Іменем України
25 лютого 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/439/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
26 січня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати противоправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецька Луганської області щодо нездійснення ОСОБА_1 , нарахування та виплати щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецька Луганської області здійснити нарахування та виплату позивачу щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є учасником бойових дій, перебуває на обліку у відповідача та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Позивач зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин діяла редакція статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відтак, з 27 лютого 2020 року відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону України від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV) позивач набув право на соціальне забезпечення, а саме на виплату щорічної разової допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
З урахуванням викладеного, позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідачем подано відзив на позов (а.с. 21-23), в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки із набуттям чинності Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" № 79-VIII від 28.12.2014, Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової допомоги до 5 травня, встановленого статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Вказує, що затверджені на 2020 рік обсяги видатків для виплати разової грошової допомоги відповідають розмірам, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 112.
Ухвалою суду від 29.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.16-17).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 08 жовтня 2015 серії НОМЕР_2 (а.с. 10).
За 2020 рік позивачеві виплачено разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 1390,00 грн, що підтверджується довідкою відповідача від 23.11.2020 (а.с. 11).
21.10.2020 позивач звернувся до відповідача з запитом, в якому, серед іншого, просив здійснити виплату недоплаченої частини щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік в розмірі 6800 грн (а.с.12).
На запит представника позивача відповідачем було надано відповідь від 03.11.2020 № 10274/002, в якій зазначено, що в 2020 році розміри разової грошової допомоги до 5 травня визначено постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій 1390 грн). Вищезазначену постанову не було визнано неконституційною, отже, виплата здійснена на законних підставах, у межах встановленого бюджетного призначення. УПтаСЗН ВЦА м. Сєвєродонецька Луганської області в 2020 році позивачеві була нарахована грошова допомога у сумі 1390 грн на рахунок ГУНП Луганської області. Додатково повідомляє, що органам праці та соціального захисту населення не надходило повноважень із самостійного визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня. Таким чином, виконати вимогу щодо перерахунку зазначеної допомоги не можливо, оскільки УПтаСЗН м. Сєвєродонецька не має таких повноважень (а.с.13).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон № 3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України № 3551-ХІІ (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року частину 5 статті 12 Закону України № 3551-XII викладено у такій редакції: "щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону № 107-VI.
За змістом пункту 5 вказаного Рішенням Конституційного Суду України положення Закону № 107-VI, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, що відповідає приписам частини другої статті 152 Конституції України.
Таким чином, на момент нарахування і виплати у квітні 2020 року позивачеві одноразової грошової допомоги діяла стаття 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367- XIV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій - 5 мінімальних пенсій за віком.
Паралельно правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня з 01 січня 2015 року було врегульовано пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Відповідно до пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України норми і положення […] статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" […] застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На реалізацію приписів цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" від 19 лютого 2020 року № 112, абзацами 2, 7 підпункту 1 пункту 1 якої передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1390 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом пункту 2 вказаного Рішенням Конституційного Суду України положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, що відповідає приписам частини другої статті 152 Конституції України.
Таким чином, з 27 лютого 2020 року позивач набув право на виплату разової грошової допомоги у розмірах статті 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367- XIV.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294 установлено, що у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2020 року становить 1638,00 грн.
Отже, розмір разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у 2020 році становить 8 190,00 грн (1638,00 грн х 5).
Відтак, виплата позивачеві в 2020 році разової грошової допомоги в розмірі 1 390 грн не відповідає статті 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367- XIV та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі. Недоплачена сума становить 6 800,00 грн.
Доводи відповідача про здійснення виплат в межах бюджетних асигнувань не приймаються судом до уваги, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо не можуть бути поставлені в залежність від видатків бюджету.
Відповідно до частини 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Вказана позиція повністю узгоджується зі змістом рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі № 440/2722/20 (провадження № Пз/9901/14/20), залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року, яка враховується судом при вирішенні даної справи.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-VI "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практику ЄСПЛ як джерело права.
За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відмова відповідача в перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом № 3551-XII, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що не нарахування та невиплата у повному обсязі Управлінням праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області позивачу разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком є протиправними діями відповідача. Належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.
Виходячи з меж та підстав заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, з обранням іншого способу захисту порушеного права позивача відповідно до вимог п. 10 ч.2 ст.245 КАС України.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 пункту 13 Закону України "Про судовий збір", то питання щодо розподілу цих судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 15Б, код ЄДРПОУ 24179564) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.С. Шембелян