справа №380/1824/20
Ухвала
з питань залишення позовної заяви без розгляду
24 лютого 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Кравців О.Р.,
секретар судового засідання Шийович Р.Я.,
позивач ОСОБА_1 ,
від позивача Татух М.Д.,
від відповідача Гавриляк Р.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та вимоги, -
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління ДФС у Львівській області, в якій просить суд:
- визнати незаконним, протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення сформоване 12.03.2019 за №0004324001 про сплату податкового зобов'язання (штрафні санкції) в сумі 672901,64 грн.;
- визнати незаконною, протиправною та скасувати податкову вимогу від 03.04.2019 на суму податкового боргу 672901,64 грн.
Підставою позову є протиправність оскаржуваних у цій справі рішень, винесення таких без врахування фактичних обставин та всупереч вимогам чинного законодавства.
Ухвалою суду від 04.03.2020 провадження у справі відкрито та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
24.02.2021 за вх. №12220 від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання мотивоване тим, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладеної у Постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 (адміністративне провадження №К/99901/19455/20) пункт 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.
Позивач 23.09.2019 оскаржила податкове повідомлення-рішення від 12.03.2019 №0004324001 до ДПС України, а отже, пропущено місячний строк звернення до суду із цим позовом.
24.02.2021 за вх. №1828ел. від представника позивача надійшло заперечення щодо заяви про строки звернення до суду, покликалася на можливість оскарження податкового повідомлення-рішення впродовж 1095 днів, з моменту отримання такого. Покликалася на практику Європейського суду з прав людини. Зауважила, що на думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення певного важливого фінансового питання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника. Європейський суд з прав людини наголосив, що в разі коли національне законодавство припускало неоднозначне чи множинне тлумачення прав та обов'язків платника податків, національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливими для платника податків.
Вказані покликання представника позивача на Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини розцінюються судом як обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду з позовом.
Суд заслухав пояснення сторін щодо строків звернення та зазначає таке.
Предметом позову є правомірність податкового повідомлення-рішення №0004324001 від 12.03.2019, яке оскаржувалося в адміністративному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах.
За умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов'язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.
Частинами 3, 4 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2017 року, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі ПК України).
Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Пунктом 56.1 ст. 56 ПК України передбачено що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з приписами п. 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Статтею 102 Податкового кодексу України встановлено строк давності - 1095 днів для нарахування грошових зобов'язань платнику податків.
Отже, п. 56.18 ст. 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.
Оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено 12.03.2020, а позивач звернулася до суду із позовом 03.03.2020, строк звернення до суду не пропущено.
Суд також зважає на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.11.2020 року у справі №500/2486/19 щодо місячного строку звернення до суду з позовом після досудового врегулювання спору.
Однак, у вказаній постанові також зазначено, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
Суд зазначає, що чинне законодавство України, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлено досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17рп/2011 визнано, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційний прав на судовий захист і доступ до правосуддя.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
За змістом рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Також практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Враховуючи викладене, а також тривалість існування правової позиції, яка була викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 10.02.2011 №203/11/13-11, приймаючи до уваги те, що Верховний Суд скоротив строк звернення з позовом до суду платників податків, а також те, що позовна заява подана позивачем до суду ще у березні 2020 року, беручи до уваги завдання адміністративного судочинства, зазначене у ч. 1 ст. 2 КАС України, право на звернення до суду, передбачене ч. 1 ст. 5 КАС України, а також те, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, то суд вважає, що причини пропуску строку звернення до суду з позовом слід визнати поважними, поновити такий строк, а у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 241-246, 256, 293-294, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -
1. У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
2. Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом та поновити такий строк.
3. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується. Заперечення на цю ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 26.02.2021.
Суддя Кравців О.Р.