ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
24 лютого 2021 року Справа № 902/1255/15 (902/398/20)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Дужич С.П.
при секретарі судового засідання Кужель Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Нафтотрейдинг" в особі ліквідатора Цвик А.О. та апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ОТП Банк" на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.11.2020р. (повний текст - 26.11.2020р.) у справі №902/1255/15 (902/398/20) (суддя Тісецький С.С.)
за позовом Приватного підприємства "Нафтотрейдинг", м.Вінниця
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Петрол Груп", м.Вінниця
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "ОТП Банк", м.Київ
про витребування майна
в межах справи №902/1255/15
за заявою: Приватного підприємства "Нафтотрейдинг", м.Вінниця
про визнання банкрутом
за участі представників:
арбітражний керуючий - Цвик А.О. (свідоцтво №1823 від 21.06.2017р.)
відповідача - Арусталян А.Е. (ордер АВ№1010220 від 26.01.2021р.)
третя особа - Довгаль І.О. (посвідчення №994 від 21.02.2018р.)
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1255/15 за заявою Приватного підприємства "Нафтотрейдинг" про визнання банкрутом.
Провадження у даній справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.
Зокрема, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 20.10.2020р. було продовжено строк ліквідаційної процедури ПП "Нафтотрейдинг" та повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) Цвика А.О. у справі №902/1255/15 - до 15.12.2020р.; призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15.12.2020р.
22.04.2020р. до суду від ліквідатора ПП "Нафтотрейдинг" арбітражного керуючого Цвика А.О. надійшла позовна заява б/н від 21.04.2020р. (вх.№01-36/275/20) до ТОВ "Актив Петрол Груп" про витребування майна.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.11.2020р. у справі №902/1255/15(902/398/20) відмовлено в задоволенні позовної заяви ліквідатора ПП "Нафтотрейдинг" арбітражного керуючого Цвик А.О. б/н від 21.04.2020р. (вх.№01-36/275/20) до ТОВ "Актив Петрол Груп", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "ОТП Банк" про витребування майна по справі №902/1255/15(902/398/20) у межах справи №902/1255/15, повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Нафтотрейдинг" в особі ліквідатора Цвика А.О. звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (вх.№3746/20 від 17.12.2020р.).
В скарзі ліквідатор зазначає, що строк позовної давності не було пропущено з огляду на наступне: позовну заяву подано за 4 дні до закінчення перебігу позовної давності; до суду подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке було відхилене 20.03.2020р., тобто після запровадження карантину, який з дня його введення - 12.03.2020р. автоматично продовжив усі процесуальні строки; відповідно до усталеної практики Верховного Суду, якщо суд повернув позовну заяву, подання позову не зупиняє перебігу строку позовної давності, однак у даному випадку даний строк був продовжений в силу запровадження карантину.
Також ліквідатор вважає, що після подання позовної заяви 28.02.2020р., та до повернення позовної заяви - 20.03.2020р. позивач перебував в правовій невизначеності. Таким чином, строк позовної давності сплив (якщо це має місце) під час вирішення питання судом про відкриття провадження. А його можливий пропуск в подальшому, був тісно пов'язаний з відмовою суду у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, та як наслідок повернення позовної заяви.
Зазначає, що з моменту призначення ліквідатором Цвик А.О. 17.10.2019р. до 03.03.2020р. (після закінчення строку позовної давності) розгляд справи не здійснювався, та були відсутні у суді матеріали справи. Дана обставина безпосередньо впливає на можливість підготовки та подання позовної заяви про витребування майна, а також має бути врахована при вирішенні питання поважності причин пропуску позовної давності.
Вважає, що суд приймаючи рішення фактично проігнорував та не надав оцінки мінімальності пропущеного строку. При обставинах, які наявні у даній справі, несправедливим є те, що суд відмовився вважати поважними причинами пропуск позовної давності у 9 днів, і це при тому, що позивач первісно вчасно подав позов, і лише у зв'язку з невідстроченням цим же судом сплати судового збору - строк був пропущений. Несправедливою є відмова у повернені майна банкрута, яке незаконно вибуло з його власності, що встановлено судами усіх інстанцій.
Також зазначає, що хоч і згідно практики Верховного Суду строк позовної давності у справах про витребування майна обраховується з моменту вибуття майна, однак юридична можливість у ПП «Нафтотрейдинг» звернутись з віндикаційним позовом до ТОВ «Актив Петрол Груп» з'явилась лише після визнання недійсним договору купівлі-продажу №480 від 02.03.2017р., між ПП «Нафтотрейдинг» та ТОВ «Транс Петрол Груп». На переконання ліквідатора ця обставина також має враховуватись при вирішенні питання про визнання строку пропуску позовної давності поважним та, як наслідок, захисту порушеного права.
На підставі викладеного просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 19.11.2020р. та постановити нове, яким позов ПП «Нафтотрейдинг» задовольнити у повному обсязі.
Скарга надійшла безпосередньо на адресу суду апеляційної інстанції.
Листом №902/1255/15(902/398/20)/6944/20 від 18.12.2020р. з Господарського суду Вінницької області витребувано матеріали справи.
Матеріали справи №902/1255/15(902/398/20) надійшли на адресу суду 29.12.2020р. (вх.№8681/20).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.12.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Нафтотрейдинг" в особі ліквідатора Цвика А.О. на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.11.2020р. у справі №902/1255/15(902/398/20). Розгляд апеляційної скарги призначено на 27 січня 2021р. об 10:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Акціонерне товариство "ОТП Банк" також звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (вх.№3794/20 від 22.12.2020р.).
В скарзі представник зазначає про порушення судом першої інстанції ч.4 ст.236 ЦПК України, невірне застосування ч.1 ст.261, ст.388 Цивільного кодексу України та незастосування ст.400 Цивільного кодексу України, п.12 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» до спірних правовідносин, внаслідок чого були зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи.
Висновок суду про застосування до спірних правовідносин положень ст.388 Цивільного кодексу України вважає хибним, оскільки норми вказаної статті не регулюють правовідносин щодо витребування майна від недобросовісного набувача. Даною статтею встановлені правила та умови витребування майна виключно від добросовісного набувача. Натомість, правовідносини щодо витребування майна від недобросовісного набувача врегульовані окремою нормою закону, а саме: ст.400 Цивільного кодексу України. Відповідно до змісту якої недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовіснім володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна. Оскільки, ТОВ «Актив Петрол Груп» є недобросовісним набувачем предметів забезпечення, що встановлено як преюдиційний факт, до правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем Господарський суд Вінницької області мав застосовувати саме положення ст.400 Цивільного кодексу України, а не приписи ст.388 Цивільного кодексу України, які за своїм змістом не регулюють їх. У зв'язку з цим, Господарський суд Вінницької області безпідставно врахував висновки, що викладені: у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.03.2020р. у справі №10/5026/995/2012, у постанові Верховного Суду від 09.04.2020р. у справі №10/Б-743, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019р. у справі №914/3224/16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі №907/50/18.
Оскаржуване рішення Господарського суду Вінницької області від 19.11.2020р. вважає необґрунтованим, оскільки ним не було надано оцінки жодному з аргументів АТ «ОТП Банк» щодо поважності можливого пропущення позивачем строків позовної давності. Не надання судом оцінки вказаним доводам третьої особи свідчить про неповне та не всебічне з'ясування обставин справи.
Зазначає, що всупереч положенням ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», ст.ст.8 та 55 Конституції України, ч.5 ст.267 Цивільного кодексу України та порушення норм ч.1 ст.2, ч.4 ст.236 ГПК України, Господарський суд Вінницької області, при ухвалення рішення, встановивши факт порушення права власності ПП «Нафтотрейдинг» на предмети забезпечення та факт недобросовісності ТОВ «Актив Петрол Груп» як набувача майна, відмовився забезпечити позивача ефективним та реальним поновленням у правах.
На підставі викладеного просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 19.11.2020р. у справі №902/1255/15(902/398/20) повністю. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву Приватного підприємства «Нафтотрейдинг» про витребування майна у повному обсязі.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.12.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ОТП Банк" на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.11.2020р. у справі №902/1255/15 (902/398/20). Об'єднано апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ОТП Банк" із раніше поданою і прийнятою скаргою ПП "Нафтотрейдинг" в особі ліквідатора Цвика А.О. в одне апеляційне провадження. Розгляд апеляційних скарг призначено на "27" січня 2021р. об 10:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м.Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.
У судових засіданнях суду апеляційної інстанції 27.01.2021р. та 24.02.2021р. арбітражний керуючий підтримав доводи своєї апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просив суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 19.11.2020р. у справі №902/1255/15(902/398/20) та постановити нове, яким позов ПП «Нафтотрейдинг» задовольнити у повному обсязі.
Представник Акціонерного товариства "ОТП Банк" підтримав доводи своєї апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просив суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 19.11.2020р. у справі №902/1255/15(902/398/20) та постановити нове, яким позов ПП «Нафтотрейдинг» задовольнити у повному обсязі.
Представник ТОВ "Актив Петрол Груп" заперечила проти доводів апеляційних скарг та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просив суд відмовити у задоволенні апеляційних скарг, а рішення Господарського суду Вінницької області від 19.11.2020р. у справі №902/1255/15(902/398/20) залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Відповідно до ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Подана Приватним підприємством "Нафтотрейдинг" в особі ліквідатора Цвика А.О. заява мотивована тим, що згідно судових рішень у даній справі були визнані недійсними результати аукціону від 23.01.2017р., що зафіксовано в протоколі проведення аукціону №003/17 та визнано недійсним договір купівлі-продажу №480 від 02.03.2017р., за яким ПП "Нафтотрейдинг" відчужено ТОВ "Транс Петрол Груп" нерухоме майно та в подальшому передано останнім у статутний капітал ТОВ "Актив Петрол Груп". Також, ухвалами суду у цій справи були встановлені обставини про заінтересованість ТОВ "Транс Петрол Груп" відносно ліквідатора боржника Василика В.В. щодо купівлі майна ПП "Нафтотрейдинг" та про те, що ТОВ "Актив Петрол Груп" є недобросовісним набувачем майна ПП "Нафтотрейдинг", оскільки ТОВ "Актив Петрол Груп" є заінтересованою особою щодо банкрута та первісного покупця нерухомого майна - ТОВ "Транс Петрол Груп".
За цих обставин, позивач просить суд витребувати з власності відповідача у власність ПП "Нафтотрейдинг", зазначене у позові нерухоме майно, яке було відчужено за визнаним у судовому порядку недійсним правочином.
Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Як встановлено ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Пунктом 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2018р. у справі №902/1255/15, яка була залишена без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 23.01.2019р., були визнані недійсними результати торгів від 23.01.2017р., що зафіксовані в протоколі проведення аукціону №003/17 з продажу майна Приватного підприємства "Нафтотрейдинг", проведеного Товарною біржою "Подільський контракт".
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.10.2019р. у справі №902/1255/15 визнано недійсним договір купівлі-продажу майна №480 від 02.03.2017р., укладений між Приватним підприємством "Нафтотрейдинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Петрол Груп", посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. щодо продажу майна, яке реалізовувалось на аукціоні від 23.01.2017р.
При цьому, матеріалами справи №902/1255/15 підтверджені обставини щодо передачі ТОВ "Транс Петрол Груп" у статутний капітал ТОВ "Актив Петрол Груп" майна, яке є предметом договору купівлі-продажу майна №480 від 02.03.2017р.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 20.05.2020р. у справі №902/1255/15, яка була залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2020р., відмовлено у задоволенні заяви представника АТ "ОТП Банк" №В00-12-4-10/234 від 15.10.2019р. (вх.№02.1-36/640/19) про витребування майна у справі №902/1255/15, повністю. У вказаній ухвалі суд дійшов висновку, що ТОВ "Актив Петрол Груп" є недобросовісним набувачем майна ПП "Нафтотрейдинг", оскільки ТОВ "Актив Петрол Груп" є заінтересованою особою щодо банкрута та первісного покупця нерухомого майна - ТОВ "Транс Петрол Груп", яке набуло відповідне майно за договором купівлі-продажу майна №480 від 02.03.2017р.
Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, встановлені вказаними вище рішеннями обставини щодо недійсності аукціону та укладеного за його наслідками договору купівлі-продажу майна ПП "Нафтотрейдинг", а також обставини стосовно недобросовісності набувача майна боржника і заінтересованості осіб, є преюдиціальними в силу ч.4 ст.75 ГПК України під час розгляду позовної заяви ліквідатора у цій справі.
Таким чином, встановлення зазначених вище фактів є достатніми для того, щоб у ПП "Нафтотрейдинг", виникли правові підстави для витребування спірного нерухомого майна в порядку статті 388 ЦК України.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності порушених прав Боржника та правових підстав для звернення ліквідатора боржника до суду із позовною заявою по справі № 902/1255/15(902/398/20) про витребування майна.
Разом з тим, у поданому відзиві на позов, відповідач просив застосувати позовну давність до поданого позову в порядку статті 267 Цивільного кодексу України.
В свою чергу, ліквідатор боржника згідно заяви б/н від 19.10.2020р. просив суд першої інстанції визнати причини пропуску позовної давності поважними.
Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. Таке розуміння реалізації звернення до суду з заявою про сплив строку позовної давності є усталеним у судовій практиці та підтверджується висновками Верховного Суду (постанова від 20.09.2019р. у справі № 904/4342/18).
Згідно ч.1 ст.251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Стаття 253 Цивільного кодексу України визначає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
В силу ч. 1 ст.254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
За змістом ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Приписи ст.260 Цивільного кодексу України передбачають, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Застосування позовної давності в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.
В силу ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.03.2020р. у справі №10/5026/995/2012, в разі пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника.
В основу конструкції частини першої статті 261 ЦК України покладено принцип єдності (одинності) суб'єкта, чиї права порушено, тобто носія права, а не іншої особи, у тому числі якій за законом надано повноваження із захисту цього права (у справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий).
А тому, у разі пред'явлення позову у межах справи про банкрутство як особою, право якої порушене (боржником), так і в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою (арбітражним керуючим), перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, оскільки в протилежному випадку має місце безпідставне наділення арбітражного керуючого як особи, що у справі про банкрутство діє від імені боржника, особливим статусом з наданням тим самим боржнику як носію права у спорі не передбаченої нормами закону переваги перед іншими учасниками цього спору у захисті своїх прав та інтересів, зокрема, обмежує протилежну сторону спору у захисті своїх прав та інтересів щодо предмета спору, і, відповідно, ставить її у нерівне становище перед суб'єктом звернення - боржником/арбітражним керуючим.
При визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого застосовуються загальні норми позовної давності.
У спірних правовідносинах суб'єктом прав є саме боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись боржник в особі уповноваженого органу. Тому, визначення початку перебігу строку позовної давності з дня, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про оспорюваний правочин, не відповідає наведеним правилам застосування норми матеріального права.
Статтею 92 Цивільного кодексу України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.
Отже, для юридичної особи як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином.
Водночас, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об'єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 09.04.2020р. у справі №10/Б-743, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017р.) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15.12.2017р.), про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі №907/50/16).
Закон також не пов'язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019р. у справі №914/3234/16.
Отже, початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 Цивільного кодексу України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно.
Зазначена правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019р. у справі №914/3224/16 має враховуватись судами під час вирішення тотожних спорів, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019р. у справі №755/10947/17.
Оскільки право власності боржника на спірне майно було порушено в момент його вибуття з власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов'язується з моментом, коли юридична особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з власності оспорюваного майна у володіння іншої особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі №907/50/18 зроблено висновок про застосування норми права, згідно якого за наявності правових підстав для витребування майна від добросовісного набувача відповідно до статей 387, 388 Цивільного кодексу України мають застосовуватися положення статті 267 Цивільного кодексу України.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах (аукціоні), яка полягає в процедурі підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна), продажу майна (забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - учасника прилюдних торгів (аукціону)), та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів (аукціонів), складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, аукціон є правочином. Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Початок перебігу позовної давності, розпочався з моменту проведення аукціону та укладення спірних правочинів та сплив, відповідно через три роки (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.09.2019р. у справі №Б-39/64-10).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.05.2019р. у справі №Б15/365-08 зазначено, що оскільки дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи, то для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 13.01.2016р. у справі №922/5094/14, згідно якої висновок про те, що початок перебігу строку позовної давності є днем, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про оспорювані правочини, є помилковим.
Як було зазначено, ухвалою суду від 01.10.2019р. було визнано недійсним договір купівлі-продажу №480 від 02.03.2017р., посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. Ухвалою встановлено, що 02.03.2017р. ліквідатором Василиком В.В. був укладений договір купівлі-продажу майна ПП "Нафтотрейдинг", яке реалізовувалось на аукціоні від 23.01.2017р. з іншим учасником аукціону - ТОВ "Транс Петрол Груп" за запропонованою ним на аукціоні ціною у розмірі 2000000,00 грн. Згідно п.1 цього Договору, продавець продав, а покупець купив, належний продавцю на праві власності майно банкрута ПП "Нафтотрейдинг", що виставляється для продажу у вигляді цілісного майнового комплексу Лот 1, згідно протоколу №003/17 проведення аукціону від 23.01.2017р., на участь в якому був зареєстрований Покупець, до складу якого, в тому числі, входять об'єкти нерухомого майна.
Підставами позовної заяви, позивач, зокрема, вказав витребування майна, яке було предметом договору купівлі-продажу №480 від 02.03.2017р., укладеного між Боржником та ТОВ "Транс Петрол Груп" та переданого останнім у статутний капітал відповідача, за яким відповідне майно наразі зареєстровано на праві власності.
Відповідно до ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Враховуючи, наведені вище правові висновки Верховного Суду та норми Цивільного кодексу України, боржник - ПП "Нафтотрейдинг" в особі уповноваженого органу знав про укладення відповідного договору купівлі-продажу з моменту його укладення.
Таким чином, строк позовної давності на протязі якого ПП "Нафтотрейдинг" в особі ліквідатора боржника міг звернутися до суду із позовними вимогами про витребування майна, відчуженого за визнаним судом недійсним договором, розпочав свій перебіг з дня вчинення (укладення) такого правочину, а саме 02.03.2017р. та закінчився 02.03.2020р.
Ліквідатор ПП "Нафтотрейдинг" Цвик А.О. звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою про витребування майна 22.04.2020р., тобто, як вірно встановлено судом першої інстанції, після закінчення строку позовної давності.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2020р. у справі №14/325"б", суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності умов:
- особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об'єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 ГПК України);
- суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об'єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права.
За відсутності будь-якої з наведених умов, суд не має права визнавати існування поважних причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, надавати у зв'язку з цим особі (позивачу) судовий захист порушеного права та задовольняти відповідні вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020р. у справі №910/9158/16.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019р. у справі №706/1272/14-ц викладено правовий висновок про те, що питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не встановлює, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропуску позовної давності поважними. Як правило, це відбувається за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.04.2020р. у справі №10/Б-743, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019р. у справі №911/3677/17.
Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви на підтвердження цих висновків (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2018р. у справі №752/4422/17).
При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019р. у справі №7106/1272/14-ц, від 21.08.2019р. у справі №911/3681/17 та від 19.11.2019р. у справі №911/3680/17).
Надаючи оцінку, наведеним у заяві ліквідатора боржника б/н від 19.10.2020р. причинам поважності пропуску позовної давності, слід звернути увагу на наступне.
Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.05.2020р. у справі №922/1467/19, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
Пред'явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі.
Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.
Виходячи з аналізу наведених норм, перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.
Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову), не перериває перебігу позовної давності (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного суду від 07.09.2020р. у справі №904/1080/19, від 09.04.2020р. у справі №10/Б-743).
Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2020р. до суду першої інстанції від ліквідатора ПП "Нафтотрейдинг" арбітражного керуючого Цвика А.О. надійшла позовна заява б/н від 28.02.2020р. (вх.№02.1-36/142/20) до ТОВ "Актив Петрол Груп" про витребування майна у власність банкрута.
Ухвалою суду від 03.03.2020р. вказану вище позовну заяву було залишено без руху та встановлено ПП "Нафтотрейдинг" спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: подання до суду доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі (4204,00 грн).
Разом з тим, ухвалою суду від 20.03.2020р. позовну заяву ліквідатора ПП "Нафтотрейдинг" арбітражного керуючого Цвика А.О. б/н від 28.02.2020р. (вх.№02.1-36/142/20) до ТОВ "Актив Петрол Груп" про витребування майна у власність банкрута у справі №902/1255/15 повернуто позивачу в зв'язку із відмовою в задоволенні клопотання позивача б/н від 12.03.2020р. про відстрочення сплати судового збору та не усуненням позивачем недоліків відповідної позовної заяви.
Отже, ліквідатор боржника звернувся із першим позовом про витребування майна 28.02.2020р., тобто за два дні до закінчення строку позовної давності у цій справі. Слід зазначити, що позивачем при зверненні до суду із першим позовом б/н від 28.02.2020р. (вх.№02.1-36/142/20), у відповідній позовній заяві не ставилось питання про відстрочення сплати судового збору та не вказувались обставини, які утруднювали його сплату.
Даний позов не було прийнято до розгляду та повернуто позивачу, внаслідок чого строк позовної давності за заявленими у цій справі позовними вимогами не було перервано згідно наведених вище правових висновків Верховного Суду.
В подальшому, ліквідатор боржника Цвик А.О., 22.04.2020р. звернувся до суду із тотожною позовною заявою б/н від 21.04.2020р. (вх.№01-36/275/20) про витребування майна, яку було прийнято до розгляду у межах справи №902/1255/15.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду 13.03.2020р. із клопотанням б/н від 12.03.2020р. про відстрочення сплати судового збору за подання позову б/н від 28.02.2020р. (вх.№02.1-36/142/20), після спливу строку позовної давності за вищевказаними позовними вимогами, яке було відхилено ухвалою суду від 20.03.2020р. у справі №902/1255/15.
Поряд з цим, вищевказане клопотання про відстрочення сплати судового збору мотивовано тим, що ухвалою суду від 17.10.2019р. усунуто від виконання повноважень ліквідатора ПП "Нафтотрейдинг" арбітражного керуючого Василика В.В. та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Цвика А.О. Також ухвалою зобов'язано арбітражного керуючого Василика В.В. у 10-денний строк з дати винесення даної ухвали передати арбітражному керуючому Цвику А.О. усі матеріали по справі №902/1255/15, матеріальні цінності, бухгалтерську та іншу документацію боржника, печатки, штампи. Однак, арбітражний керуючий Василик В.В. на неодноразові звернення арбітражного керуючого Цвика А.О. не виконав вимоги ухвали суду, з невідомих причин. Таким чином, у ліквідатора Цвика А.О. були відсутні будь-які документи, що стосуються процедури банкрутства ПП "Нафтотрейдинг". Також відсутня печатка, інформація про наявність ліквідаційного рахунку та коштів на ньому. Разом з тим, ліквідатором було встановлено факт незаконного вибуття майна банкрута з ліквідаційної маси, яке підлягає поверненню шляхом його витребування з чужого володіння, про що було подано відповідний позов.
Всупереч зазначеним твердженням судом було встановлено, що на виконання ухвали суду від 17.10.2019р. у справі №902/1255/15, між арбітражним керуючим Цвиком А.О. та Василиком В.В. було підписано акт приймання-передачі від 02.09.2020р. (наявний в матеріалах справи) стосовно передачі круглої печатки ПП "Нафтотрейдинг" та усіх матеріалів і документів по вказаній справі.
Отже, станом на момент звернення ліквідатора боржника Цвика А.О. до суду із зазначеними вище позовними заявами, обставини щодо передачі попереднім ліквідатором документації та печатки ПП "Нафтотрейдинг" були незмінними і не перешкоджали позивачу двічі звернутися до суду із позовами про витребування майна.
Ліквідатор боржника стверджував, що у зв'язку з відсутністю будь-якої інформації про рахунки банкрута, а також відсутності можливості доступу до рахунків (через неможливість змінити розпорядника рахунку), кошти для сплати судового збору у ПП "Нафтотрейдинг" були відсутні, в зв'язку з чим, ставилось питання про відстрочення сплати судового збору та судовий збір був сплачений за подання позову належними ліквідатору грошима, як тільки останні були відшукані.
Однак, ліквідатором боржника не було надано доказів на підтвердження обставин відсутності коштів для сплати судового збору на момент звернення до суду із першим позовом та щодо появи таких коштів лише при повторному зверненні до суду із позовною заявою б/н від 21.04.2020р.
Також, слід зазначити, що згідно матеріалів справи №902/1255/15, супровідним листом №902/1255/15/1495/19 від 04.11.2019р., матеріали вказаної справи були направлені до Північно-західного апеляційного господарського суду разом із апеляційною скаргою Василика В.В. №б/н від 29.10.2019р. на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 17.10.2019р. та повернулись до суду 03.03.2020 року.
Отже, з моменту призначення ухвалою суду від 17.10.2019р. у справі №902/1255/15 ліквідатором боржника арбітражного керуючого Цвика А.О. до моменту направлення вказаної справи до суду апеляційної інстанції (04.11.2019р.), останній мав можливість ознайомитися із матеріалами цієї справи у Господарському суді Вінницької області та підготувати позовну заяву про витребування майна у межах визначеного вище строку позовної давності.
При цьому, арбітражний керуючий Цвик А.О. згідно ст.42 ГПК України, вправі був ознайомитися із матеріалами справи №902/1255/15 у суді апеляційної інстанції, не очікуючи її повернення до Господарського суду Вінницької області.
Зазначеним вище спростовуються твердження ліквідатора боржника, що відсутність у суді матеріалів справи безпосередньо впливало на можливість підготовки та подання позовної заяви про витребування майна.
Крім цього, як вірно відмічено судом першої інстанції, на момент призначення арбітражного керуючого Цвика А.О., ліквідатором ПП "Нафтотрейдинг", в матеріалах справи №902/1255/15, були наявні судові рішення, якими були визнанні недійсними результати аукціону від 23.01.2017р., що зафіксовані в протоколі проведення аукціону №003/17 та визнано недійсним договір купівлі-продажу №480 від 02.03.2017р., на підставі яких можливо було сформувати підстави для подання позову про витребування майна.
Посилання ліквідатора боржника на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COV1D-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з наступними змінами та доповненнями), якою з 12.03.2020р. по 22.05.2020р. на всій території України встановлено карантин та Закон України від 30.03.2020р. №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID 19)", як вірно відмічено місцевим господарським судом, є необґрунтованим, оскільки відповідні законодавчі акти та карантинні заходи були прийняті і встановлені вже після спливу строку позовної давності (02.03.2020р.) за заявленими у цій справі позовними вимогами.
З огляду на викладене, Господарський суд Вінницької області дійшов вірного висновку, що ліквідатором ПП "Нафтотрейдинг" Цвиком А.О. не доведено та не надано належних письмових доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску звернення до суду із позовною заявою б/н від 21.04.2020р. (вх.№01-36/275/20) до ТОВ "Актив Петрол Груп" про витребування майна, а тому наявні підстави для застосування спливу позовної давності.
В силу ч.ч.3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Як встановлено ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на правомірність застосування строку позовної давності, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної заяви ліквідатора ПП "Нафтотрейдинг" арбітражного керуючого Цвика А.О. б/н від 21.04.2020р. (вх.№01-36/275/20) до ТОВ "Актив Петрол Груп", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "ОТП Банк" про витребування майна по справі №902/1255/15(902/398/20) у межах справи №902/1255/15, в повному обсязі.
Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов”язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи “Серявін та інші проти України”, “Пронін проти України”, “Кузнєцов та інші проти Російської Федерації” одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії”).
Апелянтами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційних скарг.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вище викладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 19.11.2020р. у справі №902/1255/15 (902/398/20) прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на апелянтів.
Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Нафтотрейдинг" в особі ліквідатора Цвика А.О. та апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ОТП Банк" на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.11.2020р. у справі №902/1255/15(902/398/20) залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено "26" лютого 2021р.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Дужич С.П.