"16" лютого 2021 р.
м. Київ
Справа № 911/2840/20
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження
позов Малого приватного підприємства "СІМТ" (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, буд. 20, код ЄДРПОУ 23520802)
до Управління регіонального розвитку Бориспільської районної Державної адміністрації Київської області (08335, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Іванків, вул. Центральна, буд. 2А, код ЄДРПОУ 41903554)
про стягнення боргу,
за участю представників:
позивача: Удалов Т. Г. (ордер: серія АА № 1037918 від 21.09.2020);
відповідача: не з'явились.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №21/09 від 21.09.2020 Малого приватного підприємства "СІМТ" до Управління регіонального розвитку Бориспільської районної Державної адміністрації Київської області про стягнення заборгованості.
Позов обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем Договору №2019/12/12-01 від 12.12.2019 на виконання ремонтно-будівельних робіт, предметом якого, зокрема є оздоблювальні роботи в приміщеннях. Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за вказаним Договором, що підтверджується підписаним сторонами Актом приймання виконаних будівельних робіт, водночас відповідачем не проведено розрахунки за виконані позивачем роботи, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1369645,69 грн. У зв'язку з порушенням строків оплати, позивачем нараховано відповідачу пеню, штраф, втрати від інфляції та 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.10.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.
22.10.2020 від позивача на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.11.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого судового засідання призначено на 23.11.2020. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
У підготовче судове засідання 23.12.2020 з'явився представник позивача. У судовому засіданні було встановлено, що до суду не повернулося повідомлення про вручення поштового відправлення, тому суд не може констатувати що відповідач належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи. З цих підстав, суд в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України відкладає підготовче засідання на 07.12.2020.
30.11.2020 до суду від позивача надійшла заява №26/11 від 26.11.2020 прийняття до відома інформації, в якій позивач зазначив про надіслання відповідачу повідомлення про дату та час наступного судового засідання.
У підготовче судове засідання 07.12.2020 представник відповідача не з'явився, з огляду на це, суд з метою забезпечення реалізації відповідачем його процесуальних прав, відклав розгляд справи у підготовчому засіданні на 22.12.2020.
21.12.2020 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява №21/12 від 21.12.2020 про проведення підготовчого засідання без участі позивача.
У підготовчому судовому засіданні 22.12.2020 судом винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.01.2021.
У судове засідання 26.01.2021 з'явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з'явився. Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, оскільки в матеріалах справи наявні докази отримання останнім ухвал суду. Проте, суд з метою забезпечення відповідачу належного доступу до правосуддя та реалізації ним процесуальних прав відклав проведення судового засідання з розгляду справи по суті на 16.02.2021.
У судовому засіданні 16.02.2021 позивач підтримав текст позовної заяви, відповідач у судове засідання не з'явився, судом ухвалено рішення у справі.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.
Вказаний факт, зокрема, підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями №0103273665734 від 03.11.2020, №0103273664215 від 01.12.2020, №0103275876830 від 11.12.2020 з відмітками про вручення відповідачу ухвал Господарського суду Київської області.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
12.12.2019 між Управлінням капітального будівництва та архітектури Бориспільської районної держаної адміністрації Київської області (відповідач, замовник) та Малим приватним підприємством "СІМТ" (позивач, підрядник) укладено Договір №2019/12/12-01 на виконання ремонтно-будівельних робіт з капітального ремонту (далі - Договір), за яким замовник доручає, а підрядник, в межах Договірної ціни та проектно-кошторисної документації, виконує власними або, після письмового погодження із замовником, залученими силами та засобами всі передбачені Договором роботи на об'єкті, забезпечує необхідну якість робіт у відповідності до ДБН, ДСТУ, БНіП та інших нормативних документів, здає їх в обумовлені строки замовнику з передачею всієї виконавчої документації, усуває зауваження приймальних комісій та дефекти, допущені з його вини, протягом гарантійного строку експлуатації об'єкту, а замовник зобов'язується передати підряднику фронт робіт, затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти та оплатити роботи (п. 2.1. Договору).
При цьому, під час розгляду справи судом зроблено пошук у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 41903554 який у Розділі 16 Договору зазначений як код Управління капітального будівництва та архітектури Бориспільського районної державної адміністрації Київської області (замовник за Договором) та встановлено за вказаним кодом (41903554) зазначена юридична особа - Управління регіонального розвитку Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (відповідач у справі).
Отже, з наведеного вбачається, що відповідач з моменту укладення Договору і до моменту розгляду даної справи змінив свою назву з Управління капітального будівництва та архітектури Бориспільського районної державної адміністрації Київської області на Управління регіонального розвитку Бориспільської районної державної адміністрації Київської області.
Відповідно до п. 3.1., 3.2. Договору договірна ціна за цим Договором на будівельні роботи з Капітального ремонту ЗДО «Берізка» по вул. Переселенців, 17 в с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області (Оздоблювальні роботи в приміщеннях: 20,3,2,40,41,42,43,44,45,46,47,48,49, та короби згідно плану БТІ по першому та другому поверху) складає: 1463909,24 грн в тому числі ПДВ 20% - 243984,87 грн та включає витрати підрядника на необхідні матеріали. На виконання всіх робіт, що є предметом цього Договору, Підрядником (якщо інше не встановлено сторонами) складається проектно-кошторисна документація, яка є невід'ємною частиною Договору.
Зокрема, згідно Розділу 4 Договору замовник зобов'язаний забезпечити своєчасне фінансування робіт та розрахунки із підрядником за виконані роботи. Замовник здійснює оплату підряднику за виконані роботи протягом 20 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (Акт). Для оплати виконаних робіт підрядник передає замовнику: Акт, підписаний уповноваженими представниками сторін; проектно-кошторисну документацію; виконавчу документацію. Усі розрахунки здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок сторони-отримувача платежу.
Додатковою угодою №1 до Договору сторони змінили п. 3.1. Договору а саме виклали його в наступній редакції: «Договірна ціна за цим Договором на будівельні роботи по об'єкту: «Капітальний ремонт ЗДО «Берізка» по вул. Переселенців, 17 в с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області (Оздоблювальні роботи в приміщеннях: 20,3,2,40,41,42,43,44,45,46,47,48,49, та короби згідно плану БТІ по першому та другому поверху) складає: 1463909,24 грн в тому числі ПДВ 20% - 243984,87 грн а саме: на 2019 рік - 0 грн 00 коп. у т.ч. ПДВ -0,00 грн є в межах кошторисних призначень замовника на 2019 рік, на 2020 рік 1463909,24 грн, у тому числі ПДВ - 243984,87 грн. Зобов'язання у 2020 році за даним Договором виникають з моменту затвердження відповідних бюджетних асигнувань на 2020 рік.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що на виконання умов Договору, відповідно до Акту приймання виконаних будівельних робіт ним здійснено робіт на загальну суму 1369645,69 грн, водночас, відповідач за надані послуги не розрахувався у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 1369645,69 грн.
У зв'язку з простроченням строку оплати, визначеному у Договорі, позивачем нараховано відповідачу 225990,68 грн пені, 95875,19 грн штрафу, 14197,77 грн втрат від інфляції та 18574,05 грн 3% річних.
Відповідач жодним чином не відреагував на заявлені позивачем позовні вимоги, відзиву не подав, хоча і був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Укладений між сторонами Договір за своєю природою є договором підряду, правовідносини, за яким регулюються відповідними положеннями Цивільного та Господарського кодексів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 321 Господарського кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Статтею 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відтак, в матеріалах справи наявний підписаний сторонами та скріплені їх печатками Акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2020 року, з якого вбачається що позивачем в процесі виконання будівельних робіт виконано робіт (понесено витрат) на загальну суму 1369645,69 грн.
Отже, з наведених доказів вбачається, що позивачем належним чином виконано свої зобов'язання за Договором, виконано будівельні роботи та понесено витрати в процесі їх виконання на загальну суму 1369645,69 грн.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань свідчить також відсутність скарг та заперечень з приводу виконаних будівельних робіт та їх якості.
Відтак, відповідач підписуючи Акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2020 року взяв на себе зобов'язання з оплати наданих будівельних робіт у розмірі 1369645,69 грн.
Водночас, в матеріалах справи наявна банківська довідка №744 від 20.10.2020 з АТ «Піреус Банк МКБ» з якої вбачається за період з 01.12.2019 по 30.09.2020 та станом на 20.10.2020 на розрахунковий рахунок позивача від відповідача в погашення заборгованості за Договором №2019/12/12-01 від 12.12.2019 грошових коштів не надходило.
З наведеного прослідковується те, що відповідачем повністю не сплачено суму боргу, яка була погоджена сторонами в Акті приймання виконаних будівельних робіт №1 (1369645,69 грн).
При цьому відповідач жодним чином не заперечив щодо наявності та/або відсутності у нього заборгованості перед позивачем, не надавши жодних доказів, які б спростовувати твердження позивача, хоча і був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.
Отже, суд за відсутності в матеріалах справи доказів, які підтверджують сплату відповідачем суми боргу у розмірі 1369645,69 грн, вважає позовні вимоги позивача щодо стягання вказаної суми обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахування штафу та пені.
Позивачем нараховано відповідачу за неналежне виконання грошового зобов'язання за Договором 225990,68 грн пені та 95875,19 грн штрафу.
Як на підставу нарахування штрафу та пені позивач посилається на норми, викладені у абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, якою регламентовано, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Управління регіонального розвитку Бориспільської районної Державної адміністрації Київської області фінансується за рахунок Державного бюджету України, а отже наявність вказаного суб'єкта як сторони Договору знаходить підстави для потенційного застосування норм ст. 231 Господарського кодексу України.
Водночас, відповідно до п. 2.2 постанови №14 від 17.12.2013 пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої ст. 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Аналогічна позиція викладена у п. 6.25 постанови Великої Палати Верховного суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 в якій зазначено, що частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов'язання) у господарському зобов'язанні, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов'язань, перелічених у частині другій статті 231 ГК України.
Таким чином, з наведеного вбачається, що застосування до спірних правовідносин положень частини 2 ст. 231 ГК України за неналежне виконання грошового зобов'язання є безпідставним.
Отже позивачем безпідставно нараховано 225990,68 грн пені та 95875,19 грн штрафу за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором на виконання ремонтно-будівельних робіт з капітального ремонту на підставі ч.2 ст. 231 ГК України, а тому вказані вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо нарахування втрат від інфляції та 3% річних.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Так, позивачем нараховано відповідачу 14197,77 грн втрат від інфляції за період з 10 квітня 2020 по серпень 2020 та 18574,05 грн 3% річних за період з 10.04.2020 по 22.09.2020 на суму 1369645,69 грн.
Як вже зазначалось судом вище, сторони пунктом 4.3. Договору погодили, що замовник здійснює оплату підряднику за виконані роботи протягом 20 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (Акт).
З поданого Акту приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2020 року вбачається, що останній підписаний 20.03.2020, а отже позивачем правильно встановлено початкову дату нарахування штрафних санкцій - з 10.04.2020.
Судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та встановлено, що він є арифметично вірним, а тому нараховані позивачем 3% річних у розмірі 18574,05 грн підлягають підставному стягненню з відповідача.
Водночас судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування втрат від інфляції та встановлено, що він є частково невірним, позаяк відповідач безпідставно нараховує інфляційні втрати за квітень, оскільки сума боргу 1369645,69 не існувала протягом всього місяця (квітня 2020 року), а почала своє існування лише з 10-го числа квітня місяця, що позбавляє позивача права нарахування втрат від інфляції за вказаний місяць.
Відтак судом зроблено розрахунок втрат від інфляції та встановлено, що сума інфляційних втрат підлягає до стягнення з відповідача у розмірі 13667,15 грн.
На підставі викладеного, суд доходить висновків про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 1369645,69 грн боргу, 18574,05 грн 3% річних та 13667,15 грн втрат від інфляції.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, втрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача та відповідача у розмірі, пропорційному від задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Управління регіонального розвитку Бориспільської районної Державної адміністрації Київської області (08335, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Іванків, вул. Центральна, буд. 2А, код ЄДРПОУ 41903554) на користь Малого приватного підприємства "СІМТ" (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, буд. 20, код ЄДРПОУ 23520802) 1369645,69 грн боргу, 18574,05 грн 3% річних, 13667,15 грн втрат від інфляції та 21028,30 грн витрат зі сплати судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 26.02.2021.
Суддя А.Ф. Черногуз