Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3937/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
при секретарі судового засідання Саєнко А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Скат" (61010, м. Харків, Гімназійна набережна, 16)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (61066, м. Харків, вул. Велозаводська, буд. 1)
про розірвання договору та стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Хоменко Є.О., ордер №1030102 від 18.01.2021 року;
відповідача - Орлов О.О., довіреність б/н,від 04.01.2021 року;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Скат" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест", в якому просить:
- розірвати укладений між ТОВ "Завод "Будінвест" та ТОВ "Сервісна компанія "Скат" договір оренди № Апп 9.20 від 07.09.2020;
- стягнути з ТОВ "Завод "Будінвест" на користь ТОВ "Сервісна компанія "Скат" збитки в сумі 28424,00 грн.;
- покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.12.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору за другу позовну вимогу у розмірі 2102,00 грн.
21.12.2020 через канцелярію суду позивачем подано клопотання за вх. № 29787 разом із доказами сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. (платіжне доручення № 489 від 21.12.2020).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3937/20. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на "19" січня 2021 р. о 14:20 год.
18.01.2021 представником позивача до канцелярії суду подано клопотання за вх. № 1054, в якому представник позивача просить відкласти підготовче засідання по справі № 922/3937/20, яке призначено на 19.01.2021 об 14:20 год., у зв'язку з перебуванням представника позивача в іншому судовому засіданні у Харківському районному суді Харківської області.
Клопотання долучено судом до матеріалів справи.
19.01.2021 представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання за вх. № 1148, в якому представник відповідача просить відкласти підготовче засідання для можливості підготувати відзив на позов та надати свої заперечення, приймаючи до уваги те, що договір про надання правової допомоги було укладено 19.01.2021.
Клопотання долучено до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.01.2021 в задоволенні клопотання позивача (вх. № 1054 від 18.01.2021) про відкладення підготовчого засідання відмовлено; клопотання відповідача (вх. № 1148 від 19.01.2021) про відкладення підготовчого засідання задоволено; відкладено підготовче засідання на "02" лютого 2021 р. о 14:20 год.
01.02.2021 відповідачем до канцелярії суду подано заяву про закриття провадження у справі за вх. № 2477, яку долучено до матеріалів справи.
02.02.2021 від представника відповідача до канцелярії суду електронною поштою надійшла заява про відкладення розгляду справи за вх. № 546 та заява про розгляд справи за відсутністю представника відповідача за вх. № 2557.
Заяви долучено до матеріалів справи.
В підготовчому засіданні 02.02.2021 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 09.02.2021 о 14:40 год.
09.02.2021 представником позивача до канцелярії суду подані пояснення щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі за вх. № 3163.
Пояснення долучено до матеріалів справи.
В підготовчому засіданні 09.02.2021 сторонам було роз'яснено щодо питання щодо закриття провадження у справі буде вирішено під час розгляду по суті. Окрім того, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.02.2021 о 15:40 год.
16.02.2021 представником відповідача до канцелярії суду подано заяву про відкладення розгляду справи за вх. № 848, яка долучена до матеріалів справи.
16.02.2021 представником позивача до канцелярії суду подано заяву (вх. № 3794) про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, пов'язану з розглядом справи.
Заяву долучено до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.02.2021 в заяві відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 848 від 16.02.2021) відмовлено; відкладено розгляд справи по суті на "23" лютого 2021 р. о 16:10 год.
В судовому засіданні 23.02.2021 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору оренди. Стосовно вимоги про стягнення збитків позивач зазначив, що відповідачем після відкриття провадження у справі на рахунок позивача були сплачені кошти у розмірі 28424,00 грн.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив провадження у справі закрити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
07.09.2020 між ТОВ "Завод "Будінвест" (далі - Орендодавцем, Відповідачем) та ТОВ "Сервісна компанія "Скат" (далі - Орендарем, Позивачем) було укладено Договір № Апп 9.20 оренди нежитлових приміщень.
Пунктом 1.1. Договору визначено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування наступні нежитлові будівлі, споруди та приміщення (Об'єкт оренди): нежитлове приміщення виробничої будівлі літ. "А/1-2" площею 209,0 кв.м., за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Велозаводська, 1, для розміщення виробничих та складських приміщень.
Згідно п. 1.2. Договору об'єкт належить Орендодавцю на праві власності. Балансова вартість Об'єкта оренди складає 1300000,00 грн. (п.1.3. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору вступ Орендаря у користування нежитловим приміщенням настає після підписання акта прийому-передачі нежитлових приміщень.
Відповідно до п. 2.2. Договору нежитлові приміщення вважаються повернутими Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (повернення).
Відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1. Орендодавець зобов'язаний передати нежитлові приміщення, передбачені в п. 1.1. цього договору, у стані придатному для користування.
Згідно пп. 3.2.5. Договору Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити платежі за користування приміщенням.
Відповідно до п. 4.1. Загальний розмір орендної плати за користування нежитловим приміщенням, яке визначено п. 1.1. договору, становить 16720,00 грн., у т.ч. ПДВ.
Пунктом 4.4. Договору визначено, що протягом 2-х банківських днів після підписання договору Орендар сплачує передоплату за перший і останній місяць оренди.
На виконання вищевказаного Договору оренди, а саме у відповідності до п. 2.1. Договору, 07.09.2020 між сторонами було підписано Акт № 1 прийому- передачі нежитлового приміщення виробничої будівлі літ. "А/1-2" площею 209,0 кв.м., за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Велозаводська, 1, а також, у відповідності до п. 4.4. Договору, позивачем було перераховано на рахунок відповідача оплату за послуги по оренді майна за вересень, грудень 2020р. у розмірі 28424,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №412 від 07.09.2020.
Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджує, що до укладення договору оренди приміщення були оглянуті позивачем, при цьому представник відповідача - особа, яка представилася "заступником директора ТОВ "Завод "Будінвест" Фільчаковою Оленою Станіславівною" запевнила представника орендаря про те, що майно відповідача, а саме запасні частини для автомобілів, устаткування та виробничі станки, металобрухт, яке займає приблизно 60 відсотків площі приміщення, та яке знаходиться у приміщенні виробничої будівлі літ. "А/1-2", буде переміщено та нежитлове приміщення буде у придатному стані для використання і ведення господарської діяльності. В свою чергу представником позивача було наголошено на тому, що в орендованій будівлі планується розмістити обладнання.
Проте, як вказує позивач, не зважаючи на підписання між сторонами акту прийому-передачі нерухомого майна, позивач фактично не мав змоги розпочати користування орендованим майном внаслідок того, що майно відповідача, а саме запасні частини для автомобілів, устаткування та виробничі станки, металобрухт, яке займає приблизно 60 відсотків площі приміщення не було переміщено, що не дало можливості розмістити в орендованих приміщеннях обладнання та позбавило позивача можливості ведення господарської діяльності.
Враховуючи вказане, позивач вважає, що відповідач заздалегідь не мав наміру приводити приміщення до приданого стану, відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1. Договору. При цьому, в порушення норми ст. 767 ЦК України, яка встановлює обов'язок наймодавця передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню, відповідач не вжив заходів щодо приведення приміщення до придатного стану, а саме не перемістив майно, яке займає приблизно 60 відсотків площі орендованого нерухомого майна, що унеможливило позивачу розміщувати обладнання та провадити господарську діяльність.
А отже, позивач стверджує, що саме з вини відповідача він був позбавлений того, на що він розраховував під час укладення договору (набути право користування нежитловим приміщенням для розміщення обладнання та здійснення господарської діяльності) та фактично не приступив до використання орендованих приміщень.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом та просить розірвати укладений між ТОВ "Завод "Будінвест" та ТОВ "Сервісна компанія "Скат" договір оренди № Апп 9.20 від 07.09.2020, а також стягнути з відповідача збитки в сумі 28424,00 грн. При цьому, позивач зазначає, що збитки позивача полягають у сплачених на користь відповідача грошових коштах - платі за оренду приміщення, яке, внаслідок прихованих відповідачем недоліків, є непридатним до використання позивачем.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 767 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 784 ЦК України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі.
Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний.
Отже, як було вище зазначено, за твердженнями позивача, не зважаючи на підписання Акту 1 прийому-передачі від 07.09.2020, що є додатком до Договору № Апп 9.20, позивач фактично був позбавлений можливості використовувати орендовані приміщення та розмістити обладнання для здійснення господарської діяльність, у зв'язку з тим, що в порушення пп.3.1.1. п. 3.1. Договору, нежитлові приміщення не були передані відповідачем в належному стані. А отже, позивач був позбавлений того, на що він розраховував під час укладення договору (набути право користування нежитловим приміщенням для розміщення обладнання та здійснення господарської діяльності) та фактично не приступив до використання орендованих приміщень.
В той же час, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач наполягає на тому, що між сторонами взагалі були відсутні договірні відносини та Договір оренди № Апп 9.20 від 07.09.2020 є неукладеним та таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини, оскільки сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору. За твердженнями відповідача, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Окрім того, відповідач вважає, що грошові кошти у розмірі 28424, 00 грн. були отримані ним без належної правової підстави, а не як плата за оренду нежитлових приміщень на виконання Договору оренди № Апп 9.20, у зв'язку з чим, після відкриття провадження у справі, вказані грошові кошти були повернуті позивачу, що підтверджується платіжним дорученням № 28 від 28.01.2021.
Втім, не погоджуючись з доводами відповідача, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч.ч. 1 -3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Отже, аналізуючи вищевказані норми законодавства, вбачається, що укладення договору характеризується досягненням сторонами згоди по всім істотним умовам договору, зокрема:
1) предмету, ціни та строкам дії договору ,
2) умовам, що визначені діючим законодавством як істотні;
3) умовам, що і необхідними для договорів даного виду;
4) умовам, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частина 1 статті 284 ГК України встановлює, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Вказані істотні умови, які передбачені законодавством при укладанні договорів, знайшли своє відображення в Договорі оренди № Апп 9.20 від 07 вересня 2020 року. Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.
При цьому, суд звертає увагу, що стверджуючи про недосягнення згоди сторін щодо всіх істотних умов договору, відповідач, ані в судовому засіданні, ані в своїх письмових поясненнях не конкретизував, які ж саме істотні умови не були досягнуті між сторонами.
Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку, що посилання Відповідача на недосягнення згоди щодо усіх істотних умов при укладанні договору оренди № Апп 9.20 від 07 вересня 2020 року не відповідають фактичним обставинам справи.
Окремо, щодо доводів відповідача про те, що неукладений договір не може бути визнаний судом недійсним, суд звертає увагу, що у даній справі взагалі не ставиться питання про недійсність договору оренди, натомість, Позивач наполягає на розірванні договору оренди в судовому порядку.
Водночас, твердження відповідача щодо відсутності між сторонами договірних відносин та повернення позивачу коштів, які були сплачені останнім на виконання умов спірного договору як орендна плата, суд приходить до висновку, що відповідачем фактично підтверджено доводи позивача про те, що не зважаючи на підписання між сторонами Акту прийому -передачі нежитлових приміщень, позивач був позбавлений можливості користуватись нежитловим приміщенням для розміщення обладнання та здійснення господарської діяльності, та фактично не приступив до використання орендованих приміщень.
Пунктом 9.1. Договору оренди №Апп 9.20 визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020.
Статтею 764 ЦК України встановлено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Враховуючи те, що відповідач (орендодавець) вимогу про повернення приміщень на адресу позивача не направляв та між сторонами не було підписано Акту прийому-передачі (повернення) орендованих нежитлових приміщень після спливу встановленого в договорі строку, суд приходить до висновку, що в силу ст. 764 ЦК України, договірні відносини між сторонами не припинені, а отже, суд вважає, що в даному випадку наявні обґрунтовані підстави для розірвання договору № Апп 9.20 оренди нежитлових приміщень від 07.09.2020 в судовому порядку.
Отже, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що позовна вимога про розірвання договору оренди № Апп 9.20 від 07.09.2020, укладеного між ТОВ "Завод "Будінвест" та ТОВ "Сервісна компанія "Скат", підлягає задоволенню.
Стосовно вимоги позивача про стягнення збитків в сумі 28424,00 грн., суд зазначає наступне.
Частиною 5 ст. 653 ЦК України встановлено, що якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Підставою для звернення позивача до суду з вимогою про розірвання договору стали істотні порушення відповідачем умов договору оренди та неможливість використання позивачем орендованих приміщень, у зв'язку з чим, окрім вимоги про розірвання договору оренди позивачем були заявлені до стягнення збитки у розмірі 28424, 00 грн. При цьому зазначено, що збитки позивача полягають у сплачених на користь відповідача грошових коштах - платі за оренду приміщення, яке фактично ним не використовувалось.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі, відповідачем було перераховано позивачу кошти у розмірі 28424,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 28 від 28.01.2021.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже, приймаючи до уваги сплату відповідачем грошових коштів у розмірі 28424,00 грн., суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК в частині позовних вимог щодо стягнення збитків у розмірі 28424,00 грн.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, позивач в прохальній частині позову просив судові витрати покласти на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ч. 3. ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Положеннями ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Положеннями ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які позивач очікував понести було визначено витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
В той же час, 16.02.2021 представником позивача до суду подано заяву за вх. № 3794, в якій позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. позивач надав до суду: копію Договору про надання юридичної (правової) допомоги від 01.12.2020, копію додатку до Договору про надання юридичної правової допомоги) від 01.12.2020, копію ордеру адвоката на надання правничої (правової) допомоги ВІ № 1030102, копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, копію Акту № 1 прийняття-передачі виконаних робіт від 15.02.2021 на суму 6000,00 грн., копію платіжного доручення №477 від 15.02.2021 про оплату послуг на суму 6000,00 грн.
А отже, з вище наведеного вбачається, що позивач поніс витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн., що підтверджується зазначеними вище доказами.
Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач у судовому засіданні 23.02.2021 усно заявив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, проте не надав обґрунтованих пояснень щодо підстав зменшення таких витрат, а також не надав до суду доказів неспівмірності заявлених витрат, що дає підставі дійти висновку про небгрунтованість заявленого відповідачем клопотання.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, а також те, що провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення збитків у розмірі 28424,00 грн. було закрито у зв'язку зі сплатою відповідачем коштів під час розгляду справи, при цьому, спір виник саме з вини останнього, суд вважає доцільним в даному випадку покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в повному розмірі, а саме у розмірі 6000,00 грн.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, та вважає за необхідне на відповідача покласти судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
А отже, враховуючи закриття провадження у справі в частині позовних вимог, судовий збір у розмірі 2102, 00 грн. підлягає поверненню з державного бюджету за відповідним клопотанням позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Розірвати договір оренди № Апп 9.20 від 07.09.2020, укладений між ТОВ "Завод "Будінвест" та ТОВ "Сервісна компанія "Скат".
В частині стягнення збитків в сумі 28424,00 грн. - закрити провадження у справі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (61066, м. Харків, вул. Велозаводська, буд. 1, код ЄДРПОУ 14103790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Скат" (61010, м. Харків, Гімназійна набережна, 16, код ЄДРПОУ41425830) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Скат" (61010, м. Харків, Гімназійна набережна, 16, код ЄДРПОУ41425830).
Відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (61066, м. Харків, вул. Велозаводська, буд. 1, код ЄДРПОУ 14103790).
Повне рішення складено "26" лютого 2021 р.
Суддя В.В. Суслова
справа № 922/3937/20