24 лютого 2021 року (17 год. 40 хв.)Справа № 280/7500/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (69600, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 12, код ЄДРПОУ 41320207) про скасування рішення в частині,
21.10.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі - позивач) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
скасувати частково рішення № 253 від 02.09.2020 «Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині повернення неправомірно витрачених страхових коштів в розмірі 47 557,17 грн. та стягнення штрафу в розмірі 23 778,58 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спеціалістами Фонду проведена планова перевірка дотримання порядку використання, своєчасності та повноти повернення невикористаних страхових коштів Фонду у ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» за період з 01.07.2017 по 30.06.2020, за результатами якої складений акт. У акті зазначено про наявність переплат по 15 листкам непрацездатності на загальну суму 47 557,17 грн. та відповідачем прийняте рішення про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Позивач не погоджується із такими висновками відповідача та зазначає, що спеціалісти Фонду безпідставно виключають із розрахункового періоду місяці, які, на їх думку, не відпрацьовані по поважній причині. При здійсненні перевірки спеціалісти відповідача зазначили, що працівники позивача по 15 листкам непрацездатності на загальну суму 47 557,17 грн. (п. 7 Акту № 25 від 14.08.2020) не відпрацювали певні дні з поважних причин (тимчасова непрацездатність). Отже, на їх думку, при розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, із розрахункового періоду при обчисленні середньої заробітної плати необхідно виключити місяці розрахункового періоду, в яких застрахована особа не працювала з поважних причин. Позивач із такою позицією відповідача не погоджується, та зазначає, що відсутність працівника на роботі у вихідні дні не є поважною причиною та ці дні не повинні виключатися із загальної кількості календарних днів за розрахунковий період. Зазначають, що застраховані особи не працювали з поважних причин менше 30 днів. Також позивач не погоджується із посиланням відповідача на лист Міністерства Соціальної політики № 334/18/99-16 від 13.10.2016, який носить роз'яснювальний характер. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 26.10.2020 відкрито провадження у справі та призначене підготовче засідання на 23.11.2020.
Відповідач позовні вимоги не визнав та надав суду відзив на позовну заяву (вх. №54392 від 12.11.2020). У відзиві зазначає, що у даному випадку середньоденну заробітну плату за страховим випадком необхідно обчислювати із заробітної плати, нарахованої за розрахунковий період, шляхом її ділення на кількість календарних днів у цьому періоді за виключенням днів, не відпрацьованих з поважних причин. У свою чергу, враховуючи норму абзацу другого пункту 3 Порядку № 1266, усі календарні дні цих місяців виключаються з розрахункового періоду, оскільки застрахованими особами у відповідних місяцях не було відпрацьовано жодного дня у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, а дні, коли особи не знаходились на лікарняному - припали на суботу та неділю, які, відповідно, є вихідними днями для працівників згідно табелю обліку робочого часу. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 16.12.2020 продовжений строк підготовчого провадження до 25.01.2021 та відкладений розгляд справи до 25.01.2021.
Протокольною ухвалою суду від 25.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 18.02.2021.
У судовому засіданні 18.02.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні учасники справи заявили клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Суд, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
На підставі наказу Управління від 19.06.2020 № 160-ОД та направлення від 28.07.2020 № 47, спеціалістами відділу аналізу та контролю за використанням роботодавцями коштів Фонду Управління проведена планова перевірка дотримання порядку використання, своєчасності та повноти повернення невикористаних страхових коштів Фонду ЗАЕС за період з 01.07.2017 по 30.06.2020.
За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання страхувальником вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від 14.08.2020 № 25.
Під час перевірки встановлено та у Акті зафіксовано порушення позивачем:
частини 1 статті 21, частини 1 статті 22, частини 6 статті 22, пункту 6 частини 1 статті 23, пункту 1 частини 1 статті 24, пункту 2 частини 1 статті 24, пункту 3 частини 1 статті 24, частини 2 статті 33, абзацу 4 частини 1 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;
пункту 3, пункту 5, пункту 28 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 №1266 (в редакції постанови КМУ від 26.06.2015 № 439);
пункту 10 Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 № 26;
пункту 12 Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 12.
Так, судом зі змісту акту перевірки встановлено, що відповідач вважає, що позивачем необґрунтовано переплачено суму у розмірі 47 557,17 грн. по 15 листкам непрацездатності по працівникам:
1. ОСОБА_1 була призначена допомога по вагітності та пологах за період з 04.12.2017 по 08.04.2018 (126 календарних днів) згідно листка непрацездатності серії АДГ №736387. Згідно з табелем обліку робочого часу, в жовтні 2017 року працівник знаходився на лікарняному листку в період з 01.10.2017 по 20.10.2017 та з 23.10.2017 по 30.10.2017, а в листопаді 2017 року - в період з 01.11.2017 по 17.11.2017 та з 20.11.2017 по 30.11.2017, що підтверджено листками непрацездатності №471955 з 28.09.2017 по 20.10.2017, №740272 з 23.10.2017 по 17.11.2017 та №740465 з 20.11.2017 по 01.12.2017.
Спірними є періоди з 21.10.2017 по 22.10.2017 та з 18.11.2017 по 19.11.2017.
2. ОСОБА_2 була призначена допомога по догляду за хворою дитиною за період з 19.01.2018 по 26.01.2018 (8 календарних днів), згідно з листком непрацездатності серії АДГ №741997.
Згідно з табелем обліку робочого часу, в листопаді 2017 року працівник знаходився у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з 01.11.2017 по 17.11.2017 та на лікарняному листку в період з 19.11.2017 по 30.11.2017, що підтверджено листком непрацездатності №740569 з 19.11.2017 по 11.12.2017 та наказом про надання відпустки №14794-в від 12.12.2017.
Спірним днем є 18.11.2017.
3. ОСОБА_2 була призначена допомога по вагітності та пологах за період з 15.02.2018 по 20.06.2018 (126 календарних днів), згідно з листком непрацездатності серії АДГ №735025.
Згідно з табелем обліку робочого часу, в листопаді 2017 року працівник знаходився у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з 01.11.2017 по 17.11.2017 та на лікарняному в період з 19.11.2017 по 30.11.2017, що підтверджено листком непрацездатності №740569 з 19.11.2017 по 11.12.2017 та наказом про надання відпустки від 12.12.2014 №14794-в.
Спірним днем є 18.11.2017 .
4. ОСОБА_3 була призначена допомога по вагітності та пологах за період з 29.10.2018 по 17.03.2019 (140 календарних днів) згідно листків непрацездатності серії АДЛ №227645 та серії АДЛ №229318.
Згідно з табелем обліку робочого часу, в вересні 2018 року працівник знаходився на лікарняному листку в період з 01.09.2018 по 21.09.2018 та з 24.09.2018 по 30.09.2018, що підтверджено листками непрацездатності №226592 з 30.08.2018 по 21.09.2018 та №226943 з 24.09.2018 по 19.10.2018.
Спірним є період з 22.09.2018 по 23.09.2018.
5. ОСОБА_4 була призначена допомога по вагітності та пологах за період з 30.04.2019 по 02.09.2019 (126 календарних днів) згідно з листком непрацездатності серії АДУ №490294.
Згідно з табелем обліку робочого часу, в листопаді 2018 року працівник знаходився на лікарняному листку в період з 01.11.2018 по 09.11.2018 та з 12.11.2018 по 30.11.2018.
Спірним є період з 10.11.2018 по 11.11.2018.
6. ОСОБА_5 була призначена допомога по вагітності та пологах за період з 31.05.2019 по 03.10.2019 (126 календарних днів), згідно з листком непрацездатності серії АДУ №490759.
Згідно з табелем обліку робочого часу, в березні 2019 року працівник знаходився на лікарняному листку 01.03.2019 та в період з 04.03.2019 по 31.03.2019, що підтверджено листками непрацездатності №231491 з 15.02.2019 по 01.03.2019, №231665 з 04.03.2019 по 19.03.2019 та №231829 з 20.03.2019 по 05.04.2019.
Спірним є період з 02.03.2019 по 03.03.2019.
7. ОСОБА_6 була призначена допомога по вагітності та пологах за період з 27.01.2020 по 14.06.2020 (140 календарних днів), згідно з листками непрацездатності серії АДЛ №712303 та серії АДЛ №712343.
Згідно з табелем обліку робочого часу, в листопаді 2019 року працівник знаходився на лікарняному листку в період з 01.11.2019 по 08.11.2019 та з 11.11.2019 по 30.11.2017. В грудні 2019 року - тимчасова непрацездатність в період з 01.12.2019 по 27.12.2019 та відпустка без збереження заробітної плати 28.12.2019. Відсутність працівника підтверджена листками непрацездатності №494896 з 25.10.2019 по 08.11.2019, №495927 з 11.11.2019 по 27.11.2019, №632143 з 03.12.2019 по 12.12.2019, №632684 з 13.12.2019 по 27.12.2019 та наказом про надання відпустки без збереження заробітної плати від 23.12.2019 №18330-в. Спірними є періоди з 09.11.2019 по 10.11.2019, з 29.12.2019 по 31.12.2019.
8. ОСОБА_7 була призначена допомога по вагітності та пологах за період з 16.03.2020 по 19.07.2020 (126 календарних днів), згідно з листком непрацездатності серії АДУ №634515 та серії АДЛ №712343.
Згідно з табелем обліку робочого часу, в грудні 2019 року працівник знаходився на лікарняному листку в період з 011.12.2019 по 24.12.2019 та з 26.12.2019 по 31.12.2019, що підтверджено листками непрацездатності №632071 з 17.11.2019 по 04.12.2019, №632667 з 05.12.2019 по 24.12.2019 та №632839 з 26.12.2019 по 14.01.2020.
Спірним днем є 25.12.2019.
9. ОСОБА_8 була призначена допомога по вагітності та пологах за період з 24.04.2020 по 27.08.2020 (126 календарних днів), згідно з листком непрацездатності серії АДУ №635381.
Згідно з табелем обліку робочого часу, в грудні 2019 року працівник знаходився на лікарняному листку в період з 01.12.2019 по 24.12.2019, та з 26.12.2019 по 31.12.2019, що підтверджено листками непрацездатності №632068 з 16.11.2019 по 04.12.2019, №632666 з 05.12.2019 по 24.12.2019 та №632840 з 26.12.2019 по 14.01.2020.
Спірним днем є 25.12.2019.
10. ОСОБА_9 була призначена допомога по тимчасовій непрацездатності (загальне захворювання) за період з 14.04.2020 по 05.05.2020 (17 календарних днів), згідно з листком непрацездатності серії АДУ №634973.
Згідно з табелем обліку робочого часу, в березні 2019 року працівник знаходився на лікарняному листку в період з 02.03.2020 по 20.03.2020 та з 23.03.2020 по 31.03.2020, що підтверджено листками непрацездатності №634754 з 02.03.2020 по 20.03.2020 та №634889 з 23.03.2020 по 13.04.2020.
Спірним є 01.03.2020 та період з 21.03.2020 по 22.03.2020.
11. ОСОБА_10 була призначена допомога по тимчасовій непрацездатності (загальне захворювання) за період з 29.07.2019 по 27.08.2019 (25 календарних днів), згідно з листком непрацездатності серії АДЛ №269845,
Згідно з табелем обліку робочого часу, в лютому 2019 року працівник знаходився на лікарняному листку в період з 01.02.2019 по 15.02.2019 та з 18.02.2019 по 28.02.2019, що підтверджено листками непрацездатності №230438 з 01.02.2019 по 15.02.2019 та №231479 з 18.02.2019 по 01.03.2019.
Спірним є період з 16.02.2019 по 17.02.2019.
12. ОСОБА_10 була призначена допомога по тимчасовій непрацездатності (загальне захворювання) за період з 31.01.2020 по 03.03.2020 (28 календарних днів), згідно з листками непрацездатності серії АДУ №633601 та АДУ №633602.
Згідно з табелем обліку робочого часу, в лютому 2019 року працівник знаходився на лікарняному листку в період з 01.02.2019 по 15.02.2019 та з 18.02.2019 по 28.02.2019, що підтверджено листками непрацездатності №230438 з 01.02.2019 по 15.02.2019 та №231479 з 18.02.2019 по 01.03.2019.
Спірним є періоди з 16.02.2019 по 17.02.2019.
Під час перевірки спеціалісти ФСС зробили висновок, що вищевказані особи по 15 листкам непрацездатності на загальну суму 47 557,17 грн. не відпрацювали певні дні з поважних причин (тимчасова непрацездатність). Отже, при розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, із розрахункового періоду при обчисленні середньої заробітної плати необхідно виключити місяці розрахункового періоду, в яких застрахована особа не працювала з поважних причин.
За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийняте Рішення № 253 від 02.09.2020 «Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на загальну суму 117 947,03 грн., в т.ч.:
пеня за несвоєчасно повернуті страхові кошти у сумі 7807,92 грн.; неправомірно витрачені страхові кошти у сумі 68494,02 грн.;
штраф у розмірі 10% несвоєчасно повернутих страхових коштів - 7398,08 грн.;
штраф у розмірі 50% неправомірно витрачених страхових коштів - 34247,01 грн.
Не погоджуючись частково із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи не вбачає підстав для задоволення позовних вимог через наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105).
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону № 1105, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).
Згідно із частиною 2 статті 33 Закону № 1105, порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку № 1266 (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266) визначено, що середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно- правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).
Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Нормою статті 52 Кодексу законів про працю, для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51 Кодексу законів про працю).
Отже, заробітна плата працівнику виплачується за відпрацьовані дні згідно з графіком роботи, встановленим на підприємстві.
У судовому засіданні учасники справи зазначили, що на підприємстві встановлений 5-ти денний робочий тиждень.
Відтак, працівникам не виплачується заробітна плата за вихідні дні.
Суд зазначає, що всі спірні дні та періоди, у які працівники були відсутні на роботі та які позивач не вважає поважною причиною такої відсутності - є вихідними днями.
Включення до розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати місяця через наявність календарних вихідних днів, в які працівник не робив, на думку суду суперечить приписам вищенаведених норм.
Якщо особа не працювала у вихідні дні, то, відповідно не отримувала заробітну плату для розрахунку виплат на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно до приписів Порядку №1266.
Отже, місяці, в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, а також у вихідні дні, мають виключатись із розрахунку.
На підставі викладеного вище, суд вважає, що позовні вимоги є недоведеними та не підлягають задоволенню.
Щодо посилань відповідача на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2016 по справі № 808/8925/15, яка була залишена в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 по справі № 808/8925/15, за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» до Виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, то суд зазначає таке.
Так, відповідач вказує, що зазначеною постановою було встановлено, що згідно з абз.5 п.4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), виключаються з розрахункового періоду (приклад наведено у додатку 1)...
У постанові від 17.02.2016 по справі № 808/8925/15 суд зробив висновок, позивачем обґрунтовано із розрахунку при обчисленні середньої заробітної плати був виключений жовтень 2014 року, оскільки, по-перше, працівник не працював у цьому місяці з поважних причин (тимчасова непрацездатність), по-друге, відсутня нарахована заробітна плата, яка входить до розрахунку середньої заробітної плати для признання допомоги по вагітності та пологах.».
Відповідач вважає, що відповідно до п.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд не вбачає підстав для застосування у цьому випадку приписів п.4 ст.78 КАС України, оскільки у справі № 808/8925/15 судом досліджувались правовідносини, що виникли між ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» та Виконавчою дирекцією Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності внаслідок проведення перевірки, за результатами якої складний Акт від 30.09.2015, реєстраційний номер 230180000077. Тобто, у справі №280/7500/20 та №808/8925/15 досліджувались різні періоди часу, та різні правовідносини.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду докази, які спростовували доводи позивача, а відтак, довів правомірність своїх дій та оскаржуваного рішення. Тому заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Виходячи з необхідності відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судових витрат.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (69600, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 12, код ЄДРПОУ 41320207) про скасування рішення в частині, - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 24.02.2021.
Суддя Ю.В. Калашник