17 лютого 2021 р.Справа № 520/6231/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
представника відповідача Ткаченко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Шерхан Транс” на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Мар'єнко Л.М., м. Харків, по справі № 520/6231/2020
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Шерхан Транс”
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Шерхан Транс" (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №172280 від 11 лютого 2020 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Шерхан Транс" відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року скасувати, позов задовольнити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі графіку проведення рейдових перевірок та направлення на рейдову перевірку №018931 від 23.12.2019 року співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Харківській області у період з 23.12.2019 по 29.12.2019 проводилась рейдова перевірка на 87 км а/д М-19 "Харків-Красноград-Перещепине".
26 грудня 2019 року посадовими особами Укртрансбезпеки зупинений транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який обладнано тахографом.
В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він належить та використовується позивачем.
У водія ОСОБА_1 під час перевірки були відсутні роздруківка даних роботи тахографа за 26.12.2019 р. та особиста картка для цифрового тахографу, які відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", та п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 р. № 385 (далі - Інструкція № 385) повинні знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам.
У зв'язку з виявленням вищезазначених порушень, державними інспекторами було складено акт №188472 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.12.2019 року.
За результатами розгляду справи винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №172280 від 11 лютого 2020 року за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та відповідно до ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано адміністративно господарський штраф в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №172280 від 11 лютого 2020 року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно дост. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.
Згідно вимог частини 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваженнянадано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманнямпринципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманнямнеобхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Суд апеляційної інстанції перевіривши оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України приходить до висновку, що прийнято воно законно, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про дорожній рух" цей Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Статтею 2 вказаного Закону визначено, що законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.
Згідно з приписами ст. 3 Закону України "Про дорожній рух" державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі Порядок №1567).
Відповідно до п.1 Порядку №1567 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Згідно з п.2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Пунктом 3 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (п. 4 Порядку №1567).
У відповідності до приписів п. 14 вказаного Порядку рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Згідно з п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: зокрема, наявність визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Статтею 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем.
Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже, до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" віднесено також інші документи, що передбачені законодвством.
Статтею 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 24.06.2010 N 385, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі за текстом - Інструкція № 385).
Згідно з п. 1.1 Інструкції № 385, цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) ( 994_016 ) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 ( 993_025 ) про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт" ( 2344-14 ), "Про дорожній рух" ( 3353-12 ).
Відповідно до п.1.2 Інструкції № 385 ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Пунктом 1.3 Інструкції № 385 визначено, що ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 385 терміни вживаються у такому значенні:
- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;
- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).
Згідно з п. 2.4 Інструкції № 385, транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.
Відповідно до п. 3.3 Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті ( 993_025 ), статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" ( 2344-14 ) та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.06.2010 N 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 р. за N 811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.
Згідно з п. 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
З аналізу наведених приписів законодавства слідує, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З матеріалів справи слідує, що зупинений посадовими особами Укртрансбезпеки транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 був обладнаний тахографом.
Під час перевірки у водія ОСОБА_1 були відсутні роздруківка даних роботи тахографа за 26.12.2019 р. та особиста картка для цифрового тахографу, які відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та п. 3.3. Інструкції №385 повинні знаходитись у водія.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку, роздруківки даних роботи тахографа та особистої картки для цифрового тахографу, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, до осіб, які здійснюють перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Непред'явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
З огляду на те, що водій не надав під час проведення перевірки особисту картку для цифрового тахографу та роздруківку даних роботи цифрового тахографа за 26.12.2019 рік, відповідачем правомірно було складено спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на безпідставне притягнення позивача до відповідальності за не надання водієм під час проведення перевірки особистої картки для цифрового тахографу та роздруківки даних роботи цифрового тахографа за 26.12.2019 рік, оскільки такі документи мають надаватися водієм під час здійснення міжнародних перевезень, а транспортний засіб MAN з номерним знаком НОМЕР_1 , до якого було застосовано перевірку, здійснював перевезення в межах території України, які є внутрішніми, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на таке.
Згідно п. 1.3 Інструкції № 385, ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Тобто, пунктом 1.3 Інструкції 385 не передбачено, що ця Інструкція не поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами в межах території України.
Пунктом 3.3 Інструкції 385 визначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом має при собі, зокрема, картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Отже, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на пп.4 п.5 Наказу № 340 в обгрунтування своїх доводів щодо протиправного здійснення відповідачем перевірки транспортного засобу позивача, оскільки відповідно до приписів вказаного пункту такій перевірці підлягають транспортні засоби, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на таке.
Згідно з пп.4 п.5 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 Державна служба України з безпеки на транспорті забезпечує здійснення перевірок щодо наявності встановлених тахографів виключно на транспортних засобах, якими здійснюються міжнародні автомобільні перевезення.
Тобто, пп.4 п.5 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 передбачено обов'язок Державної служби України з безпеки на транспорті щодо здійснення перевірки на предмет саме наявності встановлених тахографів на транспортних засобах, якими здійснюються міжнародні автомобільні перевезення.
У цій справі предметом перевірки була не наявність встановленого тахографу, а наявність у водія певних документів за наявності вже встановленого на транспортному засобі тахографу, а тому доводи позивача про неправомірність здійснення перевірки транспортного засобу, який не здійснював міжнародні перевезення, є необгрунтованими.
Також, посилання позивача в апеляційній скарзі на приписи абз.11 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» в підтвердження протиправного притягнення позивача до відповідальності, оскільки за приписами наведеної норми до відповідальності можуть бути притягнуті автомобільні перевізники, що здійснюють міжнародні автомобільні перевезення, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до абз.11 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, відповідальності за наведеними приписами ЗУ «Про автомобільний транспорт» підлягають автомобільні перевізники за управління транспортними засобами без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку.
Проте, позивача притягнуто до відповідальності через відсутність у водія на час перевірки роздруківки даних роботи тахографа за 26.12.2019 р. та особистої картки для цифрового тахографу, а отже наведені доводи позивача є необгрунтованими.
При цьому, колегія суддів зазначає, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема, роздруківки даних роботи тахографа та особистої картки для цифрового тахографу.
За відсутності вказаних документів до юридичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу застосовується адміністративно-господарський штраф.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 11.02.2020 року у справі №820/4624/17.
Враховуючи, що транспортний засіб MAN з номерним знаком НОМЕР_1 , до якого було застосовано перевірку, був обладнаний тахографом, то у такому випадку водій ТЗ повинен був мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що винесена відповідачем постанова №172280 від 11 лютого 2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн. до ТОВ «Шерхан Транс» за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", є правомірною та обґрунтованою, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оцінюючи доводи позивача наведені в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм процесуального права з огляду на не встановлення судом першої інстанції строку на надання позивачем відповіді на відзив відповідача з викладенням у ньому пояснень, міркувань та аргументів, що призвело до неправильного вирішення справи колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи те, що винесена відповідачем постанова №172280 від 11 лютого 2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн. до ТОВ «Шерхан Транс» за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", є правомірною та обґрунтованою, то колегія суддів посилання позивача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права до уваги не бере, оскільки, такі порушення не призвели до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Шерхан Транс” залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 року по справі № 520/6231/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.М. Мінаєва
Повний текст постанови складено 26.02.2021 року