11 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 160/5568/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,
секретарі судового засідання Волкової К.В.,
за участі позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року в адміністративній справі №160/5568/20 (головуючий суддя першої інстанції Кучма К.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач 20.05.2020 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила визнати дії відповідача про припинення виплати їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника неправомірними, та зобов'язати відповідача відновити їй виплату вказаної пенсії з 01.01.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 08.06.2018 року їй була призначена пенсія у зв'язку із втратою годувальника. 21.11.2019 року вона звернулася до Центрально-міського відділу обслуговування громадян із заявою про перерахунок пенсії покійного чоловіка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, пенсійний орган листом від 19.12.2019 року за № 7710/Ж-06 відмовив їй в перерахунку пенсії та виплату пенсії припинено з посиланням на ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника, починаючи з 01.01.2020 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що 21.11.2019 року позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про переведення на пенсію по втраті годувальника, відповідно до ч.1 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Після перевірки пенсійної справи позивача, відповідачем виявлено відсутність права у ОСОБА_1 на пенсію, яку вона отримувала, а саме на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку з відсутністю у позивача страхового стажу необхідного для призначення пенсії у разі втрати годувальника, а саме 25 років (у позивача стаж - 18 років 8 місяців 4 дні
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила вимоги скарги залишити без задоволення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 03.12.2009 року позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб (а.с.21).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).
Позивач 07.06.2018 року звернулася до Центрально-Міського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника (а.с.36-37).
Пенсійним органом ОСОБА_1 призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 08.06.2018 року.
21.11.2019 року позивач звернулась до Центрально-Міського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перехід на пенсію покійного чоловіка ОСОБА_2 , інваліда 3 групи ЧАЕС (а.с.209).
Листом від 19.12.2019 року за №7710/Ж-06 відповідач відмовив позивачу в задоволенні заяви про перехід на пенсію чоловіка та припинив виплату пенсії по втраті годувальника з посиланням на ст.36, ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач не погодилась з такими діями відповідача та оскаржила їх до суду.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Позивач 07.06.2018 року звернулася до Центрально-Міського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника.
Статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Так, відповідно до частини 1 вказаної норми (в редакції на час звернення позивача до пенсійного органу 07.06.2018 року) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.
Згідно частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
З аналізу вказаних норм апеляційний суд дійшов висновку, що умовою для призначення члену сім'ї померлого годувальника пенсії по втраті годувальника, є непрацездатність такого члена сім'ї, який був на його утриманні.
При цьому, вказана умова (непрацездатність члена сім'ї) повинна існувати саме на день смерті годувальника (момент втрати такого годувальника), а не в будь-який подальший період часу після його смерті.
Згідно матеріалів справи позивач - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 03.12.2009 року (а.с.21).
Наступного дня - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с.8).
На день смерті чоловіка позивачці - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виповнилось 49 років.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач пояснила, що на день смерті чоловіка вона пенсійного віку не досягла, інвалідом не визнавалась.
Таким чином, на день смерті чоловіка ОСОБА_1 не була непрацездатною дружиною померлого ОСОБА_2 , яка була на утриманні останнього.
Саме поняття «годувальник» по відношенню до чоловіка ОСОБА_1 не може бути застосовано, оскільки позивач не була непрацездатною у розумінні частини 2, частини 3 статті 36 Закону №1058 на день смерті свого чоловіка.
В даному випадку, призначення ОСОБА_1 у 2018 році пенсії по втраті годувальника через 9 років після смерті такого «годувальника» є безпідставним.
Відтак рішення пенсійного органу про припинення виплати пенсії позивачу по втраті годувальника є правомірним.
Оскільки пенсійним органом виплата пенсії по втраті годувальника припинена, то перехід на інший вид пенсії є неможливим за відсутності заяви про призначення будь-якого іншого виду пенсії.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, про задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
За приписами пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Керуючись статтями 4, 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року в адміністративній справі №160/5568/20 задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року в адміністративній справі №160/5568/20 скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повний текст постанови складено 22 лютого 2021 року.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак