вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" лютого 2021 р. Справа № 911/555/21
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічного підприємства "Галпласт+" про забезпечення позову
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська виробничо-дослідна компанія "Екотехнологія"
2. ОСОБА_1
про визнання недійсним договорів та витребування частки статутного капіталу з незаконного володіння
встановив:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічного підприємства "Галпласт+" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська виробничо-дослідна компанія "Екотехнологія" та ОСОБА_1 про:
- визнання недійсним договору управління корпоративними правами та здійснення представництва інтересів, укладеного 20.05.2016 між ТОВ ВТП "Галпласт+" та ТОВ "Українська виробничо-дослідна компанія "Екотехнологія", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Красієм В.Я. та зареєстрованого в реєстрі за №51;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу 29,5% частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенго" від 19.10.2020 №19-10/10, підписаного від імені Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічного підприємства "Галпласт+" Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська виробничо-дослідна компанія "Екотехнологія", як управителем корпоративних прав позивача, та громадянином Італійської Республіки - Брацці Даніеле, на підставі якого було підписано акт приймання-передачі від 20.10.2020;
- витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ ВТП "Галпласт+" 29,5% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго".
Заявлені позивачем вимоги обґрунтовано тим, що позивач є засновником та власником частки у статутному капіталі ТОВ "Соларенерго" у розмірі 29,5% статутного капіталу, яку незаконно відчужено внаслідок підробки договору управління корпоративними правами та здійснення представництва інтересів від 20.05.2016 та укладення його поза волею позивача, оскільки останній ніколи такого правочину не укладав та, відповідно, директор товариства його не підписував.
Водночас разом із вказаною вище позовною заявою через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на грошові кошти та на все нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Соларенерго", а саме на третю чергу комплексу сонячних електростанцій, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1991233765247, за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Магістральна, 5;
- заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії державними реєстраторами у Державному реєстрі речових прав щодо нерухомого майна, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Соларенерго", а саме: третьої черги комплексу сонячних електростанцій, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1991233765247, за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Магістральна, 5;
- накладення арешту на статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго";
- заборони внесення змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго";
- заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії або вносити зміни до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго".
В обґрунтування відповідно поданої заяви Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічного підприємства "Галпласт+ посилається на те, що ОСОБА_1 шляхом вчинення ряду протиправних дій заволодів 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго", в тому числі 29,5% позивача, як наслідок відповідач отримав можливість вільного розпорядження статутним капіталом товариства, вчиняти дії, спрямовані на розпорядження коштами та майном товариства, що, у разі задоволення позову, може унеможливити або утруднити виконання рішення суду.
Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 136, ч. ч. 1, 5, 9, 10 ст. 137, ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Суд, який вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу.
Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З огляду на вищевикладені норми процесуального законодавства метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є, зокрема, уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача. В немайнових спорах має досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд, зокрема, має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Так, обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі №921/40/20.
Отже, заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Поряд з тим приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з останньою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №910/13208/19.
Так, зі змісту поданої позивачем заяви слідує, що обрані ним заходи забезпечення позову стосуються безпосередньо всього статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго", тоді як предметом позову, з яким звернувся заявник до суду та який просить забезпечити, є дві немайнові вимоги про визнання недійсними договорів та одна вимога майнового характеру про витребування на користь ТОВ ВТП "Галпласт+" 29,5% частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго".
Тобто, обрані заявником заходи забезпечення позову, зокрема шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" і заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії державними реєстраторами у Державному реєстрі речових прав щодо нерухомого майна товариства, не відповідають предмету позову, тоді як саме лише зазначення заявником по тексту заяви про можливість ускладнення виконання рішення не свідчить про наявність підстав для застосування обраних заявником заходів забезпечення позову.
Суд звертає увагу заявника на те, що заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших учасників господарського товариства, крім випадків, коли заборона вчиняти дії має стосуватися лише корпоративних прав заявника, безпосередньо пов'язаних з предметом спору, а тому вимоги заявника про накладення арешту на весь статутний капітал та заборону реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії як стосовно майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго", так і стосовно самого товариства не відповідають приписам ч.ч. 5, 9, 10 ст. 137 ГПК України, позаяк такі рішення/дії, які заявник просить суд заборонити вчиняти не стосуються предмета спору - зокрема 29,5% частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго".
З огляду вказаного вище вимоги про накладення арешту на статутний капітал та заборону вносити зміни до статуту визнаються судом доказово непідтвердженими та такими, що носять характер ймовірних припущень, як і визнаються судом доказово необгрунтованими та неспроможними доводи заявника про ймовірність вільного розпорядження Брацці Даніеле статутним капіталом з огляду на заволодіння 100% його розміру, оскільки заявник не може обґрунтовувати порушення власних прав та охоронюваних законом інтересів через призму правомочностей інших осіб - учасників товариства, поза відносинами представництва.
Отже, заявником не доведено, що обрані ним заходи забезпечення позову спрямовано на ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернулася до суду.
За таких обставин, оскільки обрані позивачем заходи забезпечення позову не відповідають предмету позову, доказово не обгрунтовано та не спрямовано на ефективний захист або поновлення порушених прав заявника, за захистом яких він звернувся із відповідним позовом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічного підприємства "Галпласт+" про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічного підприємства "Галпласт+" про забезпечення позову відмовити.
Ухвала складена та підписана 26.02.2021, набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.А. Ярема