Іменем України
25 лютого 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3525/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
22 вересня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Луганській області), в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви просить:
визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати утриматися від вчинення певних дій, пов'язаних з нарахуванням сплати ЄСВ позивачу як адвокату, який проводить незалежну професійну діяльність.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 20 вересня 1995 року позивач перебуває на пільговій пенсії, як працівник МВС. З 17 грудня 1997 року відповідно до рішення Луганської обласної кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури має право займатися адвокатською діяльністю. Позивач зазначає, що він як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, як адвокат, проводить сплату єдиного соціального внеску до Старобільського ГУ ДПС в Луганській області. 02.04.2015 позивачу виповнилося 60 років.
31.08.2020 позивач склав заяву на ім'я начальника Старобільського ГУ ДПС в Луганській області з метою отримати роз'яснення щодо адвокатів пенсіонерів стосовно платежів ЄСВ.
Позивач зазначає, що 10.09.2020 відповідач - ГУ ДПС у Луганській області, надав відповідь, що підстав для звільнення його від сплати ЕСВ немає і зобов'язали провести сплату єдиного внеску на добровільних засадах, як особу, яка проводить незалежну професійну діяльність (адвокат).
Позивач зазначає, що перебуває на обліку в органі державної податкової служби як фізична особа-підприємець та не потребує додаткової реєстрації як само зайнята особа, а його доходи, отримані від адвокатської діяльності в період оподаткування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, в силу вимог статті 6 Указу № 727/98 та пункту 297.1 статті 297 ПК України звільняють від оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Також позивач вважає, що у продовж річного терміну отримуючи пенсію, з якої, на його думку, безпідставно фактично сплачує відповідачу 4 місячний розмір нарахованої пенсії, і тільки має та отримує пенсію за 8 місяців, що лягає фінансовим тягарем на його сім'ю. І вважає, що відповідачем у справі протиправно винесло роз'яснення від 10.09.2020 № АДВ-3933/12-32-55-06 з метою лише отримання ЄСВ і не незважаючи на існуюче рішення Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019.
З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою від 28 вересня 2020 року залишено позовну заяву без руху та запропоновано позивачу усунути її недоліки (арк. спр. 25-26).
Ухвалою від 12 жовтня 2020 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви (арк. спр. 36-37).
Ухвалою від 27 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 30-31).
Від ГУ ДПС у Луганській області 18 листопада 2020 року надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення вимог позивача з таких підстав (арк. спр. 83-84).
Позивач перебуває на податковому обліку з 17.12.1997 як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат), як платник єдиного соціального внеску обліковується в Старобільському управлінні ГУ ДПС у Луганській області з 27.04.1998.
Пунктами 4-5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 28.12.2014 № 77-VIII) встановлено, що «платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню, або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності».
Відповідно до абзацу першого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI, базою нарахування єдиного внеску для осіб, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464-VI, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема у першому реченні абзацу другого п. 2 частини першої ст. 7 слова «має право самостійно» замінено словом «зобов'язаний». Тобто, якщо платником єдиного внеску, визначеним пунктом 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464-VI. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464). Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464-VI є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 самостійно сплачує єдиний внесок, що підтверджується наданими ним копіями квитанцій про сплату єдиного внеску за 1-3 квартали 2020 року, та відповідно до інтегрованої картки платника податку по єдиному внеску за 2018-2019 роки.
Так, відповідно до змін внесених Законом № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до Закону № 2464, які набули чинності з 01 січня 2017 року, з 01 січня 2017 року, суб'єкти підприємницької діяльності загальної системи оподаткування та самозайняті особи, незалежно від отриманого доходу, зобов'язані визначити базу нарахування єдиного внеску на рівні не менше за розмір мінімального страхового внеску. З 1 січня 2018 року, якщо адвокат має статус особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, він повинен сплачувати єдиний внесок до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (19 квітня, 19 липня, 19 жовтня, 19 січня). Відповідні зміни запроваджені Законом України від 03.10.2017р. № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який набрав чинності 11 жовтня 2017 року. Так, Законом внесені відповідні зміни до абзацу 3 частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI.
Також відповідач зазначає, що адвокати здійснюють свою діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Дані про адвоката вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів. В органах доходів і зборів, позивач має статус самозайнятої особи та, відповідно до зазначеного вище, незалежно від отриманого доходу, повинен сплачувати єдиний внесок. Щодо посилання позивача на те, що він з 20 вересня 1995 року перебуває на пільговій пенсії, як працівник МВС і тому відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI звільняється від сплати єдиного внеску відповідач зазначив, що згідно з умовами, що визначені у частині четвертій статті 4 Закону № 2464-VI відсутня підстава для звільнення від сплати єдиного внеску, як пенсія за вислугу років, відповідно вищевказана норма не поширюється на осіб, яким призначено пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. Згідно з інформаційними системами ДПС України відсутня інформація про те, що ОСОБА_1 перебуває на пенсії за віком, відповідно нарахування єдиного внеску відбувалось у встановленому Законом № 2464-VI порядку. Вищезазначене свідчить, що відповідно до діючого законодавства ГУ ДПС у Луганській області не має правових підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати єдиного внеску, як адвоката, який проводить незалежну професійну діяльність.
27.01.2021 від ГУ ДПС у Луганській області надійшли письмові пояснення, в яких відповідачем додатково зазначено, що згідно з даними ITC «Податковий блок» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований адвокатом (фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю), відповідно до рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Луганської області (свідоцтво від 17.12.1997 НОМЕР_3), з основним видом діяльності 69.10 - «Діяльність у сфері права». Позивач перебуває на обліку, як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність в Старобільській ДПІ Головного управління ДПС у Луганській області з 17.12.1997. За період з 01.01.2015 по 31.10.2020 ОСОБА_1 не перебував на обліку у контролюючому органі як фізична особа-підприємець. З позивачем не укладались договори про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. В ITC «Податковий блок» щодо ОСОБА_1 відсутні ознаки «особа з інвалідністю» або «ФО - пенсіонер». Позивачем не надавалась інформація до податкових органів щодо його одночасного перебування в якості платника єдиного внеску, як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність та застрахованої особи (найманого працівника), що спричиняє подвійну сплату єдиного внеску. За даними ITC «Податковий блок» ОСОБА_1 щоквартально в автоматичному режимі проведено нарахування єдиного соціального внеску (за кодом платежу 71040000): за 2017 рік у сумі 8448,00 грн; за 2018 рік у сумі 9828,72 грн; за 2019 рік у сумі 11016,72 грн; за 9 місяців 2020 року у сумі 6295,30 грн. Станом на 31.10.2020 року по платнику ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000 рахувалась переплата в сумі 3041,01 грн.
У судове засідання представники сторін не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином (арк. спр. 154, 155), позивач згідно із заявою від 03.02.2021 просив проводити судові засідання за його відсутності (арк. спр. 137).
На підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є адвокатом, здійснює адвокатську діяльність з 17.12.1997 (арк. спр. 20).
Позивач взятий на облік як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність з 17.12.1997 на підставі заяви (для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) від 21.07.1997 (за основним видом діяльності КВЕД: Діяльність у сфері права) (арк. спр. 126), перебуває на обліку в Старобільській ДПІ Головного управління ДПС у Луганській області, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру від 21.07.2017 № 1712300700007 та взятий на облік як платник єдиного внеску (арк. спр. 57-58).
Позивачем до податкового органу за місцем обліку (Старобільська ДПІ) подавалися звіти (звітність) про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 -2019 роки, згідно яких позивачем визначено тип платника: особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (арк. спр. 128-135).
Суми нарахованих зобов'язань із сплати єдиного внеску згідно поданої звітності позивачем повністю сплачені, що підтверджується даними інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) та станом на 31.10.2020 за позивачем обліковувалася переплата 3041,01 грн (арк. спр. 140-145).
Одночасно позивач є пенсіонером та отримує пенсію за вислугою років, що підтверджено копією пенсійного посвідчення від 20.09.1995 № НОМЕР_2 (арк. спр. 62).
Позивач звернувся до ГУ ДПС у Луганській області із заявою від 02.09.2020 № ФОП/21670/адв. щодо звільнення його від сплати єдиного внеску на підставі статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» як особи, якій 02.04.2015 виповнилось 60 років, є пенсіонером та фізичною особою-підприємцем (арк. спр. 95)
ГУ ДПС у Луганській області у листі від 10.09.2020 № АДВ-3933/12-32-55-06 повідомило платнику, що позивач є особою, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат) та підстави для звільнення від сплати єдиного внеску відсутні (арк. спр. 90-91).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).
До вказаного Закону, Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2017, були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 2 Закону № 2464-VI передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є: 4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; 5) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб (підпункт 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 2464-VІ узяття на облік осіб, означених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ, здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частини друга статті 5 Закону № 2464-VI).
Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положенням про реєстр страхувальників, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 (пункт 2 розділу І цього Порядку, далі - Порядок № 1162).
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-ІV) (пункт 4 розділу II Порядку № 1162).
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу III Порядку № 1162).
Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу III Порядку № 1162).
Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-ІV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу III Порядку № 1162).
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 здійснює адвокатську діяльність з 17.12.1997 та був взятий на облік, як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність з 17.12.1997 на підставі заяви (для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) від 21.07.1997 (за основним видом діяльності КВЕД: Діяльність у сфері права) (арк. спр. 126).
Згідно з довідкою про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру від 21.07.2017 № 1712300700007 (Додаток 2 до Порядку обліку платників податків і зборів) адвокат ОСОБА_1 узятий на облік у контролюючих органах 17.12.1997 за № 11ПР та перебуває на обліку в Старобільській ДПІ Головного управління ДФС у Луганській області. Для фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, ця довідка є свідоцтвом про реєстрацію у контролюючому органі (арк. спр. 93).
Судом встановлено, що позивач не зареєстрований фізичною особою - підприємцем, що підтверджується Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 17.12.2020 № 341297281461 (арк. спр. 105-106).
Отже позивач є особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, а саме адвокатську, підпадає під визначення платника єдиного внеску визначеного пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.
Водночас суд зазначає, що фізична особа - підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску та позивач помилково відновить себе до платника єдиного внеску як фізичної особи підприємця.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пунктів 2, 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Отже позивач як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, і який відноситься до платника єдиного внеску, визначеного пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування незалежно від отриманого доходу.
Щодо звільнення від сплати єдиного внеску суд зазначає наступне.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме перше речення частини четвертої статті 4 викладено в такій редакції: «4. Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13 травня 2020 року № 592-IX (далі - Закон № 592-IX) внесені такі зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»: 1. У статті 4: у частині четвертій цифру «4» замінити цифрами «4, 5», а після слів «отримують пенсію за віком» доповнити словами «або за вислугу років».
Розділом II «Прикінцеві положення» Закону № 592-IX визначено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Отже, тільки з 01.01.2021 діє частина четверта стаття 4 Закону № 2464-VI із змінами внесеними Законом № 592-IX, якою передбачено, що особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. До 01.01.2021 Закон № 2464-VI не передбачав звільнення від сплати єдиного внеску осіб, зазначених у пункті 5 частини першої статті 4, до яких відноситься позивач, відтак, підстави для звільнення позивача від сплати єдиного внеску були відсутні.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність своїх дій з відмови позивачу у звільненні його від сплати єдиного внеску як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність та після досягнення позивачем загального пенсійного віку, у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.
За приписами статті 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова