17 лютого 2021 р.Справа № 520/12416/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О., м. Харків по справі № 520/12416/2020
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора , Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора , Прокуратури Харківської області
про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-1), Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-2), Прокуратури Харківської області (далі - відповідач-3), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №2 від 01.07.2020 про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Харківської області від 18.08.2020 № 1889к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Харківської області та органів прокуратури Харківської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру";
- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури та в Харківській обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Харківської області або на рівнозначній посаді в Харківській обласній прокуратурі за погодженням з ОСОБА_1 з 20.08.2020;
- стягнути з Харківської обласної прокуратури (правонаступника Прокуратури Харківської області) на користь ОСОБА_1 середній заробіток (заробітну плату) за весь час вимушеного прогулу з 20.08.2020 по день винесення судом рішення про поновлення на посаді без урахування обов'язкових відрахувань;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення мене на посаді та стягнення середнього заробітку (заробітної плати), що підлягає виплаті за весь час вимушеного прогулу.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 зупинено провадження по справі № 520/12416/2020 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Харківської області про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до набрання законної сили рішення Конституційного суму України по справі №1-4/2020 (116/2020) за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (зі змінами).
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції Офіс Генерального прокурора подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 у справі № 520/12416/2020 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що вирішуючи питання про зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду для вирішення іншої справи, що розглядається, суд повинен проаналізувати ймовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв'язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у даній справі, підставами позову та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі, що судом першої інстанції зроблено не було. Вказав, що зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадку, коли предметом розгляду судового органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акту, якими врегульовано питання юридичної відповідальності фізичної особи. Посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.12.2019 у справі № 826/25204/15.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того , що об'єктивна неможливість розгляду цієї справи полягає в тому, що прийняття Конституційним Судом України рішення за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи прокуратури" від 19.09.2019 №113-ІХ (зі змінами) безпосередньо впливає на вирішення спору по даній справі № 520/12416/2020.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено, що позивач звернулась до суду із позовом, у зв'язку з його звільненням з посади прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Харківської області та органів прокуратури Харківської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" наказом прокурора Харківської області від 18.08.2020 № 1889к.
За змістом п.п. 2 п. 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п. 9 ч.1 ст. 51 Закону №1697 за умови настання однієї із наступних підстав, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Колегія суддів зазначає, що на розгляді Конституційного Суду України перебуває конституційне подання 50 народних депутатів України N 3/116 (20) від 18.03.2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 р. N113-IX (зі змінами).
Згідно даних офіційного веб-порталу Конституційного Суду України, станом на час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, ухвалою колегії суддів Конституційного Суду України відкрито конституційне провадження у справі; здійснюється підготовка справи до розгляду на пленарному засіданні Великої Палати Суду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Колегія суддів зазначає, що під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
Суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадку, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акту, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи.
В інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акту не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України.
Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, суд повинен належним чином проаналізувати ймовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв'язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.
У спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, пов'язаних із реалізацією закону, конституційність якого є предметом розгляду Конституційного Суду України, зупинення провадження в адміністративних справах до розгляду Конституційним Судом України питання щодо конституційності окремих положень такого закону може бути визнано доцільним за умов дійсної пов'язаності потенційного результату розгляду цього питання з фактичними обставинами адміністративної справи та належного обґрунтування судом необхідності такого зупинення.
Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12.12.2019 у справі №826/25204/15, які суд, з огляду на вимоги ч. 5.ст. 242 КАС України, враховує при вирішенні спірних правовідносин, а відтак визнає слушними посилання на них апелянта.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не обґрунтовано наявності зв'язку між очікуваним рішенням Конституційного Суду України і предметом цього спору, не конкретизовано, у чому саме, з огляду на характер заявлених вимог, полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи без попереднього вирішення органом конституційної юрисдикції зазначеного конституційного подання, не зазначено, чому зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав-учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами упродовж розумного строку.
Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежить від багатьох критеріїв, серед яких: складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення від 19 червня 2001 року в справі "Kudla v. Poland" ("Кудла проти Польщі", заява №30210/96); пункт 30 рішення від 20 лютого 1991 року в справі "Vernillo v. France" ("Вернілло проти Франції", заява №11889/95); пункт 43 рішення від 27 липня 2000 року в справі "Frydlender v. France" ("Фрідлендер проти Франції", заява №30979/96); пункт 43 рішення від 25 листопада 2003 року в справі "Wierciszewska v. Poland" ("Вєрцішевска проти Польщі", заява №41431/98); пункт 23 рішення від 25 червня 1987 року в справі "Capuano v. Italy" ("Капуано проти Італії", заява №109381/81) тощо.
Так, у пункті 45 рішення ЄСПЛ від 27 липня 2000 року в справі "Frydlender v. France" ("Фрідлендер проти Франції", заява № 30979/96) установлено, що трудові спори за своєю природою вимагають оперативного вирішення, ураховуючи значимість цього питання для зацікавленої особи, яка через звільнення втрачає засоби для існування.
Отже, тривале зволікання судами з розглядом трудових спорів, різновидом яких є спори щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення із публічної служби, ставить під загрозу дотримання Україною положень пункту 1 статті 6 Конвенції.
Аналогічний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 26.02.2020 по справі №823/739/16, який з огляду на приписи ч.5 ст. 242 КАС України, суд враховує при розгляді цієї справи.
Зважаючи на викладені обставини та правові положення, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі не відповідає критеріям обґрунтованості, що вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до передчасного постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадження у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із порушенням норм процесуального права. які призвели до неправильного вирішення питання, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами, у зв'язку з чим ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 підлягає скасуванню з направленням справи № 520/12416/2020 до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 року по справі №520/12416/2020 скасувати.
Справу № 520/12416/2020 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Харківської області про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко
Повний текст постанови складено 26.02.2021 року