Справа № 604/825/20
Провадження № 2/604/55/21
01 лютого 2021 року сел. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області
у складі: головуючого - судді Сидорак Г.Б.,
за участі секретаря судового засідання Ілик Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Підволочиськ в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1 . Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що зазначене житлове приміщення належить їй на праві власності згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом. Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зареєстровані за зазначеною адресою, проте з 2017 року не проживають за місцем реєстрації без поважних причин, комунальні платежі не сплачують, в утриманні житла участі не беруть, особистих речей у будинку немає. Реєстрація відповідачів у належному позивачу будинку створює їй перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, а тому визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, є єдиним способом захисту її прав та інтересів.
Ухвалою судді від 17 листопада 2020 року по даній справі відкрито спрощене провадження з повідомленням сторін та відповідачам надано строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання копії вказаної ухвали, для подання відзиву на позов.
Позивач в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачі відзив на позов на надавали, в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про день слухання справи в суді, причини їх неявки суду невідомі, а тому, відповідно до ст. 281 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно зі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення за правилами спрощеного позовного провадження, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 247, 179 ЦПК України, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Як вбачається з положень ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, п. 1 ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства, ст. 41 Конституції України та ст.ст. 321, 328, 330, 334 ЦК України, кожна фізична особа має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Право власності набувається на підставах не заборонених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні крім у випадках і в порядку, встановлених законом. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВЕР №052455, виданого 23.05.2007 року державним нотаріусом Підволочиської держаної нотаріальної контори, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14737931 від 31 травня 2007 року, будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , дата прийняття рішення про реєстрацію права власності - 31 травня 2007 року.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Будинковою книгою для прописки громадян, що мешкають в будинку АДРЕСА_1 , підтверджується факт реєстрації відповідачів за вказаною адресою.
Згідно з актами обстеження житлово-побутових умов будинку від 22 червня 2017 року, 17 грудня 2018 року, 28 жовтня 2019 року, 02 липня 2020 року, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за місцем реєстрації не проживають з 2017 року.
Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються житловим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Згідно зі ст. 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно зі ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним. Конституційний принцип непорушності права власності означає неможливість втручання інших осіб у здійснення власником своїх повноважень, неможливість прояву свавілля відносно власника та відносно його прав, недопустимість будь-яких порушень його влади над своїм майном, а також недопустимість дій інших осіб всупереч інтересам власника та його волі. Непорушність права власності задекларована також статтею 321 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут). Житлове приміщення, яке вони мають право займати визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та підлягають до задоволення.
З огляду на вказане, відповідачів слід визнати такими, що втратили право користування житловим приміщенням з цих підстав.
На підставі наведеного, керуючись ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ч. 1 ст. 9, ст. 41 Конституції України, п. 1 ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. ст. 391, ч. 2 ст. 405 ЦК України, ст. ст. 13, 247, 263-265, 273, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя Сидорак Г.Б.