п. 3.9.3. додаткової угоди №4, відповідач зобов'язується надати позивачу не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом підписані відповідачем два примірники акта приймання - передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням пункту 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість.
Відповідно до п. 3.10. додаткової угоди №4, позивач не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає відповідачу один примірник оригіналу акта приймання - передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання позивачем акта приймання - передачі природного газу позивач письмово повідомляє відповідача про причини такого непідписання акта.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ за період з жовтня 2018 року до березня 2019 року, на загальну суму 4 090 462,33 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31 жовтня 2018 року на суму 199 878,20 грн., від 30 листопада 2018 року на суму 692 171,54 грн., від 31 грудня 2018 року на суму 901 153,42 грн., від 31 січня 2019 року на суму 954 130,31 грн., від 28 лютого 2019 року на суму 756 484,60 грн., від 31 березня 2019 року на суму 586 644,26 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з п. 5.1 додаткової угоди №4, оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100 - відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Оскільки відповідач природний газ, переданий позивачем у період з жовтня 2018 року до березня 2019 року, оплатив частково, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 1 314 537,83 грн. основного боргу.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.
23 грудня 2020 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву, просив у задоволенні трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, відмовити, вважав, що відповідач звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, у зв'язку з відсутністю його вини. Також, у відзиві містилось клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 70%.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідач документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували б сплату позивачу грошових коштів у сумі 1 314 537,83 грн. за переданий природний газ, суду не надав.
17 лютого 2021 року в судовому засіданні представник відповідача проти боргу перед позивачем у сумі 1 314 537,83 грн. не заперечував.
Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 1 314 537,83 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути три проценти річних у розмірі 63 959,54 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 41 138,69 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.
Три проценти річних за жовтень 2018 року, враховуючи період заборгованості з 27.11.2018 року до 20.12.2018 року (24 дні), від суми 199 878,20 грн. становлять 394,28 грн.;
за листопад 2018 року, враховуючи період заборгованості з 27.12.2018 року до 27.12.2018 року (1 день), від суми 692 049,74 грн. становлять 56,88 грн.;
за грудень 2018 року, враховуючи період заборгованості з 26.01.2019 року до 05.02.2019 року (11 днів), від суми 401 153,42 грн. становлять 362,69 грн.;
за січень 2019 року, враховуючи період заборгованості з 26.02.2019 року до 21.03.2019 року (24 дні), від суми 554 130,31 грн. становлять 1 093,08 грн.;
з 22.03.2019 року до 17.04.2019 року (27 днів), від суми 304 130,31 грн. становлять 674,92 грн.;
за лютий 2019 року, враховуючи період заборгованості з 26.03.2019 року до 29.04.2020 року (401 день), від суми 759 484,60 грн. становлять 24 912,51 грн.;
з 30.04.2020 року до 19.10.2020 року (173 дні), від суми 727 893,57 грн. становлять 10 321,77 грн.;
за березень 2019 року, враховуючи період заборгованості з 26.04.2019 року до 19.10.2020 року (543 дня), від суми 586 644,26 грн. становлять 26 143,41 грн.,
а разом 63 959,54 грн., які підлягають стягненню.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції:
за січень 2019 року:
в період з 01.03.2019 року до 31.03.2019 року: у березні 2019 року - 100,9% (УК №70 від 11.04.2019 року), від суми 304 130,31 грн., складає 2 737,17 грн.;
за лютий 2019 року:
в період з 01.04.2019 року до 31.03.2020 року: у квітні 2019 року - 101,0% (УК №87 від 11.05.2019 року); травні - 100,7% (УК №109 від 12.06.2019 року); червні - 99,5% (УК №131 від 12.07.2019 року); липні - 99,4% (УК №153 від 13.08.2019 року); серпні - 99,7% (УК №173 від 11.09.2019 року); вересні - 100,7% (УК 195 від 11.10.2019 року); жовтні - 100,7% (УК №216 від 12.11.2019 року); листопаді - 100,1% (УК №238 від 11.12.2019 року); грудні - 99,8% (УК №5 від 11.01.2020 року); у січні 2020 року - 100,2% (УК №27 від 12.02.2020 року), лютому - 99,7% (УК №47 від 12.03.2020 року); березні - 100,8% (УК №70 від 11.04.2020 року), від суми 756 484,60 грн., складає 17 446,91 грн.;
в період з 01.04.2020 року до 30.09.2020 року: у квітні 2020 року - 100,8% (УК №88 від 13.05.2020 року); травні - 100,3% (УК №109 от 11.06.2020 року); червні - 100,2% (УК №134 від 16.07.2020 року); липні - 99,4% (УК №154 від 12.08.2020 року); серпні - 99,8% (УК №176 від 11.09.2020 року); вересні - 100,5% (УК №199 від 13.10.2020 року), від суми 727 893,57 грн., складає 7 263,36 грн.;
за березень 2019 року:
в період з 01.05.2018 року до 30.09.2020 року: у травні 2019 року - 100,7% (УК №109 від 12.06.2019 року); червні - 99,5% (УК №131 від 12.07.2019 року); липні - 99,4% (УК №153 від 13.08.2019 року); серпні - 99,7% (УК №173 від 11.09.2019 року); вересні - 100,7% (УК 195 від 11.10.2019 року); жовтні - 100,7% (УК №216 від 12.11.2019 року); листопаді - 100,1% (УК №238 від 11.12.2019 року); грудні - 99,8% (УК №5 від 11.01.2020 року); у січні 2020 року - 100,2% (УК №27 від 12.02.2020 року), лютому - 99,7% (УК №47 від 12.03.2020 року); березні - 100,8% (УК №70 від 11.04.2020 року); квітні - 100,8% (УК №88 від 13.05.2020 року); травні - 100,3% (УК №109 от 11.06.2020 року); червні - 100,2% (УК №134 від 16.07.2020 року); липні - 99,4% (УК №154 від 12.08.2020 року); серпні - 99,8% (УК №176 від 11.09.2020 року); вересні - 100,5% (УК №199 від 13.10.2020 року), від суми 586 644,26 грн., складає 13 517,15 грн.,
а разом 40 964,59 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.
Також позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 116 515,37 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Пунктом 7.1 додаткової угоди №4 встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Відповідно до п. 7.2 додаткової угоди №4, у разі прострочення відповідачем оплати згідно пункту 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити позивачу пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, розмір пені не може перевищувати встановлений законом розмір, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Судом встановлено, що умовами договору постачання природного газу №2688/18-БО-17 від 10.10.2018 року та додатковою угодою №4 від 29.11.2018 року передбачено розмір пені за порушення грошового зобов'язання, а саме 15,3% річних, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у відповідний період.
Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Так, розмір пені, враховуючи період заборгованості:
за жовтень 2018 року з:
27.11.2018 року до 20.12.2018 року, суму боргу в розмірі 199 878,20 грн., за ставкою, що становила 15,3%, складає 2 010,83 грн.;
за листопад 2018 року з:
27.12.2018 року до 27.12.2018 року, суму боргу в розмірі 692 049,74 грн., за ставкою, що становила 15,3%, складає 290,09 грн.;
за грудень 2018 року з:
26.01.2019 року до 05.02.2019 року, суму боргу в розмірі 401 153,42 грн., за ставкою, що становила 15,3%, складає 1 849,70 грн.;
за січень 2019 року з:
26.02.2019 року до 21.03.2019 року, суму боргу в розмірі 554 130,31 грн., за ставкою, що становила 15,3%, складає 5 574,70 грн.;
22.03.2019 року до 17.04.2019 року, суму боргу в розмірі 304 130,31 грн., за ставкою, що становила 15,3%, складає 3 442,09 грн.;
за лютий 2019 року з:
26.03.2019 року до 25.09.2019 року, суму боргу в розмірі 756 484,60 грн., за ставкою, що становила 15,3%, складає 58 346,72 грн.;
за березень 2019 року з:
26.04.2019 року до 25.10.2019 року, суму боргу в розмірі 586 644,26 грн., за ставкою, що становила 15,3%, складає 45 001,24 грн.,
а разом 116 515,37 грн.
У відзиві на позов представник відповідача просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 70%, послався на те, що вина відповідача в порушенні зобов'язань, згідно з умовами договору, відсутня, а збитки позивача не доведені.
17 лютого 2021 року в судовому засіданні представник відповідача заявлене клопотання про зменшення розміру пені на 70% підтримав. Представник позивача проти задоволення судом вищевказаного клопотання заперечував.
Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Крім цього, неустойка не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
За відсутності встановленого законом переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №913/89/18 від 06.11.2018 року, у справі №916/65/18 від 04.12.2018 року, у справі №917/791/18 від 03.07.2019 року, у справі №904/5830/18 від 22.10.2019 року, у справі № 902/855/18 від 13.01.2020 року.
Судом береться до уваги, що комунальне підприємство теплових мереж "Яготинтепломережа" є комунальним підприємством, створене для задоволення потреб споживачів у теплопостачанні, та змушене надавати послуги за вартістю, нижчою за собівартість, враховує те, що незначні збитки позивача компенсуються трьома процентами річних та сумою, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.
Так, суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені на 70%, тому стягненню підлягає пеня в сумі 34 954,61 грн.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 1, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 1 ст. 233, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ст. 253, ч. 5 ст. 254, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ч. 3 ст. 551, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. 6 ст. 183, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити частково позов акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства теплових мереж "Яготинтепломережа" про стягнення заборгованості в сумі 1 536 151,43 грн.
Стягнути з комунального підприємства теплових мереж "Яготинтепломережа" (07700, Київська область, Яготинський район, місто Яготин, вул. 1 Травня, будинок 1, ідентифікаційний код 24223294) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) 1 314 537,83 грн. (один мільйон триста чотирнадцять тисяч п'ятсот тридцять сім грн. 83 коп.) основного боргу; 116 515,37 грн. (сто шістнадцять тисяч п'ятсот п'ятнадцять грн. 37 коп.) пені; 63 959,54 грн. (шістдесят три тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять грн. 54 коп.) трьох процентів річних; 40 964,59 грн. (сорок тисяч дев'ятсот шістдесят чотири грн. 59 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 23 039,66 грн. (двадцять три тисячі тридцять дев'ять грн. 66 коп.) витрат на сплату судового збору.
Відмовити в іншій частині позову.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 01.03.2021 року.
Суддя С. Грабець