Справа № 604/928/20
Провадження № 2-а/604/4/21
03 лютого 2021 року сел. Підволочиськ
Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Сидорак Г.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позовОСОБА_1 до Головного Управління поліції в Тернопільській області, поліцейського СРПП №3 Підволочиського ВП ТВП ГУНП в Тернопільській області Махніцького Д.О., про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Скиба В.М. звернувся до суду з позовною заявою до відповідача Головного Управління поліції в Тернопільській області, поліцейського СРПП №3 Підволочиського ВП ТВП ГУНП в Тернопільській області Махніцького Д.О. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 20 червня 2020 року інспектором СРПП патрульної поліції Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області Махніцьким Д.О. було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БАА №250674 від 20 червня 2020 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч .2 ст. 122, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст.126, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Вказана постанова мотивована тим, що позивач 20.06.2020 року о 22:20 год. в с. Полупанівка Підволочиського району, керував ТЗ марки ВАЗ2105, не ввімкнув поворот відповідного напрямку (правого), при зупинці не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п.9.1,п. 9.9 ПДР України, при перевірці документів виявлено відсутність посвідчення водія, реєстраційного талона на т/з, чим порушив п. 2.1а, 2.1 б ПДР. Позивач вважає, що вказана постанова є протиправною і підлягає скасуванню виходячи з того, що в його діях відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122, ч.1 ст. 126, ч.1 ст. 126 КУпАП, адже він не порушував ПДР України. Крім того позивач вказує на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які, передбачені ст. 251 КУпАП докази вчинення ним адміністративного правопорушення, а сам розгляд справи був проведений з порушенням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. 20 червня 2020 року позивач разом з ОСОБА_2 близько 22:20 год. перебував в т/з марки ВАЗ 2105, який знаходився в нерухомому стані. До них під'їхали працівники поліції, сказали надати документи на транспортний засіб та посвідчення водія . ОСОБА_1 вимогу працівника поліції виконав, після чого останні почав складати протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень. Постанову винесено на місці вчинення правопорушення, за таких умов позивач не мав часу та фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою. Копію постанови йому вручено не було. З врахування вказаного, вважає постанову, винесену інспектором протиправною, відтак, такою, що підлягає скасуванню.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, представника позивача - адвокат Скиба В.М. подав заяву, в якій просить справу розглядати у їх відсутності, позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просить позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав відзив на позовну заяву, в якому позов заперечив та просив відмовити у його задоволенні.
Поліцеський СРПП №3 Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області Махніцький Д.О. в судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності
Відповідно до вимог ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Тому суд, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін у письмовому провадженні.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Судом встановлено, що постановою серії БАА №250674 від 20 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 гривень.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови серії БАА №250674 від 20 червня 2020 року, ОСОБА_1 20.06.2020 року о 22:20 год. в с. Полупанівка Підволочиського району, керував ТЗ марки ВАЗ2105, не ввімкнув поворот відповідного напрямку (правого), при зупинці не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п. 9.1, п. 9.9 ПДР України, при перевірці документів виявлено відсутність посвідчення водія, реєстраційного талона на т/з, чим порушив п. 2.1 а, 2.1 б ПДР.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події складу адміністративного правопорушення, що має бути доведено шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У зв'язку з цим посадова особа зобов'язана розглянути всі сторони адміністративного правопорушення, оцінити його наслідки, переконатись, що внаслідок його вчинення не завдана значна шкода окремим громадянам або суспільству, дослідити обстановку, в якій вчинене порушення, особу порушника, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність та інше.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Здійснюючи розширений аналіз ч.4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності та рівноправності сторін у судочинстві - обов'язок доведення законності застосування адміністративного стягнення, лежить на органі (посадовій особі), який виніс оскаржуване рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, крім того не представив суду достатніх та належних доказів підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, не надав документів, які стали підставою для прийняття рішення про притягнення до відповідальності позивача.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Разом з тим, згідно з ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, вихованням громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.
Зазначена постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.
З наведених обстави суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 122, ч.1 ст.126, ч. 1 ст. 126 КУпАП не доведена, прийняте рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, за відсутності достатніх даних про вчинення правопорушення, відповідно постанова серії БАА №250674 від 20 червня 2020 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, а тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними у судовому засіданні.
Таким чином, судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи прийнято обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову, з Головного Управління патрульної поліції в Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то слід зауважити, що згідно з положеннями ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивач чи його представник у цій справі не надали квитанцій на підтвердження здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також договору про надання юридичних послуг з представництва інтересів позивача, який зазначений у акті приймання-передачі наданих послуг №5 від 17.09.2020 року, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 90, 134, 139, 241-246, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного Управління поліції в Тернопільській області, поліцейського СРПП №3 Підволочиського ВП ТВП ГУНП в Тернопільській області Махніцького Д.О. про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Постанову серії БАА №250674 від 20 червня 2020 року, винесену інспектором СРПП патрульної поліції Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області Махніцьким Д.О. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122, ч. 2 ст. 122, ч.1 ст.126, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 126 КУпАП - закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок.
В стягненні витрат на оплату послуг адвоката - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в 10-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 7 «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: с. Полупанівка, Підволочиського району, Тернопільської області;
відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, юридична адреса: м. Тернопіль, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 40108720;
відповідач: поліцейський СРПП №3 Підволочиського ВП ТВП ГУНП в Тернопільській області Махніцький Д.О., адреса місцезнаходження: смт. Підволочиськ, вул. Д. Галицького, 112.
Суддя Г.Б. Сидорак