Справа № 391/316/20
Провадження № 2-др/391/1/21
25.02.2021 р.селище Компаніївка
Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Червонописького В.С.,
секретаря судового засідання Степанової Л.Г.,
за участі відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Редакція Компаніївської районної газети «Степовий край», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -
Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 28.01.2021 позовні вимоги ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Редакція Компаніївської районної газети «Степовий край», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
ОСОБА_3 звернувся до суду 15.02.2021 з заявою в якій просив ухвалити додаткове рішення у справі № 391/316/20 щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у Компаніївському районному судді Кіровоградської області. Просить стягнути з Приватного підприємства «Редакція Компаніївської районної газети «Степовий край» на його користь судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились. Повідомлені про дату і час належним чином.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримали подані до суду письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу, просили відмовити у її задоволенні.
Згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Перевіривши доводи сторін судом встановлено наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що «на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник ОСОБА_1 - адвокат Богомазом А. П. надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 02 червня 2020 року № 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від 02 червня 2020 року на суму 3 000,00 грн. Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу».
Відповідно до ч.1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Заява позивача мотивована тим, що під час ухвалення рішення судом не вирішено питання про судові витрати, які він поніс при розгляді справи, а тому наявні підстави ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 60 000 грн, оскільки представник позивача виконав вимоги, передбачені ЦПК України, щодо визначення та підтвердження відповідними доказами понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, а також конкретного переліку, обсягу та вартості наданих послуг (виконаних робіт) висвітлених в акті про прийняття виконаної роботи просить задовольнити заяву.
Відповідач ОСОБА_1 25.02.2021 надав письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу, зазначивши, що визначена позивачем сума витрат на правову допомогу відповідно до ст. 137 ЦПК України, має бути співмірною до наданих послуг, а наведена в акті про прийняття виконаної роботи від 11 лютого 2021 року вартість виконаної роботи взагалі не відповідає складності та об'єму наданих послуг, витраченому часу та ціні позову. Крім того, відповідач зазначає, що позивач не дотримався встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК строку подачі доказів щодо витрат на правову допомогу. Позивач та його представник вході судового розгляду не повідомляли про те, що такі докази будуть подаватися. Щодо раніше поданої квитанції про оплату правової допомоги на суму 10 000 грн, слід зазначити, що вона не містить посилання на договір та до неї не долучений рахунок з конкретним зазначенням послуг. Позивачем не складався та не надавався попередній розрахунок судових витрат при поданні позовної заяви в подальшому позивач обмежений процесуальним законом на його подання та уточнення.
Під час постановлення рішення судом не вирішено питання про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу позивач разом із заявою про ухвалення додаткового рішення надав суду 15.02.2021: договір про надання правової допомоги від 27.05.2020 укладений між адвокатським об'єднанням «Самбур і партнери» в особі Самбур Марії Михайлівни та ОСОБА_3 ; акт про прийняття виконаної роботи від 11.02.2021. До позовної заяви в якості додатка позивач додав квитанцію до прибуткового касового ордеру ПП «Самбур і партнери» про оплату за надання юридичної допомоги в сумі 10 000 грн.(а.с.29). Під час розгляду судом справи по суті, представник позивача ОСОБА_5 надала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер Серії ЗР № 2035 (а.с.119-120).
Інформація, яка міститься в акті про прийняття виконаної роботи від 11.02.2021 наданого позивачем, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
В матеріалах справи наявна квитанція до прибуткового касового ордеру ПП «Самбур і партнери» про оплату ОСОБА_3 за надання юридичної допомоги в сумі 10 000 грн (а.с.29). У своїй заяві поданій до суду 15.02.2021 позивач не надає оцінку поданій квитанції, більше того, в ході розгляду справи не надавалася оцінка вищезазначеній квитанції.
Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Рішення суду ухвалено 28.01.2021, заява про ухвалення додаткового рішення подана до суду 15.02.2021 строк подачі визначених доказів регулюється ч. 8 ст. 141 ЦПК України, повний текст рішення позивач отримав 10.02.2021, тобто строк подачі заяви позивачем не порушено. Водночас позивач та його представник в ході судового розгляду, у тому числі у судових дебатах, не повідомляли про подачу доказів та вирішення питання щодо стягнення витрат на правову допомогу.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а тому вимоги про стягнення судових витрат з надання послуг адвоката слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Редакція Компаніївської районної газети «Степовий край», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Компаніївський районний суд Кіровоградської області шляхом подачі апеляційної скарги, яка подається протягом 15 днів з дня її отримання.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено 26.02.2021.
Суддя В.ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ