Іменем України
25 лютого 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/81/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Какулія Отарі Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 11 січня 2021 року звернувся адвокат Какулія Отарі Євгеновича (представник позивача) із позовом в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в м. Сєвєродонецьку), відповідно до якого позивач просить суд:
1) визнати протиправними дії відповідача стосовно відмови позивачу у перерахунку пенсії відповідно до заяви від 17.11.2020;
2) зобов'язати відповідача провести позивачу розрахунок пенсії за віком з 01.11.2020 на підставі довідки від 29.09.2020 № 741 про підтвердження наявного трудового стажу, виданої підприємством ДУП ЛНР «ЦЕНТРУГОЛЬ», за період 02.07.1990 по 26.07.1990, з 26.07.1990 по 12.09.1990, з 26.06.1991 по 13.09.1991, з 20.01.1992 по 29.06.2002, з 23.04.2007 по 14.05.2007, з 14.05.2007 по 07.12.2015.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що з 29.01.2020 позивачу призначено та виплачується пенсія за віком, стаж та заробіток зарахований по 31.03.2014. Згідно з даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, зараховано до загального трудового стажу - 18 років 9 місяців 23 дні, до пільгового стажу - 10 років 4 місяці 18 днів.
Позивач 17.11.2020 звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку розміру пенсії з більшого заробітку в порядку статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надавши для цього оригінали: довідки внутрішньо переміщеної особи від 27.08.2019 № 919-5000182881; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах від 29.09.2020 № 741, виданої ДП ДУП ЛНР «Центруголь»; довідки про заробітну плату від 18.09.2020 № 43, виданої ДП ДУП ЛНР «Центруголь»; довідки про зміну назви організації.
Рішенням від 26.11.2020 № 8932/2020 відповідач відмовив позивачу в перерахунку пенсії, в якому зазначив, що документи, в тому числі уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, які знаходяться в районах проведення антитерористичної операції, є недійсними і не створюють правових наслідків і, відповідно, не можуть бути враховані при призначені пенсії, у зв'язку з цим довідку про підтвердження наявного трудового стажу від 29.09.2020 № 741, видану ДП ДУП ЛНР «Центруголь», яку надав позивач для до призначення пенсії, за період з 02.07.1990 по 26.07.1990, з 26.07.1990 по 12.09.1990, з 26.06.1991 по 13.09.1991, з 20.01.1992 по 29.06.2002, з 23.04.2007 по 14.05.2007, з 14.05.2007 по 07.12.2015 відповідач до розрахунку не приймає. Крім того, згідно з трудовою книжкою позивач працював в ці періоди на «Шахта им. XIX съезда КПСС» ДП «Луганскуголь», а вказані довідки видані підприємством ДУП ЛНР «ЦЕНТРУГОЛЬ».
Позивач вважає, що відповідачем необґрунтовано та з порушенням норм законодавства не здійснено перерахунок пенсії, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою від 15 січня 2021 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачеві строку для усунення недоліків позовної заяви (арк. спр. 28).
Ухвалою від 27 січня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 36-37).
Від УПФУ в м. Сєвєродонецьку 15 лютого 2021 року надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 55-59).
Позивач 05 лютого 2020 року звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно з вказаною заявою та доданими до неї документами позивачу призначено пенсію.
ОСОБА_1 17 листопада 2020 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку із наданням додаткових документів. Зокрема до заяви додано: довідку, що визначає право на пенсію на пільгових умовах, від 29.09.2020 № 741, видану ДУП ЛНР «Центруголь»; довідку про заробітну плату від 18.09.2020 № 43, видану ДУП ЛНР «Центруголь»; довідку про зміну назви організацій.
Пенсія позивачу виплачується з 29.01.2020, стаж та заробіток зарахований по 31.12.2014. Згідно з трудовою книжкою та даними, наявними в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, ОСОБА_1 зараховано до загального трудового стажу - 18 років 9 місяців 23 дні, до пільгового стажу - 10 років 4 місяці 18 днів.
Документи, у тому числі уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, які знаходяться в районах проведення антитерористичної операції, є недійсними і не створюють правових наслідків і, на думку відповідача, не можуть бути враховані при призначені пенсії.
Крім того, довідки про підтвердження наявного трудового стажу, які надав позивач для допризначення пенсії, за період з 02.07.1990 по 26.07.1990, з 26.07.1990 по 12.09.1990, з 26.06.1991 по 13.09.1991, з 20.01.1992 по 29.06.2002, з 23.04.2007 по 14.05.2007 та з 14.05.2007 по 07.12.2015 видані підприємством ДУП ЛНР «ЦЕНТРУГОЛЬ», але згідно з трудовою книжкою він працював в ці періоди на «Шахта им. XIX съезда КПСС» ДП «Луганскуголь». Згідно з довідкою ДУП ЛНР «Центруголь» є розпорядником документів «Шахта им. XIX съезда КПСС» ДП «Луганскуголь», але не правонаступником.
Виходячи з викладеного, ДУП ЛНР «Центруголь» не має повноважень видавати довідки про підтвердження наявного трудового стажу працівникам шахти «Шахта им. XIX съезда КПСС» ДП «Луганскуголь», оскільки не є їх правонаступником. Підтвердження пільгового стажу розпорядниками документів ліквідованих підприємств діючим законодавством не передбачено.
На підставі трудової книжки та даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування зараховано до загального трудового стажу такі періоди роботи позивача:
- з 26.06.1991 по 13.09.1991 - 2 місяці 18 днів роботи на підприємстві ДВАТ «Луганськвугілля» ВП «Шахта ім. XIX з 'їзду КПРС» учнем підземного гірничого очисного забою з повним робочим днем під землею, до пільгового стажу не зараховано, оскільки в трудовій книжці відсутні відомості про характер виконуваної роботи, про розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, для врахування наданої уточнюючої довідки відсутні законні підстави;
- з 20.01.1992 по 31.12.1998 - 6 років 11 місяців 12 днів роботи на підприємстві ДП «Луганськвугілля» ВП «Шахта ім. XIX з'їзду КПРС» підземним гірничим очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею, до пільгового стажу не зараховано, оскільки в трудовій книжці відсутні відомості про характер виконуваної роботи (повний робочий день), про розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, відсутні відомості, передбачені пунктом 2.14. Інструкції № 58 (зокрема інформація про проведення атестації цього робочого місця), для врахування наданої уточнюючої довідки відсутні законні підстави;
- з 01.01.1999 по 24.06.2002 - 3 роки 5 місяців 24 дні роботи на підприємстві ДВАТ Шахта ім. «XIX з'їзду КПРС» підземним гірничим очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею, стаж також зарахований до пільгового стажу;
- з 25.06.2002 по 29.06.2002 - 5 днів роботи на підприємстві ДВАТ Шахта ім. «XIX з'їзду КПРС» підземним гірничим очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею, до пільгового стажу не зараховано, оскільки підприємство не звітувало за цей період, як за роботу в шкідливих умовах;
- з 23.04.2007 по 16.12.2007 - 7 місяців 24 дні роботи на підприємстві ВП «Шахта ім. XIX з'їзду КПРС» ДП «Луганськвугілля» підземним гірничим очисного забою 3 розряду з повним робочим днем під землею, зараховано також до пільгового стажу;
- з 17.12.2007 по 31.12.2007 - 15 днів роботи на підприємстві ВП «Шахта ім. XIX з'їзду КПРС» ДП «Луганськвугілля» підземним гірничим очисного забою 3 розряду з повним робочим днем під землею, до пільгового стажу не зараховано, оскільки підприємство не звітувало за цей період, як за роботу в шкідливих умовах;
- з 01.01.2008 по 31.03.2014 - 6 років 3 місяці роботи на підприємстві ВП «Шахта ім. XIX з'їзду КПРС» ДП «Луганськвугілля» підземним гірничим очисного забою з повним робочим днем під землею, зараховано також до пільгового стажу.
Крім того, на підставі трудової книжки та даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не зараховано до загального трудового стажу та пільгового стажу наступні періоди роботи позивача:
- з 02.07.1990 по 26.07.1990 - 24 дні роботи на підприємстві «Шахта ім. XIX з'їзду КПРС» в/о «Луганськвугілля» учнем підземного гірничого з повним робочим днем під землею - відсутній відповідний повний запис в розділі 4 трудової книжки (відсутня дата та номер наказу про звільнення), у трудовій книжці відсутні відомості, передбачені пунктом 2.14. Інструкції № 58;
- з 26.07.1990 по 12.09.1990 - 1 місяць 16 днів роботи на підприємстві «Шахта ім. XIX з 'їзду КПРС» п/о «Луганськвугілля» підземним гірничим 3 розряду з повним робочим днем під землею - відсутній відповідний повний запис в розділі 4 трудової книжки (відсутня дата та номер наказу про звільнення), у трудовій книжці відсутні відомості, передбачені пунктом 2.14. Інструкції № 58;
- з 01.04.2014 по 07.12.2015 - 1 рік 8 місяців 7 днів роботи на підприємстві ВП «Шахта ім. XIX з 'їзду КПРС» ДП «Луганськвугілля» підземним гірничим очисного забою з повним робочим днем під землею - не зараховано, оскільки це період роботи на окупованій території України, за який страхові внески в Україну не сплачувались.
Довідки про заробітну плату видані ДУП ЛНР «Центруголь», яке знаходиться за адресою смт. Біле, вул. Кірова, буд. 63, не враховані через те, що вказаний населений пункт відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (в редакції розпорядження від 02.12.2015 № 1276-р), а відповідно до положень частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», пункту 3 статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» будь-який акт, виданий таким органом, є недійсним та не створює правових наслідків.
Довідки про заробітну плату, видані ДУП ЛНР «Центруголь», яке є розпорядником документів «Шахта им. XIX съезда КПСС» ДП «Луганскуголь», не враховані, оскільки вказана установа не є правонаступником. Також на даний час не можлива перевірка на відповідність первинним документам, оскільки установа, яка надала довідку знаходиться на непідконтрольній українській владі території, що може призвести до надлишкової виплати державних коштів.
З огляду на викладене в зазначеній ситуації не виконується припис статті 40 Закону № 1058-IV щодо умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, що тягне за собою неправомірність обчислення пенсії за такими довідками. Здійснення перерахунку пенсії на підставі довідок про заробітну плату можливе при наданні завірених українською печаткою копій розрахунково-платіжних відомостей, на підставі яких надавались довідки про заробітну плату.
Враховуючи вищезазначене та на підставі частини п'ятої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Управлінням на законних підставах прийнято рішення від 26.11.2020 № 8932/2020 про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до загального та пільгового стажу періодів роботи з 02.07.1990 по 26.07.1990, з 26.07.1990 по 12.09.1990, з 01.04.2014 по 07.12.2015; до пільгового стажу з 26.06.1991 по 13.09.1991, з 20.01.1992 по 31.12.1998; та в перерахунку пенсії на підставі довідки про заробітну плату від 18.09.2020 № 43 за період з 01.01.1992 по 31.12.1996
Не погодившись із доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, представник позивача 18 лютого 2021 року електронною пошти надав відповідь на відзив від 16 лютого 2021 року б/н (арк. спр. 68-69).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорту громадянина, картки платника податків, довідки від 27 січня 2019 року № 919500182881 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 6-8, 9, 10).
Позивач 05 лютого 2020 року звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку із заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до списку № 1 (арк. спр. 43).
Відповідно до витягу з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 з 29.01.2020, до загального трудового стажу позивача зараховано 18 років 9 місяців 23 дні, до пільгового стажу- 10 років 4 місяці 18 днів (арк. спр. 44, 45).
Позивач 17 листопада 2020 року звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку із заявою про перерахунок пенсії, разом з якою надав, зокрема довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах від 29.09.2020 № 741, виданої ДП ДУП ЛНР «Центруголь»; довідки про заробітну плату від 18.09.2020 № 43, виданої ДП ДУП ЛНР «Центруголь»; довідки про зміну назви організації (арк. спр. 47, 48, 14-18).
УПФУ в м. Сєвєродонецьку своїм рішенням від 26 листопада 2020 року № 8932/2020 ( ОСОБА_1 ) відмовило позивачу у перерахунку пенсії на підставі довідки про заробітну плату № 43 від 18.09.2020 за період з 01.01.1992 по 31.12.1996 у зв'язку з відсутністю законних підстав та в зарахуванні до загального та пільгового стажу періодів роботи з 02.07.1990 по 26.07.1990, з 26.07.1990 по 12.09.1990, з 01.04.2014 по 07.12.2015, до пільгового стажу періодів з 26.06.1991 по 13.09.1991, з 20.01.1992 по 31.12.1998 у зв'язку з відсутністю законних підстав (арк. спр. 19-23, 49-53).
В обґрунтування вказаного рішення відповідач зазначив, що документи, в тому числі уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, які знаходяться в районах проведення антитерористичної операції, є недійсними і не створюють правових наслідків і, відповідно, не можуть бути враховані при призначені пенсії, у зв'язку з цим довідку про підтвердження наявного трудового стажу від 29.09.2020 № 741, видану ДП ДУП ЛНР «Центруголь», яку надав позивач для до призначення пенсії, за період з 02.07.1990 по 26.07.1990, з 26.07.1990 по 12.09.1990, з 26.06.1991 по 13.09.1991, з 20.01.1992 по 29.06.2002, з 23.04.2007 по 14.05.2007, з 14.05.2007 по 07.12.2015 відповідач до розрахунку не приймає. Згідно трудової книжки позивач працював в ці періоди на «Шахта им. XIX съезда КПСС» ДП «Луганскуголь», а вказані довідки видані підприємством ДУП ЛНР «Центруголь».
До пільгового стажу позивача не зараховано періоди:
- перебування на поверхні - червень 1992 року (2 дні), серпень 1992 року (2 дні), червень 1999 року (30 днів), липень 1999 року (6 днів), серпень 1999 року (22 дні), лютий 2000 року (21 день), вересень 2000 року (6 днів), жовтень 2000 року (6 днів), листопад 2000 року (5 днів);
- сесія - вересень 1995 року (7 днів), січень 1996 року (21 день), червень 1996 року (14 днів), вересень 1996 року (8 днів), грудень 1996 року (10 днів), січень 1997 року (10 днів), березень 1997 року (31 день), квітень 1997 року (30 днів), травень 1997 року (31 день), червень 1997 року (30 днів);
- довідка - вересень 1997 року (24 дні);
- легка праця - жовтень 1997 року (20 днів), жовтень 2001 року (2 дні), червень 2001 року (9 днів), лютий 2002 року (15 днів), червень 2002 року (13 днів);
- держобов'язок - червень 1998 року (1 день);
- відпустка без збереження заробітної плати - січень 1997 року (5днів), лютий 1997 року (24 дні).
Не зараховано до загального трудового стажу періоди роботи ОСОБА_1 :
з 02.07.1990 по 26.07.1990 - 24 дні роботи на підприємстві «Шахта ім. XIX з'їзду КПРС» в/о «Луганськвугілля» учнем підземного гірничого з повним робочим днем під землею - у зв'язку з відсутністю відповідного повного запису в розділі 4 трудової книжки (відсутня дата та номер наказу про звільнення), крім того в трудовій книжці відсутні відомості, передбачені пунктом 2.14. Інструкції № 58;
з 26.07.1990 по 12.09.1990 - 1 місяць 16 днів роботи на підприємстві «Шахта ім. XIX з 'їзду КПРС» в/о «Луганськвугілля» підземним гірничим 3 розряду з повним робочим днем під землею - у зв'язку з відсутністю відповідного повного запису в розділі 4 трудової книжки (відсутня дата та номер наказу про звільнення), крім того в трудовій книжці відсутні відомості, передбачені пунктом 2.14. Інструкції № 58;
з 01.04.2014 по 07.12.2015 - 1 рік 8 місяців 7 днів роботи на підприємстві ВП «Шахта ім. XIX з 'їзду КПРС» ДП «Луганськвугілля» підземним гірничим очисного забою з повним робочим днем під землею - це період роботи на окупованій території України, за який страхові внески в Україну не сплачувались.
Трудова книжка позивача від 02.07.1991 НОМЕР_2 містить такі записи щодо спірних періодів роботи (арк. спр. 14-13):
Шахта ім. ХІХ з'їзду КПРС в/о «Луганськвугілля»:
02.07.1990 - прийнятий учнем підземного гірника з повним робочим днем під землею, наказ № 236 к від 02.07.1990;
26.07.1990 - присвоєна професія підземного гірника 3 розряду з повним робочим днем під землею, наказ 58 від 26.07.1990;
12.09.1990 - звільнений у зв'язку із закінченням виробничої практики;
26.06.1991 - прийнятий учнем підземного гірника очисного забою з повним робочим днем під землею, наказ № 205 від 26.06.1991;
13.09.1991 - звільнений у зв'язку із закінченням виробничої практики, наказ 214к від 13.09.1991;
20.01.1992 - прийнятий підземним гірником очисного забою з повним робочим днем під землею, наказ 55 к від 20.01.1991;
Підприємство перейменоване у Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта ім. ХІХ з'їзду КПРС», дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Луганськвугілля», наказ № 471 від 18.09.1996;
29.06.2002 - звільнений за власним бажанням, стаття 38 КЗпП України, наказ № 256к від 29.06.2002;
Відокремлений підрозділ «Шахта ім. ХІХ з'їзду КПРС» Державного підприємства «Луганськвугілля»:
23.04.2007 - переведений підземним гірником 3 розряду з повним робочим днем під землею, наказ № 59 від 11.04.2007;
14.05.2007 - переведений підземним гірником очисного забою з повним робочим днем під землею, наказ № 81 від 07.05.2007;
07.12.2015 - звільнений за власним бажанням, статті 38 КЗпП України, наказ № 30/ку від 10.03.2016 (арк. спр. 11-13).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною четвертою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п'ята статті 45 Закону № 1058-IV).
Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).
З зазначених правових норм слідує, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
При цьому, значення трудової книжки, як основного документу, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, якими можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Згідно з абзацом першим пункту 1.5 розділу I Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (абзац п'ятий пункту 1.7 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку 22-1).
Абзацом першим пункту 2.7 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.
Відповідно до пункту 2.10 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Відповідно до абзацу першого пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі (абзаци другий, третій пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
Згідно з абзацами першим, другим пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління (абзац шостий пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
Відповідно до пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (абзац другий пункту 4.9 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що у разі звернення пенсіонера з заявою про перерахунок пенсії, уповноважений орган Пенсійного фонду України має за результатами розгляду такої заяви прийняти рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії. При цьому, рішення про відмову в перерахунку пенсії має містити зазначення причин відмови та порядку його оскарження.
Судом встановлено, що УПФУ в м. Сєвєродонецьку за заявою позивача від 17 листопада 2020 року, що надійшла до відповідача 17.11.2020 за вх. № 8932, про перерахунок пенсії прийняло рішення про відмову у перерахунку пенсії від 26.11.2020 № 8932/2020 ( ОСОБА_1 ), тобто положення частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV та пункту 4.3 Порядку № 22-1 відповідачем дотримані.
Надаючи оцінку мотивам, з яких виходив відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, суд виходить з такого.
Що стосується періодів роботи позивача з 02.07.1990 по 26.07.1990, з 26.07.1990 по 12.09.1990 на ВП «Шахта імені XIX з'їзду КПРС» в/о «Луганськвугілля», в зарахуванні яких до загального страхового стажу та пільгового стажу відмовлено через відсутність відповідного повного запису в розділі 4 трудової книжки (відсутня дата і номер наказу про звільнення), а також відсутність відомостей, передбачених пунктом 2.14 Інструкції № 58, суд зазначає таке.
Так, відповідно до записів у трудовій книжці позивача 02.07.1990 ОСОБА_1 прийнятий учнем підземного гірника з повним робочим днем під землею відповідно до наказу від 02.07.1990 № 236; 26.07.1990 позивачу присвоєна професія підземного гірника 3 розряду з повним робочим днем під землею, наказ від 26.07.1990 № 58, 12.09.1990 позивач звільнений у зв'язку із закінченням виробничої практики. У вказаному записі у графі 4 дійсно відсутній запис про дату на номер наказу про звільнення.
Разом з тим, суд вважає необхідним звернути увагу на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси.
З огляду на вищевикладене позивач не несе відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами.
Вищевказана позиція узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та від 13.06.2018 у справі № 813/782/17.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Також слід зазначити, що не всі недоліки, допущені роботодавцем при оформленні трудової книжки та внесенні записів про роботу працівника, можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а та від 17 липня 2018 року у справі № 220/989/17.
Окрім того, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі № 593/283/17 та від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а.
Крім того вказані періоди роботи позивача підтверджуються довідкою від 29.09.2020 № 741 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наданої позивачем разом із заявою про перерахунок пенсії 17 листопада 2020 року.
Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає, що відповідач безпідставно відмовляє позивачу в зарахуванні стажу роботи позивача у період з 02.07.1990 по 26.07.1990, з 26.07.1990 по 12.09.1990 до загального страхового стажу та пільгового стажу.
Відповідач відмовляє в зарахуванні до пільгового стажу позивача періоди роботи з 26.06.1991 по 13.09.1991 на підприємстві ДВАТ «Луганськвугілля» ВП «Шахта ім. XIX з 'їзду КПРС» учнем підземного гірничого очисного забою з повним робочим днем під землею та з 20.01.1992 по 31.12.1998 на підприємстві ДП «Луганськвугілля» ВП «Шахта ім. XIX з'їзду КПРС» підземним гірничим очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею, оскільки в трудовій книжці відсутні відомості про характер виконуваної роботи, про розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, відсутня інформація про проведення атестації робочого місця.
Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на те, що по-перше записи містять дані про повний робочий день під землею, тобто про характер виконуваної роботи; по-друге всі дані про характер виконуваною позивачем роботи містить довідка від 29.09.2020 № 741.
Щодо документів про проведення атестації робочого місця, суд зазанчає, що Велика Палата Верховного Суду 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, провадження № 11-1207апп19 чітко висловила свою позицію щодо проведення атестації робочих місць і вказала, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника.
При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Крім того, як вже вказано вище, пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
За таких обставин періоди роботи позивача з 26.06.1991 по 13.09.1991 та з 20.01.1992 по 31.12.1998 підлягають зарахуванню до його пільгового стажу.
Також в оскаржуваному рішенні відповідач стверджує про неможливість зарахування до пільгового стажу позивача періоду його роботи з 25.06.2002 по 29.06.2002 та з 17.12.2007 по 31.12.2007 у зв'язку з тим, що підприємство не звітувало за цей період, як за роботу в шкідливих умовах, однак доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 21 Закону № 1058-IV, персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Отже, в даному випадку суд вважає не доречними посилання відповідача щодо незарахування позивачу спірних періодів до пільгового стажу з підстав того, що за даними інформації по спецстажу в індивідуальних відомостях про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК5) підприємство не звітувало про роботу в шкідливих умовах, що дає право на призначення пенсії за віком по Списку№1, у зв'язку з тим, що позивач не може нести відповідальність за роботодавця, оскільки саме на останнього покладено обов'язок щодо внесення таких даних.
Суд зазначає, що внаслідок невірного внесення роботодавцями відомостей до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи у ДВАТ шахта ім. «ХІХ з'їзду КПРС» з 25.06.2002 по 29.06.2002 та у ВП «Шахта ім. ХІХ з'їзду КПРС» ДП «Луганськвугілля» з 17.12.2007 по 31.12.2007 що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Щодо не зарахування органом Пенсійного фонду періодів роботи позивача з 01.04.2014 по 07.12.2015 через несплату підприємством страхових внесків, суд зазначаєтаке.
З метою забезпечення сплати податків платниками у разі зміни місцезнаходження/місця проживання з території Луганської та Донецької областей (територій, де здійснюється антитерористична операція) на інші території України запроваджено механізм, який дозволяє перереєструвати суб'єктів господарювання із зони АТО/ООС в інші регіони України.
Для реєстрації зміни свого місцезнаходження/місця проживання юридична особа або фізична особа - підприємець, яка зареєстрована на території проведення АТО/ООС, звертається до державного реєстратора реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України в областях та місті Києві.
Після отримання відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про зміну місцезнаходження/місця проживання відповідні контролюючі органи в інших областях або місті Києві здійснюють взяття на облік платників.
Після взяття на облік платники сплачують податки, збори, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, подають податкові декларації (звіти, розрахунки) та виконують інші зобов'язання платників на контрольованих територіях України.
Зазначений механізм нормативно врегульований:
статтею 4 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»;
наказом Міністерства фінансів України від 17.11.2014 № 1127 «Про затвердження Змін до Порядку обліку платників податків і зборів», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1453/26230, який набрав чинності 19.11.2014.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Луганськвугілля» та всі його відокремлені підрозділи перереєстровані на підконтрольній українській владі території, у тому числі й ВП «Шахта ім. ХІХ з'їзду КПРС» ДП «Луганськвугілля», місцезнаходженням якого є: м. Київ, пров. Приладний, б. 2-а (арк. спр. 65, 66-75).
Згідно з частиною 6 статті 20 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану.
Несвоєчасне виконання підприємством обов'язку по своєчасній сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України фактично позбавило позивача соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом до страхового стажу особи при призначенні пенсії періоду її роботи, відносно яких відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії позивачу за спірний період не є підставою для позбавлення позивача права на призначення йому пенсії.
Вказаний висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 30 липня 2019 року у справі № 373/2265/16-а.
Спірним питанням в даній справі є також не прийняття УПФУ м. Сєвєродонецьку для підтвердження наявного трудового стажу ОСОБА_1 довідки від 29.09.2020 № 741, виданої ДУП ЛНР «Центруголь» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. З цього приводу суд зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Також суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на отримання пенсії з підстави знаходження підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд також зазначає, що чинним законодавством України не встановлено прямої заборони на використання документів, виданих підприємствами, які тепер перебувають на тимчасово неконтрольованій території України. Крім того, положенням частини 3 статті 44 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено право відповідача на проведення перевірки. Разом з цим, за вимогами законодавства, неможливість проведення перевірки не ставить в залежність особу, щодо якої розглядається питання про призначення пенсії, оскільки це не є підставою для відмови у зарахуванні стажу і призначення пенсії.
Посилання відповідача на те, що підприємства, які видали позивачу довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії позивачу, розміщені на тимчасово окупованій території України, суд не приймає, оскільки відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного права на пенсійне забезпечення.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду по справі № 175/4336/16-а від 28 серпня 2018 року та по справі № 172/718/17 від 27 лютого 2018 року.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і їх було утворено відповідно до законодавства України.
Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий трудовий стаж роботи.
З наведених підстав суд вважає, що відповідачем неправомірно не взято до уваги інформацію, що міститься в довідках, наданих позивачем для підтвердження наявного трудового стажу, які видані установою «Луганской народной республики».
Що стосується тверджень відповідача, що ДУП ЛНР «Центруголь» не має права видавати довідки про роботу позивача на підприємствах, правонаступником яких не є вказана установа, суд зазначає, що як вказано в довідці від 29.09.2020 № 743, філія «Шахта ім. ХІХ з'їзду КПРС» ДУП ЛНР «Центруголь» є розпорядником документів по ВП «Шахта ім. ХІХ з'їзду КПРС» ДП «Луганськвугілля» (арк. спр. 18).
Також оглядом виданих цією установою довідок встановлено, що вони містять посилання на первинну документацію, якою оформлено трудову діяльність позивача та яка стала підставою для формування спірних довідок.
Суд також вважає за необхідне зауважити, що визначаючи, що довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії та про заробітну плату (дохід) видає підприємство, установа, організація, де працювала особа, або їх правонаступники, або архівна установа, на думку суду, законодавець виходив саме з можливого місцезнаходження первинних документів, якими оформлено відповідні виплати, тому перебування первинної документації в іншого розпорядника, відмінного від вказаних, не може свідчити про відсутність у такого підприємства підстав для видачі вказаних довідок та не нівелює вказані в них відомості.
Що стосується вимог позивача про зарахування до його пільгового стажу періодів роботи з 23.04.2007 по 14.05.2007, з 14.05.17.12.2007, з 01.01. 2008 по 31.03.2014, то, як слідує з витягу з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії періоди роботи позивача, вказані періоди враховані відповідачем до загального та до пільгового стажу позивача, тому вимоги в цій частині є безпідставними та суд відмовляє в їх задоволенні (арк. спр. 45).
З огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 26 листопада 2020 року № 8932/2020 ( ОСОБА_1 ) в частині не зарахування до загального та пільгового стажу періодів роботи позивача з 02.07.1990 по 26.07.1990, з 26.07.1990 по 12.09.1990, з 01.04.2014 по 07.12.2015 та не зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 26.06.1991 по 13.09.1991, з 20.01.1992 по 31.12.1998, з 25.06.2002 по 29.06.2002, з 17.12.2007 по 31.12.2007 прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, тобто є необґрунтованим та таким, що не відповідає критеріям правомірного рішення, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов'язано із прийняттям УПФУ в м. Сєвєродонецьку рішення від 26 листопада 2020 року № 8932/2020 ( ОСОБА_1 ) суд вважає за необхідне визнати таке рішення протиправним та скасувати його в частині не зарахування до загального та пільгового стажу періодів роботи позивача з 02.07.1990 по 26.07.1990, з 26.07.1990 по 12.09.1990, з 01.04.2014 по 07.12.2015 та не зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 26.06.1991 по 13.09.1991, з 20.01.1992 по 31.12.1998, з 25.06.2002 по 29.06.2002, з 17.12.2007 по 31.12.2007.
Як наслідок, суд вважає за необхідне зобов'язати УПФУ в м. Сєвєродонецьку здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 02.07.1990 по 26.07.1990, з 26.07.1990 по 12.09.1990, з 26.06.1991 по 13.09.1991, з 20.01.1992 по 31.12.1998, з 25.06.2002 по 29.06.2002, з 17.12.2007 по 31.12.2007, з 01.04.2014 по 07.12.2015.
Що стосується вимог позивача щодо визнання протиправними дій відповідача, суд зазначає, що самі по собі дії (бездіяльність) відповідача, вчинені при прийнятті оскаржуваного рішення, не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.
Що стосується дати, з якої позивачу має бути проведений перерахунок пенсії, суд зазначає, що за правилом, визначеним у статті 45 Закону № 1058-IV, такий перерахунок здійснюється з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку 17 листопада 2020 року, відповідно перерахунок має здійснюватися з 01 грудня 2020 року - першого числа наступного місяця.
Зважаючи на викладені обставини, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги, визначити правильну дату, з якої позивачу має бути здійснений перерахунок пенсії, та періоди роботи, які слід зарахувати до страхового та пільгового стажу позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
При зверненні до суду із позовом, позивачем сплачено судовий збір 840,80 грн, відповідно до квитанції від 28.12.2020 (арк. спр. 5).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Зважаючи, що позов підлягає задоволенню лише з коригуванням обраного позивачем способу захисту його порушених прав, а також зважаючи, що спір виник внаслідок неправильних дій УПФУ в м. Сєвєродонецьку, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань УПФУ в м. Сєвєродонецьку.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Какулія Отарі Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (код за ЄДРПОУ 21792459, місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 26 листопада 2020 року № 8932/2020 ( ОСОБА_1 ) в частині не зарахування до загального та пільгового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 02.07.1990 по 26.07.1990, з 26.07.1990 по 12.09.1990, з 01.04.2014 по 07.12.2015 та не зарахування до пільгового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 26.06.1991 по 13.09.1991, з 20.01.1992 по 31.12.1998, з 25.06.2002 по 29.06.2002, з 17.12.2007 по 31.12.2007.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснити з 01 грудня 2020 року перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах із зарахуванням до страхового та пільгового стажу періодів роботи з 02.07.1990 по 26.07.1990, з 26.07.1990 по 12.09.1990, з 01.04.2014 по 07.12.2015, та до пільгового стажу періодів роботи з 26.06.1991 по 13.09.1991, з 20.01.1992 по 31.12.1998, з 25.06.2002 по 29.06.2002, з 17.12.2007 по 31.12.2007.
У задоволенні позовних вимог щодо зарахування до пільгового стажу періодів роботи ОСОБА_1 періодів роботи з 23.04.2007 по 14.05.2007, з 14.05.2007 по 17.12.2007, з 01.01.2008 по 31.03.2014, проведення перерахунку з 01 листопада 2020 року відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова