вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"23" лютого 2021 р. Cправа № 902/5/21
за позовом: ТОВ "Транспортна компанія "Сларус" (49089, м. Дніпро, вул. Суворова, буд.14 корпус 4 офіс 2)
до: АТ "Українська залізниця" в особі філії "Вінницятрансприлад" АТ "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська,5; 21100, м. Вінниця, пл. Привокзальна,1)
про стягнення 12 668,69 грн
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.
за участю представників сторін:
позивача: Начевний О.В.
відповідача: Бенед О.В.
05.01.2021 р. ТОВ "Транспортна компанія "Сларус" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до АТ "Українська залізниця" про стягнення боргу.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/5/21) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.
Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд вважає їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду.
Ухвалою суду від 05.01.2021 р. відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 03.02.2021 р.
За результатами судового засідання 03.02.2021 р. суд дійшов висновку про оголошення перерви в розгляді справи, про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.
На визначену дату судом в судове засідання з'явились представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача позов підтримав в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 11.08.2017 р. між ТОВ "ТК "Сларус" як Покупцем та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі в.о. начальника Філії "Вінницятрансприлад" ПАТ "Укрзалізниця" Замковий С.І. як Постачальником було укладено договір поставки № 17205.
11.08.2017 р. між сторонами було укладено та підписано Специфікації № 1.
Відповідно до договору та Специфікації № 1 Філія "Вінницятрансприлад" ПАТ "Укрзалізниця" повинна була здійснити виготовлення та поставку на адресу ТОВ "ТК "Сларус" в ящиках з гофрокартону запірно-пломбувальні пристрої (ЗПП) "Варта - Універсал М" з канатом довжиною 550 мм (надалі - Товар) у кількості 4000 шт. за ціною 28,00 грн. (без ПДВ) за 1 шт. на загальну суму з урахуванням тари 135 384,00 грн з ПДВ.
Згідно п. 5.3 зазначеного договору та п. 2 Специфікації до договору поставка Товару повинна бути здійснена терміном не більше 70 робочих днів після зарахування 50% передоплати на розрахунковий рахунок Постачальника при умові 100 % оплати Покупцем вартості Товару на момент його відвантаження.
Позивачем на поточний рахунок відповідача 18.08.2017 р., було перераховано обумовлену сума 50 % передоплати, що склала 67 692,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 234 від 18.08.2017 р.
Відповідно до умов укладеного договору Товар повинен бути поставлений (кінцева дата поставки) позивачу не пізніше 28.11.2017 р., тобто не пізніше 70 робочих днів після першого платежу, здійсненого 18.08.2017 р., за умови повної оплати Товару на момент його відвантаження.
24.11.2017 р. позивач здійснив другу частину оплати за Товар в розмірі 50 % його загальної вартості згідно договору поставки № 17205 від 11.08.2017 р. та Специфікації № 1 від 11.08.2017 р. до договору.
З врахуванням викладеного позивач зазначає, що станом на 24.11.2017 р. позивач своєчасно та в повному обсязі виконав свої зобов'язання з оплати повної вартості в розмірі 135 384,00 грн за Товар, належний до поставки від Філії "Вінницятрансприлад" ПАТ "Укрзалізниця" за договором поставки № 17205 від 11.08.2017 р. та Специфікацією № 1 від 11.08.2017 р. до цього договору.
Проте, з боку відповідача не були виконані зобов'язання перед позивачем з поставки Товару (ЗПП "Варта - Універсал М" у кількості 4000 шт. в ящиках з гофрокартону) на загальну суму 135 384,00 грн з ПДВ згідно договору поставки № 17205 від 11.08.2017 р. та Специфікації № 1 від 11.08.2017 р. до цього договору.
При цьому Філія «Вінницятрансприлад» ПАТ "Укрзалізницю" 24.11.2017 р. здійснила повернення позивачу частини коштів в розмірі 67 692,00 грн з формулюванням платежу «повернення безпідставно перерахованих грошових коштів».
Згідно п. 10.1 зазначеного договору строк дії Договору скінчився 31.12.2017 р.
Таким чином, у Філії "Вінницятрансприлад" ПАТ "Укрзалізниця" 31.12.2017 р. припинилися зобов'язання з поставки Товару у зв'язку із закінченням строку дії відповідного договору, але на адресу позивача не було повернуто всієї суми передплати за непоставлений Товар по цьому договору.
В порядку досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 23/08-19/1 від 23.08.2019 р., згідно якої позивач вимагав від відповідача сплатити на користь позивача 83 283,88 грн, в тому числі нараховані 3 % річних та інфляційних втрат.
Натомість у відповідь на зазначену претензію з боку відповідача 18.09.2019 р. було здійснено лише повернення 67 692,00 грн, тобто основної суми заборгованості з повернення передплати за непоставлений товар згідно договору поставки № 17205 від 11.08.2017 р. та Специфікації № 1 від 11.08.2017 р. до цього договору із призначенням платежу "повернення безпідставно перерахованих грошових коштів» у задоволенні претензії в інших частинах відповідачем було відмовлено.
Таким чином, позивач зазначає, що відповідач як постачальник не здійснив поставку товару до 28.11.2017 р. (тобто в термін не більше 70 робочих днів після зарахування 50 % передоплати на розрахунковий рахунок Постачальника згідно п. 5.3 зазначеного договору та п. 2 Специфікації до Договору), а з 01.01.2018 р. припинилася дія договору поставки № 17205 від 11.08.2017 р., то сума передоплати у розмірі 67 692,00 грн підлягала поверненню позивачу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення повернення коштів, починаючи з 01.01.2018 р., що і стало підставою звернення з позовом.
Відповідач не погоджується із позовними вимогами про що зазначив у відзиві (№ Ю-05/479-21 від 20.01.2021 р.), в якому зазначив, що позивач укладаючи договір поставки, шляхом його підписання, погодився на умови викладені в договорі поставки № 1705 від 11.08.2017 р. При цьому договором було передбачено про можливість зміни ціни на продукцію, як наслідок Постачальником було змінено ціну товару, про що повідомлено Покупця листами (№ П-24/8778 від 14.11.2017 р., № П-24/9120 від 24.11.2017 р., № П-24/9120 від 24.11.2017 р.). Натомість від Покупця не надходило жодної відповіді на листи, при цьому від останнього надійшла претензія про повернення передоплати за неповернений Товар, яка відповідачем виконана.
Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву зазначив наступне: відповідач посилається на той факт, що сторонами було узгоджено попередню ціну Товару (запірно-пломбувальні пристрої (ЗПУ)), що підлягав поставці позивачу за договором поставки № 17205 від 11.08.2017 р. та Специфікацією № 1 від 11.08.2017 р. до цього договору. При цьому, на думку відповідача, пунктом 22 зазначеного договору було передбачено право відповідача (як Постачальника) на односторонню зміну ціни Товару до моменту поставки Товару, внаслідок чого відповідач без пояснення конкретних причин та без економічного обґрунтування (без надання відповідного розрахунку) змінив (збільшив) ціну Товару за зазначеним договором без узгодження із позивачем (як Покупцем) та запропонував позивачу здійснити оплату такого Товару за збільшеною ціною шляхом направлення позивачу для підписання оновленої Специфікації із новою (збільшеною) ціною на товар, що підлягав поставці за Договором. Покупець в повному обсязі виконав умови щодо оплати товару згідно умов Специфікації №1 від 11.08.2017 р. до договору, а саме двома платежами (18.08.2017 р. та 24.11.2017 р. ) здійснив повну 100% оплату всієї кількості Товару, що належав до передачі Покупцю. Проте, з боку відповідача не були виконані зобов'язання перед позивачем з поставки Товару (ЗПП "Варта - Універсал М" у кількості 4000 шт в ящиках з гофрокартону) на загальну суму 135 384, 00 грн (з ПДВ згідно договору поставки № 17205 від 11 08 2017 р та Специфікації № 1 від 11.08.2017 р. до договору.
З'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення частково позову з огляду на таке.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами статті 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Судом встановлено, що 11.08.2017 р. між ТОВ "ТК "СЛАРУС" як Покупцем та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі в.о. начальника Філії "Вінницятрансприлад" ПАТ "Укрзалізниця" Замковим С.І. як Постачальником було укладено договір поставки № 17205 та укладено та підписано Специфікацію № 1.
Відповідно до договору та Специфікації № 1 Філія "Вінницятрансприлад" ПАТ "Укрзалізниця" повинна була здійснити виготовлення та поставку на адресу ТОВ "ТК "Сларус" в ящиках з гофрокартону запірно-пломбувальні пристрої (ЗПП) "Варта - Універсал М" з канатом довжиною 550 мм (надалі - Товар) у кількості 4000 шт. за ціною 28,00 грн. (без ПДВ) за 1 шт. на загальну суму з урахуванням тари 135 384,00 грн з ПДВ.
Згідно п. 5.3 зазначеного договору та п. 2 Специфікації до договору поставка Товару повинна бути здійснена терміном не більше 70 робочих днів після зарахування 50% передоплати на розрахунковий рахунок Постачальника при умові 100 % оплати Покупцем вартості Товару на момент його відвантаження.
Матеріалами справи стверджується, що позивачем на поточний рахунок відповідача 18.08.2017 р., було перераховано обумовлену сума 50 % передоплати, що склала 67 692,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 234 від 18.08.2017 р. та 24.11.2017 р. позивач здійснив другу частину оплати за Товар в розмірі 50 % його загальної вартості згідно договору поставки № 17205 від 11.08.2017 р. в сумі 67 692,00 грн. та Специфікації № 1 від 11.08.2017 р. до договору.
Як встановлено судом у відповідності до умов укладеного договору Товар повинен бути поставлений (кінцева дата поставки) позивачу не пізніше 28.11.2017 р., тобто не пізніше 70 робочих днів після першого платежу, здійсненого 18.08.2017 р., за умови повної оплати Товару на момент його відвантаження.
Натомість з доказів наявних в матеріалах справи відповідачем не були виконані зобов'язання перед позивачем з поставки Товару (ЗПП "Варта - Універсал М" у кількості 4000 шт. в ящиках з гофрокартону) на загальну суму 135 384,00 грн з ПДВ згідно договору поставки № 17205 від 11.08.2017 р. та Специфікації № 1 від 11.08.2017 р. до цього договору.
24.11.2017 р. Філія «Вінницятрансприлад» ПАТ "Укрзалізницю" здійснила повернення позивачу частини коштів в розмірі 67 692,00 грн з формулюванням платежу «повернення безпідставно перерахованих грошових коштів».
Водночас суд зазначає, що згідно п. 10.1 зазначеного договору строк дії Договору скінчився 31.12.2017 р., тому у Філії "Вінницятрансприлад" ПАТ "Укрзалізниця" 31.12.2017 р. припинилися зобов'язання з поставки Товару у зв'язку із закінченням строку дії відповідного договору.
23.08.2019 р. відповідачу було направлено претензію № 23/08-19/1, згідно якої позивач вимагав від відповідача сплатити на користь позивача 83 283,88 грн, в тому числі 67 692,00 грн. основна сума заборгованості з повернення передплати за непоставлений товар згідно договору; 2 423,93 грн; проценти за користування комерційним кредитом (передплатою) в розмірі 67 692,00 грн за період з 18.08.2017 р. по 28.11.2017 р. включно; 9 646,11 грн - інфляційні збитки від несвоєчасного повернення коштів передплати в розмірі 67692,00 грн. за непоставлений товар, за період з 29.11.17 по 23.08.19 р.; 3 521,84 грн. - 3 % річних за користування чужими коштами (несвоєчасного повернення коштів передплати) в розмірі 67692,00 грн. за період з 29.11.17 по 23.08.19.
Натомість відповідачем 18.09.2019 р. платіжним дорученням №1950 було здійснено повернення 67 692,00 грн, тобто основної суми заборгованості з повернення передплати за непоставлений товар із призначенням платежу "попередня оплата згідно претензії від 23.08.2018 р. по договору №1720 від 11.08.2017р.".
У зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача нараховані інфляційні втрати в сумі 9 185,80 грн за період з 01.01.2018р. по вересень 2019 р. та 3 % річних в сумі 3 482,89 грн за період з 01.01.2018р. по 18.09.2019р.
З огляду на встановлені обставини у справі судом зазначається наступне, частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (передоплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
За змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми передоплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму сплачених коштів (тобто сплатити грошові кошти), є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми яку останній сплив на виконання умов укладеного договору поставки.
З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.
Відповідач прострочив своє грошове зобов'язання з повернення суми передоплати, у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі ст. 536 ЦК України.
Посилання відповідача на те, що останнім не здійснювалась поставка товару, оскільки між сторонами не було погоджено змінену ціну за Товар, не свідчить про те, що у відповідача не виникло зобов'язання з повернення суми сплачених коштів за непоставлений товар. Вказане зобов'язання, відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв'язку із закінченням строку дії договору, який виходячи із суті зобов'язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.
Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму сплачених коштів відповідно до ст. 536 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.
Оскільки, повернення коштів відбулось 18.09.2019 р., вірним є розрахунок нарахованих 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.01.2018р. по 17.09.2019р. який становить 3 477,33 грн. 3% річних та 9 170,17 грн інфляційних втрат. (Ліга -Закон перерахунок)
Згідно з ч. ч. 1 - 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
При цьому ч.1 статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Натомість відповідачами не надано суду жодних доказів на спростовування заявлених позовних вимог.
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з АТ "Українська залізниця" в особі філії "Вінницятрансприлад" АТ "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська,5; 21100, м. Вінниця, пл. Привокзальна,1, код ЄДРПОУ 40075815, пл. Привокзальна, 1, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 40081242) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Сларус" (49089, м. Дніпро, вул. Суворова, буд.14 корпус 4 офіс 2, код ЄДРПОУ 41272929) 9 170,17 грн інфляційних втрат, 3 477,33 грн 3 % річних, відшкодування витрат на сплату судового збору в сумі 2098,48 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 26 лютого 2021 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу 49089, м. Дніпро, вул. Суворова, буд.14 корпус 4 офіс 2
3 - відповідачу 03150, м. Київ, вул. Тверська,5; 21100; 21100, м. Вінниця, пл. Привокзальна,1