Справа № 761/2745/20
Провадження № 2/761/1442/2021
16 лютого 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді Осаулов А.А.
за участю секретаря судових засідань Вольда М.А.
за участю представника позивача: Катишева С.В.
за участю представника відповідача: Смага І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в м.Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕФ Група компаній» в особі представництва Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕФ Група компаній» про стягнення коштів середнього заробітку затримки розрахунку при звільненні,-
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕФ Група компаній» в особі представництва Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕФ Група компаній, в якому просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 20044,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працював в представництві Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕФ Група компаній». Наказом від 30.07.2019 р. №14-к позивача було звільнено з займаної посади у зв'язку зі скороченням штату за п.1 ст. 40 КЗпП України.
Згідно наданої відповідачем довідки позивачу нарахована, але не виплачена заробітна плата на день звільнення в розмірі 20163,17 грн.
Судовим наказом Шевченківського районного суду м. Києва від 06.09.2019 р. у справі №761/34782/19 стягнуто з відповідача на користь позивача нараховану, але не виплачену заробітну плату на день звільнення в розмірі 20163,17 грн.
10.12.2019 р. відкрито виконавче провадження №60851423 з примусового виконання судового наказу, виданого у справі №761/34782/19, яке 26.12.2019 р. закінчено в зв'язку з фактичним виконанням судового рішення.
Посилаючись на положення ст. 117 КЗпП України, позивач вважає за необхідне звернутись до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме, за період з часу звільнення по день фактичного розрахунку.
У відзиві на позов представник відповідача не заперечує щодо стягнення 2939,86 грн за прострочення виплати заробітної плати за 22 дні, зазначає, що директор представництва Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕФ Група компаній не передав новопризначеному директору інформацію про звітність, бухгалтерські та кадрові документи, лише 05.09.2019 р. отримав доступ до рахунку. Між тим, була відсутня інформація щодо банківських реквізитів колишніх співробітників. Лише 04.12.2019 р. отримали інформацію про банківські рахунки та 26.12.2019 р. погасили борг. Вважає, що вина Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕФ Група компаній» та представництва Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕФ Група компаній» щодо невиплати заробітної плати присутня лише за 22 дні.
Ухвалою судді Кондратенко О.О. від 06.04.2020 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ? АТЕФ Група Компаній ? в особі представництва іноземної компанії без права юридичної особи ? Представництво ? ТОВ ? АТЕФ Група Компаній ? про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
22.09.2020 року вказану цивільну справу було передано до провадження судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А.
Ухвалою судді Осаулова А.А. від 23.09.2020 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач працював на посаді керівника проектів та програм у сфері матеріального (нематеріального) виробництва
Наказом №14-к від 30.07.2019 р. позивача звільнено з 30.07.2019 р. з займаної посади у зв'язку зі скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України. (а.с. 7)
Згідно довідки про заробітну плату від 30.07.2019 р. за період з 01.05.2019 р. по 30.07.2019 р. позивачу нараховано та не виплачено 20163,17 грн. (а.с. 8)
Судовим наказом Шевченківського районного суду м. Києва від 06.09.2019 р. у справі №761/34782/19 стягнуто з представництва Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕФ Група компаній» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату на день звільнення в розмірі 20163,17 грн. (а.с. 9)
10.12.2019 р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Авторговим А.М. відкрито виконавче провадження №60851423 з примусового виконання судового наказу №761/34782/19, виданого 29.11.2019 р. (а.с. 10)
26.12.2019 р. виконавче провадження №60851423 закінчено на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» в зв'язку з тим, що рішення боржником фактично виконано в повному обсязі. (а.с. 11)
Відповідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Вимоги ст. 47 КЗпП України передбачають, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.
При цьому відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах у справах №6-76цс14 від 02.07.2014 року, №6-837цс15 від 23.12.2015 року, визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої частиною першою статті 117 цього Кодексу.
Пленум Верховного Суду України в п. 20 своєї постанови № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснив - установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він в цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому його вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
В постанові Верховного Суду від 09.09.2020 р. у справі № 212/5797/15-ц зроблено висновок, що Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Однак встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця. Відповідно до частини першої статті 9 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц (провадження № 6-2159цс15) та у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6-1185цс16). Пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов'язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що вимагає, зокрема частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Судом встановлено, що 04.12.2019 р. представник ОСОБА_1 звернувся до представництва Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕФ Група компаній» з заявою про добровільне погашення заборгованості, до якої додав довідку з реквізитами банківського рахунку ОСОБА_1 , яка отримана в АТ КБ «Приватбанк» 29.11.2019 р.
Тобто, лише 04.12.2019 р. з заяви про добровільне погашення заборгованості представництво Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕФ Група компаній» отримало банківські реквізити для перерахунку заробітної плати ОСОБА_1 .
В зв'язку з цим суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо не проведення розрахунку при звільненні за період з 04.12.2019 року по 26.12.2019 року, водночас вина роботодавця-представництва Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕФ Група компаній» щодо невиплати заробітної плати за період з серпня 2019 р. по 03.12.2019 р. (включно) стороною позивача не доведена, оскільки фактично він був обізнаний і мав можливість погасити борг лише при наявності банківських реквізитів.
При обрахунку середнього заробітку за затримки розрахунку при звільненні за період з 04.12.2019 року по 26.12.2019 року, суд враховує, що у відповідності до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.95 року нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Заробітна плата, що була нарахована позивачу за червень 2019 року становить - 5146 грн. 00 коп. без вирахування податків та зборів із кількістю відпрацьованих за цей період робочих днів - 18.
Заробітна плата, що була нарахована позивачу за липень 2019 року становить - 4921 грн. 88 коп., а відпрацьовано ним за цей період було - 23 робочих дні.
Звідси розраховується середньоденний заробіток шляхом додавання сум обох заробітних плат за цей період (5146,00 + 4921,88 ): 41 кількість відпрацьованих робочих днів = 245,55 грн
Суд вважає, що з порушення строків виплати були несплачені кошти заробітної плати за період з 04.12.2019 року по 26.12.2019 року, а саме за 16 робочих днів, а тому 245,55 (середньоденний заробіток) х 16 робочих днів = 3928 грн. 80 коп., який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі - 840,80 грн.
Враховуючи вищевикладене на підставі ст.ст. 47, 94, 116, 117, КЗпП України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», та керуючись ст.ст. 3-5, 13, 141, 258-259, 264-268, 272-283, 352-355, 430 ЦПК України, суд, -
ви р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕФ Група компаній» в особі представництва Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕФ Група компаній» про стягнення коштів середнього заробітку затримки розрахунку при звільненні, - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕФ Група компаній» в особі представництва Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕФ Група компаній» на користь ОСОБА_1 кошти середнього заробітку за затримки розрахунку при звільненні за період з 04.12.2019 року по 26.12.2019 року у розмірі - 3928 (три тисячі дев"ятсот двадцять вісім) гривень 80 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕФ Група компаній» в особі представництва Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕФ Група компаній» на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЕФ Група компаній» в особі представництва Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕФ Група компаній», код ЄДРПОУ 26628227, адреса знаходження м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, 9Б, оф.6.
Повне рішення виготовлено 22.01.2021 р.
Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов