Справа № 420/14713/20
25 лютого 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у митному оформленні автомобіля Chevrolet Volt, 2014 р.в, VIN № НОМЕР_1 за поданою митною декларацією UA500030.2020.534710 від 03.12.2020 року, яке оформлено у вигляді картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів №UA500030/2020/00419 від 04.12.2020 року з підстав прийняття рішення про визначення коду товару №КТ-UA500030-0035-2020 від 04.12.2020 року та зобов'язання відповідача підготувати висновок про повернення позивачу 10096,94 грн. та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.
Позивач обґрунтовує позов тим, що він 27.08.2020 року придбав у США транспортний засіб Chevrolet Volt, 2014 р.в., VIN № НОМЕР_1 та з метою здійснення митного оформлення автомобіля подав 03.12.2020 року митну декларацію №UA500030/2020/534710 у якій вказав код товару 8703 80 90 90 - «Автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі: оснащені двигуном внутрішнього згоряння, який не з'єднаний з трансмісією, тобто не бере участі в пересуванні транспортного засобу, який призначений тільки для обертання електрогенератора, та інші транспортні засоби», однак за результатами перевірки митної декларації та доданих до неї документів 04.12.2020 року відповідачем складено картку відмови у митному оформлені (випуску) товарів №UA500030/2020/00419 з причин прийняття рішення про визначення коду товару №КТ-UA500030-0035-2020 від 04.12.2020 року, яким змінено код товару за УКТЗЕД на 8703 60 90 30 - «Автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі: інші транспортні засоби з поршневим двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та з зворотно-поступальним рухом поршня і електродвигуном в якості двигунів для пересування, які здатні заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електроенергії, що використовувалися понад 5 років». Позивач зазначає, що згідно інструкції виробника автомобілю Chevrolet Volt - останній є електричним транспортним засобом з розширеним діапазоном руху та використовує електричну систему тяги, що приводить транспортний засіб у рух, та згідно висновку судової авто товарознавчої експертизи №20-5292 від 20.10.2020 автомобіль «Chevrolet» модель «VOLT» використовує для приводу ведучих коліс лише одне джерело енергії (електричну енергію) і пряма механічна передача крутого моменту двигун внутрішнього згорання на ведучі колеса автомобіля відсутня, двигун внутрішнього згорання призначений для вироблення через генератор додаткової електричної енергії, необхідної для живлення тягового електричного двигуна та заряду акумуляторної батареї. Позивач вважає, що ним правильно визначено код УКТЗЕД товару, митне оформлення якого ним проводилося, а саме код УКТ ЗЕД 8703 80 90 90, під опис якого повністю підпадає автомобіль «Chevrolet» модель «VOLT», а відтак відповідачем безпідставно прийнято оскаржувану картку відмови з причин прийняття рішення про визнання коду товару. За таких обставин позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач відзив на позов не надав.
Третя особа правом на надання пояснень не скористалася.
Ухвалою суду від 28.12.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 27.08.2020 року придбав в США транспортний засіб - легковий автомобіль Chevrolet Volt, VIN № НОМЕР_1 , 2014 року випуску, модельний рік виготовлення 2015, автомобіль - б/у.
З метою здійснення митного оформлення придбаного легкового автомобіля позивачем через декларанта подано митну декларацію №UA500030/2020/534710 від 03.12.2020 року (а.с.7-8).
У графі 33 митної декларації №UA500030/2020/534710 від 03.12.2020 року зазначений код товару 87038090 90.
В графі №31 митної декларації позивачем в описі товару зокрема вказано: тип двигуна - гібрид; робочий об'єм ДВС - 1398 куб.см.; тягова батарея - 16,5 кВт/г; та, що відповідно до технічної документації виробника Chevrolet Volt є електричним транспортним засобом (ТЗ) з розширеним діапазоном руху. Електрична енергія є первинним джерелом енергії ТЗ, в той час як пальне є вторинним джерелом енергії. Цей ТЗ має два режими роботи: Електричний Режим (ЕР) та Режим Розширеного Діапазону (РРД). В ЕР транспортний засіб рухається тільки за рахунок блоку електричної тяги. Він перетворює електричну енергію у механічну для приводу руху коліс. У РРД транспортний засіб отримує енергію як від батареї так і від двигуна. В ЕР транспортний засіб не використовує пальне і не генерує вихлопні речовини. У цьому первинному (основному) режимі живиться (приводиться у дію) електричною енергією, що зберігається у високовольтній батареї. ТЗ може працювати в цьому режимі до того моменту, коли у батареї остається тільки невелика кількість електричного заряду (коли батарея досягає стану з низьким зарядом). Коли ТЗ досягає кінця свого електричного діапазону руху (коли батарея розряджається), він переключається у Режим Розширеного діапазону. У цьому вторинному режимі електрична енергія генерується двигуном, який живиться від палива. Це вторинне джерело енергії розширює діапазон руху ТЗ.
Разом з митною декларацією позивачем для митного оформлення товару надано митному органу наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) (commercial invoice) №1336 від 27.08.2020 року; коносамент (bill of lading) №NAM4017255 від 13.09.2020 року; домашній коносамент (House bill of lading) №NAM4017255-01 від 13.09.2020 року; навантажувальний документ (Bordereau) №9745 від 26.11.2020 року; декларацію про походження товару (Declaration of original) №NAM4017255-01 від 13.09.2020 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 18.08.2020 року; висновок про якісні характеристики отварів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями №20-5292 (аналог. авто) від 20.10.2020 року; касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів №1 від 01.12.2020 року, тощо.
04.12.2020 року за результатами розгляду вказаної митної декларації та поданих документів державним інспектором Відділу митного оформлення №2 митного поста «Одеса» Шаталовим В.М. прийнято рішення про визначення коду товару №КТ-UA500030-0035-2020, відповідно до якого змінено код товару (графа 33 митної декларації) на 8703609030 (а.с.11-12).
На підставі прийнятого рішення 04.12.2020 року державним інспектором Відділу митного оформлення №2 митного поста «Одеса» Шаталовим В.М. видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500030/2020/00419 (а.с.13). Так, ОСОБА_1 відмовлено в прийнятті митної декларації з причин порушення вимог ст.257 Митного кодексу України, п.2 розд.ІІ «Порядку …», затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №651 в частині заповнення граф 31, 33, а саме прийняте Рішення про визначення коду товару від 04.12.2020 року №КТ-UA500030-0035-2020 (змінено код товару за УКТЗЕД та опис товару).
04.12.2020 року позивачем подано нову митну декларацію №UA500030/2020/535033 з метою здійснення митного оформлення автомобілю, у графі 33 якої вже зазначено інший код товару - 87036090 30 (а.с.9-10).
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі ? МК України) та іншими законами України.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст.257 МК України).
Частинами 6, 8 ст.257 МК України визначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: 5) відомості про товари: г) код товару згідно з УКТ ЗЕД.
Згідно зі ст.67 МК України, українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.
В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.
Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду.
Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).
Статтею 69 МК України передбачено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.
Для класифікації товарів використовують Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД), яка є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України "Про Митний тариф України" від 05.04.2001 р. №2371-ІІІ (зі змінами та доповненнями), відповідно до Основних правил інтерпретації УКТЗЕД та визначальних для класифікації характеристик товару.
Характеристики товарів для визначення коду УКТ ЗЕД, зокрема транспортних засобів встановлюються за результатами вивчення технічної документації, в т.ч. марки автомобілю, моделі, комплектації, об'єму двигуна, року випуску, технічного стану, паспортних даних на товар; товаросупровідних документів, інформації про товар розміщеної у відкритому доступі мережі Інтернет та у разі потреби, результаті лабораторних досліджень конкретного товару.
Відповідно до технічних характеристик автомобіля Chevrolet Volt, доступних в глобальній інтернет-мережі та зазначених в митній декларації, крім електричного двигуна, автомобіль обладнаний двигуном внутрішнього згорання.
У відповідності з рекомендаціями Комітету по Гармонізованій системі опису та кодування товарів (ТС) Ради митного співробітництва (Всесвітня Митна Організація) перші чотири правила Основних правил інтерпретації класифікації товарів застосовуються виключно послідовно. Так, відповідно до Основних правил інтерпретації УКТЗЕД класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами:
1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:
2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;
(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.
3. У разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:
(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;
(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;
(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.
Згідно з Митним тарифом України, котрий є Додатком до Закону України "Про митний тариф України". Група 87 має назву «Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання».
Та як вбачається з матеріалів справи товарна позиція визначена позивачем у МД та відповідачем в оскаржуваному рішенні збігається - 8703, що відповідає позиції Митного тарифу України «Автомобiлi легковi та iншi моторні транспортнi засоби, призначенi головним чином для перевезення людей (крiм моторних транспортних засобів товарної позицiї 8702), включаючи вантажопасажирськi автомобiлi-фургони та гоночнi автомобілі».
Позивач обрав для внесення даних у графу 33 МД товарну підпозицію 8703 80 90 - «інші транспортні засоби, що приводяться в рух тільки електричним двигуном: що використовувалися» та під категорію 8703 80 90 90 - «оснащені двигуном внутрішнього згоряння, який не з'єднаний з трансмісією, тобто не бере участі в пересуванні транспортного засобу, який призначений тільки для обертання електрогенератора, та інші транспортні засоби».
Однак відповідач приймаючи спірне рішення обрав товарну підпозицію та під категорію 8703 60 90 30 - «інші транспортні засоби з поршневим двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та з зворотно-поступальним рухом поршня і електродвигуном в якості двигунів для пересування, які здатні заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електроенергії: що використовувалися: понад 5 років»
Інформація про автомобіль Chevrolet Volt, яка зазначена в митній декларації позивачем збігається з інформацією зазначеною на офіційному сайті заводу виробника, переклад якої міститься в матеріалах справи, та як зазначено заводом, даний автомобіль є електричним транспортним засобом (ТЗ) з розширеним діапазоном руху та використовує електричну систему тяги, що приводить транспортний засіб у рух в будь-який час (завжди), електрична енергія є первинним джерелом енергії транспортного засобу, в той час як пальне є вторинним джерелом енергії.
Цей транспортний засіб має два режими роботи: Електричний Режим та Режим Розширеного Діапазону. В Електричному Режимі даний транспортний засіб рухається тільки за рахунок блоку електричної тяги. Він перетворює електричну енергію у механічну для приводу у рух коліс. У Режимі Розширеного Діапазону транспортний засіб отримує енергію як від батареї, так і від двигуна.
В Електричному Режимі транспортний засіб не використовує пальне та не генерує вихлопні речовини з задньої вихлопної труби. У цьому первинному (основному) режимі транспортний засіб живиться (приводиться у дію) електричною енергією, що зберігається у високовольтній батареї. Транспортний засіб може працювати у цьому режимі до того моменту часу, коли у батареї зостається тільки невелика кількість електричного заряду (коли батарея досягає стану з низьким зарядом).
Коли транспортний засіб досягає кінця свого електричного діапазону руху (коли батарея розряджається), він переключається у Режим Розширеного Діапазону (РРД). У цьому вторинному режимі електрична енергія генерується двигуном, якій живиться від палива. Це вторинне джерело електричної енергії розширює діапазон руху транспортного засобу. Функціонування транспортного засобу буде продовжено у режимі РРД до того моменту, коли транспортний засіб може буди підключеним до джерела електричної енергії для поповнення заряду батареї високої напруги та відновлення Електричного Режиму.
Батарея високої напруги буде продовжувати постачати певну кількість енергії; працювати разом з двигуном для забезпечення максимальної (пікової) продуктивності коли це вимагається, наприклад при підйомі на крутий нахил або при маневрах, потребують великого прискорення. Батарея не буде заряджатися, та електричний діапазон роботи транспортного засобу не буде відновлюватися за рахунок енергії від двигуна.
Як у Електричному Режимі, так і у Режимі Розширеного Діапазону, коли транспортний засіб рухається з малою швидкістю, або зупиняється, двигун буде працювати без відключення, якщо транспортний засіб знаходиться в увімкненому стані, за виключенням того, коли блок електричного приводу знаходиться в положенні N (Нейтральне). Двигун відключиться або буде залишатися відключеним при низькій швидкості транспортного засобу у положенні N (Нейтральне). В таких випадках батарея високої напруги не буде заряджатися. При цих умовах, батарея високої напруги, все ще може розряджатися при використанні кондиціонеру або інших нагрузках на мережу 12 Вольт.
Як у Електричному Режимі, так і у Режимі Розширеного Діапазону, у випадку несправності батареї високої напруги, двигун може працювати без відключення з метою генерації необхідної електрики. Лампочка індикатора несправності буде включена (почне світитися).
Таким чином, відповідно до технічної документації автомобіль Chevrolet Volt має електричний двигун та двигун внутрішнього згоряння, при чому електрична енергія є первинним джерелом енергії транспортного засобу, в той час як пальне є вторинним джерелом енергії, транспортний засіб у рух завжди приводить електрична система тяги, тобто автомобіль Chevrolet Volt є двокомпонентним товаром відповідно до Основних правил інтерпретації УКТЗЕД.
Суд вважає, що законних підстав для зміни на власний розсуд опису товару на інший, ніж зазначено в технічній документації, у відповідача немає, а також відомості, які містяться у техніко-технологічній документації на товар, необхідно враховувати при визначенні коду товару.
Суд не приймає до уваги копію висновку експерта судової авто-товарознавчої експертизи автомобіля №20-5292 від 20.10.2020 року наданий позивачем, так як експертиза проводилась на виконання ухвали суду по іншій адміністративній справі, та досліджувався автомобіль 2018 року виготовлення, тоді як в матеріалах справи відсутня інформація щодо ідентичності технічних характеристик автомобілів 2014 року виготовлення та 2018 років.
Суд враховує, що на час подання митної декларації та прийняття оскаржуваного рішення був чинний Закон України «Про митний тариф» від 04.06.2020 року №674-IX, який набрав чинності 02.07.2020 року, та саме вказаним законом встановлювалися митні тарифи, зокрема групи 87.
Крім того, Наказом Державної митної служби України №234 від 01.07.2020 року затверджені Перехідні таблиці від УКТЗЕД версії 2012 року до УКТЗЕД версії 2017 року, відповідно до яких коду УКТ ЗЕД 8703 80 90 90 версії 2017 року (для авто, що були у використанні) відповідав код УКТ ЗЕД 8703 90 10 90 версії 2012 року (Автомобiлi легкові та iншi моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобiлi-фургони та гоночні автомобiлi: транспортні засоби, оснащені електричними двигунами: інші).
Водночас коду УКТ ЗЕД 8703 60 90 30 версії 2017 року відповідав, зокрема, код УКТ ЗЕД 8703 22 90 30 версії 2012 року (Автомобiлi легкові та iншi моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобiлi-фургони та гоночні автомобiлi: з робочим об'ємом циліндрів двигуна понад 1000 куб.см, але не більш як 1500 куб.см: що використовувалися: понад 5 років).
Враховуючи вищевикладене суд доходить до висновку, що ввезений автомобіль необхідно класифікувати відповідно до техніко-технологічної документації на нього саме за кодом УКТЗЕД 8703 80 90 90, а тому відмова у митному оформленні автомобіля Chevrolet Volt з підстав того, що зазначений автомобіль необхідно було класифікувати за іншим кодом УКТЗЕД є протиправною, а відтак рішення Одеської митниці Держмитслужби про відмову у митному оформленні автомобіля Chevrolet Volt VIN № НОМЕР_1 , за поданою митною декларацією UA500030/2020/534710 від 03.12.2020 року, яке оформлено у вигляді картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів №UA500030/2020/00419 від 04.12.2020 року підлягає скасуванню.
Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 13.10.2020 року по справі №420/5592/19.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача підготувати та направити висновок про повернення з Державного бюджету України сум надмірно сплачених митних платежів у розмірі 10096,94 грн., суд зазначає наступне.
Статтею 301 МК України визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.
Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 43 Податкового кодексу України встановлено, що Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Згідно положень Розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого Наказом МФУ №643 від 18.07.2017 року, повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених ч. 5 ст. 301 МК України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.
Пунктом 3 розділу ІІІ вказаного Порядку визначаються вимоги до такої заяви.
Внесення до Реєстру інформації щодо заяви, поданої платником у паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв'язку в електронній формі, здійснює працівник Підрозділу. Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО.
Якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів. Сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що виникнення права на повернення сплачених податків і зборів пов'язується з певними обставинами та відповідною процедурою, зокрема: наявність факту подання заяви платником.
Водночас, з наявних у матеріалах справи документів не вбачається наявність факту звернення позивача з відповідною заявою.
Таким чином, з огляду на викладені вище обставини, а також те, що повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, у зв'язку з чим суд не може підміняти державний орган, та вирішувати питання про стягнення таких платежів, суд дійшов висновку про передчасність, та відсутність законодавчо передбачених підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача підготувати та направити висновок про повернення з Державного бюджету України сум надмірно сплачених митних платежів у розмірі 10096,94 грн.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду правомірність винесення оскаржуваного рішення, та наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем до суду надано квитанцію №0.0.1950578208.1 від 20.12.2020 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1682,00 грн.
Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути на його користь суму сплаченого ним судового збору у розмірі 841,00 грн. з Одеської митниці Держмитслужби.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з відповідача на користь позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст.134 КАС України. Відповідно до ч.2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Так, в прохальній частині позову позивач просив стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
За змістом ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Вказана позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі №816/2096/17.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до ч.3 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно п.1, 2, 6 ч.1 ст.19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Частиною 3 ст.30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з'їздом адвокатів України.
Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При цьому суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Частиною 7 ст.139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, підставою для відшкодування витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів взаємозв'язку між сплаченими позивачем адвокату коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо підготовки процесуальних документів та супроводження даної судової справи.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).
Як встановлено судом, між ОСОБА_1 та адвокатом Романюком В.І. укладено договір про надання правничої допомоги №15/12/2020 від 15.12.2020 року (а.с.20), відповідно до п.1.1 якого, адвокат зобов'язується надавати клієнту правову допомогу щодо представництва інтересів останнього в Одеському окружному адміністративному суді, П'ятому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді, Одеській митниці Держмитслужби, з питання представництва клієнта як позивача, а позивач зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу. Пунктом 1.2 договору визначено в чому саме полягає правова допомога.
Відповідно до п.3.1, 3.4 даного договору, за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) у фіксованому розмірі 5000 грн. за правову допомогу щодо представництва його інтересів по адміністративній справі (в порядку КАС України) щодо визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби про зміну коду товару та відмову у митному оформленні транспортного засобу. Оплата гонорару здійснюється клієнтом після винесення судом рішення по справі, яке набрало законної сили.
Частиною 5 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч.5 ст.134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України).
Таким чином, у КАС України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
При цьому суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Водночас суд зазначає, що а ні позивачем, а ні його представником на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу до суду не надано жодних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, зокрема, детального опису наданих послуг і виконаних робіт, акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), рахунку за виконані роботи (надані послуги) відповідно до договору про надання правової допомоги, тощо.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання позивача про стягнення з Одеської митниці Держмитслужби витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись ст.ст.9, 73, 77, 90, 139, 241-246, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про відмову у митному оформленні автомобіля Chevrolet Volt VIN № НОМЕР_1 , за поданою митною декларацією UA500030/2020/534710 від 03.12.2020 року, яке оформлено у вигляді картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів №UA500030/2020/00419 від 04.12.2020 року з причин прийняття рішення про визначення коду товару №КТ-UA500030-0035-2020 від 04.12.2020 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 841,00 грн. сплачені по квитанції №0.0.1950578208.1 від 20.12.2020 року.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання в порядку та строки, встановлені ст.ст.295, 297 та з урахуванням п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іванов Е.А.
.