ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.01.2021Справа № 910/10578/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
За позовом Акціонерного товариства «БАНК ПОРТАЛ» (пр-т Перемоги, 5-А, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38870739)
до Акціонерного товариства «Перший Київський машинобудівний завод» (пр-т Перемоги, 49/2, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 14308569)
третя особа, без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНС-РЕМОНТ" (вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. А, оф. 914, код ЄДРПОУ 38365232)
про визнання недійсним договору купівлі-продажу,
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання,
Акціонерне товариство «БАНК «ПОРТАЛ» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогами до Акціонерного товариства «Перший Київський машинобудівний завод» (далі - АТ «ПКМЗ, відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 01/30/09-19 від 30.06.2019, укладеного між ТОВ «Інвентіна» та АТ «ПКМЗ» та про зобов'язати ТОВ «ПКМЗ» повернути належному власнику - ТОВ «УКРТРАНС-РЕМОНТ» - майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що предметом договору купівлі-продажу № 01/30/09-19 від 30.06.2019, укладеного між ТОВ «Інвентіна» та АТ «ПКМЗ», є майно, що перебуває у заставі Акціонерного товариства «БАНК ПОРТАЛ» у забезпечення непогашеної заборгованості ТОВ «УКРТРАНС-РЕМОНТ» за кредитною лінією, відкритою за договором №1523-КЛ від 23.09.2015 року, укладеним між ПАТ «БАНК «ПОРТАЛ», правонаступником якого є позивач у справі, та ТОВ «УКРТРАНС-РЕМОНТ» і позивач не надавали письмової згоди на здійснення цього правочину.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 вказану позовну залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання призначити на 09.09.2020.
31.08.2020 до відділу діловодства суду відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки майно, яке є предметом договору купівлі-продажу №01-30-09-19 від 30.09.2019 не є майном по договору застави №28 від 30.06.2016, та позивач ненаділений правами відповідно до ч. 3. ст. 4 Господарського процесуального кодексу України заявляти вимоги щодо повернення заставленого майна належному власнику.
07.08.2020 до відділу діловодства суду позивачем подано заяву про залучення до справи третьої особи, яка не заявляє самостіних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС-РЕМОНТ».
09.09.2020 представником позивача подано до відділу діловодства суду відповідь на відзив, у якій вказано, що предметом купівлі-продажу за договором № 01/30/09-19 від 30.06.2019 є майно (кузови тепловозів), які є основним елементом конструкції тепловоза, (які є предметом застави по договору №28 від 30.06.2016), та банк не надавав згоди на відчуження предметів застави, або їх складових частин, при тому вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
У підготовчому засіданні 09.09.2020 оголошено перерву до 07.10.2020.
06.10.2020 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь, у яких, зокрема, вказано про нетотожність назви та ціни товару в оспорюваному договорі купівлі-продажу та договорі застави майна, а також, що знаходження спірного майна у заставі позивача не є підставою для задоволення позову.
06.10.2020 позивачем подано клопотання про долучення доказів, а саме договору оренди №ДО-12/Б-2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС-РЕМОНТ» (вул. Іоанна Павла ІІ, буд.4/6, корп. А, оф.914, м. Київ, код ЄДРПОУ 38365232) у якості третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, подовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 04.11.2020.
23.10.2020 через відділ діловодства суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС-РЕМОНТ» подано письмові пояснення, у яких третя особа позовні вимоги Акціонерного товариства «БАНК ПОРТАЛ» підтримала та підтвердила передання спірного рухомого майна в заставу позивачу.
29.10.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) відповідач подав клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС-РЕМОНТ» у якості відповідача у справі.
У підготовчому засіданні 04.11.2020 суд постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС-РЕМОНТ» у якості відповідача у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 закрито підготовчого провадження та призначено справу №910/10578/20 до розгляду справи по суті на 02.12.2020.
Розгляд справи по суті, призначений на 02.12.2020, не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 розгляд справи по суті призначено на 29.12.2020.
23.12.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) відповідачем подано клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС-РЕМОНТ» у якості співвідповідача у справі та зобов'язання останнього надати відомості що існування договірних відносин з ТОВ «ІНВЕНТІНА» та факт продажу майна, яке знаходиться у заставі ТОВ «БАНК ПОРТАЛ».
У судовому засіданні 29.12.2020 суд постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про залишення без розгляду клопотання відповідача про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС-РЕМОНТ» у якості співвідповідача у справі та зобов'язання надати відомості що існування договірних відносин з ТОВ «ІНВЕНТІНА» та факт продажу майна, яке знаходиться у заставі ТОВ «БАНК ПОРТАЛ».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 розгляд справи по суті відкладено на 21.01.2021.
У судовому засіданні 21.01.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, в свою чергу, представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив відмовити.
У судовому засіданні 21.01.2021 оголошено перерву розгляду справи по суті до 28.01.2021.
У судовому засіданні 28.01.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
23.09.2015 між Публічним акціонерним товариством «БАНК ПОРТАЛ», правонаступником якого є Акціонерне товариство «БАНК ПОРТАЛ» (далі - позивач; банк; кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС-РЕМОНТ» (далі - позичальник) укладено договір №1523-КЛ про відкриття кредитної лінії (далі - кредитний договір).
До вказаного договору неодноразово вносились зміни шляхом укладання додаткових угод №1 від 10.11.2015, №2 від 25.12.2015, №3 від 05.02.2016, №4 від 29.04.2016, №5 від 29.07.2016, №6 від 05.08.2016, №7 від 07.09.2016, №8 від 22.09.2016, №9 від 11.01.2017, №10 від 07.02.2017, №11 від 06.03.2017, №12 від 31.03.2017, №13 від 27.04.2017, №14 від 31.05.2017, №15 від 30.06.201, №16 від 17.07.2017, №17 від 07.09.2017, №18 від 14.09.2017, №19 від 09.10.2017, №20 від 31.10.2017, №21 від 15.11.2017, №22 від 30.11.2017, №23 від 22.12.2017, №24 від 25.01.2018 року, №25 від 28.02.2018, №26 від 12.03.2018, №27 від 11.05.2018, №28 від 11.06.2018, №29 від 27.06.2018, №30 від 20.07.2018, №31 від 31.07.2018, №32 від 31.08.2018, №33 від 10.10.2018, №34 від 09.11.2018, №35 від 10.12.2018, №36 від 10.01.2019, №37 від 08.02.2019.
Так, відповідно до умов вказаного договору, з урахуванням внесених змін, кредитодавець відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію і надає йому грошові кошти у межах загальної суми, яка не перевищує 45 000 000, 00 грн, а позичальник зобов'язується своєчасно повернути кредитодавцеві суму грошових коштів, отриманих за кредитною лінією, і сплатити проценти за нею.
Відповідно до розрахунку боргу за кредитним договором, підписаним уповноваженою особою банку, станом на 15.07.2020 за курсом НБУ на дату розрахунку заборгованість за договором складає 54 408 752, 35 грн.
30.06.2016 з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором №1523-к про відкриття кредитної лінії від 23.09.2015 та усіх додаткових угод до нього між банком (далі - заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС-РЕМОНТ» (далі - заставодавець) укладено договір застави №28 (далі - договір застави), за умовами п. 1.2. якого заставодавець передає заставодержателеві у заставу належне йому рухоме майно (предмет застави), зокрема:
- магістральний дизельний локомотив 2М62, заводський №0272-SAP №251 0000 20424, рік випуску 01.10.1971, у складі секція А, секція Б, балансовою вартістю 2 112 222, 23 грн відповідно до довідки заставодавця №67/06-16 від 30.06.2016, і оціночною вартістю 6 750 000, 00 грн з ПДВ відповідно до звіту про оцінку майна, виконаного СПД-ФО Стеценком Валерієм Анатолійовичем, складеного 09.06.2016 року на дату оцінки 09.06.2016 (п. 1.2.1. договору застави),
- магістральний дизельний локомотив М62, заводський №1154-SAP №251 0000 20416, рік випуску 01.10.1971, балансовою вартістю 806 364, 03 грн відповідно до довідки заставодавця №67/06-16 від 30.06.2016, і оціночною вартістю 3 375 000, 00 грн з ПДВ відповідно до звіту про оцінку майна, виконаного СПД-ФО Стеценком Валерієм Анатолійовичем, складеного 09.06.2016 року на дату оцінки 09.06.2016 (п. 1.2.4. договору застави),
- магістральний дизельний локомотив М62, заводський №1183-SAP №251 0000 20414, рік випуску 01.09.1971, балансовою вартістю 1 053 482, 16 грн відповідно до довідки заставодавця №67/06-16 від 30.06.2016, і оціночною вартістю 3 375 000, 00 грн з ПДВ відповідно до звіту про оцінку майна, виконаного СПД-ФО Стеценком Валерієм Анатолійовичем, складеного 09.06.2016 року на дату оцінки 09.06.2016 (п. 1.2.5. договору застави).
Відповідно до п. 1.9. договору застави предмет застави протягом дії цього договору залишається у володінні і користуванні заставодавця. Право заставодавця володіти та користуватись предметом застави протягом всього строку дії цього договору охоплює усі дії, спрямовані на використання предмету застави з урахуванням обмежень, що встановлені у цьому договорі та/або законодавстві України.
Згідно з п. 2.1.8. договору застави заставодавець зобов'язаний не здійснювати дій, пов'язаних із зміною права власності на предмет застави чи його частини, його обтяження будь-якими зобов'язаннями, у тому числі: відчуження, відступлення, спільну діяльність тощо. Правочини, вчинені (укладені) всупереч цьому пункту, є недійсними з моменту їх вчинення.
Право застави виникає з дня укладення цього договору. Право застави припиняється виконанням заставодавцем забезпечених заставою зобов'язань задоговором кредиту, а також в інших випадках, передбачених законодавсвом України (п. 3.1., 3.2. договору застави).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення їх печатками і діє до дня повного виконання заставодавцем зобов'язань за договором кредиту (п. 7.1. договору застави).
Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №50041884 від 29.07.2016 на підставі договору застави №28 від 30.06.2016, укладеного між ПАТ «БАНК «ПОРТАЛ» та ТОВ «УКРТРАНС-РЕМОНТ», до реєстру внесений запис про приватне обтяження, зокрема: магістральний дизельний локомотив 2М62, рік випуску 01.10.1971, у складі секція А, секція Б, номер об'єкта: 0272SAP251000020424; магістральний дизельний локомотив М62, рік випуску 01.08.1971, номер об'єкта: 1154 SAP251000020416 ; магістральний дизельний локомотив М62, рік випуску 01.08.1971, номер об'єкта: 1183 SAP251000020414 . Обтяжувач: Акціонерне товариство «БАНК «ПОРТАЛ», розмір основного зобов'язання: 7555000, 00 грн, строк виконання зобов'язання 22.09.2016, термін дії: 29.07.2021.
Як зазначає позивач, під час проведення заходів щодо перевірки стану предмета застави банком було з'ясовано, що 30.09.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕНТІНА» було відчужено предмет застави на користь Акціонерного товариства «Перший Київський машинобудівний завод» (далі - відповідач) на підставі договору купівлі-продажу №01/30/09-19, незважаючи на те, що предмет застави перебуває в заставі Акціонерного товариства «БАНК ПОРТАЛ», і банк не надавав письмової згоди на вчинення цього правочину, чи будь-яких інших правочинів, спрямованих на зміну власника предмета застави, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом про визнання недійсним зазначеного договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «ІНВЕНТІНА» та АТ «ПКМЗ» в частині купівлі- продажу заставленого майна та про зобов'язання відповідача повернути заставлене майно належному власнику.
В свою чергу, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що майно, яке є предметом договору купівлі-продажу №01-30-09-19 від 30.09.2019 не є майном по договору застави №28 від 30.06.2016, а також позивач ненаділений правами відповідно до ч. 3. ст. 4 Господарського процесуального кодексу України заявляти вимоги щодо повернення заставленого майна належному власнику.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст.1 Закону України «Про заставу»).
Згідно частини 3 статті 3 та статті 28 Закону України «Про заставу» застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання і припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.
Отже, застава, як вид забезпечення виконання зобов'язання, має похідний характер від основного (забезпечуваного) зобов'язання і є дійсною до моменту припинення основного зобов'язання, тобто підставою для її припинення є припинення забезпечуваного нею зобов'язання.
Як зазначено в частині 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно з ч. 2. ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічна за змістом норма наведена у ст 17. Закону України «Про заставу».
Відповідно до ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень
Таким чином, відчуження предмета застави до припинення зобов'язання, забезпеченого заставою, окрім випадків, встановлених договором або законом може відбутись лише за згодою заставодержателя.
Пунктом 2.1.8. договору застави сторони погодили обов'язок заставодавця не здійснювати дій, пов'язаних із зміною права власності на предмет застави чи його частини, його обтяження будь-якими зобов'язаннями, у тому числі: відчуження, відступлення, спільну діяльність тощо. Правочини, вчинені (укладені) всупереч цьому пункту, є недійсними з моменту їх вчинення.
З наявної в матеріалах справи копії договору купівлі-продажу №01/30/09-19 від 30.09.2019 (далі - договір купівлі-продажу), укладеного між ТОВ «ІНВЕНТІВА» та АТ «ПКМЗ», вбачається, що за цим договором продавець передає товар, а саме: кузови (секції) від магістральних тепловозів серії М62, 2М 62 в кількості 5 секцій (п. 1.1. договору купівлі-продажу). Предметом купівлі-продажу за цим є товар, опис, кількість та характеристики якого наведені у додатку №1 до цього договору.
Відповідно до додатку №1 до договору купівлі-продажу «Опис предмету купівлі-продажу» предметом купівлі-продажу за цим договором, зокрема, є: кузов (секція) магістрального тепловозу М62 №1154 б/у 1 шт., ціна 235 714, 27 грн; кузов (секція) магістрального тепловозу М62 №1183 б/у 1 шт., ціна 235 714, 27 грн; кузов (секція) магістрального тепловозу 2М62 №0272 б/у 1 шт., ціна 235 714, 27 грн.
Отже, судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що предметом договору купівлі-продажу №01/30/09-19 від 30.09.2019 частково є рухоме майно - кузов (секція), що є основним конструктивним елементом майна - магістрального дизельного локомотиву, яке, в свою чергу, станом на дату укладення вказаного договору купівлі-продажу було предметом застави за договором від 30.06.2016 №28.
Необґрунтованими є доводи відповідача щодо відмінності назви та ціни товару за договором купівлі-продажу від назви та ціни майна, що є предметом договору застави, позаяк вказані кузови (секції) є лише частиною (конструктивним елементом) відповідних магістральних тепловозів, та про їхню відповідність свідчать аналогічні серійні та заводські номери, при чому в даному випадку відповідно до закону та за умовами договору застави предмет застави не може бути відчужений без згоди заставодержателя ані в повному обсязі, ані частково.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Враховуючи викладене, факт перебування магістральних дизельних локомотивів №2М62, заводський №0272-SAP №251 0000 20424; №М62, заводський №1154-SAP №251 0000 20416; №М62, заводський №1183-SAP №251 0000 20414 в заставі позивача станом на дату укладення договору купівлі-продажу №01-30-09-19 від 30.09.2019 та відсутність доказів надання згоди заставодержателя на відчуження цього майна, вказаний договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійним в частині купівлі-продажу майна: кузов (секція) магістрального тепловозу М62 №1154 б/у - 1 шт.; кузов (секція) магістрального тепловозу М62 №1183 б/у - 1 шт.; кузов (секція) магістрального тепловозу 2М62 №0272 б/у - 1 шт., та суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог цій частині.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання відповідача повернути вказане майно належному власнику суд зазначає наступне.
Відповідно ст. 4. Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Водночас, оскільки суду не надано доказів набуття заставодержателем права власності на предмет застави, власником спірного майна залишається Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНС-РЕМОНТ", та право вимоги щодо його повернення належному власнику належить саме цій особі.
При цьому, законних підстав для звернення позивача до господарського суду в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНС-РЕМОНТ" судом не встановлено.
Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 587 Цивільного кодексу України обов'язки щодо вжиття заходів, необхідних для збереження предмета застави, утримання предмету застави належним чином та відновлення заставленого майна у разі його втрати, псування, пошкодження або знищення покладаються саме на законного володільця предмета застави.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Тобто, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.
Тоді як, в даному випадку, будь-яких доказів на підтвердження порушення або невизнання прав та охоронюваних законом інтересів позивача не надано, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНС-РЕМОНТ" належного йому майна.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Позивачем належними та допустимими доказами доведено факт незаконної купівлі-продажу майна, що знаходиться в заставі позивача, в той час як відповідач під час розгляду справи не надав суду належних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про законність укладення такої угоди, водночас судом не встановлено підстав для звернення позивача в інтересах третьої особи з вимогами про повернення належному власнику засталеного майна.
За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.
При цьому, частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 по справі № 910/13737/19).
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру (про визнання недійсним договору купівлі-продажу №01/30/09-19 від 30.09.2019 в частині купівлі-продажу майна) та одну вимогу майнового характеру (зобов'язати Акціонерне товариство «Перший Київський машинобудівний завод» повернути належному власнику майно)
При цьому, згідно додатку №1 до договору купівлі-продажу №01/30/09-19 від 30.09.2019 загальна вартість майна, яке просить повернути позивач становить 707 142, 81 грн.
З огляду на це, сума судового збору за подання позовної заяви має становити 12 709, 14 грн - 1,5 відсотка ціни позову, виходячи з ціни майна, щодо якого заявлена вимога про його повернення належному власнику та за вимогу немайнового характеру.
Натомість позивачем на підтвердження сплати судового збору до матеріалів позовної заяви долучені меморіальні ордери №3413 від 16.07.2020 та № 5610 від 29.07.2020 на загальну суму 4 204, 00 грн.
Оскільки факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом на стадії розгляду справи по суті, то суд вбачає за необхідне стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору.
Зокрема, про можливість присудження до стягнення недоплаченої суми судового збору зазначав Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.23 постанови «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013.
Таким чином, позивач зобов'язаний доплатити до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 8505, 14 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «БАНК «ПОРТАЛ» задовольнити частково.
2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу №01/30/09-19 від 30.09.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕНТІНА» та Акціонерним товариством «Перший Київський машинобудівний завод», в частині купівлі-продажу майна: кузов (секція) магістрального тепловозу М62 №1154 б/у - 1 шт.; кузов (секція) магістрального тепловозу М62 №1183 б/у- 1 шт.; кузов (секція) магістрального тепловозу 2М62 № 0272(А) б/у - 1 шт.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Київський машинобудівний завод» (пр-т Перемоги, 49/2, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 14308569) на користь Акціонерного товариства «БАНК «ПОРТАЛ» (пр-т Перемоги, 5-А, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38870739) 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.
5. Стягнути з Акціонерного товариства «БАНК «ПОРТАЛ» (пр-т Перемоги,5-А, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38870739) в дохід Державного бюджету України 8505 (вісім тисяч п'ятсот п'ять) грн 14 коп. судового збору.
6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2021
Суддя Н.І. Ягічева