25 лютого 2021 року справа № 340/5990/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Кіровоградській області (далі - Управління) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки,
Позивач звернувся до суду з заявою до Управління про визнання протиправною та скасування вимоги від 21 листопада 2019 року про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - внесок) у сумі 26539,26 грн.
Зазначив, що з серпня 2010 року не здійснює підприємницьку діяльність.
Не подавав жодної податкової звітності та працював найманим працівником.
Вважає вимогу про сплату внеску протиправною, оскільки не отримував доходу, а працедавець сплачував внесок із заробітної плати.
Повідомив, що про вимогу дізнався у жовтні 2020 року коли надійшла за місцем праці постанова виконавчої служби про звернення стягнення на заробітну плату.
Відповідач заперечив щодо задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.46-47).
Зазначив, що незалежно від отримання доходу у позивача, як фізичної особи-підприємця (загальна система оподаткування), виник обов'язок сплачувати внесок у мінімальному розмірі, який встановлено законом.
Пояснив, що ОСОБА_1 вчасно направлялася вимога про сплату внеску.
Ухвалою суду від 31 грудня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.35-37).
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.
Встановлені обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.
Так, ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець, 13 грудня 2007 року (а.с.6).
Перебував на загальній системі оподаткування (а.с.46-47).
Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності відбулась 25 листопада 2020 року (а.с.61).
Упродовж з 2010 року до дня припинення підприємницької діяльності не подавав податкової та іншої звітності, оскільки, як стверджує, не здійснював таку діяльність (а.с.1-5).
21 листопада 2019 року Управління прийняло вимогу щодо позивача про сплату внеску в сумі 26539,26 грн. (а.с.48).
Грошове зобов'язання нараховане за період з 01 січня 2017 року по 31 жовтня 2019 року (а.с.46-47).
Вимога направлялась за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.49).
13 жовтня 2017 року позивача знято з реєстрації за вказаним місцем проживання, що зазначено у паспорті громадянина України (а.с.26).
З 20 листопада 2017 року зареєстрований по АДРЕСА_2 (а.с.27).
ОСОБА_1 зазначив, що не отримував вимогу про сплату внеску.
За повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області позивач у період з 01 грудня 2017 року по 31 жовтня 2019 року працював, як найманий працівник, за якого роботодавець сплатив внесок (а.с.42).
Відповідно до відомостей трудової книжки, довідок про доходи та звіту про здійснення відрахування і виплат у період з 15 січня 2007 року по теперішній час позивач працює на посаді токаря у ПАТ НВП «Радій» (далі - Підприємство) (а.с.7-23).
Управління сповістило, що не складався акт перевірки перед формуванням вимоги (а.с.46-47).
Відповідач повідомив, що внесок нараховано на підставі інтегрованої картки його платника та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) (а.с.46-47).
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, спірні правовідносини врегульовано приписами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон).
Щодо строку звернення до суду.
Так, приписами частин 1 та 2 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини 4 статті 25 Закону встановлено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Отже, Закон встановлює лише строк звернення зі скаргою на вимогу в порядку адміністративного оскарження до органу доходів і зборів вищого рівня.
У порядку судового оскарження подається позов до суду.
Строк сплати зобов'язання не можна ототожнювати зі строком звернення до суду в порядку його узгодження, якщо про це прямо не зазначено в законі.
Приклад цьому приписи ПК України.
Зокрема, строк сплати податкового зобов'язання, яке виникло на підставі податкового повідомлення-рішення, суттєво відрізняється від строку оскарження останнього в судовому порядку.
Водночас приписами частини 4 статті 8 Закону (в редакції на час прийняття вимоги і звернення до суду) встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Тому, строк звернення до суду стосовно оскарження вимоги встановлено КАС України.
Позивач не пропустив його.
Так, про існування вимоги дізнався у жовтні 2020 року коли Підприємство отримало постанову державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, а звернувся до суду у грудні того ж року (а.с.1-5).
Суд не визнає належним доказом сповіщення про вимогу зворотнє повідомлення рекомендованого відправлення, оскільки на ньому зазначено адресу, за якою позивач не проживає з 13 жовтня 2017 року (а.с.26, 49).
Щодо вирішення позову.
Приписами пункту 2 частини 1 статті 7 Закону (в редакції станом на день прийняття вимоги) встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, згадані платники податків повинні були сплачувати внесок у розмірі, який встановлено законом, незалежно від отримання доходу (прибутку).
Такий обов'язок мав і позивач, починаючи з 01 січня 2017 року, оскільки перебував на загальній системі оподаткування.
Поставало питання: чи є така норма дискримінаційною, оскільки обов'язок сплачувати внесок незалежно від отримання доходу мали фізичні особи-підприємці, що перебували на загальній системі оподаткування, а фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування і не отримували доходу, звільнялись від нього?
Відповідь надав законодавець.
13 травня 2020 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» (далі - Закон 2).
Законом 2, який набрав чинності з 03 червня 2020 року, доповнено пунктом 9-15 Розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону.
Цією нормою права встановлено, що підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників», а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників»:
а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників». Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;
б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників». Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Отже, законодавець визнав, що фізичних осіб-підприємців, які обрали загальну систему оподаткування і не отримували доходу, дискримінували по відношенню до фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та не отримували доходу.
Держава вирішила списати зобов'язання зі сплати внеску фізичних осіб-підприємців, які обрали загальну систему оподаткування та не отримували доходу упродовж з 01 січня 2017 року по 03 червня 2020 року, за певною процедурою.
Позивач не скористався нею, хоча підприємницьку діяльність припинив.
Факт невикористання позивачем процедури списання недоїмки зі сплати внеску, ніяким чином не доводить законність вимоги, оскільки законодавець визнав, що прийнята на підставі дискримінаційної норми права.
Управління не надало доказів отримання позивачем доходу від підприємницької діяльності у період з 01 січня 2017 року по 31 жовтня 2019 року.
Відповідно до приписів пункту 7 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
Водночас, існує Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», мета якого забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина.
Якщо законодавство забороняє дискримінацію, то суд, перевіряючи владні рішення у цій площині, зобов'язаний зупинити настання негативних наслідків дискримінаційних рішень.
У даному випадку суд визнає протиправною та скасовує вимогу Управління про сплату внеску.
Підсумовуючи, суд зробив висновок про задоволення позову.
Судові витрати складаються з судового збору в сумі 840,80 грн. та витрат на правничу допомогу - 2000 грн. (а.с.6, 60).
Правничу допомогу надало адвокатське об'єднання «Правекс партнер» на підставі договору від 28 грудня 2020 року (а.с.30-33).
Правничі послуги надав адвокат Омелькін О.М .
Складаються з: консультація; вивчення документів та судової практики; виготовлення адміністративного позову.
Послуги надавались упродовж 5 годин.
Вартість години праці склала 400 грн.
Відповідач не подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Вартість наданих послуг обґрунтована і співмірна.
Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовільнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби України в Кіровоградській області від 21 листопада 2019 року, якою фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 зобов'язано сплатити недоїмку з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 26539,26 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 2840,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. Брегей