Ухвала
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 461/3843/20
провадження № 61-2795ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Коротуна В. М.,
розглянувши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Львівського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення моральної шкоди,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
(ГУ ПФУ у Львівській області) про стягнення моральної шкоди в розмірі
10 001,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 22 травня 2008 року обласною МСЕК
№ 1 йому встановлена ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із наслідками Чорнобильської катастрофи. Відповідно до статті 14 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон № 796-ХІІ) його було віднесено до 1-ї категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням та вкладкою до нього.
Зазначає, що відповідачем порушено його право на проведення донарахованої пенсії у розмірах, визначених у рішенні Львівського адміністративного суду від 22 січня 2014 року (справа № 84059/09/9104) внаслідок чого він змушений був звертатися до відповідача із заявами про виплату донарахування, яка була виплачена лише 30 травня 2018 року. У зв'язку з тим, що вказана виплата була проведена несвоєчасно, просив провести нарахування та виплату компенсації у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». Однак, відповідач відмовив у проведенні донарахувань та виплаті компенсації.
22 листопада 2018 року у справі № 464/4542/18 Львівським окружним адміністративним судом постановлено рішення, яким визнано протиправною відмову ГУ ПФУ у Львівській області щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів та зобов'язано здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії у період з 02 липня 2013 року до 30 травня 2018 року.
Посилаючись на те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року у справі № 464/4542/18 та рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі № 84059/09/9104 не виконано, чим завдано позивачу моральну шкоду.
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 30 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Галицького районного суду міста Львова від 30 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ГУ ПФУ у Львівській області на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
18 лютого 2021 року ГУ ПФУ у Львівській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду
від 15 грудня 2020 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -
на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах
та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених
у цій же статті ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України).
Ціна позову у цій справі становить 10 001,00 грн, тобто суму, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн).
Отже, справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга,
є малозначною в силу закону.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі або у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ГУ ПФУ у Львівській області подано касаційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою
статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Львівського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун