Справа № 687/1017/20
2/687/53/2021
"25" лютого 2021 р. смт. Чемерівці
Чемеровецький районний суд
Хмельницької області в складі
головуючого судді Кулєбякіна В.О.,
за участю секретаря Литовченко В.К.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Чемерівці цивільну справу за позовом АТ Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору про надання банківських послуг №б/н від 27.09.2012 року та стягнення за первісним позовом 66 301,68 гривень в якості, сплати відсотків, пені, штрафу та комісії, -
В грудні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 27.09.2012 року між сторонами був укладений договір №б/н за умовами якого відповідач отримала кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», "Тарифами Банку" складає між ОСОБА_1 і банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідач взяті на себе зобов'язання виконувала неналежним чином, внаслідок чого станом на 18.10.2020 року її заборгованість перед банком становить 55396 грн. 33 коп., а саме: 35960 грн. 21 коп. - заборгованість за тілом кредита, 16974 грн. 31 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 2461 грн. 81 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0 грн. 00 коп. - нарахована пеня, 0 грн. 00 коп. - нараховано комісії, тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 55396 грн. 33 коп. та судовий збір.
В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до АТ КБ «ПриватБанк», в якій ОСОБА_1 вказує, що договір про надання банківських послуг №б/н від 27.09.2012 року не було укладено, сторони не домовились про всі необхідні істотні умови, а отже він підлягає визнанню недійсним, а також просить застосувати наслідки передбачені статтею 216 ЦК України та стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 66 301,68 гривень.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить відмовити повністю, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підтримує, просить їх задовольнити, справу слухати у його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, до суду надійшло клопотання в якому просить судове засідання проводити у її відсутності, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, проти задоволення первісного позову заперечує.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків:
з матеріалів справи вбачається, що 27.09.2012 року відповідач звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із анкетою - заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг на підставі якої позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту.
Згідно наданого позивачем розрахунку за кредитним рахунком ОСОБА_1 утворилась заборгованість в сумі 55396 грн. 33 коп., а саме: 35960 грн. 21 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 16974 грн. 31 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 2461 грн. 81 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0 грн. 00 коп. - нарахована пеня, 0 грн. 00 коп. - нараховано комісії.
Також позивачем наданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг, до яких за посиланням позивача приєднався відповідач. Підписи відповідача у вказаних Умовах відсутні.
Для здійснення грошових операцій за кредитним договором банк видав відповідачу кредитну картку № НОМЕР_1 зі строком її дії до червня 2016 року; № НОМЕР_2 зі строком її дії до червня 2019 року; № НОМЕР_2 зі строком її дії до червня 2019 року.
Даний факт підтверджується довідкою про видані кредитні картки, зміни кредитного ліміту та банківською випискою по картковому рахунку про рух коштів за картковими рахунками.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ч. 1, 2 статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 27.09.2012 року підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена. Крім того, у ній відсутні і умови договору про встановлення відповідальності у вигляді сплати неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив стягнути заборгованість за кредитом та за простроченим тілом кредиту заборгованість по процентам за користування кредитом, заборгованість за пенею та комісією, штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування окрім наданого розрахунку заборгованості, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, зокрема, пільговий період користування коштами, процентна ставка, обов'язків щомісячний платіж, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.
Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову. У разі виникнення прострочених зобов'язань за борговими зобов'язаннями на суму від 100 грн. клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів, яка нараховується в день нарахування процентів по кредиту (п. 2.1.1.12.6.1. Умов та правил надання банківських послуг).
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву від 27.09.2012 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати неустойки (пені, штрафів) та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Отже в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зробила висновок, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що за наведених обставин підлягають стягненню сума коштів фактично отримана відповідачем та 3% річних від суми боргу за період прострочення.
З наданої позивачем виписки по банківському рахунку, вбачається, що відповідач використав кошти банку, за весь період, на загальну суму 123779 грн. 73 коп. (зняття готівки, оплата послуг, тощо), крім наведеного з вказаної виписки вбачається, що відбувалось зростання тіла кредиту в рахунок самовільного списання Банком відсотків за користування кредитом, які з огляду на наведене вище мотивування, нараховувались неправомірно, а тому не можуть бути включені в загальну суму використаних Відповідачем коштів.
З дослідженого судом розрахунку заборгованості, вбачається, що сума коштів внесена клієнтом на рахунок Банку становить 120036 грн. 83 коп.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що за таких обставин підлягає стягненню сума 3742 грн. 90 коп., яка складається з різниці між використаними та внесеними на рахунок Банку коштами.
Заборгованість за несвоєчасне виконання зобов'язання, згідно ст. 625 ЦК України, враховуючи, що останній платіж на рахунок Банку був внесений в червні 2019 року до дати подання позову до суду в грудні 2020 року, становить 3742,9 грн.* 3% / 12міс. * 17міс. = 159,07 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Таким чином, загальна сума яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» становить 3901,97 грн., а позов Банку до часткового задоволення.
В зв'язку з наведеними обставинами, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 66 301,68 гривень до задоволення не підлягає.
Заяви сторін про застосування строків позовної давності до задоволення не підлягають, оскільки останні операції по картковому рахунку здійснювались в його межах.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 3901,97 коп., на користь останнього належить стягнути понесені судові витрати в розмірі 148,06 грн.
Щодо судових витрат ОСОБА_1 на правову допомогу, суд звертає увагу на наступне: ч. 1 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч. 4 ст. 139 ЦПК України суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов'язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат.
Як вбачається із матеріалів справи, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 не є адвокатом, з огляду на що витрати ОСОБА_1 , понесені на оплату послуг останнього, не можуть бути компенсовані у даній справі, ні як витрати на професійну правничу допомогу, ні як будь-який інший вид судових витрат, передбачених ст. 133 ЦПК України, адже вище вказані витрати ОСОБА_1 до судових витрат не належать, а відтак не можуть бути розподілені між сторонами даної справи, у порядку ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 141, 258, 263 ЦПК України, ст.ст. 526, 546, 549, 610, 611, 629, 1054 ЦК України суд,-
Позов АТ Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 27.09.2012 року в розмірі 3901,97 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в сумі 148,06 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення 66 301,68 гривень відмовити.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (р/р № НОМЕР_3 ), МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене сторонами безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів в порядку встановленому ст.ст. 354-356 ЦПК України.
Суддя Чемеровецького Кулєбякін В.О.
районного суду