11.02.2021 Справа № 920/916/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянувши матеріали справи №920/916/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт” (41100, Сумська область, м.Шостка, вул. Гагаріна, 1, код ЄДРПОУ 34113412)
до відповідача Науково-виробничого центру “Сільвер” (41100, Сумська область, м.Шостка, вул. Студентська, 6А, код ЄДРПОУ 21111092)
про стягнення 207644,00 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Рекун С.В. (довіреність від 29.01.2021 № б/н),
Подрядчикова Н.О. (довіреність від 11.02.2021 № 217),
від відповідача: Честнейшин П.А. (директор),
Павленко О.М. (довіреність від 23.11.2020 № б/н)
справа розглядається у порядку загального позовного провадження,
установив:
04.09.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 207644,00 грн. заборгованості (в т.ч.: 183009,75 грн основного боргу, 5268,65 грн. пені, 10822,55 грн. інфляційних нарахувань, 8543,05 грн. 3% річних) за неналежне виконання умов договору від 15.10.2006 № 373, укладеного між сторонами спору, а також 3114,66 грн. судового збору.
Ухвалою суду від 09.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/916/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
24.09.2020 відповідачем поданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідачем заявлено про необхідність застосування позовної давності при розгляді даного спору, а також заявлене клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
13.10.2020 позивачем подана відповідь на відзив, у якій він позовні вимоги підтримав та просить суд позов задовольнити.
16.10.2020 відповідачем подані пояснення, за якими він просить суд відмовити в задоволенні позову за його необґрунтованістю.
20.10.2020 відповідачем подане заперечення.
Ухвалою суду від 22.10.2020 судом вирішено подальший розгляд справи №920/916/20 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання на 24.11.2020.
Ухвалою від 24.11.2020 судом закрито підготовче провадження та призначено справу № 920/916/20 до судового розгляду по суті на 21.01.2021.
18.12.2020 відповідачем подано письмові пояснення у справі № 920/916/20, в яких він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні 21.01.2021 судом в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу, якою залучено до матеріалів справи пояснення відповідача (вх № 11242/20 від 18.12.2020).
Ухвалою суду від 21.01.2021 відкладено розгляд справ № 920/916/20 по суті в судове засідання на 11.02.2021.
Ухвалою суду від 08.02.2021 задоволено заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 920/916/20; доручено Шосткинському районному суду Сумської області забезпечити участь представника позивача ТОВ “ШП “Харківенергоремонт” у розгляді справи по суті, призначеному на 11.02.2021, 11:30
У судовому засіданні 11.02.2021 при розгляді справи по суті судом встановлено:
Представники позивача в режимі відеоконференції в судове засідання прибули, позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити.
Представники відповідача у судове засідання прибули, 08.02.2021 відповідач подав клопотання про прийняття до розгляду судом додаткових доказів, яке представник відповідача підтримав та просив суд задовольнити, а також заявив усне клопотання про поновлення процесуального строку для надання відповідних доказів.
У судовому засіданні 11.02.2021 в поряду ч. 5 ст. 233 ГПК України судом постановлено протокольну ухвалу, якою задоволено усне клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для надання доказів у справі, поновлено відповідачу строк для надання документів та долучено до матеріалів справи відповідні докази, додані до клопотання відповідача (вх № 1087/21 від 08.02.2021).
Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити, представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання заяв по суті справи та доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, господарським судом встановлені наступні обставини:
Відповідач є власником офісних приміщень першого поверху дев'ятиповерхового будинку по вул. Баумана, 6-А в м. Шостка, що останнім не заперечувалось.
15.10.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт” (позивач - виконавець) та Науково-виробничим центром “Сільвер” (відповідач - споживач) було укладено договір № 373 про надання послуг з теплопостачання, відповідно до умов якого позивач зобов'язується надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з теплопостачання, а останній зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки, та на умовах, передбачених Договором (далі договір від 15.10.2006 № 373)
08.12.2006 сторонами даної справи підписано Протокол розбіжностей до Проекту договору № 373, запропонованого ТОВ “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт” та НВЦ “Сільвер” 24.11.2006 р., яким змінено окремі умови Договору.
Відповідно до п. 30 договору від 15.10.2006 № 373 (з урахуванням підписаного сторонами протоколу розбіжностей до договору ) він набирає чинності з моменту підписання сторонами протоколу розбіжностей та діє до 15.10.2007.
Пунктом 31 зазначеного договору встановлено, що він вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.
Згідно з п.18 даного Протоколу розбіжностей Додаток №1 до Договору № 373 від 15.10.2006 викладено в новій редакції, а саме встановлена наступна “Характеристика об'єкта надання послуг: 1.Опалювальна площа об'єкта споживача 366,7 кв.м; 2.Загальна опалювальна площа будинку 3977,0 кв.м; 3.Споживач оплачує послуги згідно з показаннями засобів обліку теплової енергії пропорційно опалювальній площі - в розмірі 9,22 % від загальної нарахованої суми за отриману будинком теплову енергію. Примітка: П.12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води та водовідведення.”
Умови договору враховували, зокрема, наявні опалювальні прилади у приміщеннях МПП «НВЦ «Сільвер», які забезпечували обсяг теплового навантаження згідно Додатка №1 до договору № 373 від 08.12.2006 та, відповідно, норми споживання теплової енергії, відповідаючи вимогам ч. 1 ст. 15, п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, абз. 3 п. 6 Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення (затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р.), Вимог щодо кількісних та якісних показників послуг з централізованого опалення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 151 від 17.02.2010 р. - температуру в приміщеннях +18°С.
22.01.2013 позивач надіслав відповідачу листа за №154/1, згідно якого повідомив, що до листопада 2012 року розподіл кількості спожитої теплової енергії згідно з показаннями приладів обліку встановлених в даному будинку між споживачами (населенням (поквартирно) та НВЦ «Сільвер») і відповідно нарахування плати (в т. ч. і підприємству відповідача) здійснювалось саме відповідно до п.12 Правил (тобто пропорційно опалювальної площі приміщень до опалювальної площі всієї будівлі). З огляду на незгоду відповідача із зазначеним порядком нарахування і повідомлення від 17.10.2012 про відключення частини опалювальних приладів в займаному приміщення та пов'язаною з цим зміною теплового навантаження приміщень до даної частини будівлі, яка тепер вже не визначається в пропорційній залежності від площі (обсягу) всієї будівлі в цілому адміністрацією позивача прийнято рішення про виконання нарахування НВЦ «Сільвер» за споживану теплову енергію розрахунковим способом відповідно до вимог п.п. 2.2.1. - 2.2.4. «Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні. КТМ 204 України 244-94». На підставі листа відповідача (вих №45 від 02.11.2012) і укладеної додаткової угоди від 02.11.2012. до договору № 373 розрахунок нарахування для НВЦ «Сільвер» проводиться по приєднаному до системи опалення будинку фактичному тепловому навантаженню (17920 ккал/год, зазначеної спеціалізованою організацією в розробленому на замовлення відповідача проекті) з коригуванням за фактичною температурою зовнішнього повітря в регіоні за звітний період
09.09.2013 відповідач надіслав позивачу заяву № 49 про розірвання договору № 373 від 08.12.2006, в якій керуючись п. 31 договору від 15.10.2006 № 373 повідомив позивача про розірвання даного договору, у зв'язку із складним фінансовим становищем МПП НВЦ «Сільвер».
31.10.2013 позивач надіслав відповідачу листа № 1114-сб стосовно припинення дії договору на теплопостачання, в якому зазначив, що незважаючи на те, що підприємство відмовляється від продовження строку дії договору, від'єднання від систем центрального опалення повинно проводитися тільки з дотриманням споживачем вимог “Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого водопостачання”, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 р., який в даному випадку не дотримано, тому ТОВ “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт” надалі має підстави виставляти відповідні рахунки за отримання теплової енергії.
За поясненнями відповідача, у 2012 році на виконання п. 24 та абз. 2 п. 25 Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення (затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005) за узгодженням з позивачем, відповідач замовив проект відключення опалювальних приладів у приміщеннях МПП «НВЦ «Сільвер» таким чином, щоб не споживати теплову енергію на умовах, передбачених Договором № 373 від 15.10.2006. Опалювальні прилади було відключено шляхом їх демонтажу. Відповідно до «Розрахунку теплової потужності системи опалення. Том 1. 26.10-6а-ПЗ. 2012 р. Пояснювальна записка» , виконаного проектною організацією «НВЦ «Булат» та погодженого в листопаді 2012 року ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (про що свідчить відмітка на стор. 9 даного Розрахунку), копія якого міститься в матеріалах справи, загальна розрахункова теплова потужність системи опалення офісних приміщень МПП НВЦ «Сільвер» склала 17920 ккал/год замість 36585 ккал/год, яка була передбачена договором №373 від 15.10.2006.
Позивач вважає, що договір від 15.10.2006 № 373 не є розірваним, оскільки відсутні підстави для його розірвання, передбачені п. 32 договору.
Факт отримання послуг з теплопостачання в опалювальний період з жовтня 2017 року по лютий 2020 року позивач обґрунтовує наступними документами: актом приймання теплоносія на опалювальному об'єкті від 18 жовтня 2017 року, 23 жовтня 2018 року, 29 жовтня 2019 року та актом перевірки роботи системи опалення після подачі теплоносія від 18 жовтня 2017 року, 24 жовтня 2018 року, 29 жовтня 2019 року.
Позивач посилається на пункт 5 договору від 15.10.2006 № 373, яким передбачено, що плата за надані послуги за наявності засобів обліку справляється за їх показниками згідно пунктами 10-13 Правил. Позивач зазначає, що у житловому будинку за адресою м. Шостка вул. Студентська, 6А, з 01.07.2001 року встановлено і введено в експлуатацію вузол обліку споживання теплової енергії, тому нарахування споживачам за фактично спожиті послуги з централізованого опалення (теплову енергію), виконуються відповідно з вимогами п. 12. «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21.07.2005р. № 630 (далі за текстом «Правил»), яким передбачено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.
Згідно статті 9 п. 1. Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017р. №2119-VIII «Комерційний облік здійснюється вузлом комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує загальний облік її споживання, згідно з показаннями його засобів вимірювальної техніки», тому підставою для визначення розміру нарахувань за послуги з централізованого опалення споживачам у даному будинку є показники будинкового приладу обліку теплової енергії, які щомісяця за графіком знімаються представниками підприємства, за участі представників організації, яка виконує технічне обслуговування будинку, та мешканців будинку (за їх бажання).
Згідно з пунктом 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 “Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення” у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку. У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.
Розрахунок спожитої теплової енергії за період з жовтня 2017 року по квітень 2020 року здійснено позивачем на підставі відсоткового відношення площі, займаної відповідачем, від площі всієї будівлі. У даному розрахунку зазначено загальна площа будинку - 3178,2 кв.м., займана площа НВЦ «Сільвер» - 366,7 кв.м, процент від загально будинкового приладу обліку - 11,538 %, що суперечить додатку 1 до договору від 15.10.2006 № 373 в редакції протоколу розбіжностей, підписаного сторонами.
Позивачем в ході розгляду справи не було надано доказів, які б підтверджували дані, внесені до зазначеного розрахунку.
Так у матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо зменшення загальної площі будинку до 3178,2 кв.м та збільшення відсоткової частки відповідача до 11,538 %.
Аналізуючи норми діючого законодавства та зміст спірного договору, суд дійшов наступних висновків:
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (стаття 631 ЦК України).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 ЦК України)
Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (стаття 905 ЦК України).
Таким чином, з огляду на наведене, зміст п.п.30,31 договору №373 від 15.10.2006 та зміст заяви відповідача від 09.09.2013 суд дійшов висновку, що договір №373 від 15.10.2006 припинив свою дію 16.10.2013 в зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакціїї, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1875-ІV), залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Хоч у частині першій статті 19 Закону № 1875-ІV й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону № 1875-ІV обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Таким чином, відсутність укладеного договору про надання послуг з теплопостачання не звільняє відповідача від обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Поряд з цим вказаний обов'язок виникає лише у разі реального отримання споживачем певних послуг.
Отже, питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц.
Таким чином, саме на позивача покладений обов'язок у разі відсутності укладеного договору про надання послуг з теплопостачання довести факт реального отримання відповідачем послуг з теплопостачання , враховуючи кількісні та якісні показники цих послуг відповідно до норм Закону України « Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.
В матеріалах справи відповідні докази отримання відповідачем зазначених послуг саме в тій кількості та якості, які заявив позивач відповідно до умов договору №373 від 15.10.2006 - відсутні.
У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами тих обставин, на які він посилався, як на підставу свого позову.
Суд також враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України” Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Зібраними ж у справі доказами не підтверджено обґрунтований розмір заборгованості відповідача, розрахований у відповідності до приписів чинного законодавства.
Відтак з огляду на встановлені судом обставини відповідач не повинен сплачувати заборгованість, розмір та правомірність нарахування якої не доведено у встановленому порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне:
Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Приписами статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Приписами частини третьої вказаної статті передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
З підстав відсутності належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту порушення прав позивача суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у даній справі суд покладає на позивача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Повний текст рішення складено 25.02.2021.
Суддя В.Л. Котельницька