17 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 280/7890/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віра Леонідівна на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року (суддя у 1 інстанції Новікова І.В.) в адміністративній справі №280/7890/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ», в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №61929073 від 28.04.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що оскаржувана постанова є протиправною оскільки позивач зареєстрований та фактично проживає в м. Запоріжжя, тому у приватного виконавця виконавчого округу м. Київ відсутні були правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни від 28.04.2020 року про відкриття виконавчого провадження №61929073. Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу м.Київ Дорошкевич Віри Леонідівни на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 840,80 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволені позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що до відповідача надійшов виконавчий документ виконавчий напис №9538 від 17.04.2020 року, який виданий приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., у якому зазначено, що боржник (позивач) проживає у межах викового округу м. Києва, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для повернення виконавчого документа стягувану через пред'явлення останнього не за місцем виконання. Також зазначено, що чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. Також скаржник посилається на висновок Верховного Суду України, який викладений в постанові від 09.12.2020 року у справі №460/3537/20.
Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 28.04.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л., на підставі виконавчого напису №9538 від 17.04.2020 року, виданого приватним нотаріусом БРНО Колейчик В.В., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61929073, боржник - ОСОБА_1 - ТОВ «Алекскредит».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404(далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1статті 5 Закону №1404, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 1статті 18 Закону №1404 визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом приписів пункту 1 частини 2статті 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 4 частини 2статті 23 Закону України від 02.06.2016р. №1403 "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403) передбачено, що в Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відповідно до статті 25 Закону №1403, виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно з частиною 2статті 24 Закону №1403, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон України "Про виконавче провадження" і Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, згідно з частиною 3статті 25 Закону№1403, право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
При цьому, зі змісту частини 2статті 24 Закону №1403 слідує, що у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Згідно з частиною 4статті 24 Закону №1404, виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Частиною 5статті 24 Закону №1404 визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини 1статті 26 Закону №1404).
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина 3статті 26 Закону №1404).
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина 5статті 26 Закону №1404).
Згідно з витягом з Єдиного реєстру приватних виконавців, приватний виконавець Дорошкевич Віра Леонідівна здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.
З огляду на вищенаведене, відповідач має право здійснювати дії, пов'язані з відкриттям виконавчого провадження, у територіальних межах м.Києва. При цьому, це можливо у випадку, якщо місце проживання або місцезнаходження боржника зареєстроване у м. Києві або ж майно боржника знаходиться у м. Києві.
Суд зазначає, що в матеріалах адміністративної справи міститься копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого на ім'я ОСОБА_1 , на сторінці 11 якого міститься штамп про зареєстроване місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, в матеріалах адміністративної справи міститься Довідка про реєстрацію місця проживання особи від 02.11.2020 року №04-28/5-7992, видана Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради, відповідно до якої ОСОБА_1 зареєстрований з 26.01.1983 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, місце проживання боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна здійснює діяльність, а виконавчий документ у виконавчому провадженні №61929073 прийнято до виконання відповідачем не за місцем фактичного проживання, перебування боржника - фізичної особи.
Щодо посилання приватного виконавця на те, що адреса проживання у місті Києві була зазначена у виконавчому написі нотаріуса, то у виконавчому написі нотаріуса було зазначено дві адреси, як у місті Києві, так і місті Запоріжжя, разом з тим, відповідач на власний розсуд необґрунтовано обрав адресу, яка наділяла б його правом на відкриття виконавчого провадження в межах виконавчого округу міста Києва.
Станом на дату розгляду справи в суді матеріали виконавчого провадження не містять доказів на підтвердження того, що позивач отримував поштову кореспонденцію за адресою: АДРЕСА_2 , як і не містять будь-яких інших відомостей, які б підтверджували фактичне місцезнаходження позивача на території міста Києва.
Щодо врахування позиції Верховного Суду викладеній, у постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 460/3537/20 у даних правовідносинах, колегія суддів зазначає, що така позиція формувалась в конкретній справі за інших обставин, які необхідно встановлювати при розгляді кожної справи окремо.
Слід зазначати, що Верховним Судом у справі № 460/3537/20 не прийнято рішення по суті, а лише направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відтак, висновок Верховного Суду в даному випадку застосуватись не може.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування спірної постанови.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.
Відповідно до ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва ОСОБА_2 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року в адміністративній справі №280/7890/20 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року в адміністративній справі №280/7890/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва
суддя Н.А. Олефіренко