про закриття провадження в адміністративній справі
26 лютого 2021 р. № 400/5436/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо закриття провадження в адміністративній справі
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Новополтавської сільської ради, вул. Мельнична, 105 А, с. Новополтавка, Новобузький район, Миколаївська область, 55642
про:визнання протиправним рішення від 27.03.2020 № 446 та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, в якій просить визнати протиправним рішення 33 сесії 8 скликання відповідача від 27.03.2020 № 446 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства"; зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а саме: земельної ділянки комунальної власності площею 41,97 га, кадастровий номер: 4824586000:01:000:1213, що розташована в межах території Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Шевченкове), у формі рішення сесії, за заявою позивача від 27.06.2020.
Ухвалою від 02.12.2020 суд відкрив провадження у адміністративній справі, постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, з огляду на таке.
Зміст позовної заяви та додані матеріали свідчать про те, що 27.06.2019 позивач звернулась до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, однак, відповідач її заяву в установлений Земельним кодексом України строк не розглянув та не надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою або мотивовану відмову у наданні такого дозволу.
У зв'язку з цим позивач звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, вимоги якої задоволені рішенням від 12.03.2020 у справі № 400/4283/19, а саме: суд визнав протиправною бездіяльність Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, що полягає у ненаданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а саме: із земельної ділянки комунальної власності площею 41,97 га, кадастровий номер 4824586000:01:000:1213 га, що розташована в межах території Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населеного пунктів, поблизу с. Шевченкове), або мотивованої відмови у наданні такого дозволу, у формі рішення сесії за заявою від 27.06.2019; зобов'язав Новополтавську сільську раду Новобузького району Миколаївської області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а саме: із земельної ділянки комунальної власності площею 41,97 га, кадастровий номер 4824586000:01:000:1213 га, що розташована в межах території Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населеного пунктів, поблизу с. Шевченкове), або мотивовану відмову у наданні такого дозволу, у формі рішення сесії за заявою від 27.06.2019.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 у справі № 400/4283/19 набрало законної сили 07.08.2020.
10.08.2020 Миколаївський окружний адміністративний суд видав виконавчі листи на виконання зазначеного вище судового рішення: зобов'язального характеру та про стягнення судового збору.
На виконання рішення суду від 12.03.2020 у справі № 400/4283/19 відповідач прийняв рішення від 27.03.2020 № 446 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства», яким відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку з державною реєстрацією договору оренди землі від 02.01.2020, укладеного між відповідачем та Громадським об'єднанням по випасу худоби с. Шевченкове -2 «Степове» строком на 15 років.
Предметом оскарження є рішення відповідача, прийняте на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 у справі № 400/4283/19.
Згідно з частиною четвертою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини першої статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість установлення судового контролю за виконанням судового рішення (стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України), визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною восьмою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з виконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до належного виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших додаткових судових рішень.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно неналежного, на його думку, виконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17.
З аналізу предмету спору у цій справі суд дійшов висновку, що він фактично спрямований на забезпечення належного, на думку позивача, виконання іншого судового рішення, а саме: рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 у справі № 400/4283/19.
За вказаних обставин суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправним рішення відповідача, прийнятого на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 у справі № 400/4283/19. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими Кодекс адміністративного судочинства України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушені його права, свободи чи інтереси, то він може звернутися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Тобто, якщо позивач вважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання вищевказаного рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 у справі № 400/4283/19, він може звернутись до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17.
Зокрема, у цій постанові Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Суд застосовує до спірних правовідносин пункт четвертий частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України з наведених вище підстав, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Закрити провадження у справі № 400/5436/20.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна