П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/8173/20
Категорія:111030400 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту: 06.11.2020 р.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Рощіній К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на окрему ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління (далі ГУ) Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу відповідача №15-11191/13-20-СГ від 30 липня 2020 року та зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 14 листопада 2019 року та видати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру в Одеській області відмовлено повністю.
06 листопада 2020 року Одеський окружний адміністративний суд постановив окрему ухвалу, якою вказав ГУ Держгеокадастру в Одеській області вжити заходи щодо усунення порушень закону, які були встановлені під час розгляду справи, з метою усунення причин та умов, що сприяли встановленим судом порушенням. Про вжиті заходи повідомити Одеський окружний адміністративний суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року по справі №420/363/20 ГУ Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянуло клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 14 листопада 2019 року та видало наказ від 30 липня 2020 року №15-11191/13-20-СГ про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з підстав невідповідності місця розташування бажаної до відведення земельної ділянки вимогам законодавства.
Підставою для прийняття окремої ухвали стало те, що суд першої інстанції за наслідками судового розгляду даної справи виявив порушення Закону при прийнятті оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим суд першої інстанції вбачав за доцільне скерувати на адресу державного органу окрему ухвалу з метою усунення виявлених недоліків.
Так, суд першої інстанції зазначив, що за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач повинен прийняти одне з таких рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови.
При цьому, ЗК України зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини такої відмови.
Приймаючи оскаржуваний наказ, відповідач як на його підставу зіслався, зокрема, на формулювання загального характеру "невідповідності місця розташування бажаної до відведення земельної ділянки вимогам законодавства". Однак, в оскаржуваному наказі не вказано, в чому на думку відповідача, полягає така невідповідність.
На переконання суду першої інстанції, відповідачу у своєму наказі про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки повинен вказати на конкретні невідповідності вимогам чинного законодавства.
В апеляційній скарзі ГУ Держгеокадастру в Одеській області ставиться питання про скасування окремої ухвали Одеського окружного адміністративного суду в зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги, ГУ Держгеокадастру в Одеській області зазначає, що спірна земельна ділянка входить до земельної ділянки площею 748,0 га, яка на підставі державного акту на постійне користування землею серії ІІ-ОД № 002652 використовується Дослідним господарством "Таїровське" Інституту виноградарства та виноробства ім. В.Є. Таїрова УААН.
Положеннями п.2 розділу VII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" передбачено, що земельні ділянки право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
Державний акт на постійне користування землею серії ІІ-ОД №002652, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право власності та на право постійного користування, договорів оренди землі 24 квітня 2000 року, є чинним.
Проте, до вказаного клопотання погодження землекористувача - Дослідним господарством "Таїровське" Інституту виноградарства та виноробства ім. В.Є. Таїрова УААН не додано.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ч.7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Приймаючи оскаржуваний наказ, відповідач як на його підставу посилався, зокрема, на формулювання загального характеру "невідповідності місця розташування бажаної до відведення земельної ділянки вимогам законодавства".
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що ЗК України зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини такої відмови.
Разом з тим, в оскаржуваному наказі не вказано, в чому, на думку відповідача, полягає така невідповідність.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою є самостійним етапом отримання земельної ділянки безоплатно у власність, та ЗК України встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні відповідного дозволу, та оскільки оскаржуваний наказ містить посилання на загальне формулювання про невідповідність місця розташування бажаної до відведення земельної ділянки вимогам законодавства та не містить повного аналізу обставин, з'ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, обґрунтування та належного мотивування такої підстави для відмови, така формальна відмова вказує на порушення начальником ГК Держгеокадастру в Одеській області вимог закону.
Обставини щодо неможливості надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, якими ГУ Держгеокадастру в Одеській області обґрунтовує апеляційну скаргу, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки вони не були зазначені у спірному наказі №15-11191/13-20-СГ від 30 липня 2020 року.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив окрему ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про наявність порушень вимог закону з боку ГУ Держгеокадастру в Одеській області.
Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.2 ст. 328 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області залишити без задоволення, окрему ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 26 лютого 2021 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.