23 лютого 2021 року
м. Харків
Справа № 623/1497/17
Провадження № 22-ц/818/927/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Хорошевського О.М.,
суддів колегії - Бурлака І.В., Яцини В.Б.,
за участю секретаря: Пузікової Ю.С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Кам'янська сільська рада
треті особи - міськрайонне управління в Ізюмському районі та місті Ізюмі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Комарівська сільська рада Ізюмського району Харківської області
особа, яка подає скаргу - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 19 липня 2017 року, постановлене суддею Вінниченко П.П., за позовом ОСОБА_1 до Кам'янської сільської ради, треті особи: міськрайонне управління в Ізюмському районі та місті Ізюмі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Комарівська сільська рада Ізюмського району Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 3,8970 га кадастровий номер 6322884000:04:000:00:70, розташовану на території Камянської сільської ради Ізюмського району Харківської області надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вона є спадкоємницею за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , її матері - ОСОБА_3 , яка мешкала в селі Комарівка Ізюмського району Харківської області. Після смерті матері залишилась спадщина: земельна ділянка площею 3, 8970 га, кадастровий номер 6322884000:04:000:0070, що розташована на території Камянської сільської ради Ізюмського району Харківської області, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і належала спадкодавцю, згідно державного акту серії II- ХР № 052903, виданого на підставі розпорядження голови Ізюмської райдержадміністрації від 18 листопада 2002 року за № 406, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 402. Відповідно до ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який постійно не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вона подала заяву нотаріусу про прийняття спадщини і була відкрита спадкова справа в Ізюмській Державній Нотаріальній конторі Харківської області. Після закінчення шестимісячного строку нотаріус потребувала у позивачки оригінали документів, які підтверджують право власності померлого на спадкове майно, але у позивачки були відсутні оригінали таких документів на вищевказану земельну ділянку і їй було роз'яснено, що вона для вирішення питання про спадщину в порядку спадкування має право звернутись до суду. Вважала, що вимоги позивача підтверджуються копією державного акту на землю ІІ-ХР № 052903, завіреною міськрайонним управлінням в Ізюмському районі та місті Ізюмі Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 25.04.2017. Копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, де вказано власника - ОСОБА_3 , кадастровий номер, номер земельної ділянки 510. Звітом з експертної грошової оцінки земельної ділянки, вартістю 55929 грн. Довідкою Міськрайонного управління в Ізюмському районі та місті Ізюмі Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 12.06.2017 № 31-20.0.23-022-3661-122- 7 про те, що на вказану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського призначення площею 3, 8971 га кадастровий номер 6321881500:04:000:0070 було змінено на кадастровий номер 6322884000:04:000:0070.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 19 липня 2017 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 3, 8970 га, кадастровий номер 6322884000:04:000:0070, що розташована на території Камянської сільської ради Ізюмського району Харківської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і належала спадкодавцю, згідно державного акту серії ІІ-ХР № 052903, виданого на підставі розпорядження голови Ізюмської райдержадміністрацїї від 18 листопада 2002 року за № 406, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 402, вартість майна становить 55929 гривень.
В апеляційній скарзі особа яка не приймала участі у справі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину спірної земельної ділянки, скасувавши державну реєстрацію від 26.09.2017 року прав власності на земельну ділянку.
Скарга містить посилання на те, що вона прийняла спадщину, згідно спадкової трансмісії, після смерті її батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 після відкриття спадщини після ОСОБА_3 та не встиг її прийняти. Це право перейшло до його спадкоємців, тобто до неї, як спадкоємця відповідно ст. 1261 ЦК України, першої черги на спадкування.
З посиланням на ст. 1267 ЦК України вважає, що вона з тіткою - ОСОБА_1 мають право на спадщину в рівних частинах.
Після смерті бабусі - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина яка складається з земельної ділянки, площею 3,8971 га, кадастровий номер 6322884000:04:000:0070, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кам'янської сільської ради Ізюмського району Харківської області, належна спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії II -ХР № 052903.
Відповідно ст.ст.1269 - 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини у строк шість місяців, вона звернулася до нотаріуса з відповідною заявою у строк для прийняття спадщини.
Відповідно ст. ст. 1296 - 1298 ЦК України, ОСОБА_2 не обмежена терміном на видачу свідоцтва про право на спадщину. 31.07.2020р. вона звернулася до нотаріуса по місцю відкриття спадщини, після смерті бабусі, де їй було повідомлено, що 25 травня 2017 року приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу було помилково відкрито спадкову справу, так як спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , відкрита в Ізюмській державній нотаріальній конторі Харківської області 10 травня 2017 року за № 210 - 2017 і тому заведену спадкову справу передано до Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області на підставі її заяви.
При зверненні до Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадщину після смерті бабусі - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , їй було повідомлено, що згідно п.4,15 гл.10 розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ на нерухоме майно, належне померлому.
Після смерті гр. ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , видати свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, розташовану на території Кам'янської сільської ради Ізюмського району Харківської області, Ізюмська державна нотаріальна контора не має можливості, так як у неї відсутній оригінал та дублікат правовстановлюючого документу на земельну ділянку.
Роз'яснено право звернутися до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області для визнання права власності на земельну ділянку в судовому порядку.
Для звернення до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку вона звернулася за витягом до Державного земельного кадастру, з якого дізналась, що право власності на земельну ділянку після смерті бабусі повністю отримала її тітка - ОСОБА_1 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.10.2020р. державна реєстрація прав власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 була проведена на підставі рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 19.07.2017р. по справі № 623/1497/17.
Вважає, що оскаржуваним рішенням суду її позбавлено права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, як спадкоємиці, що прийняла спадщину, тому це рішення не може вважатися законним й обґрунтованим та підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Переглядаючи законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з таких підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості її вимог.
Проте судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
ОСОБА_2 є особою, яка не приймала участі при розгляді справи судом першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є спадкоємницею за законом після її матері - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкала в селі Комарівка Ізюмського району Харківської області і цей факт ніким не оспорюється.
ОСОБА_5 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 3, 8970 га, кадастровий номер 6322884000:04:000:0070, що розташована на території Камянської сільської ради Ізюмського району Харківської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і належала спадкодавцю, згідно державного акту серії ІІ- ХР № 052903, виданого на підставі розпорядження голови Ізюмської райдержадміністрації від 18 листопада 2002 року за № 406, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 402, цей факт також ніким не оспорюється.
Позивачка вчасно звернулась до нотаріуса за прийняттям спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка мешкала в селі Комарівка Ізюмського району Харківської області і померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У відповіді Ізюмської державної нотаріальної контори зазначено, що оскільки у позивачки відсутні оригінали правовстановлюючих документів, вона має право звернутись до суду для визнання права власності в порядку спадкування на спірну земельну ділянку.
Вирішуючи спір суд першої інстанції керувався нормами матеріального та процесуального права, які регулюють ці правовідносини.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою представник ОСОБА_2 зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясував обставини справи.
До апеляційної скарги додано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , копію заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 , копію відповіді нотаріуса про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів з роз'ясненням права звернутись до суду.
Отже, дослідивши надані до апеляційної скарги докази, колегія суддів дійшла висновку про те, що ОСОБА_2 прийнято спадщину в порядку спадкової трансмісії, після батька ОСОБА_4 померлого після відкриття спадщини після ОСОБА_3 який не встиг її прийняти. Це право перейшло до його спадкоємців.
Відповідно до частини 5 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Правилами ст. 1276 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Згідно із частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Судом першої інстанції не було досліджено спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 та не встановлено коло спадкоємців.
Додані до апеляційної скарги докази свідчать про те, що ОСОБА_2 також є сподкоємицею за законом після ОСОБА_3 і у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. При цьому вона діяла в порядку спадкової трансмісії за свого батька.
Зазначене свідчить, що рішенням суду, постановленим за результатами розгляду вимог ОСОБА_1 вирішено питання яке стосується прав ОСОБА_2 , яка не приймала участі у розгляді справи, що згідно приписів п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
За правилами ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
ОСОБА_2 у апеляційній скарзі просила визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину спірної земельної ділянки.
Однак враховуючи, що судом першої інстанції не встановлено коло спадкоємців після ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції позбавлений можливості визначити частку ОСОБА_1 у спадковому майні.
З урахуванням наведеного судова колегія доходить висновку про те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 залишенню без задоволення.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 141 ЦПК України.
За таких обставин, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 19 липня 2017 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 840 грн 80 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - О.М. Хорошевський
Судді - І.В. Бурлака
В.Б. Яцина
Повний текст судового рішення складено 26.02.2021.