24 лютого 2021 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
представника СВК №67 ОСОБА_6
засудженого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 листопада 2020 року, -
Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 листопада 2020 р. відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі.
Таке рішення районного суду мотивоване тим, що поведінка засудженого протягом відбування покарання так і на даний час не є сумлінною, процесу позитивних змін у його особистості не встановлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25.11.2020р. та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно нього вимоги ст.81 КК України, а саме умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні його клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, оскільки не врахував того, що він являється особою з інвалідністю 2-ї групи, у зв'язку з чим фізично позбавлений можливості працювати, хоча має бажання працювати, що підтверджується відповідними документами.
На підставі викладеного просить постановити рішення про застосування до нього положень ст.81 КК України.
ЄУНСС:722/1526/20
НП:11-кп/822/73/21 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_8
Категорія:ст. 81 КК України Суддя-доповідач: ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, міркування прокурора та представника СВК№67 про відсутність підстав для скасування судового рішення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого.
Згідно зі п.6 ч.1 ст.152 КВК України підставою звільнення від відбування покарання є умовно-дострокове звільнення.
Відповідно до ч.2 ст.81 КК України обов'язковою складовою для прийняття судом рішення про безумовне умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного вироком суду кримінального покарання, є сумлінна поведінка та ставлення до праці засудженого, як умова доведеності виправлення останнього.
Положенням ст.6 КВК України передбачено, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого та доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. При цьому суд має ретельно з'ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно-корисної праці.
Інших підстав законом не передбачено.
З матеріалів провадження вбачається, що суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що засуджений ОСОБА_7 не довів своє виправлення і не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 засуджений вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24.03.2017 року за вчинення злочинів, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.121, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі. Згідно ч.5 ст.72 КК України було зараховано у строк відбування покарання період його попереднього ув'язнення з 05.08.2016 року по 30.05.2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_7 , згідно з даним вироком, відраховується з 05.08.2016 року. Кінець строку відбування покарання у виді позбавлення волі - 11.10.2021 року.
На час розгляду справи засуджений відбув більше двох третин строку призначеного покарання у виді позбавлення волі, а тому, відповідно до закону, має право ініціювати питання про умовно-дострокове звільнення, як такий, що відбув більше двох третин строку покарання призначеного вироком.
Згідно з наявною в матеріалах провадження характеристикою, затвердженою 09.11.2020 року начальником ДУ «СВК (№67)» ОСОБА_9 , засуджений ОСОБА_7 у місцях позбавлення волі перебуває з 05.08.2016 року. За час перебування в Чернівецькій УВП (№33) до дисциплінарної відповідальності не притягувався, заохочень не мав. До ДУ «СВК (№67)» прибув 17.06.2017 року. В подальшому засуджений двічі етапувався до спеціалізованих лікувальних закладів при установах виконання покарань та перебував на стаціонарному лікуванні у періоди з 22.09.2017 року по 22.10.2017 року, з 13.06.2018 року по 07.03.2019 року, з 07.03.2019 року по 10.08.2020 року, де до дисциплінарної відповідальності не притягувався, заохочень не мав.
У вересні 2020 року засуджений ОСОБА_7 повторно прибув для подальшого відбування покарання до ДУ «СВК (№67)». По прибуттю на відділення бажання залучатись до оплачуваної суспільно-корисної праці не виявляв, з приводу працевлаштування до персоналу установи не звертався.
У період перебування в колонії до дисциплінарної відповідальності не притягувався та жодного разу не заохочувався. У відношенні до персоналу колонії намагається бути тактовним. Товаришує з засудженими різної спрямованості. Потребує постійного контролю за дотриманням чистоти і порядку на своєму спальному місці та при ліжковій тумбочці, не завжди має охайний зовнішній вигляд. Заходи виховного характеру, що проводяться у відділенні відвідує, реагує на них посередньо. Подав заяву на участь в програмі диференційованого виховного впливу «Духовне відродження», однак участі у реалізації даної програми не приймає. Соціально-корисні зв'язки на волі підтримує шляхом побачень та отримання посилок та передач. Згідно вироку суду має матеріальні збитки, однак виконавчі листи в установу не надходили. Вину у вчинені злочинів не визнав.
На підставі вказаних обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що за час відбування покарання засуджений ОСОБА_7 характеризувався посередньо, з позитивного боку себе нічим не зарекомендував, на шлях виправлення не став.
Колегія суддів, перевіряючи доводи апеляційної скарги і оцінюючи у сукупності всі обставини справи, вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання засудженого, неправильно врахував та оцінив ставлення засудженого до праці та його поведінку під час відбування покарання.
Доводи апелянта, зазначені, як в його клопотанні, так і в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, оскільки засуджений ОСОБА_7 не працює у зв'язку з станом здоров'я. Тому висновок суду першої інстанції про відсутність достатніх даних, які б свідчили про сумлінне ставлення засудженого до праці, є помилковим.
Суд першої інстанції хоча і зазначив, але належним чином не врахував медичну довідку ДУ «СВК (№67)» від 05.11.2020 року №199, згідно до даних якої, ОСОБА_7 є інвалідом другої групи з вересня 2019 року, що також знайшло своє підтвердження і в характеристиці, що на арк.233 особової справи засудженого.
Також не враховано і те, що ОСОБА_7 відвідує заходи виховного характеру, які проводяться у відділенні, намагається робити для себе належні висновки. Приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу «Духовне відродження»(характеристика від 30.11.2017р. арк. 183 о.с., т.1, характеристика від 15.10.2020р. арк. 8 о.с., т.2).
Також колегія суддів зважає і на те, що за період відбування покарання засуджений ОСОБА_7 жодного разу до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає критеріям, передбаченим ст.370 КПК України, а висновки суду - фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню з прийняттям нової ухвали, в межах повноважень суду апеляційної інстанції, про задоволення клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Керуючись ст.81 КК України, ч.2 ст.376, ст.ст.404, 405, 407, 409, 411, 418, 419 КПК України колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 листопада 2020 року щодо ОСОБА_7 скасувати.
Ухвалити нову ухвалу, якою клопотання засудженого ОСОБА_7 задовольнити.
Звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , умовно-достроково від відбування основного покарання, призначеного вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24.03.2017 року, на невідбутий строк 07 місяців 15 днів.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий /підпис/ ОСОБА_1
Судді /підпис/ ОСОБА_2
/підпис/ ОСОБА_3