Справа № 761/20175/20
Провадження № 2/761/2503/2021
17 лютого 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді: Осаулова А.А.
при секретарі судових засідань: Вольда М.А.,
за участю представника позивача: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні Шевченківського районного суду м.Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -
У липні 2020 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_2 (позивач) до ОСОБА_3 (відповідач), в якому позивач просив розірвати шлюб, посилаючись на те, що спільне життя з відповідачем не склалось, через різні погляди на життя, непорозуміння, що призвело до фактичного припинення шлюбних стосунків. З весни 2012 року проживають окремо, примирення між позивачем та відповідачем неможливе, шлюб фактично розпався.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав за викладених у позовній заяві обставин, просив його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлялась про день та час розгляду справи, подала заяву про визнання позову в частині вимоги про розірвання шлюбу, подала клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А. від 28.07.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані в справі письмові докази, вважає за можливе позовні вимоги задовольнити з огляду на наступне.
Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 06.07.2005 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві, актовий запис №56. (а.с. 4)
Відповідно до ст.ст. 21, 24 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя
Відповідно до вимог ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Доказів примирення стороною відповідача надано не було.
Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 року (Заяви №№29381/09 та 32684/09) передбачено: «Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів… Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення…, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».
Беручи до уваги наведене, суд прийшов до висновку, що шлюб між сторонами існує формально, вони не підтримують сімейні стосунки, сім'я сторін розпалась остаточно і подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, а тому позовну заяву можливо задовольнити і шлюб потрібно розірвати.
Стосовно розподілу судових витрат варто вказати наступне.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
П. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Згідно ст. 142 ч.1 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України, в зв'язку з визнанням відповідачем позову, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судові витрати, які складаються з судового збору, в розмірі 420,40 грн. Крім цього, позивачу необхідно повернути з Державного бюджету Ѕ частину сплачених коштів судового збору в сумі - 420 грн. 40 коп.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В постанові Верховного Суду від 01.04.2020 р. (справа №640/4013/17-ц) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу позивача ОСОБА_2 було надано договір про надання правової допомоги від 01.07.2020 р., укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Подоприголовим В.Є., в якій обумовлений розмір витрат в розмірі 7000,00 грн, розрахунок судових витрат на суму 7000,00 грн, квитанцію №01/7 від 01.07.2020 р. про оплату 7000,00 грн. (а.с. 8-10)
Згідно ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, оскільки безпідставно включені витрати на запити в ЖЕК та підготовку клопотань про виклик свідків. Вважає, що витрати на правничу допомогу є неспівмірнимим із складністю справи та об"ємом виконаних адвокатом робіт.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та об"ємом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), беручи до уваги те, що сторона відповідача заявила клопотання про зменшення розміру витрат в зв"язку з їх неспівмірністю, суд вважає можливим стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 3000 грн. 00 коп., в стягненні решти витрат на правничу допомогу потрібно відмовити.
Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 21, 24, 56, 110, 112, 114 Сімейного кодексу України, ст.ст. 217-242, 258-259, 268, 272-273, 352, 354, п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, суд, -
Вирішив :
позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, - задовольнити повністю.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 06.07.2005 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві, актовий запис №566, - розірвати.
Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 Ѕ частину судового збору в сумі - 420 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 3000 грн. 00 коп.
Повернути з Державного бюджету ОСОБА_2 Ѕ частину сплачених коштів судового збору в сумі - 420 грн. 40 коп. сплачених згідно квітанції №50123750 від 02.07.2020 року до Казначейства України.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників:
Позивач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер невідомий, реєстрація місця проживання: АДРЕСА_2 .
Повне рішення виготовлено 22.02.2021 р.
Суддя: А.А.Осаулов