Справа № 640/25329/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.
25 лютого 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Карпушової О.В.,
Ключковича В.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області в якому просив суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 жовтня 2019 року №151513-5605-1031, №151514-5605/1031, №151515/5605-1031, що прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, з огляду на те, що при розрахунку суми земельного податку контролюючим органом неправомірно взято нормативно грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення (рілля), оскільки належні ОСОБА_1 земельні ділянки відносяться до земель житлового фонду та мають цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що нормативно - грошова оцінка земель Червонослобідської сільської ради у 2018 році не була проведена, а тому суми податку розраховані виходячи зі ставки прийнятої рішенням Червонослобідської сільської ради V скликання від 30 січня 2015 року про встановлення плати за землю відповідно 2018 рік. Відтак, апелянт вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені нормами чинного законодавства.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2020 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п'ятнадцяти днів.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є власником трьох земельних ділянок площею 46,649 га, 9,971 га, 34,77 га, які розташовані у Макарівському районі Київської області, відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку серії №ЯА №414222, №ЯА №414223, №ЯА №414224 від 13 квітня 2007 року.
Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- №151513-5605-1031, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за податковий період - 2018 рік, у розмірі 45538,26 грн.;
- №151514-5605-1031, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за податковий період - 2018 рік, у розмірі 61096,20 грн.;
- №151515-5605-1031, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за податковий період - 2018 рік, у розмірі 13059,01 грн.
Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся за захистом порушених прав та інтересів до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єктом владних повноважень жодних належних і допустимих доказів на підтвердження існування у Державному земельному кадастрі відомостей щодо належних позивачу земельних ділянок та нормативно-грошової оцінки останніх не надано. Вид цільового призначення земельних ділянок - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Між тим нормативно грошова оцінка, за якою відповідачем було проведено розрахунок у розмірі 26194,09 грн./га стосується сільськогосподарських угідь в Україні (рілля) станом на 01 січня 2018 року.
З огляду на зазначене, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що ненадання відповідачем доказів на підтвердження правильності розрахунку суми податкових зобов'язань, визначених у спірних рішеннях є підставою для визнання їх протиправними.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України в органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено положеннями Податкового кодексу України (надалі - ПК України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
У підпункті 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Згідно пункту 269.1 статті 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
У відповідності до п. 270.1 ст. 270 ПК України, об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Положеннями пункту 271.1 статті 271 ПК України закріплено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
В силу пункту 277.1 статті 277 ПК України, зі змінами та доповненнями ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативно-грошову оцінку яких не проведено встановлюється в розмірі не більше 5 відсотків від нормативно-грошової оцінки одиниці площі ріллі по області ( одного гектара угідь), а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативно- грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
Положення пункту 286.5 статті 286 ПК України визначають, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №151513-5605-1031, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за податковий період - 2018 рік, у розмірі 45538,26 грн.;
- №151514-5605-1031, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за податковий період - 2018 рік, у розмірі 61096,20 грн.;
- №151515-5605-1031, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за податковий період - 2018 рік, у розмірі 13059,01 грн.
Як зазначає податковий орган, суми податку розраховані виходячи зі ставки прийнятої рішенням Червонослобідської сільської ради V скликання від 30 січня 2015 року про встановлення плати за землю відповідно 2018 рік - за земельні ділянки, розташовані за межами населений пунктів, НГО яких не проведено, в розмірі 5 відсотків одного гектара угідь.
Досліджували питання правомірності нарахування податковим органом податкових зобов'язань, визначених у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, колегія суддів зазначає, що для реалізації податковим органом повноважень щодо нарахування земельного податку фізичним особам законодавством встановлено порядок та способи отримання необхідних відомостей для здійснення відповідних розрахунків, зокрема щодо площі земельної ділянки, нормативно-грошової оцінки, коефіцієнтів.
У відповідності до пункту 286.1 статті 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно пп. 14.1.42 п. 14.1 статті 14 ПК України, дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
За приписами ч. 1 статті 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до статті 194 ЗК України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 року № 1378-IV, нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Згідно ч. 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель», дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Частиною 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Разом з цим, як свідчать матеріали справи податковим органом доказів на підтвердження існування у Державному земельному кадастрі відомостей щодо належних позивачу земельних ділянок та нормативно-грошової оцінки останніх не надано.
Згідно листа ГУ Дергеокадастру у Київській області від 04.03.2019 № 18-10-0.221-3052/2-19, вид цільового призначення спірних земельних ділянок, які розташовані у Макарівському районі Київської області - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Апелянт зазначає, що нормативно - грошова оцінка земель Червонослобідської сільської ради у 2018 році не проведена.
Нормативно грошова оцінка, за якою відповідачем було проведено розрахунок у розмірі 26194,09 грн./га стосується сільськогосподарських угідь в Україні (рілля) станом на 01 січня 2018 року.
Апелянтом під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не надано достатніх доказів щодо розрахунку податкових зобов'язань із земельного податку, визначених в оскаржуваних рішеннях, а також доказів використання податковим органом для такого розрахунку достовірних відомостей на момент їх прийняття.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10 жовтня 2019 року №151513-5605-1031, №151514-5605/1031, №151515/5605-1031 прийнятих Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області в повному обсязі.
Решта доводів та заперечень апелянта - висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.
У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи відповідача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.В. Карпушова
В.Ю. Ключкович