Справа № 766/9188/20
н/п 2/766/1409/21
22 лютого 2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого-судді Прохоренко В.В.,
секретар Фетісова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про визнання права власності на депозитний вклад у порядку спадкування,
У червні 2020 року ОСОБА_2 , який діє від імені ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі АТ «Укрексімбанк») про визнання за ОСОБА_1 , як спадкоємцем першої черги за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на вклад за договором про строковий вклад №231, укладеним 01 червня 2000року ОСОБА_4 з Державним експортно-імпортним банком України, правонаступником якого є АТ «Укрексімбанк» в загальній сумі 13 226,32 доларів США, яка складається із 5000,00 доларів США вкладу разом з договірними депозитними процентами в розмірі 4052,84 доларів США, а також 3% річних, згідно статті 625 ЦК України, в розмірі 3999,63 доларів США, нарахованими за період з 01.06.2000року по 31.12.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивачка є спадкоємцем ОСОБА_4 її чоловіка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . В 2019 році позивачці стало відомо про те, що 01 червня 2000 року ОСОБА_4 уклав з Державним експортно-імпортним банком України(АТ «Укрексімбанк») договір про строковий вклад №231, на умовах якого вклад в сумі 5000,00 доларів США, було розміщено на депозитному рахунку № НОМЕР_1 строком дії до 01.12.2000 року.
На письмове звернення позивачки до філії АТ «Укрексімбанк» в м. Херсоні ( в копії - до Головного банку АТ «Укрексімбанк» в м. Києві) від 22.08.2019 року, їй надана інформація від 13.09.2019 року за №0690900/22222-19, якою було підтверджено укладення між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) договору строкового вкладу №231 від 01.06.2000 року.
Відповідно до умов пункту 3.1.3. договору, вклад ОСОБА_4 в сумі 5000,00 доларів США строком дії до 01.12.2000 року було розміщено в «Укрексімбанку» на депозитному рахунку № НОМЕР_1 . Пунктом 3.1.8. договору про строковий вклад №231 було передбачено, що після закінчення строку, вказаного в п. 3.1.3. договору, тобто 01 грудня 2000 року, сума вкладу перераховується на рахунок № НОМЕР_3 , зазначений у пункті 3.1.4 договору.
На час відкриття спадщини та отримання 24.04.2001 року в Першій херсонській державній нотаріальній конторі нею та ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину законом після померлого ОСОБА_4 , позивачці не було відомо про існування зазначеного договору про строковий вклад, внаслідок чого право на спадкове майно за вказаним депозитним договором у встановленому порядку не було оформлено, свідоцтво про право власності на вклад у розмірі 5000,00 доларів США разом з нарахованими на вклад відсотками, спадкоємцями, дружиною ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_3 не отримувалося.
При зверненні позивачки до філії АТ «Укрексімбанк» у м. Херсоні про надання інформації по вкладу, було повідомлено, що сума вкладу 5000,00 доларів США перерахована 04.12.2000 року на рахунок № НОМЕР_4 , відкритий на ім'я ОСОБА_1 , що підтверджується меморіальним валютним ордером №114 від 04.12.2000 року. На прохання позивача надати виписки з рахунків ОСОБА_4 та її власних, а також пояснити, на підставі яких документів банком були перераховані кошти вкладу померлої особи на її рахунок, банк повідомив, що за період з 01.01.2001року по 31.12.2008 року термін зберігання інформації та документів сплинув, тому за цей період відсутня витребувана нею інформація.
Пізніше банк надав позивачці виписки з рахунків ОСОБА_4 № НОМЕР_1 (депозитного) та № НОМЕР_3 (поточного), а також копії банківських розрахункових документів, в тому числі меморіального валютного ордера №114 від 04.12.2000 року на 5000,00 доларів США.
Також банком надано позивачці копію заяви на видачу готівки №123 від 04.12.2000 року на 248,00 доларів США, про отримання нею по довіреності померлого ОСОБА_4 , із його поточного рахунку № НОМЕР_3 суми 248,00 доларів США (в тому числі проценти по вкладу).
Підпис позивачки, як отримувача коштів в даному касовому документі відсутній, а також в порушення приписів Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою НБУ №527 від 18.12.1998року (зокрема Додатку № 6 до вказаної Інструкції), відсутні реквізити даної довіреності (ким видано, дата, строк дії). До того ж, якщо станом на 04.12.2000 року банк проводив розрахункові операції на підставі довіреності ОСОБА_4 наданої, згідно вимог ст.64ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) на представництво його інтересів перед третіми особами, у той час, як відповідно до п. 6 ч.1 ст. 69 ЦК УРСР чинність цієї довіреності була припинена, у зв'язку зі смертю громадянина, який її видав,тобто 15 жовтня 2000 року.
Інші, надані банком копії заяв на видачу готівки від імені ОСОБА_1 , а саме: заява на видачу готівки №615 від 05 грудня 2001 року на суму 167,00 доларів США ; заява на видачу готівки №138 від 05 грудня 2002 року на суму 805,00 доларів США; заява на видачу готівки №208 від 04 грудня 2003 року на 476,99 доларів США; заява на видачу готівки №282 від 06 грудня 2004 року на суму 4642,00 доларів США не можуть бути належними доказами того, що вказані в заявах кошти отримала саме позивачка, оскільки на жодній із заяв немає її підпису, як отримувача.
Окрім того, в договорі про строковий вклад №231 немає застереження про складання ОСОБА_4 заповідального розпорядження для банку на випадок його смерті. Таке заповідальне розпорядження може бути включено в умови договору банківського вкладу або складено у формі окремого документа. На заповідальному розпорядженні повинна бути дата, а сам документ повинен бути засвідчений підписом уповноваженого працівника банку. Посилання на заповідальне розпорядження в договорі відсутнє, як окремий документ, в якості письмового доказу, відповідачем не було пред'явлено.
Також, інформація з наданої банком виписки по рахунку № НОМЕР_3 за період з 01.06.2000року по 04.12.2000року свідчить, що фактично, в порушення умов пункту 3.1.8. договору, сума вкладу 5000,00 доларів США з невідомих підстав та без розпорядження вкладника була перерахована меморіальним валютним ордером №11 від 30.11.2000 року з депозитного рахунку № НОМЕР_5 ОСОБА_4 на його поточний рахунок № НОМЕР_3 , незважаючи на те, що вклад мав знаходитися на депозитному рахунку до 01.12.2000 року. Вкладник ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до закінчення дії договору №231 про строковий вклад, строк якого спливав 01 грудня 2000 року.
Згідно з ч.2 ст. 564 ЦК Української РСР 1963 року, який був чинним на дату укладення депозитного договору, якщо вкладник не зробив розпорядження ощадній касі або банку, то в разі смерті вкладника його вклад переходить до спадкоємців на загальних підставах за правилами цього розділу. Отже, законодавцем чітко визначено, що таким документом мало бути саме заповідальне розпорядження, а не довіреність, яка втрачає чинність зі смертю особи, яка її видала.
Відповідно до чинного законодавства України, спадкування здійснюється за законом або за заповітом (стаття 1217 ЦК України). Статтею 1228 ЦК України передбачені специфічні форми розпорядження банківським вкладом. Відповідно до неї вкладник-спадкодавець може розпорядитися своїм банківським вкладом не тільки шляхом складання заповіту, а й залишивши відповідне розпорядження (заповідальне розпорядження) банку. Отже, якщо особа, яка відкривала вклад у фінансовій установі, при житті не зробила розпорядження банку щодо своїх коштів на випадок смерті, то підставою звернення в банк є нотаріально оформлений документ про право на спадщину, де вказується спадкоємець, частка в загальній сумі спадщини та реквізити рахунку. Підставами для видачі банком (фінансовою установою) вкладу є свідоцтво про право на спадщину, дозвіл нотаріуса і рішення суду.
У встановлений законом шестимісячний строк спадкоємці померлого ОСОБА_4 - дружина ОСОБА_1 та донька ОСОБА_3 звернулися до Першої херсонської державної нотаріальної контори із заявою від 12 січня 2001 року про прийняття всього спадкового майна спадкодавця та 24 квітня 2001 року отримали відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом. Оскільки на той час їм не було відомо про існування вказаного вкладу спадкодавця, грошові кошти вкладу не були включені до спадкової маси та мали залишатися на рахунку банку.
Твердження відповідача, що кошти вкладу в розмірі 5000,00 доларів США вже були отримані позивачкою особисто, оскільки виписка з рахунку свідчить, що меморіальним ордером №114 від 04.12.2000 року на депозитний рахунок № НОМЕР_4 , відкритий на ім'я ОСОБА_1 було безготівково перераховано 5000,00 доларів США, не може бути прийняте до уваги як беззаперечний доказ, даний документ не підтверджує безумовне вчинення відповідачем таких дій.
Меморіальний ордер - це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньо банківських операцій, відповідно до положень п. 1.19-1 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та нормативно-правових актів Національного банку України, а також, відповідно до п. п. 19, 23 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 135 від 25 квітня 2001 року, оформлення платежів за меморіальним ордером проводиться відповідними посадовими особами банківської установи, отже вказаний ордер був оформлений без участі власника коштів вкладу.
Враховуючи викладене та відмову банку в поверненні коштів вкладу позивачка вважає, що депозитний вклад її покійного чоловіка ОСОБА_4 в розмірі 5000,00 доларів США, який вона фактично не отримувала, було незаконно привласнено невідомими особами, чим позивачці, як спадкоємцю вкладника, завдано матеріальної шкоди.
Згідно з ч.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальній справі, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства, на власний розсуд вибираючи спосіб судового захисту. Позивачка вибрала у якості способу судового захисту саме цивільне судочинство, яке містить законні підстави для задоволення позовних вимог у частині визнання її права власності на вклад, як спадкоємця першої черги за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , яким цей вклад було надано банку на зберігання за депозитним договором, і саме ці правові норми, на її думку, мають бути обґрунтовано та законно застосовані судом при ухваленні рішення. Стороною за договором вкладу є відповідач/банк і саме на нього покладається обов'язок виплати їй коштів, які належали спадкодавцю.
Статтею 1061 ЦК України встановлено загальне правило, яке визначає, що проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові зі спливом кожного кварталу. При цьому вчинення такої дії банку повинне ґрунтуватися на вимозі вкладника про це. Якщо проценти не витребувані, то спрямовуються на капіталізацію вкладу (збільшення депозиту).
Законом передбачено обов'язок банку разом з поверненням вкладу(депозиту) виплатити і нараховані проценти. Тобто, не допускається затримання виплати процентів за вкладом, одностороння відстрочка чи розстрочка виплати процентів за вкладом. У випадку таких дій з боку банку вкладник має право захистити свої права у передбаченому законом порядку.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові №6-157цс13 від 22.01.2014року зобов'язання банку виплачувати проценти за договором вкладу не припиняється зі смертю вкладника, входить до складу спадщини та триває до дня, який передує дню повернення коштів спадкоємцям.
За період з 01.06.2000року по 31.12.2019року на суму вкладу 5000 доларів США зараховано процентів за депозитним договором у розмірі 3% річних 4053,84 доларів США.
Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, позивачка набула право на стягнення з відповідача разом з договірними депозитними процентами також 3 (трьох) процентів річних за період невиконання грошового зобов'язання, що складає суму 3999,63 доларів США. Інфляційні втрати за вкладом в іноземній валюті не нараховуються.
З огляду на викладене, позивач просила визнати за ОСОБА_1 , як спадкоємцем першої черги за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на вклад за договором про строковий вклад №231, укладеним 01 червня 2000 року ОСОБА_4 з Державним експортно-імпортним банком України (АТ «Укрексімбанк») в загальній сумі 13226,32 доларів США, яка складається із: 5000,00 доларів США вкладу; 4052,84 доларів США договірними депозитними процентами; 3% річних, згідно ст.625 ЦК України, в розмірі 3999,63 доларів США, нарахованими за період з 01.06.2000 року по 31.12.2019 року, а також стягнути понесені судові витрати по оплаті судового збору та витрат на правову допомогу в розмірі 18237,49 грн.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.06.2020року відкрито провадження та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У відзиві на позов представник АТ «Державний експортно-імпортний банк України» за дорученням Пітюренко Н.І. вважає позовні вимоги не законними та не обґрунтованими, оскільки надані банком виписки є беззаперечним доказом одержання позивачем коштів вкладу за договором №231 про строковий вклад. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог на тій підставі, що спірні кошти були безготівково перераховані позивачці з поточного рахунку № НОМЕР_3 вкладника на депозитний рахунок № НОМЕР_4 , відкритий на ім'я ОСОБА_1 , меморіальним ордером №114 від 04.12.2000 року. Безпідставним є твердження позивача, що банком нібито не надавалася інформація про те, кому, в якій сумі та на підставі, яких документів були видані зазначені грошові кошти вкладу разом із нарахованими на вклад відсотками, оскільки банком повідомлялася затребувана інформація, надавалися виписки по рахункам, зокрема, листами від 21.02.2020року за вих. 0690900/4930-20 від 13.09.2019року за вих.0690900/22222-19, а також зазначалося, що у разі необхідності інформацію буде надано додаткового з урахуванням положень постанови НБУ №601 від 08.12.2004року «Про затвердження Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання», що діяла на період правовідносин, але таких звернень не було.
Представник позивача адвокат Старюк В.А. у відповіді на відзив зазначив, що посилання представника відповідача на те, що позивач не зверталася до банку про надання додаткової інформації щодо вчинення дій по вкладу ОСОБА_4 не відповідає дійсності. Він заявляв клопотання про витребування від відповідача/банку, в якості належних письмових доказів додаткових документи, які б свідчили про безумовність проведення банківських розрахункових операцій у даній справі, однак представник відповідача керуючий Херсонською філією АТ «Укрексімбанк» Кірку О.П. подав заперечення на відповідь та просив суд відмовити в задоволенні клопотання про витребування від банку належних доказів, з підстав того, що позивачу була надана вся необхідна інформація.
Окрім того, твердженням, що на дату смерті вкладника діяло розпорядження вкладом (довіреність), видана ОСОБА_4 засвідчена уповноваженою особою банку, операції за рахунком здійснювала ОСОБА_1 , відповідач вносить невизначеність у правову природу двох різних документів - довіреності, яка втратила чинність 15 жовтня 2000 року зі смертю вкладника, та заповідального розпорядження, яке складається на випадок смерті вкладника-спадкодавця, і про наявність якого в даному випадку не свідчить жодний банківський документ - договір, касові документи тощо . До того ж, відповідач вказує, що ці документи отримані від фізичної особи ОСОБА_4 , в той час як вкладник в паспорті зазначений по батькові як « ОСОБА_5 », із чого випливає, що банк взагалі не мав права на розпорядження вкладом без пред'явлення спадкоємцями вкладу свідоцтва про право на спадщину, дозволу нотаріуса чи рішення суду. Отже, відповідачем не було надано суду в якості письмових доказів про право розпорядження вкладом померлого клієнта банку - довіреності або заповідального розпорядження ОСОБА_4 .
Представник відповідача керуючий Херсонською філією АТ «Укрексімбанк» Кірку О.П. подав заперечення на відповідь на відзив і зазначив, що банком надані виписки по рахункам ОСОБА_1 , які є беззаперечними доказами одержання нею грошових коштів за договором № 231 про строковий вклад від 01.06.2000 року, оскільки виписки є офіційним банківським документом, підтверджуючий проведення операцій по рахункам клієнта. Просив відмовити в задоволенні клопотання про витребування доказів.
Третя особа, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 вважала позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило.
Дослідивши матеріали справи, надані докази, суд установив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Судом установлено та визнається відповідачем, що 01 червня 2000 року між ОСОБА_4 та Державним експортно-імпортним банком України, правонаступником якого є АТ «Державний експортно-імпортний банк України» було укладено договір №231 про строковий вклад, за умовами якого банк прийняв від вкладника на зберігання грошові кошти на строк та з нарахуванням відсотків по вкладу, згідно з умовами договору.
Відповідно до п.3.1.3 договору банк зобов'язався прийняти від вкладника на зберігання грошові кошти шляхом безготівкового перерахування в сумі 5000,00 доларів США строком на 183 дні на депозитний рахунок № НОМЕР_1 . Дата внесення суми вкладу 01.06.2000року. Дата вимоги суми вкладу 01.12.2000 року.
Пунктом 3.1.4 договору передбачено одночасне відкриття поточного рахунку № НОМЕР_3 в доларах США для обслуговування вкладного рахунку (зарахування процентів в безготівковій формі, видача суми відсотків, перерахування суми вкладу та відсотків на особовий поточний рахунок).
Відповідно до п. 3.1.8 договору після закінчення строку, вказаного в п.3.1.3 договору сума вкладу перераховується на рахунок, зазначений в п. 3.1.4 договору, відсотки по якому не нараховуються.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, про що зроблений запис №3895 Херсонським міським відділом реєстрації актів громадянського стану 16.10.2000року.
24.04.2001 року державним нотаріусом Першої Херсонської державної нотаріальної контори Лисенко Л.П. спадкоємцям ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в рівних частинах дружині - ОСОБА_1 та дочці ОСОБА_3 видано свідоцтвом про право на спадщину за законом.
Спадкоємці померлого - дружина ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_3 дізналися про укладення договору №231 про строковий вклад в 2019 році, знайшовши вдома примірник договору про вклад.
Згідно зі статтею 384 ЦК Української РСР 1963 року, (чинного на час укладення та дії договору) громадяни можуть зберігати кошти в державних трудових ощадних касах та в інших кредитних установах, розпоряджатися вкладами,одержувати по вкладах доход у вигляді процентів або виграшів,провадити безготівкові розрахунки відповідно до статутів кредитних установ та виданих у встановленому порядку правил.
Держава гарантує таємницю вкладів, їх збереження і видачу за першою вимогою вкладника. Порядок розпорядження вкладами, внесеними в державні трудові ощадні каси та в інші кредитні установи, визначається їх статутами і зазначеними у частині першій цієї статті правилами.
Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла,зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Статтею 83 ЦК УРСР в редакції 1963 року, який був чинним на дату укладення депозитного договору, позовна давність не поширювалася на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених у державні трудові ощадні каси і в Державний банк СРСР.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу.
Відповідно до ст. 564 ЦК УРСР 1963року, чинної на день відкриття спадщини, порядок розпорядження на випадок смерті вкладами в державних ощадних касах і Державному банку СРСР за спеціальними вказівками вкладників визначається статутами названих кредитних установ і виданими в установленому порядку правилами. Якщо вкладник не зробив розпорядження ощадній касі або банку,то в разі смерті вкладника його вклад переходить до спадкоємців на загальних підставах за правилами цього розділу.
Отже, спадкоємці ОСОБА_4 прийняли в установленому законом порядку спадщину на все спадкове майно, в тому числі і на вклад від 01.06.2000року, право на який не було оформлено із незалежних від спадкоємців обставин, що не позбавляє їх права на спадщину.
Разом із тим, спадкоємець ОСОБА_3 не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову.
Із матеріалів справи вбачається, що на звернення позивача до філії АТ «Укрексімбанк» у місті Херсоні від 16.04.2019року про надання інформації по вкладу, копій виписок з рахунків ОСОБА_4 та її власних, документів на підставі, яких банком були перераховані кошти вкладу померлої особи в сумі 5000,00 доларів США на її рахунок, банк повідомив що за період з 01.01.2001року по 31.12.2008року термін зберігання інформації та документів сплинув (згідно переліку документів, що утворюються в діяльності банку із зазначенням строків зберігання, затвердженого на той час постановою НБУ №60 від 08.12.2004року).
На повторне звернення ОСОБА_1 від 03.09.2019року та 18.02.2020року до філії АТ «Укрексімбанк» у місті Херсоні банк 13.09.2019 року за №069900/22222-19 та 21.02.2020 року №0690900/4930-10 надав виписки з рахунків ОСОБА_4 № НОМЕР_1 (депозитного) та № НОМЕР_3 (поточного), а також копії банківських документів, в тому числі меморіальний валютний ордер №114 від 04.12.2000року на 5000,00 доларів США, за яким грошові кошти були безготівково перераховані на депозитний рахунок № НОМЕР_4 відкритий на імя ОСОБА_1 .
При дослідженні судом наданих відповідачем копій розрахункових та касових документів, в тому числі заяви на видачу готівки №123 від 04.12.2000року на 248,00 доларів США, як письмового доказу про отримання позивачкою по довіреності померлого ОСОБА_4 , з його поточного рахунку № НОМЕР_3 суми 248,00 доларів США (в тому числі процентів по вкладу), встановлено, що в документі відсутній підпис отримувача коштів і в порушення приписів Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою НБУ №527 від 18.12.1998року, чинної на час виникнення спірних правовідносин (Додатку № 6), в касовому документі, за яким з рахунку вкладника кошти фактично отримує інша особа, відсутні реквізити довіреності.
Окрім того, станом на 04.12.2000 року банк проводив розрахункові операції на підставі довіреності ОСОБА_4 , наданої на представництво його інтересів перед третіми особами, чинність якої припинена 15.10.2000 року, внаслідок смерті громадянина, який видав довіреність (ст. 69 ЦК УРСР 1963року).
Згідно з наданими банком копіями заяв на видачу готівки ОСОБА_1 , а саме: №615 від 05 грудня 2001 року на суму 167,00 доларів США; №138 від 05 грудня 2002 року на суму 805,00 доларів США; №208 від 04 грудня 2003 року на 476,99 доларів США; №282 від 06 грудня 2004 року на суму 4642,00 доларів США, також відсутні підписи отримувача.
В договорі №231 про строковий вклад немає застереження про складання ОСОБА_4 заповідального розпорядження для банку на випадок його смерті. Таке заповідальне розпорядження може бути включено в умови договору банківського вкладу або складено у формі окремого документа. На заповідальному розпорядженні повинна бути дата, а сам документ повинен бути засвідчений підписом уповноваженого працівника банку. Посилання про надання банку заповідального розпорядження в договорі відсутнє, як окремий документ, в якості належного письмового доказу, відповідачем не було пред'явлено, що заперечує правомірність дій відповідача по розпорядженню вкладом померлої особи.
Як вбачається із меморіального валютного ордера №11 від 30.11.2000року з депозитного рахунку № НОМЕР_5 ОСОБА_4 без розпорядження вкладника чи довіреної особи на його поточний рахунок № НОМЕР_3 була перерахована сума вкладу 5000,00 доларів США, яка за умовами пункту 3.1.8. договору мала знаходитися на депозитному рахунку до 01.12.2000року.
Позбавленими правового обґрунтування є доводи відповідача про те, що меморіальний ордер №114 від 04.12.2000року та виписки з рахунку є беззаперечним доказом того, що кошти вкладу були отримані позивачкою особисто, оскільки відповідно до п. 1.19-1 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» меморіальний ордер - це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України. Отже, меморіальний ордер оформлений без участі вкладника не підтверджує безумовного вчинення відповідачем дій, про перерахування коштів, а інших письмових доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 грошових коштів за вкладом ОСОБА_4 банком не надано.
Відповідно до положень ч.2 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку, тому фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог та перевірки достовірності відповідного документа.
Оскільки, відповідач не надав належних та допустимих доказів, що відповідно до приписів ч.1 ст.81 ЦПК України є його обов'язком, на підтвердження дотримання норм і вимог чинного законодавства при видачі вкладу ОСОБА_4 , які б беззаперечно підтверджували правомірність дій банку, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про неотримання нею грошових коштів за договором №231 від 01.06.2000року укладеним між банком та ОСОБА_4 .
Законом України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Статтею 1228 ЦК України встановлено право вкладника розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі). Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним (ч.2 ст.1228 ЦК України)
Якщо особа, при житті, яка відкрила вклад у фінансовій установі, не зробила розпорядження банку щодо своїх коштів на випадок смерті, то підставою звернення в банк є нотаріально оформлений документ про право на спадщину, де вказується спадкоємець, частка в загальній сумі спадщини та реквізити рахунку.
Відповідно до вимог ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Згідно із ч.5 ст.1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.
Оскільки сторонами спірного договору банківського вкладу є банк (боржник) і вкладник(кредитор), а зобов'язання банку виплачувати проценти на суму вкладу не є нерозривно пов'язаним з особою вкладника, то таке зобов'язання відповідача не припиняється внаслідок смерті вкладника, входить до складу спадщини та триває до моменту фактичного повернення коштів спадкоємця.
Згідно зі ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних не є санкцією передбаченою умовами договору за неналежне виконання умов договору та не входять до складу основного зобов'язання, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Отже, за період з 01.06.2000року по 31.12.2019року 3% річних складає 3999,63 доларів США.
Враховуючи встановлені судом обставини та, зокрема, недоведеність обставин отримання позивачкою коштів вкладу її покійного чоловіка ОСОБА_4 в розмірі 5000,00 доларів США, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з наведених вище підстав.
Згідно із ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачкою по квитанції №49701565 від 10 червня 2020 року судовий збір в розмірі 3523,49 грн.
Разом із тим суд вважає, можливим стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на правничу допомогу в розмірі 9984,50 грн., оскільки в розрахунок витрат на правничу допомогу в розмірі 18237,49 грн., включено суму судового збору 3523,49 грн., витрати пов'язані з участю адвоката в попередньому судовому засіданні в сумі 1051,00 грн., яке в даній справі не призначалося, двічі зазначені витрати на складення позовної заяви та на складання розрахунку по визначенню розміру грошового відшкодування в сумі 2102,00грн., а також є не співмірним час витрачений адвокатом на наради щодо погодження тактики та заходів захисту інтересів позивача в судовому провадженні три години в сумі 3153,00грн. (18237,49 - 3523,49 - 1051,00 - 2102,00 -1576,50 (3153:2=1576,50) =9984,50).
На підставі викладеного, ст. 41 Конституції України, ст.ст.64,69,83,384 564 ЦК в редакції 1963року, ст.ст. 11-12, 268, 625,1060, 1061, 1217,1228 ЦК України, Закону України «Про банки і банківську діяльність», керуючись ст.ст. 4-7,9- 13, 141, 178-178,258- 259, 263- 265, 279 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_6 , як спадкоємцем першої черги за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право на вклад за договором №231 про строковий вклад, укладеним 01 червня 2000 року ОСОБА_4 з Державним експортно-імпортним банком України, правонаступником якого є Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» в загальній сумі 13226,32 доларів США, яка складається з 5000,00 доларів США вкладу разом із договірними депозитними процентами в розмірі 4052,84 доларів США, а також 3% річних в розмірі 3999,63 доларів США.
Стягнути з Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (код ЄДРПОУ 00032112) на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_6 судовий збір у розмірі 3523,49 грн., а також витрати на правничу допомогу в сумі 9984,50 грн., а всього стягнути 13508,00
У разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Прохоренко