Справа № 420/1009/21
25 лютого 2021 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження питання про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області Панфілової Олени Іванівни (вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Героїв оборони 94” (вул. Героїв оборони Одеси, буд.94, м.Одеса, 65069, код ЄДРПОУ 40840415) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області Панфілової Олени Іванівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Героїв оборони 94”, в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Панфілової Олени Іванівни №55709801 від 15.12.2020 про відмову ОСОБА_1 у державній реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 ;
визнати бездіяльність державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Панфілової Олени Іванівни протиправною та зобов'язати державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради зареєструвати право приватної власності на нежитлове приміщення №01н в будинку АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 01.02.2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
До суду від Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області Панфілової Олени Іванівни надійшло клопотання про закриття провадження по справі в обґрунтування якого зазначено наступне.
Даний позов поданий на поновлення невизнаного, на думку позивача, права власності на нежитлове приміщення та відсутності при цьому права користування спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку на це ж нежитлове приміщення.
Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення № 55709801 від 15.12.2020 про відмову у державній реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 ; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не реєстрації права власності за заявою позивача від 15.12.2020 та зобов'язати реєстратора зареєструвати право приватної власності за позивачем на нежитлове приміщення
Проте заявлені в справі вимоги є похідними при вирішенні судом питання щодо права власності на нежитловий об'єкт, оскільки виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача із правомірністю відмови у реєстрації за ним права власності на нерухоме майно.
Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки бездіяльність та рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки набуття позивачем права власності, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
В даному випадку спір пов'язаний із захистом права власності позивача, що набуте в результаті передачі йому нежитлового приміщення від ОСББ, від імені якого підписантом виступає сам позивач.
Тому, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень цей спір не є публічно- правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.
Надаючи оцінку наведеним обставинам суд зазначає наступне.
Підставою для звернення за судовим захистом до адміністративного суду позивач зазначив, що 23.05.2020 власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 проведено загальні збори та прийнято рішення про зміну статусу допоміжного приміщення - підвального складського приміщення (бічний вхід) шляхом визнання факту відсутності необхідності використання даного приміщення задля задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку - на статус ізольованого нежитлового приміщення, що є частиною внутрішнього об'єму будівлі, має окремий вхід та не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин; присвоєння назви за № 01н. А також про передачу ізольованого нежитлового приміщення № 01н з подальшою реєстрацією права власності ОСОБА_1 .
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких була перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами” від 09.09.2010 року № 19-рп/2010, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.
Згідно з п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 року № 9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.
Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов'язкову участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.
Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб'єктів (учасників спірного правовідношення). Обов'язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов'язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.
Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Разом з цим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин.
З огляду на те, що спір пов'язаний із захистом права власності позивача, що набуте в результаті передачі йому нежитлового приміщення ОСББ, суд зазначає, що визнання незаконним (протиправним) рішення державного реєстратора є способом захисту цивільних прав та інтересів. При цьому суд враховує, що задоволення позову матиме безпосереднім наслідком набуття позивачем права власності на об'єкт нерухомого майна.
Таким чином цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Даний спір за своєю суттю, характером правовідносин, суб'єктним складом сторін, підставами та предметом позову не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спрямований на захист майнових прав позивача, оскільки він пов'язаний з реалізацією майнових інтересів.
Тобто, суд вважає, що даний спір належить до розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У пункті 150 рішення Європейського суду з прав людини від 21.06.2011 року у справі Фруні проти Словаччини, яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року (Заява № 21722/11), Суд зазначив, що згідно з практикою Суду, метою терміну “встановлений законом” у статті 6 Конвенції є гарантування того, що функціонування судової системи у демократичному суспільстві не залежить від виконавчої влади, а регулюється законом, прийнятим парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути залишена на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не матимуть певної свободи тлумачення відповідного національного законодавства.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі “Zand v. Austria” вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, з урахуванням ст.238 КАС України, суд дійшов висновку, що проводження у справі необхідно закрити.
Відповідно до ч.2 ст.239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 229, 238, 241, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд, -
Клопотання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області Панфілової Олени Іванівни про закриття провадження по справі - задовольнити.
Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області Панфілової Олени Іванівни (вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Героїв оборони 94” (вул. Героїв оборони Одеси, буд.94, м.Одеса, 65069, код ЄДРПОУ 40840415) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.