Справа № 700/601/20
Номер провадження 2-а/700/1/21
17 лютого 2021 року Лисянський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Бесараб Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Мельніченко Н.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Лебідь А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Лисянка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Черкаській області, Управління Укртрансбезпеки в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Черкаській області, Управління Укртрансбезпеки в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що 26.07.2020 року о 23 год. 58 хв. УПП в Черкаській області винесено стосовного нього постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАМ № 2880720 на підставі акту про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів винесеного Управлінням Уктрансбезпеки в Черкаській області. Дії посадових осіб Управління Укртрансбезпеки в Черкаській області щодо складання акту № 044562 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 26.07.2020 року, а також розрахунку плати за проїзд (визначена у євро) великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту та постанови про застосування адміністративного стягнення штрафу є протиправним. Так, зазначив, що 26.07.2020 року о 23 год. 53 хв. (відповідно до інформації, вказаній в акті проведення перевірки) працівниками Управління Укртрансбезпеки в Черкаській області на пункті габаритно-вагового контролю, розташованому на а/д Київ-Одеса (210 км+450) було проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля MAN TGA 18.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є його син, а він здійснював перевезення зерна (пшениці), за результатами якого зроблено безпідставний висновок про перевищення вагових параметрів. Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю може складатися лише на підставі чека зважування, а тому вважатися допустимим доказом реальної ваги транспортного засобу ці документи не можуть. Згідно з копією довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 26.07.2020 року, відповідач вважає, що його автомобіль разом із вантажем мав фактичну повну масу 41,800 т., що перевищує нормативно допустиму масу 10,45 т. Крім того, фактичне навантаження на другу здвоєну вісь складало 26,30 т. при нормативно допустимому 24,00 т. Коли дві вісі є здвоєними, визначення загальної маси автомобіля та навантаження на здвоєні вісі шляхом сумування осьових навантажень на кожну з осей є неправильним, оскільки дві осі, які утворюють здвоєну вісь повинні зважуватися разом. Крім того, здійснював перевезення сипучого вантажу (зерно), який є рухомим під час зміни напрямків руху чи швидкості автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу було з перевищенням вагових обмежень на одну з осей. При цьому для визначення фактичної та навантаження на осі автомобіля така методика відповідачем не застосовувалася, так як не затверджена у встановленому законом порядку. А тому вважає, що за відсутності даної методики не можливо достовірно встановити, що перевезення вантажу здійснювалося з перевищенням вагових обмежень на здвоєну вісь. Зокрема, з акту, довідки та розрахунку не можливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, а саме: якими саме вагами проводилося зважування, який відсоток похибки таких ваг, чи проходили вони періодичну повірку. Так, в акті вказано, що допустима норма тоннажу транспортного засобу становить 44 тони, а фактична - 41,800 тони. Даний акт був складений лише через перевантаження на двійну вісь. Крім цього, посилаючись на положення п. 21 Порядку № 879, нарахування плати за весь маршрут не передбачено. Разом із тим, розрахунок плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування ніким не підписаний, у ньому відсутні відомості про особу, яка його склала. Водночас, сам розрахунок плати за проїзд за перевищення нормативних параметрів у рядку 2.2.1 розрахунку (арифметичні розрахунки) також виконано не вірно. За таких обставин змушений звернутися до суду та просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення в сумі 510 грн. у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2880720 та визнати акт Управління Укртрансбезпеки в Черкаській області № 044562 від 26.07.2020 року про стягнення 171,72 євро відповідно до розрахунку № 1454.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача - Управління патрульної поліції в Черкаській області у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, що викладені у відзиві на позов. Поліцейський при винесенні рішення у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача оцінив докази, дослідив всі обставини справи та встановив наявність адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , оскільки останній не мав дозволу на перевезення великогабаритного вантажу вагою понад норму. Відповідно до правил дорожнього руху водій повинен дотримуватись технічних характеристик і не перенавантажувати автомобіль. Переміщення вантажу під час руху є неприпустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху. Викладені позивачем доводи не є належним обґрунтуванням адміністративного позову, щодо порушення поліцейським норм матеріального чи процесуального права та не спростовують наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП. Вважає, що дії поліцейського є правомірними, законними та у межах своїх повноважень. А тому у позові ОСОБА_1 просить відмовити.
Представник відповідача - Управління Укртрансбезпеки в Черкаській області, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи без його участі.
Вивчивши та дослідивши докази, вислухавши думку сторін, суд приходить до наступного висновку.
Матеріалами справи встановлено, що 26.07.2020 року інспектором УПП в Черкаській області, рядовим поліції Гринчуком Олександром Ігоровичем було винесено постанову серії ЕАМ № 2880720 за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , згідно з якою 26.07.2020 року о 23:52:42 АД М-05 Київ-Одеса 210 км водій, керуючи т.з. разом з напівпричепом КОGEL Sn 24 д.н.з. НОМЕР_2 перевозив великоваговий вантаж з навантаженням на строєну вісь понад 22 тони, а саме: 26300 км, чим порушив п. 22.5 ПДР про перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами та накладено адміністративне стягнення за даний вид правопорушення у виді штрафу в сумі 510 грн.
26.07.2020 ОСОБА_1 здійснював перевезення 23 тон пшениці. Вага загальної тари - 35,080 тонн, що підтверджується чеком АФ «Батьківщина Шевченко» ТОВ НВФ «Урожай» с. Моринці електронні ваги від 22.07.2020 року.
Під час зупинки інспектором поліції на АД М-05 Київ-Одеса 210 км транспортного засобу МАN TGX 18/480 д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом КОGEL Sn 24 д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , під керуванням ОСОБА_1 , працівниками управління Укратрансбезпеки у Черкаській області було проведено габаритно-ваговий контроль даного транспортного засобу.
За результатами проведеного габаритно-вагового контролю посадовими особами складений акт від 26.07.2020 № 044562, яким встановлено перевищення нормативних вагових параметрів (перевищення вантажу з навантаженням на строєну вісь понад 22 тонни, а саме 26 тонни 300 кг., що підтверджується чеком зважування № 17566, довідка від 26.07.2020 року № 043937 про результати здійснення габаритно-вагового контролю. За результатами зважування видано позивачу розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 26.07.2020 № 1454 на суму 171,72 євро.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з частиною 4 статті 48 Закону №2344-ІІІ у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
За змістом пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється; забороняється рух транспортних засобів навантаженням на вісь понад 7 т. або фактичною масою понад 24 т. автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Так, механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі по тексту - Порядок №879).
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (пункт 13 Порядку № 879).
Із аналізу наведених положень слідує, що зважування транспортних засобів здійснюється за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке повинне утримуватись у робочому стані, періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки МАN TGX 18/480 д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом КОGEL Sn 24 д.н.з. НОМЕР_2 відповідач встановив фактичне навантаження на строєну вісь - 26,300 тонн, при нормативно допустимій 22 тонни.
Посилання позивача на те, що методика, на підставі якої проводиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на осі транспортного засобу, затверджена не була, є безпідставними з огляду на наступне.
Дійсно, на час виникнення спірних правовідносин, відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, затверджена не була.
Проте, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879, яким керувалися посадові особи Укртрансбезпеки, Суд вважає, що відповідачем правомірно складено розрахунок плати за проїзд. Крім того, позивачем не наведено жодних обґрунтувань порушення його права у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання такої методики.
Наведене узгоджується таким нормативним регулюванням спірних правовідносин як скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 п. 19 вказаного Порядку (який визначав, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку) без визначення необхідності застосування методики.
Аналогічна правова позиція щодо методики висловлена Верховним Судом в постановах від 02 серпня 2018 року в справі №820/1420/17, від 21 вересня 2018 року в справі №804/5296/17.
Отже, суб'єктом владних повноважень правомірно та з урахуванням всіх обставин справи (в тому числі і виду вантажу) застосовані наведені положення законодавства.
Всі зазначені у позові посилання позивача не спростовують такий висновок суду.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що предметом перевезення був сипучий вантаж (пшениця), який є рухомим під час руху транспортного засобу, тому його маса є несталою в різних точка автомобіля, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 4 абзацу 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, допускається перевищення вагових параметрів визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (враховуючи сипучість вантажу).
Тобто, законодавцем чітко передбачена критична похибка в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися. У вказаній справі перевищення навантаження на строєну вісь становить більше 2%.
Крім того, наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2014 № 363 "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" на водія та перевізника покладений ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.
Так, відповідно до пунктів 8.14-8.15 глави 8 зазначених Правил завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.
Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Згідно з пунктом 12.1 глави 12 зазначених Правил при транспортуванні вантажів слід дотримуватись вимог Правил дорожнього руху України.
Пунктом 12.5 глави 12 Правил передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Також, пунктом 8.20 глави 8 Правил визначено, що водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.
Відповідно до пункту 8.21 глави 8 Правил, виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов'язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.
Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, тому доводи позивача щодо сипучості вантажу, на думку суду, є необґрунтованими.
Посилання позивача на відсутність повірки обладнання, яким здійснювався габаритно-ваговий контроль також є безпідставні, оскільки в матеріалах справи міститься свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 34-00/0844 та сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки.
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що позивач здійснював перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без спеціального дозволу, суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕАМ № 2880720 та акт Управління Укратрансбезпеки в Черкаській області № 044562 від 26.07.2020 року є правомірними, тому підстави для їх скасування відсутні.
У зв'язку з цим, у задоволенні позову слід відмовити.
За таких обставин, судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Черкаській області, Управління Укртрансбезпеки в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складеня повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 25.02.2021 р
Суддя - Н. В. Бесараб