Справа № 761/8545/20
Провадження № 2/761/1739/2021
26 лютого 2021 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Макаренко Ірина Олександрівна, вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Київметробуд», 3-тя особа Головне управління Держпраці у Київській області про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що вони не відповідають вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.
Згідно ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу та адресу електронної пошти, за наявності; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї.
Статтею 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві повинна бути зазначена ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці та обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Позивач, визначаючи зміст позовних вимог, просить стягнути середній заробіток за весь період вимушеного прогулу, при цьому, не надає доказів, на підставі яких були здійснені розрахунки сум, які на його думку, підлягають стягненню, отже обґрунтований розрахунок сум (довідки про середню заробітну плату), що стягується - відсутній.
У відповідності до ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ст. 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку, а у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог - загальною сумою всіх вимог.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Як вбачається зі матеріалів справи предметом позову є не лише вимоги про поновлення на роботі, а й стягнення компенсації за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, що не входить до складу заробітної плати, а тому всі повинні бути оплачені судовим збором.
При зверненні до суду з вимогою про поновлення на роботі позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір».
Щодо позовної вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, то це є спеціальний вид відповідальності роботодавця, спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу, а тому не входить до структури заробітної плати, у розумінні Закону України «Про оплату праці».
Таким чином пункт 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях, а тому повинна бути оплачена судовим збором.
Зазначене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена в Постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 910/4518/16.
Згідно аналізу норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Позивач, визначаючи зміст позовних вимог, просить стягнути середній заробіток за весь період вимушеного прогулу по поновлення на роботі, при цьому не вказує розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також позивач не надає обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються.
Крім цього позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 27 846,00 грн.
Відповідно до позиції Верховного Суду, що міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц, в якій зазначено, якщо вимоги про відшкодування моральної шкоди визначено сумою грошових коштів, то така позовна вимога є майновою та повинна бути оплачена судовим збором у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору, що підлягає сплаті, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах, загальною сумою всіх вимог, що складаються з кількох самостійних вимог.
Позивачем пред'явлено дві позовних вимоги майнового характеру щодо стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, моральна шкода та одну немайнову вимогу (визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи), які мають бути окремо оплачені судовим збором.
Дана позиція висловлена в Постанові Верховного Суду від 21 квітня 2020 року у справі № 657/220/18.
Таким чином, позивачу слід визначити ціну позову та, виходячи з цього, оплатити судовий збір за наступними реквізитами: отримувач коштів УК у Шевчен.р-ні/Шевченк.р-н/22030101, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA628999980313151206000026011, код класифікації доходів бюджету 22030101 із зазначення призначення платежу.
Документи про сплату судового збору подаються до суду в оригіналі.
У відповідності з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Виходячи з наведеного вважаю, що вищезазначену позовну заяву необхідно залишити без руху з наданням позивачу п'ятиденного строку для усунення вказанихв ухвалі недоліків.
Враховуючинаведене, на підставі ст. 95, 175-177, 185 ЦПК України,суддя
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Київметробуд», 3-тя особа Головне управління Держпраці у Київській області про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків терміном 5 (п'ять) днів з моменту отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя