Головуючий І інстанції: Чудних С.О.
26 лютого 2021 р. Справа № 520/12639/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2020, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 09.11.20 по справі № 520/12639/2020
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України в частині невжиття заходів щодо подання необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України подати необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , з врахуванням вислуги 27 років 04 місяці 14 днів.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, стверджує, що суд першої інстанції невірно застосував приписи ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач проходив службу в органах МВС України.
Станом 06.11.2015, день звільнення зі служби, вислуга років позивача на день звільнення складала 27 років 4 місяці 14 днів, з яких у календарному обчисленні становила 19 років 2 місяці 10 днів, у пільговому - 8 років 2 місяці 4 дні.
14.07.2020 позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області із запитом, в якому просив зазначити, яка вислуга років була у ОСОБА_1 станом на день звільнення 06.11.2015 з урахуванням пільгової вислуги та зазначити чи подавалось органами МВС подання про призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років.
Листом від 27.07.2020 №ВДЗ/151 ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області позивачу повідомлено про відсутність підстав для призначення йому пенсії за вислугу років.
07.08.2020 позивачем до Міністерства внутрішніх справ України направлено заяву, в якій він просив підготувати документи та звернутись до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з поданням про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Відповіді Міністерства внутрішніх справ України позивач не отримав.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо подання до Головного управління Пенсійного фонд України в Харківській області документів для призначення пенсії протиправною, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не мав обов'язку на подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області документів для призначення пенсії за вислугу років, оскільки позивач не має права на призначення такої пенсії.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції чинній на момент звільнення позивача зі служби), особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно п. «б» ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
За приписами п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" ст. 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч. 3 ст. 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарні роки та 6 місяців і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Аналіз наведених норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" свідчить, що для отримання права на призначення пенсії за цим законом, враховується вислуга років у календарному обчисленні.
Таким чином колегія суддів зазначає, що оскільки вислуга років позивача є меншою ніж 22 роки та 6 місяців права не пенсію за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ОСОБА_1 не має.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).
Відповідно до пунктів 1, 12 Порядку № 3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Наведені приписи Порядку № 3-1 вказують, що обов'язок з підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів виникає у уповноваженого органу за умови наявності у особи права не пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за відсутності у ОСОБА_1 права на пенсію за вислугу років, відповідач не мав обов'язку на подання до Головного управління Пенсійного фонд України в Харківській області документів для її призначення.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 по справі № 520/12639/2020 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий