вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" лютого 2021 р. Справа№ 910/18384/15 (910/9840/20)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Сотнікова С.В.
Остапенка О.М.
секретар судового засідання: Кучерява К.Л.
за участю представників відповідно до протоколу судового засідання від 17.02.2021,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Пг Інвест» (ТОВ «Пг Інвест»)
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2020
у справі № 910/18384/15 (910/9840/20) (суддя Пасько М.В.)
за позовом Українського консорціуму «Екосорб» (УК «Екосорб») в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ковалко Г.І.
до ТОВ «ПГ ІНВЕСТ»
за участю акціонерного товариства «Ощадбанк» (АТ «Ощадбанк») та ОСОБА_1
про розірвання договору про заміну замовника будівництва від 23.08.2013 в межах справи № 910/18384/15,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про розірвання договору про заміну замовника будівництва (передачу прав та функцій замовника будівництва) від 23.08.2013 (Договір) який укладено УК «Екосорб» та ТОВ «ПГ ІНВЕСТ», а також додаткового договору № 2 до вказаного Договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі № 910/18384/15 (910/9840/20) задоволено позов повністю - розірвано Договір та додатковий договір № 2 до нього.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «Пг Інвест» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк звернення з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/18384/15 (910/9840/20), вказане рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог у справі № 910/18384/15 (910/9840/20) відмовити в повному обсязі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Грек Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 апеляційну скаргу ТОВ «Пг Інвест» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі №910/18384/15 (910/9840/20) залишено без руху та роз'яснено апелянту що, протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали ТОВ «Пг Інвест» має право усунути недоліки, а саме подати до Північного апеляційного господарського суду докази про сплату судового збору в сумі 6 306 грн.
ТОВ «ПГ Інвест» подало суду клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2020.
Розпорядженням Керівника апарату суду № 09.1-08/237/21 від 19.01.2021 у зв'язку з перебуванням судді Грека Б.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/18384/15 (910/9840/20).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2021 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В. та Остапенко О.М.
Ухвалою суду від 20.01.2021 клопотання ТОВ «ПГ Інвест» про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі №910/18384/15 (910/9840/20) задоволено, поновлено ТОВ «ПГ Інвест» строк на апеляційне оскарження вказано ухвали, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/18384/15 (910/9840/20) за даною апеляційною скаргою, призначено справу до розгляду на 17.02.2021.
У судове засідання 17.02.2021 з'явилися представники апелянта, арбітражний керуючий Ковалко Г.І., представник АТ «Альфа-Банк» та представники АТ «Ощадбанк».
Надаючи пояснення по суті апеляційної скарги, представники апелянта зауважили, що: провадження у справі здійснювалося неналежним судом, оскільки відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства (Кодекс) виключно справи до боржника розглядаються у межах справи про банкрутство, проте, відповідачем у даній справі не є боржник; у ході провадження у справі апелянт подавав суду клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності (вперше позовна заява подавалася у 2016 році, а оскільки минуло 4 роки, то судом слід було застосувати наслідки спливу строку позовної давності); судом не було взято до уваги доказів, що надавав відповідач; відповідно до положень ЦК України будь-який договір може бути розірвано тільки на майбутнє, таким чином усі виконані зобов'язання вважаються виконаними і не мають наслідків; судом не було зазначено який саме пункт договору не було виконано відповідачем; судом необґрунтовано взято до уваги твердження позивача про те, що будівництво не було завершено; суду надавалися докази про завершення будівництва (оригінал свідоцтва подавався на огляд суду), крім того, суду подавалися докази підключення будівництва до водопостачання, електропостачання та газопостачання; позивач не довів необхідності розірвання Договору; відповідач здійснював погашення заборгованості боржника; оскільки позивачем не було передано відповідачу повний список інвесторів, то були здійснені подвійні продажі квартир іншим інвесторам.
Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, зауваживши, що даний спір підлягає розгляду в межах справи про банкрутство оскільки частина друга статті 7 Кодексу передбачає, що Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Крім того: відповідач не виконав вчасно введення в експлуатацію житлового будинку; будинок № 9 було введено в експлуатацію з порушенням норм будівництва і, отримавши сертифікат про введення в експлуатацію, покинув житловий будинок не підключивши його до зовнішніх мереж, не здійснивши розподіл усіх мереж які повинні бути для відкриття особових рахунків громадян; будинок перебуває в неналежному стані та не придатний до експлуатації - відповідно не може бути заселений інвесторами; щодо договорів на підключення до водопостачання, електропостачання та газопостачання, то в матеріалах справи відсутні копії таких договорів; договори на підключення вказаних комунікацій надавалися на огляд у судовому засіданні, проте, вказані договори є тимчасовими на період будівництва; будівництво будинків 29 і 30 взагалі ніхто не починав, що підтверджено доказами; оскільки відповідачем не було збудовано об'єкти щодо пайової участі, сільська рада вилучила земельні ділянки та виставила їх на аукціон для інших інвесторів, що свідчить про невиконання відповідачем умов Договору; в матеріалах справи наявні докази, а саме копії судових рішень про визнання права власності, скасування подвійних реєстрацій; відповідачем не було проведено розрахунку за проведені роботи з підрядними організаціями.
Представник АТ «Ощадбанк» апеляційну скаргу підтримав.
Головний представник комітету кредиторів представник АТ «Альфа-Банк» заперечив проти задоволення апеляційної скарги, зауваживши, що кредитори погодили звернення до суду з даним позовом.
Колегією суддів на підставі частини сьомої статті 270 ГПК України надано учасникам судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке ними реалізовано.
Уповноважені представники інших учасників провадження у справі не з'явилися у судове засідання 17.02.2020.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
При цьому, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Пг Інвест» у справі № 910/18384/15 (910/9840/20) була надіслана судом:22.01.2021. Зареєстровано: 22.01.2021. Оприлюднена: 25.01.2021.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм провадження.
Також, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України сторони, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.
Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наявність у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17 та від 12.02.2019 у справі №906/142/18 правової позиції про те, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» не є доказом належного інформування сторони про час і місце розгляду справи. Проте, така правова позиція не може бути застосована при розгляді цієї справи, оскільки у вказаних справах мали місце інші фактичні обставини, відмінні від обставин у цій справі. У справах № 752/11896/17, №906/142/18 були відсутні докази отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження у справі та судових повісток, тобто відповідач не був повідомлений про існування судового провадження щодо нього, про час та місце розгляду справи.
На відміну від обставин справ № 752/11896/17, №906/142/18, у цій справі ОСОБА_1 безумовно був обізнаний про існування судового провадження, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 його було залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
А тому з даного моменту, ОСОБА_1 мав вживати заходів, щоб дізнатися про стан провадження де він є учасником.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.08.2020 у справі №904/2584/19.
На переконання колегії суддів сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції за вказаною ним адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну і неправильну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17).
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників відповідача.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що її задоволенні слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Так, судом першої інстанції встановлено, а судом апеляційної інстанції перевірено такі обставини даної справи.
23.08.2013 УК «Екосорб» (Замовник 1) та ТОВ «ПГ Інвест» (Замовник 2) укладено Договір про заміну замовника будівництва (передачу прав та функцій замовника будівництва) та додаткові до нього договори № 1 та № 2 від 23.08.2013.
За змістом Договору, його предметом є передання всіх прав Замовника 1, які належать йому як замовнику будівництва Об'єкта містобудування, Замовнику 2.
Об'єктом містобудування є - багатоповерховий житловий комплекс з загальноосвітньою школою та дитячим дошкільним закладом і приміщеннями торгового, медичного та культурно-спортивного призначення, що розміщуватиметься на земельній ділянці в с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області.
Земельна ділянка, загальною площею 21,7980 га, на якій будується Об'єкт містобудування, на час укладення Договору про заміну замовника будівництва (передачу прав та функцій замовника будівництва) від 23.08.2013 належала Замовнику 1 на праві строкового платного володіння і користування на підставі Договору оренди земельної ділянки, укладеного між Замовником 1 та Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, посвідченого 23.08.2006 державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Дудкіною Н.В. за реєстровим № 1-2986, кадастровий номер земельної ділянки 3222485903:02:001:0002.
Замовником 1 було вчинено певні дії щодо розроблення та погодження проектної документації, підготовки та виконання будівельних робіт по будівництву Об'єкту містобудування.
Замовник 1 також був власником Об'єкту містобудування, що знаходиться за адресою: вул. Коцюбинського, 9 (будівельний № 36), с. Чайки, Києво-Святошинський район, Київська область, що підтверджувалось Витягом про державну реєстрацію прав за № 29798470 від 27.04.2011, виданим КП "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області, готовність Об'єкту містобудування складала 85 відсотків.
Вчинення спірного Договору про заміну замовника будівництва (передачу прав та функцій замовника будівництва) від 23.08.2013 було зумовлене фінансовою неплатоспроможністю позивача, у зв'язку з чим засновниками УК "Екосорб" (протокол зборів учасників № 107 від 24.06.2013) було прийнято рішення про заміну замовника будівництва та залучення фінансових вкладень з метою завершення будівництва.
Оскільки позивач передав відповідачу і право оренди земельної ділянки, і право на всю проектну та технічну документацію, отриману позивачем, і право власності на будівельні матеріали, які фізично знаходяться на території будівельного майданчика тощо (п. 3 Договору), то сторонами в Договорі про заміну замовника будівництва (передачу прав та функцій замовника будівництва) від 23.08.2013 було передбачено, зокрема, обов'язок відповідача ввести Об'єкт містобудування в експлуатацію та протягом одного місяця з дати введення Об'єкта містобудування в експлуатацію передати УК "Екосорб" його площі в Об'єкті містобудування, що визначені в Додатковому договорі № 2 до цього Договору для подальшої передачі вказаних площ квартир та приміщень фізичним особам, перелік яких наведено в Додатковому договорі № 2 з метою виконання зобов'язань УК "Екосорб" перед вказаними фізичними особами (пп. 4.2. Договору), та перед якими має зобов'язання позивач щодо передачі зазначеним особам квартир та приміщень в Об'єкті містобудування.
Разом з тим, сторонами з урахуванням п. 3 Договору, з огляду на понесення відповідних витрат позивачем, з метою фінансування будівництва Об'єкта містобудування в пп. 6.2 Договору передбачено, що орієнтовні строки введення в експлуатацію відповідної черги Об'єкту містобудування, загальна вартість витрат, необхідних для завершення будівництва конкретної черги, а також розподіл площ Сторін в кожній черзі Об'єкта містобудування визначаються Сторонами в окремих додаткових договорах до Договору про заміну замовника будівництва (передачу прав та функцій замовника будівництва) від 23.08.2013.
В розумінні укладеного Договору, з огляду на понесені позивачем витрати, пов'язані з орендою земельної ділянки, розробленням проектної та технічної документації, а також будівництвом будинку № 9 (будівельний № 36) по вул. Коцюбинського, с. Чайки, Києво-Святошинський район, Київська область (готовність 85 відсотків) тощо, УК "Екосорб" очікував виконання власних зобов'язань перед фізичними особами за відповідними укладеними договорами щодо передачі зазначеним особам квартир та приміщень в Об'єкті містобудування, і, отримання за результатами розподілу площ в кожній черзі Об'єкта містобудування.
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (стаття 628 ЦК України).
Законодавцем, крім іншого, також визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (статті 629, 631 ЦК України).
Аналізуючи доводи апелянта та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про можливість погодитися з судом першої інстанції з приводу тих обставин, що відповідачем, в порушення взятих на себе зобов'язань, не було дотримано умов договору.
Зокрема, відповідачем не було переукладено договір земельної ділянки у зв'язку з чим, вказаний договір оренди земельної ділянки припинено з 01.02.2017.
При цьому, судом першої інстанції було доцільно не взято до уваги той факт, що відповідач звернувся до суду з позовом до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання укладеною угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.08.2006 на тих же умовах і на той же строк, оскільки рішення у вказаній справі наразі відсутнє, договір оренди земельної ділянки є - припиненим, а відповідно, за відсутності у користуванні земельної ділянки, апелянт не може здійснювати подальше будівництво Об'єкта містобудування.
Надаючи пояснення у судовому засіданні апеляційної інстанції, представник позивача зауважила, що сільська рада вилучила земельні ділянки та виставила їх на аукціон для інших інвесторів, оскільки відповідачем не було здійснено будівництво об'єктів пайової участі, що свідчить про невиконання відповідачем умов Договору.
Апелянтом не забезпечено укладення договорів з виконавцями на проведення пусконалагоджувальних, підрядних та інших робіт на Об'єкті містобудування, що унеможливлює фактичну передачу квартир фізичних особам з їх подальшим заселенням, при цьому, факт не укладення договорів з підрядними організаціями відповідачем не заперечується.
Як вбачається з матеріалів справи, новостворений об'єкт містобудування - житловий будинок, який знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вул. Коцюбинського, буд. 9, ТОВ "ПГ Інвест" введено в експлуатацію у вересні 2015 року, що підтверджується сертифікатами серії ІУ №165152581870 від 15.09.2015 та серії ІУ № 165153512854 від 17.12.2015, виданими Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.
Проте, фактично будівництво не завершено, не виконано в повному обсязі зовнішнє інженерне забезпечення, не підключені мережі зв'язку та сигналізації, невипробувана система пожежогасіння, оскільки не підключена вода, не здійснено благоустрій, будинок в порушення вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не передано й для обслуговування експлуатуючій організації (вказані доводи апелянтом не спростовані, суду не було подано доказів, що спростовують доводи позивача).
За змістом частини дев'ятої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.
Підключення закінченого будівництвом об'єкта, прийнятого в експлуатацію, до інженерних мереж здійснюється протягом десяти днів з дня відповідного звернення замовника до осіб, які є власниками відповідних елементів інженерної інфраструктури або здійснюють їх експлуатацію.
Державну статистичну звітність щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів подають органи державного архітектурно-будівельного контролю за формою та у строки, передбачені звітно-статистичною документацією, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Частиною дванадцятою вказаної статті передбачено, що замовник зобов'язаний передати закінчений будівництвом та підключений до інженерних мереж житловий будинок, що споруджувався із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, об'єднанню співвласників або власнику, або експлуатуючій організації протягом ста двадцяти календарних днів з дня його прийняття в експлуатацію.
Як вбачається з матеріалів справи, об'єкт введено в експлуатацію у 2015 році, проте, подальших дій замовником вчинено не було, що унеможливлює фактичну передачу квартир фізичних особам з їх подальшим заселенням.
Разом з тим, відповідачем не передано УК «Екосорб» його площі в Об'єкті містобудування, що визначені в Додатковому договорі № 2 до зазначеного Договору для подальшої передачі вказаних площ квартир та приміщень фізичним особам, перелік яких наведено в Додатковому договорі № 2 з метою виконання зобов'язань позивача перед вказаними фізичними особами.
Крім того, передаючи квартири на об'єкті містобудування безпосередньо фізичним особам, апелянт порушив пп. 4.2 Договору. Станом на час розгляду справи, квартири є не заселеними, а зобов'язання перед інвесторами залишились не виконаними. При цьому, факт укладення договорів безпосередньо з фізичними особами відповідачем не заперечувався.
Починаючи з моменту укладення Договору, відповідачем не було розпочато будівництво наступних (ІІ та ІІІ) черг Об'єкту містобудування, а доказів протилежного відповідачем суду не було подано.
Отже, з огляду на наведені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не лише не може використати результати Договору, оскільки йому не передані квартири та приміщення в Об'єкті містобудування задля подальшої передачі фізичним особам, перед якими позивач має зобов'язання, а також, з огляду на не здійснення будівництва ІІ та ІІІ черг Об'єкту містобудування, позивачем не отримано активи, на які він розраховував, укладаючи Договір.
За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін (стаття 526 ЦК України).
Зміст частини першої статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частина друга вказаної статті встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини (відповідно до частин сім, вісім статті 193 ГК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Підстави для зміни або розірвання договору унормовані статтею 651 ЦК України, за приписами якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Зміст абз. 2 частини другої статті 651 ЦК України встановлює, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Так, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 № 6-75цс13, а також підтримується у постановах Верховного Суду від 10.10.2018 № 910/21862/17, від 16.10.2018 № 910/23976/16, від 29.01.2019 у справі № 926/708/18, від 26.02.2019 № 926/709/19 тощо).
Отже, з огляду на наведені обставини, враховуючи численні порушення ТОВ "ПГ ІНВЕСТ" умов Договору про заміну замовника будівництва (передачу прав та функцій замовника будівництва) від 23.08.2013, що унеможливлює використання УК «Екосорб» його результатів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Разом з тим, судом першої інстанції також було обґрунтовано зазначено, що УК "Екосорб" та ТОВ "ПГ "Інвест" в процесі укладення Договору не досягли згоди щодо його істотних умов, а саме: стосовно передачі функцій Замовника щодо ІІ та ІІІ черг в Об'єкті містобудування; не визначено строки введення в експлуатацію щодо кожної з черг; загальну вартість витрат, необхідних для завершення будівництва; розподіл площ сторін в кожній черзі Об'єкта містобудування, і, як наслідок, сторонами не укладено додаткові договори згідно п. 4.1., п. 6.2. Договору. За змістом частини восьмої статті 181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Щодо посилань апелянта на ті обставини, що судом першої інстанції провадження у справі здійснювалося неналежним судом, оскільки відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства (Кодекс) виключно справи до боржника розглядаються у межах справи про банкрутство, то колегія суддів вбачає за можливе зазначити таке.
Відповідно до частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
З наведеного можна дійти висновку, що даний спір про розірвання договору, має розглядатись виключно в межах справи № 910/18384/15 про банкрутство УК «Екосорб».
Разом з тим, за змістом абзацу п'ятого частини шостої статті 48 Кодексу під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Кодексу.
Згідно з частиною восьмою вказаної статті до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про: 1) обрання голови комітету; 2) скликання зборів кредиторів; 3) звернення до господарського суду з вимогою про визнання правочинів (договорів) боржника недійсними на будь-якій стадії процедури банкрутства; 4) звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого; 5) надання згоди на продаж майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) та погодження умов продажу майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) у процедурі санації відповідно до плану санації або у процедурі ліквідації банкрута; 6) внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника; 7) інші питання, передбачені цим Кодексом.
Отже, Законодавець чітко визначив норми та положення щодо повноважень комітету кредиторів, як от, звернення до господарського суду з вимогою про визнання правочинів (договорів) боржника недійсними на будь-якій стадії процедури банкрутства.
У судовому засіданні у суді апеляційної інстанції Голова комітету кредиторів позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, зауваживши, що оскаржуване рішення є обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню, оскільки невиконання відповідачем умов договору суттєво негативно впливає на майновий стан боржника .
Не знайшли свого підтвердження й твердження апелянта про те, що судом першої інстанції було не було досліджено його заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскілки судом було доцільно зауважено таке.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Так, відносини сторін випливають із Договору, термін дії якого не зазначено, зокрема, у пункті 9 Договору сторонами передбачено, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного його виконання. Отже, чинний наразі договір є обов'язковим для виконання його сторонами, у зв'язку з чим сторона зазначеного Договору може зробити заяву про його розірвання у будь-який час його дії, що виключає застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
За приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про наявність підстав для задоволення позову, а відтак, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні, а у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись статтями 269, 275, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Пг Інвест» залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі № 910/18384/15 (910/9840/20) залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/18384/15 (910/9840/20) повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено статтею 287 ГПК України.
Повний текст постанови підписано 24.02.2021.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді С.В. Сотніков
О.М. Остапенко