707/197/21
2/707/398/21
26 лютого 2021 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючої судді - Миколаєнко Т.А.,
за участі: секретаря судового засідання - Хандусь І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів у сумі 17 733 грн 75 коп., -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 17 733 грн 75 коп.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач, з метою придбання матрацу для ліжка, звернувся до відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та 27 серпня 2020 року отримав від останньої рахунок на товар відповідної специфікації. 30 серпня 2020 року відповідач проінформувала позивача про те, що зазначений рахунок не дійсний, а оплата здійснюється лише на картку. При цьому, у зв'язку з акцією, ціна товару зменшилась і становила 17 733,75 грн. Механізм оплати був запропонований безпосередньо відповідачем як оплата 4-ма частинами на карту: НОМЕР_1 протягом кількох днів: 1-й день - 4900 грн, 2-й день - 4900 грн, 3-й день - 4900 грн, 4-й день - 3033,75 грн. Зазначені суми у повному обсязі і у запропонований ОСОБА_3 спосіб були переказані з карти дружини позивача ОСОБА_4 на карту, зазначену ОСОБА_2 . Факт отримання повної суми у розмірі 17 733,75 грн останньою було підтверджено 04 листопада 2020 року. Тоді ж ОСОБА_2 було зазначено строк виконання (постачання товару) як 14 днів від дати оплати. У подальшому, від відповідача надходили повідомлення про те, що товар, нібито, в роботі, «виробництву» ОСОБА_2 , нібито, підтверджувала специфікації товару, а позивачу було надіслано посилання, що мало б підтвердити відповідність специфікації передплаченому ним товару. Однак, ні в зазначений строк, а саме 14 днів після 04 листопада 2020 року, ні пізніше, продукція на обумовлену раніше адресу та у погоджений до цього спосіб доставки (через ОСОБА_5 ) відправлена не була, на зв'язок ОСОБА_2 не виходила і на повідомлення не відповідала. На початку грудня позивачу вдалося зв'язатись з ОСОБА_2 у телефонному режимі. Під час розмови остання, посилаючись на складну ситуацію, викликану перенесенням хвороби «Ковід-19» нею особисто та іншими «співробітниками на виробництві», і неможливість відповісти раніше через «залишений на роботі телефон», запропонувала повернути кошти або перенести строки. Враховуючи, що позивач з розумінням і по-людськи поставився до форс-мажорних обставин, зазначених ОСОБА_2 ; зважаючи на те, що підтверджена ОСОБА_2 специфікація товару йому підходила; товар аналогічної специфікації від цього ж виробника він уже замовляв для власного користування і отримував раніше через іншого виробника - продавця меблів та його знайомого ОСОБА_6 , котрий до серпня 2020 року з питань виробництва і постачання аналогічного товару успішно співпрацював з ОСОБА_2 ; виходячи з того, що як на момент замовлення і повної передплати 04 листопада 2020 року, так і на момент підтвердження позивачем згоди подовжити строки очікування відповідач продовжувала офіційно здійснювати активну діяльність в якості фізичної особи/фізичної особи-підприємця, пропонувати товари і послуги з відповідними умовами на існуючому сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 ; позивач погодився з перенесенням строків поставки і запропонував саме ОСОБА_2 визначити остаточний строк доставки самостійно відповідно до обставин, на які вона посилалась, після чого підтвердив свою згоду щодо запропонованого ОСОБА_2 строку доставки на обумовлену адресу 15 грудня 2020 року як остаточного. Однак, ні 15 грудня 2020 року, ні 29 грудня 2020 року, товар йому надіслано не було, ОСОБА_2 на зв'язок не виходить, на повідомлення позивача не відповідає, хоча отримує їх і читає. Водночас, 23 грудня 2020 року знайомому позивача ОСОБА_7 вдалося зв'язатися з відповідачем. Під час розмови ОСОБА_8 було чітко наголошено на тому, що ОСОБА_2 не були виконані зобов'язання щодо виготовлення та відправки товару належної якості замовнику ОСОБА_1 . Позивач зазнача, що із запису розмови слідує, що відповідач чітко усвідомлює, про який матрац йдеться, жодних натяків на невиконання зобов'язань позивача, як замовника, не висловлює, натомість підтверджує факт замовлення і отримання коштів, висловлюючи подив, вказує, що товар на визначену адресу вже відправлено та обіцяє обов'язково все з'ясувати і зв'язатись із замовником найближчим часом. У подальшому, відповідач знову перестала виходити на зв'язок, у зв'язку з чим 24 грудня 2020 року позивачем на адресу реєстрації ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця була відправлена претензія на повернення коштів і продублювана на контактний номер ОСОБА_2 через «Вайбер». 23 грудня 2020 року ним також була надіслана заява на адресу Держпродспоживслужби України. У своїй відповіді від 30 грудня 2020 року остання інформує, що Головному управлінню Держпродспоживслужби України по Черкаській області направлено доручення щодо перевірки наведених у зверненні позивача фактів та вжиття заходів згідно з чинним законодавством. 29 грудня 2020 року з невідомого для ОСОБА_2 номера дружині позивача вдалося зв'язатись з останньою і під виглядом удаваного покупця переконатись, що ОСОБА_2 надалі активно консультує і пропонує товари і послуги, зазначені на сайті, пропонуючи скористатись повною передплатою. Під час цієї розмови, представившись і попередивши, що здійснюється запис, позивач запитав у відповідача де перебуває передплачений ним товар, на що отримав відповідь, що товар мав би бути вже відправлений. Однак, надати підтверджуючі документи ОСОБА_2 не змогла, хоча пообіцяла «пошукати» матрац. За інформацією, отриманою на запит позивача від чергового оператора Нової Пошти відділення № 76 у м. Києві, станом на 29 грудня 2020 року жодних відправлень на домовлену з ОСОБА_2 адресу доставки з жовтня 2020 року не було. Зважаючи на те, що згідно рахунку-фактури № 276 від 27 серпня 2020 року відповідач повинна була поставити позивачу матрац «ЯСОН», останній вважає, що дані договірні умови відповідають умовам договору поставки. На виконання умов договору поставки позивачем здійснено оплату 100% вартості товару, однак продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, а тому позивач, як покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати. За вказаних обставин позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 29 січня 2021 року справу прийнято до провадження та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін 26 лютого 2021 року за наявними у ній матеріалами; запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Одночасно сторонам було роз'яснено, що відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а також зазначено строки подання такого клопотання.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від будь-якої зі сторін до суду не надійшло, а, відтак, відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд вважає можливим розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідача було повідомлено про вказаний позов шляхом направлення копії позовної заяви разом з додатками та ухвалою суду за місцем її реєстрації як фізичної особи-підприємця.
Відтак, відповідач вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.
Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідач не скористалася.
Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.
Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, що 27 серпня 2020 року постачальником - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 одержувачу - позивачу у справі ОСОБА_1 виставлено рахунок-фактуру № 276 на оплату замовлення - матрацу «ЯСОН» Akant (180 х 200) на суму 18472 грн. Вказаний рахунок дійсний протягом 3 днів /а.с. 8/.
З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що відповідач у справі ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем та, серед іншого, здійснює вид діяльності - виробництво матраців /а.с. 8, 17/.
Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем додано копії квитанцій № 1756-9КМ8-В788-6МЕА від 03 листопада 2020 року на суму 3034,00 грн; № 9ННТ-7ХСТ-НВ37-4510 від 02 листопада 2020 року на суму 4900,00 грн; № 11РС-588Р-1Е8С-ЕЕМ9 від 31 жовтня 2020 року на суму 4900,00 грн та № СР84-ЕЕ62-3КНС-4Е5С від 30 жовтня 2020 року на суму 4900,00 грн; з яких установлено, що відправником «Світланою Д» на рахунок одержувача НОМЕР_2 у АТ КБ «ПриватБанк», код банку: 305229, перераховано вказані суми, при цьому у графі «призначення платежу» вказано: «переказ особистих коштів» /а.с. 9,10/.
23 грудня 2020 року ОСОБА_1 на адресу Держпродспоживслужби була надіслана скарга на фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 .
З листа Держпродспоживслужби, за підписом заступника Голови Андрущак Анни, вбачається, що Держпродспоживслужба направила до Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області доручення щодо проведення перевірки наведених позивачем фактів та вжиття заходів згідно з чинним законодавством /а.с. 11/.
Крім того, позивач зазначає, що 24 грудня 2020 року на адресу реєстрації ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця ним була відправлена претензія на повернення коштів та продублювана на контактний номер ОСОБА_2 у «Вайбер», у якій він просив останню повернути сплачені ним кошти в розмірі 17733,75 грн у повному обсязі у строк до 08 січня 2021 року, однак ні доказів направлення вказаного документу відповідачу, ні доказів його отримання останньою не надає.
За твердженням позивача, згідно рахунку-фактури № 276 від 27 серпня 2020 року, відповідач зобов'язана була поставити йому матрац «ЯСОН», адже на виконання умов укладеного між ними договору поставки він здійснив передоплату 100% вартості даного товару.
З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконала, позивач вважає, що він, як покупець, має право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.
В оцінці доводів позивача суд застосовує системний аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та вважає необхідним звернути увагу на таке:
Відповідно до статті 11 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ЦК України), підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
За приписами статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з вимогами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частин першої - другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 ЦК України унормовано, що договір купівлі-продажу, це договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відтак, суд констатує, що до правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню положення про купівлю-продаж.
За приписами статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
За змістом статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Стаття 2 ЦПК України передбачає, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, а за її статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.
При цьому, в силу вимог статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, засіб юридичного захисту у відповідному національному органі має бути ефективним.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд зобов'язаний свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 4 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то зазначити, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Разом з тим, у справі, яка розглядається судом, встановлено, що права позивача жодним чином не порушені, оскільки ОСОБА_1 не доведено той факт, що ним особисто передавалися будь-які кошти відповідачу на виконання умов договору купівлі-продажу.
Не знайшли свого підтвердження й доводи позивача про те, що його дружиною ОСОБА_4 було здійснено оплату товару, адже, як зазначено вище, з копій квитанцій № 1756-9КМ8-В788-6МЕА від 03 листопада 2020 року, № 9ННТ-7ХСТ-НВ37-4510 від 02 листопада 2020 року, № 11РС-588Р-1Е8С-ЕЕМ9 від 31 жовтня 2020 року та № СР84-ЕЕ62-3КНС-4Е5С від 30 жовтня 2020 року, які долучені до позовної заяви, встановлено, що кошти на рахунок НОМЕР_2 у АТ КБ «ПриватБанк» перераховано «Світланою Д». Водночас, у графі «призначення платежу» зазначено: «переказ особистих коштів», а отримувача коштів не вказано взагалі. За таких обставин суд позбавлений можливості ідентифікувати особи відправника та отримувача коштів, а також встановити їхнє цільове призначення.
При цьому, суд виходить з того, що у ситуації, коли позивач не довів права на позов у матеріально-правому сенсі, суд не вправі робити висновок по суті позовних вимог про правомірність або неправомірність дій відповідача.
Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 04 грудня 2019 року в справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року в справі № 910/6091/19, від 08 квітня 2020 року в справі № 761/310/17, від 16 жовтня 2020 року в справі № 910/12787/17.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, зважаючи на вимоги до ефективності захисту порушеного права, принципу неможливості захисту права, що не є порушеним, суд дійшов висновку про необхідність відмови у позові із підстав недоведеності факту порушення прав позивача без необхідності встановлення відповідності дій відповідача вимогам законодавства.
Ухвалюючи рішення про відмову у позові, зважаючи на те, що позивач є звільненим від сплати судового збору, суд вважає необхідним судові витрати у справі компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У позові ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів у сумі 17 733 грн 75 коп. - відмовити.
Судові витрати у справі компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Черкаський районний суд Черкаської області.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; НОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Суддя: Т. А. Миколаєнко