ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
25 лютого 2021 року м. Київ № 640/4364/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Арсірія Р.О., розглянувши заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви
За позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся представник ОСОБА_1 - Алтухін Ярослав Ігоревич з заявою про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви, в якій останній просив зупинити стягнення на підставі виконавчого документа, а саме : вимоги Головного управління ДПС у м.Києві про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування № Ф-272885-17У від 14.05.2019, ВП № 62356009.
Вказана заява обґрунтована тим, що оскільки оскаржувана вимога є виконавчим документом, її було пред'явлено до примусового виконання до Голосіївського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ.
За наслідками розгляду заяви ГУ ДПС у м. Києві про примусове виконання оскаржуваної вимоги Голосіївським РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.06.2020 (ВП №62356009) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у м. Києві боргу у сумі 21 030,90 грн.
В подальшому старшим державним виконавцем в рамках виконавчого провадження №62356009 була прийнята постанова від 28.09.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Цього ж дня старшим державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.
На думку позивача, вжиття державним виконавцем заходів з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-272885-17У від 14.05.2019 призведе до негативних фінансових наслідків для ОСОБА_1 у вигляді стягнення з останнього не лише суми боргу (недоїмки), а й витрат виконавчого провадження, а у випадку ухвалення судом про задоволення позову позивача повернення безпідставно стягнутих з ОСОБА_1 коштів буде вкрай складним.
За таких обставин, позивач вважає, що є всі підстави вважати, що в разі невжиття заходів забезпечення позову буде завдано шкоду його законним правам та інтересам.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 цього Кодексу).
Згідно ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) виключено;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України можливі лише за наявності обставин, що визначені ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Як вказано вище, заявник просить: зупинити стягнення на підставі оскаржуваної вимоги.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовано існуванням очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача.
В підтвердження наявності обставин, що свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивачем надано копію: постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.06.2020 № 62356009, постанови від 28.09.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та про арешт майна боржника від 28.09.2020.
У той же час, позивачем інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, надано не було, так само як і не надано доказів, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
При цьому, суд звертає увагу заявника, що прийняття Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-272885-17У від 14.05.2019 та органами ДВС рішень, спрямованих на забезпечення виконання такої вимоги само по собі не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, а повернення суми сплаченого штрафу є можливим у випадку задоволення позову відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03 вересня 2013 року № 787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182.
Більше того, державним виконавцем винесені постанови у червні, вересні 2020 року, а з заявою представник ОСОБА_1 звернувся лише 22.02.2021.
Отже, заявником не доведено існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із чим підстави для задоволення його клопотання відсутні.
Керуючись ст.ст. 150 - 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Р.О. Арсірій