номер провадження справи 17/162/20
16.02.2021 Справа № 908/2764/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Василенко В.В. розглянувши матеріали справи № 908/2764/20
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “ВСЕСВІТ-ОЙЛ-ГРУП”, 49107, м. Дніпро, вул. Генерала Пушкіна, буд. 1
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРІЗЬКИЙ ТИТАНО-МАГНІЄВИЙ КОМБІНАТ”, 69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18
про стягнення 410 016,13 грн.
У засіданні приймали участь:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Криворучко О.Г., довіреність від 23.12.20 № 78
28.10.20 до господарського суду Запорізької області від товариства з обмеженою відповідальністю “ВСЕСВІТ-ОЙЛ-ГРУП” (далі ТОВ “ВСЕСВІТ-ОЙЛ-ГРУП”) надійшла позовна заява за вих. від 26.10.20 № 26/10/20-1 з вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРІЗЬКИЙ ТИТАНО-МАГНІЄВИЙ КОМБІНАТ” (надалі ТОВ “ЗТМК”) про стягнення 410 016,13 грн. заборгованості за договором поставки від 16.10.18 № 704, з якої: 395 773,28 грн. основний борг, 11 394,28 грн. пені та 2 848,57 грн. 3 % річних.
Ухвалою від 02.11.20 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2764/20 у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.12.20.
24.11.20 до суду від відповідача надійшов відзив за вих. від 19.11.20 №25-16/1786, в якому представник відповідача просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в частині стягнення пені на суму 2 107,31 грн.
01.12.20 від позивача до суду надійшла заява вих. від 01.12.20, в якій повідомляється про відсутність листування позивача з відповідачем.
Крім того, 01.12.20 до суду від відповідача надійшла заява за вих. від 30.11.20 № 25-16/451, в якій повідомляється про відсутність листування позивача з відповідачем.
В судовому засіданні 01.12.20 вказані зави позивача та відповідача прийняті до розгляду.
За результатами засідання 01.12.20 судом оголошено перерву на 21.12.20.
16.12.20 до суду від позивача супровідним листом за вих. від 14.12.20 №14/12/20-2 надійшли заперечення за вих. від 14.12.20 №14/12/20-1 на відзив на позову заяву.
18.12.20 відповідачем подано до суду заперечення за вих. від 17.12.20 №25-16/1978 на відповідь на відзив, в якому представник відповідача просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 31,12 грн.
Ухвалою від 21.12.20 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - по 01.02.21 включно та відкладено підготовче засідання на 13.01.21.
Заслухавши думку учасників справи, судом у засіданні 13.01.21 прийнято до розгляду заяви сторін по суті справи (відзив на позовну заяву, заперечення на відзив та заперечення на відповідь на відзив).
Ухвалою від 13.01.21 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/2764/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.02.21.
В судовому засіданні 01.02.21 судом оголошено перерву до 16.02.21.
В засіданні 16.02.21, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику відповідача повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.
Розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу.
Позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві за вих. від 26.10.20 № 26/10/20-1 та у запереченні за вих. від 14.12.20 № 14/12/20-1 на позовну заяву. Просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 410 016,13 грн. заборгованості за договором поставки від 16.10.18 № 704, з якої: 395 773,28 грн. основний борг, 11 394,28 грн. пені, 2 848,57 грн. 3 % річних.
Відповідач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях проти позову заперечив частково з підстав викладених у відзиві за вих. від 19.11.20 № 25-16/1786 на позовну заяву та у запереченні за вих. від 17.12.20 № 25-16/1978 на відповідь на відзив. Просив суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 31,12 грн.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд
16.10.18 між товариством з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРІЗЬКИЙ ТИТАНО-МАГНІЄВИЙ КОМБІНАТ” (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю “ВСЕСВІТ-ОЙЛ-ГРУП” (Постачальник) укладено договір поставки № 704, за умовами якого (п. 1.1. договору) Постачальник бере на себе зобов'язання здійснити поставку і передати Покупцеві бензин А-92, дизельне паливо (Товар) (ДК 021:2015 код 09130000-9 Нафта і дистиляти), в кількості та за ціною, які вказані у специфікаціях , що є Додатками до цього договору і є його невід'ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити Постачальнику його вартість у строки та порядку, передбаченими цим договором.
Згідно із п. 2.1. договору, Постачальник зобов'язаний передати (поставити) Покупцю Товар, номенклатура, асортимент, кількість і якість якого відповідає умовам Специфікацій даного Договору та вимогам чинного законодавства України.
Пунктом 2.2. договору визначено, що найменування товару, технічні вимоги, кількість по найменуванням та цінам наведені у специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного Договору.
Відповідно до п. 3.1. договору, ціна Договору становить 5 000 000,00 грн., у т. ч. 20 % ПДВ 833 333,33 грн. Ціна Договору визначається Специфікаціями, які є невідємною частиною цього Договору.
У відповідності до п. 4.1. договору, Покупець здійснює оплату вартості Товару на умовах та в порядку передбаченому відповідними специфікаціями, які є невід'ємними частинами договору.
Для здійснення вищевказаних розрахунків Постачальник своєчасно направляє Покупцеві рахунок (п. 4.2. договору).
Згідно із п. 5.1. договору, Постачальник здійснює поставку Товару на умовах та в порядку передбаченому відповідними специфікаціями, які є невід'ємними частинами договору.
Пунктом 6.1.1. договору, Покупець зобов'язаний своєчасно оплатити Постачальнику вартість Товару у строки та порядку, передбаченими цим Договором.
Відповідно до п. 7.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність передбачену законами та цим Договором.
У відповідності до п. 10.1. договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 01.11.19), цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.20.
Згідно із специфікацією № 13 до договору поставки від 16.10.18 № 704, ТОВ “ВСЕСВІТ-ОЙЛ-ГРУП” (Постачальник) постачає ТОВ “ЗТМК” (Покупець) товар, а саме:
- дизельне паливо Евро (ДСТУ 7688:2015 (або аналог) у кількості 20 910 л. (кратно ємності бензовоза) за ціною 14,00 грн. на загальну суму 292 740,00 грн. без ПДВ;
- бензин А-92 (ДСТУ 7688:2015; ДСТУ 3868-99 (або аналог) у кількості 8 070 л. (кратно ємності бензовоза) за ціною 14,92 грн. на загальну суму 120 404,40 грн. без ПДВ,
разом 413 144,40 грн. без ПДВ, ПДВ 20 % складає 82 628,88 грн., на загальну вартість з ПДВ 495 773,28 грн.
Умови поставки: DDР у м. Запоріжжя, вул.Теплична 18, ТОВ «ЗТМК», відповідно до правил Інкотермс-2010 (п. 1 специфікації).
Термін поставки -16.07.20 (п. 2 специфікації).
Порядок оплати: Покупець здійснює оплату вартості Товару на умовах 100 % оплати на протязі 20 календарних днів після поставки Товару, згідно виставленого Продавцем рахунку в сумі 495 773,28 грн. у т.ч. ПДВ (20%) 82 628,88 грн. (п. 3 специфікації).
Відповідно до видаткової накладної від 16.07.20 № ВСГ0716-003, ТОВ “ВСЕСВІТ-ОЙЛ-ГРУП” здійснило поставку товару ТОВ “ЗТМК” (згідно специфікації № 13 до договору поставки від 16.10.18 № 704) на загальну суму 495 773,28 грн.
ТОВ “ВСЕСВІТ-ОЙЛ-ГРУП” виставило ТОВ “ЗТМК” рахунок на оплату від 16.07.20 № ВСГ0716-006 на загальну суму 495 773,28 грн. щодо сплати за поставлений товар у відповідності до договору від 16.10.18 № 704.
Згідно із платіжним дорученням від 01.09.20 № 20-0007388, ТОВ “ЗТМК” сплатило частину виставленого рахунку позивачем у розмірі 100 000,00 грн.
Судом прийнято до уваги, що вказаний договір поставки від 16.10.18 № 704 в установленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.
Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Факт здійснення поставки товару підтверджується належним чином засвідченою копією видаткової накладної від 16.07.20 № ВСГ0716-003 на загальну суму 495 773,28 грн. з ПДВ.
Сторонами в судових засіданнях під час розгляду цієї справи не заперечувався та не оспорювався факт того, що відповідачем прийнято товар на загальну суму 495 773,28 грн. з ПДВ. без зауважень щодо кількості та якості поставленого товару.
Доказів зворотнього матеріали цієї справи не містять.
Як зазначалось вище у тексті цього рішення, за п. 4.1. договору, Покупець здійснює оплату вартості Товару на умовах та в порядку передбаченому відповідними специфікаціями, які є невід'ємними частинами договору.
Згідно із п. 3 специфікацією № 13 до договору поставки від 16.10.18 № 704, порядок оплати: Покупець здійснює оплату вартості Товару на умовах 100 % оплати на протязі 20 календарних днів після поставки Товару, згідно виставленого Продавцем рахунку в сумі 495 773,28 грн. у тому числі ПДВ (20%) 82 628,88 грн.
Однак, відповідач свого обов'язку щодо повної сплати позивачу за поставлений товар обумовленого у договорі не виконав, сплативши лише 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01.09.20 № 20-0007388. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні та сторонами не надано.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
З оглядяду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що представником відповідача в судових засіданнях не заперечувався та не оспорювався факт того, що відповідачем прийнято товар на загальну суму 495 773,28 грн. без зауважень щодо кількості та якості поставленого товару за договором поставки, а сплачено лише 100 000,00 грн. за поставлений товар, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 395 773,28 грн. суми основного боргу.
Як наслідок, судом задовольняється вимога позивача про стягнення з відповідача 395 773,28 грн. основного боргу.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 11 394,28 грн. пені та 2 848,57 грн. 3 % річних за користування чужими коштами.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормами ч. 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.3. договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати поставленої партії Товару Покупець сплачує пеню у розмірі 0,1 % від простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.
У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Факт прострочення відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару матеріалами справи № 908/2764/20 доведено.
Судом враховано, що за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України, яким передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок розміру пені за допомогою ІПС “Законодавство”, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 11 394,28 грн. за період з 06.08.20 по 26.10.20 (розрахунки містяться в позовній заяві, з урахуванням пояснення викладеного у запереченні за вих. від 14.12.20 № 14/12/20-1 на відзив на позовну заяву).
Тому, як наслідок, вимога про стягнення з відповідача пені за спірний період задовольняються судом в розмірі 11 394,28 грн.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 2 848,57 грн. за період з 06.08.20 по 26.10.20 (розрахунки містяться в позовній заяві).
Згідно з розрахунком суду (проведеним за допомогою ІПС “Законодавство”), розмір 3 % річних за вказаний вище період становить 2 848,57 грн.
Отже, вимоги в частині 3 % річних підлягають задоволенню повністю в розмірі 2 848,57 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 11-15, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 123, 129, 202, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРІЗЬКИЙ ТИТАНО-МАГНІЄВИЙ КОМБІНАТ” (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18, код ЄДРПОУ 38983006) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ВСЕСВІТ-ОЙЛ-ГРУП” (49107, м. Дніпро, вул. Генерала Пушкіна, буд. 1, код ЄДРПОУ 41051402) - 395 773 (триста дев'яносто п'ять тисяч сімсот сімдесят три) грн. 28 коп. основного боргу, 11 394 (одинадцять тисяч триста дев'яносто чотири) грн. 28 коп. пені, 2 848 (дві тисячі вісімсот сорок вісім) грн. 57 коп. 3 % річних та 6 150 (шість тисяч сто п'ятдесят) грн. 24 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.
Повний текст рішення складено 26.02.2021.
Суддя В.Л. Корсун