Справа № 420/14988/20
26 лютого 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд стягнути з Фізичної особи платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму заборгованості:
- з орендної плати з фізичних осіб (згідно до ст. 13) - на загальну суму 172 856,69 грн. на бюджетний рахунок №UА588999980334139815000015508, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 37564760, КБК 18010900, отримувач коштів УДКСУ в Захарівському районі/18010900;
- з орендної плати з фізичних осіб (згідно ст. 5) - на загальну суму 557,99 грн. на бюджетний рахунок №UА12899980334179815000015500, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 37564760, КБК 18010900, отримувач коштів УДКСУ в Захарівському районі/18010900;
- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (згідно ст. 2 ) - на загальну суму 40127,95 грн. на бюджетний рахунок №UА368999980314090512000015588, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 37564760, КБК 18010900, отримувач коштів УДКСУ в Захарівському районі/18010900;
- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (згідно ст. 13) - на загальну суму 4 022.20 грн. на бюджетний рахунок №UА968999980314070512000015508, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 38016923, КБК 21081500, отримувач коштів УК м. Одесі/Київському р-н/21081500.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, станом на 09.10.2020 року, відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки про податкову заборгованість та інтегрованих карток платника (ІКП), податкова заборгованість ФО ОСОБА_1 перед бюджетом становить - 217 564,83 грн.
Податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» №16700-17 від 30 серпня 2017 року, яку було направлено платнику рекомендованим листом.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості податковий орган звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 28.12.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
27.01.2021 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач повністю заперечує проти позову з огляду на наступне.
Щодо орендної плати з фізичних осіб, відповідач зазначає, що з вказаних позивачем податкових повідомлень - рішень, в результаті яких виник борг, неможливо встановити на підставі яких договорів оренди нараховані такі зобов'язання з орендної плати, при тому, що нарахування зобов'язань позивачем здійснено за 2017 рік. Відповідачем не було укладено договорів оренди земельних ділянок комунальної власності. Податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 700002573 та 700002576 за 2017 рік були подані помилково.
Правові норми, що містяться у п. п. 288,1-288.3 ст. 288 ПК України, визначають, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду; розмір і умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренда між орендодавцем (власником) і орендарем.
У відзиві відповідач приходить висновку, що землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права користування земельною ділянкою. Разом з тим, днем виникнення права користування земельною ділянкою є дата реєстрації договору оренди. Жодних інших доказів, що відповідач протягом 2017 року фактично здійснював користування земельними ділянками позивач не надав.
Тобто, позивач не зобов'язаний був вносити плату за землю, оскільки виникнення права користування земельною ділянкою і, як наслідок, зобов'язань з внесення плати за користування нею, законодавець пов'язав з моментом державної реєстрації відповідного права. Проте, відповідно до даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20 січня 2021 року №241188236 будь-яка реєстрація права користування (договорів оренди) земельних ділянок комунальної чи державної власності за 2017 рік відсутня.
Враховуючи вищенаведене, за правилами п.п. 288.1, 288.2, 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування та сплати орендної плати є факт перебування землі у власності або користуванні земельної ділянки (договір оренди такої земельної ділянки), як наслідок нарахування податкового боргу є неправомірним та безпідставним. Крім того, позивачем не надано інформації про те, за якими саме об'єктами та з якої площі розрахований податок.
Щодо заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідач зазначає наступне. Для обчислення суми даного податку має бути визначено базу оподаткування, у даному випадку площу об'єкта житлової нерухомості. Отже, у даному випадку для обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (об'єкт житлової нерухомості), позивач мав би надати розрахунок суми податку виходячи з такого елемента податку, як база оподаткування (площа об'єкта житлової нерухомості). Такий розрахунок позивачу не направлявся.
Разом з цим, позивач не обґрунтував та ніяким чином не пояснив походження таких даних щодо площі об'єкта, застосування чи не застосування пільги щодо частини площі об'єкта нерухомості, не зазначив який саме об'єкта нерухомості підлягає оподаткуванню за конкретним податковим повідомленням-рішенням.
З огляду на те, що:
- позивач не надав до суду будь-яких доказів належного розрахунку та нарахування податкових зобов'язань, борг за якими позивач має намір стягнути з відповідача - ні договорів оренди, ні найменування, адресу, площу об'єкту нерухомості;
- позивач доводить правомірність виникнення податкового боргу лише виданими особисто довідками та податковими повідомленнями-рішеннями, Відповідач вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
18.02.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій Позивач пояснює наступне. В картках особистих рахунків по орендної платі з фізичних осіб та по податку на нерухоме, суми нарахувань самостійно визначені платником податків, так як нараховані по деклараціям і є самостійно узгодженими. Відповідачем не подано жодної уточнюючої декларації, що підтверджує факт узгодженого зобов'язання.
У відзиві на позовну заяву, відповідач вказує, що податкові декларації №1700002573 та №170002576 у 2017 році були подані помилково та договору оренди не було укладено, проте до відзиву відповідач надав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, де відповідач починаючи з 2013 року орендував земельні ділянки площею по 2 (га) у різних орендодавців, також звертаємо увагу суду що впродовж всього часу відповідач не коригував свої помилково подані декларації. Також, ГУ ДПС в Одеській області звертає увагу, що податкові повідомлення-рішення форми «Ф» були направлені відповідно до вимог ст. 42 Податкового кодексу та «Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень рішень платникам податків», який затверджений Міністерством фінансів України від 28.12.2015 №1204 та Міністерством юстиції України від 22.01.20Іброку №124/28254.
У запереченнях на відповідь на відзив, що надійшли до суду 22.02.2021 року, відповідач акцентує увагу, що інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна не містить посилань на оренду земельних ділянок саме державної та/або комунальної власності, що передбачає сплату орендної плати в розумінні ст. 288 ПК України. Позивач не надав будь-яких доказів надання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, переліків орендарів, в яких би було зазначено інформацію про Відповідача.
Підставою для нарахування та сплати орендної плати є факт перебування землі у власності або користуванні земельної ділянки, як наслідок податковий борг, за умови, що Позивач не довів факт укладення Відповідачем договорів оренди земельних ділянок комунальної та/або державної власності, є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому задоволення позовних вимог Позивача неможливе.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебув на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС в Одеській області, Подільське управління, Захарівська ДПІ від 12.03.2007р. №181.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань до Єдиного державного реєстру внесено запис №255000600040000629 від 22.02.2018 року про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 .
Станом на 09.10.2020 року, відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки про податкову заборгованість та інтегрованих карток платника (ІКП) (додаються), податкова заборгованість ФО ОСОБА_1 перед бюджетом становить 217 564,83 грн., а саме:
з орендної плати з фізичних осіб - на загальну суму 172 856,69 грн.(131361,05 грн. сума податкових зобов'язань +41495,64 грн. сума нарахованої пені);
з орендної плати з фізичних осіб - на суму 557,99 грн. (сума нарахованої пені);
з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості - на суму 40 127,95 грн. (податкових зобов'язань);
з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості - на суму 4 022.20 грн. (податкових зобов'язань).
Заборгованість з орендної плати з фізичних осіб виникла в результаті нарахування пені на суму - 557,99 грн. за період з 28.11.2017 по 20.03.2018р. та з 28.11.2017 по 21.03.2018 р., відповідно до ст.129 п.п.129.1.1 Податкового кодексу України та ч.4 гл.2 розділу III «Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422.
Заборгованість з орендної плати з фізичних осіб виникла в результаті:
нарахування самостійного зобов'язання з податкової декларації з плати за землю №1700002576 від 20.02.2017 року на суму - 360,29 грн.;
нарахування самостійного зобов'язання з податкової декларації з плати за землю №1700002573 від 20.02.2017 року на суму - 33672,64 грн.;
нарахування самостійного зобов'язання з податкової декларації з плати за землю №1700002576 від 20.02.2017року на суму - 3277,87 грн.;
нарахування самостійного зобов'язання з податкової декларації з плати за землю №1700002576 від 20.02.2017року на суму - 3277,87 грн.;
нарахування самостійного зобов'язання з податкової декларації з плати за землю №1700002573 від 20.02.2017 року на суму - 33672,64 грн.;
нарахування по податковому повідомленню-рішенню № 6147-0000-1524 від 07.05.2018року - 24 213,84 грн.;
нарахування по податковому повідомленню-рішенню № 9403014-5507-1504 від 26.06.2019 року - 32885,90 грн.
Також, платнику податків станом на 09.10.2020 року була нарахована пеня на суму - 41 495,64 грн., відповідно до ст.129 п.п.129.1.1 Податкового кодексу України та ч:4 гл.2 розділу III «Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016№ 422.
Заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості виникла в результаті:
нарахування по податковому повідомленню-рішенню № 0025506-5507-1530 від 05.03.2019 року - на суму 19 029,74 грн.;
нарахування по податковому повідомленню-рішенню № 0025507-5507-1530 від 05.03.2019 року - на суму 16 654,10 грн.;
нарахування по податковому повідомленню-рішенню № 0049286-5506-1530 від 24.01.2020 року - на суму 23 69,99 грн.;
нарахування по податковому повідомленню-рішенню № 0049286-5506-1530 від 21.04.2020 року - на суму 2 074,12 грн.
Заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості виникла в результаті:
нарахування по податковому повідомленню-рішенню № 0025508-5507-1530 від 05.03.2019 року - на суму 2 079,67 грн.;
нарахування по податковому повідомленню-рішенню № 0049285-5506-1530 від 21.04.2020 року - на суму 1 942,53 грн.
У добровільному порядку заборгованість Відповідачем погашена не була, у зв'язку із чим Позивач звернувся до суду.
Згідно із п. п. 14.1.175. п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі ПК України) визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України передбачає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.п. 87.9. ст. 89 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, орган державної Податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У зв'язку з несплатою Відповідачем заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» № 16700-17 від 30.08.2017 року, яку було направлено Відповідачу.
Згідно п. 59.5. ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Пунктом 95.2 ст. 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Пунктом 95.3 ст. 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з ч. 9 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Згідно з пп. 65.10.8 п. 65.10 ст. 65 ПК України державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Відповідно до положень п. 97.3 статті 97 ПК України у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.
Згідно з п.п. 97.4.3 п. 97.4 ст. 97 ПК України особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є стосовно фізичної особи-підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності та не змінює порядків виконання таких зобов'язань, тобто не звільняє від обов'язку погасити податковий борг, який виник за час здійснення підприємницької діяльності, оскільки у відповідності до п.п. 97.4.3 п. 97.4 ст. 97 Податкового кодексу України особою відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, стосовно фізичної особи-підприємця є така фізична особа.
Отже, у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання, в тому числі щодо погашення наявної заборгованості, не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.
Пунктом 87.11 ст. 87 ПК України визначено, що контролюючим органам надано право звертатися до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. п. 20.1.34. п. 20.1. ст. 20 та пп. 95.3 ст. 95 ПУ України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Таким чином, Позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.
З приводу заперечень відповідача щодо позовної заяви суд зазначає, що відповідно до положень п. 54.1 ст. 54 ПК України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
В картках особистих рахунків по орендної платі з фізичних осіб та по податку на нерухоме, суми нарахувань самостійно визначені платником податків, так як нараховані по деклараціям і є самостійно узгодженими. Відповідачем не подано жодної уточнюючої декларації, що підтверджує факт узгодженого зобов'язання.
Суд звертає увагу, що відповідач зазначає про помилковість поданих декларації однак доказів того, що відповідач коригував свої помилково подані декларації до суду не надано.
Отже самостійно визначені платником податків суми нарахувань по податковим деклараціям є узгодженими.
Стосовно податкових повідомлень-рішень на підставі яких позивачем заявлено вимоги про стягнення боргу суд зазначає, що п 56.18 статті 56 ПК України надано право платнику податків з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При цьому при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Доказів на підтвердження того, що податкові повідомлення-рішення на підставі яких позивачем заявлено вимоги про стягнення боргу є неузгодженими позивачем не надано.
Зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.
При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов'язання визначено, не є предметом дослідження у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.
Відтак, з урахуванням викладених законодавчих приписів дослідженню і оцінці підлягає питання чи набула сума податкового зобов'язання визначена контролюючим органом у податкових повідомлень-рішень статусу узгодженого грошового зобов'язання та статусу податкового боргу та з огляду на встановлене чи були наявні підстави для її стягнення.
Судом встановлено, що загальна сума заборгованості, яка обліковується за ОСОБА_1 по узгодженим грошовим зобов'язанням, станом на момент розгляду справи складає 217564,83 грн.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи те, що судом не встановлено обставин які б звільняли Відповідача від сплати податкового боргу, а також відсутність доказів повної сплати суми боргу на час розгляду справи, на підставі положень ст. 67 Конституції України суд дійшов висновку, що адміністративний позов є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
У зв'язку з викладеним відсутні підстави для стягнення судового збору з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77, 90, 139, 229, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму заборгованості:
- з орендної плати з фізичних осіб - на загальну суму 172 856 (сто сімдесят дві тисячі вісімсот п'ятдесят шість) грн. 69 коп. на бюджетний рахунок №UА588999980334139815000015508, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 37564760, КБК 18010900, отримувач коштів УДКСУ в Захарівському районі/18010900;
- з орендної плати з фізичних осіб (згідно ст. 5) - на загальну суму 557 (п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 99 коп. на бюджетний рахунок №UА12899980334179815000015500, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 37564760, КБК 18010900, отримувач коштів УДКСУ в Захарівському районі/18010900;
- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (згідно ст. 2 ) - на загальну суму 40127 (сорок тисяч сто двадцять сім) грн. 95 коп. на бюджетний рахунок №UА368999980314090512000015588, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 37564760, КБК 18010900, отримувач коштів УДКСУ в Захарівському районі/18010900;
- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (згідно ст. 13) - на загальну суму 4 022 (чотири тисячі двадцять дві) грн., 20 коп. на бюджетний рахунок №UА968999980314070512000015508, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 38016923, КБК 21081500, отримувач коштів УК м. Одесі/Київському р-н/21081500.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.